Вакцинація працівників підприємства проти грипу, або Я уколів не боюся: якщо треба — уколюся!

Вакцинація працівників підприємства проти грипу, або Я уколів не боюся: якщо треба — уколюся!

Напевно чимало наших читачів, почувши слово «щеплення», згадують веселий вірш Сергія Михалкова про хлопчиська-хвалька, рядок з якого наведено в заголовку до цієї статті. Так, у процедурі щеплення приємного мало. Проте, за інформацією МОЗ, саме вакцинація дозволяє захиститися від багатьох хвороб та уникнути загальної епідемії. Найгостріше питання вакцинації населення постають в осінньо-зимовий період, коли існує загроза масових захворювань грипом та іншими ГРВІ. Традиційно багато роботодавців у цей період за власним бажанням або у зв’язку з вимогами законодавства проводять вакцинацію працівників за рахунок власних коштів. Про особливості проведення такої вакцинації працівників, а також про її відображення в податковому та бухгалтерському обліку читайте в цій статті.

Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 1645 — Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 р. № 1645-III.

Закон № 4004 — Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.

Положення № 595 — Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень та туберкулінодіагностики, затверджене наказом МОЗ України від 16.09.2011 р. № 595.

Календар щеплень — Календар профілактичних щеплень в Україні, затверджений наказом МОЗ України від 16.09.2011 р. № 595.

Методичні рекомендації № 661 — Методичні рекомендації «Епідеміологічний нагляд і контроль за випадками сезонного та пташиного грипу у людей», затверджені наказом МОЗ України від 20.11.2008 р. № 661.

Сезонний, або людський, грип є ендемічним (тобто таким, що зустрічається в певній місцевості (властивий певній території)) та спостерігається щорічно з регулярними інтервалами часу (див. п. 1 ч. 1 Методичних рекомендацій № 661). Причиною захворювання грипом є вірус грипу.

Ефективною мірою профілактики інфекції в групах ризику та на промислових підприємствах у передепідемічний період є вакцинація проти грипу. Згідно з п. 5 розд. I Календаря щеплень вакцинація (щеплення, імунізація) — це створення штучного імунітету у людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини або анатоксину. Проведення вакцинації (щеплень) проти інфекційних хвороб, зокрема проти грипу, працівників підприємств передбачено ст. 12 Закону № 1645 та ст. 27 Закону № 4004 . Перелік категорій працівників, які підлягають профілактичним щепленням, а також порядок та строки їх проведення встановлено МОЗ у Календарі щеплень.

Зауважимо: чинним законодавством щеплення розподілено на обов’язкові та рекомендовані (необов’язкові). У загальному випадку щеплення проти грипу є рекомендованими (див. розд. III Календаря щеплень). До груп ризику, яким МОЗ рекомендована профілактична вакцинація від грипу, входять військовослужбовці, будівельники, працівники Державної автомобільної інспекції МВС, медичні працівники, трудові колективи підприємств, установ, організацій тощо. У такій ситуації рішення про профілактичну вакцинацію своїх працівників роботодавець приймає на власний розсуд з відома працівників.

Водночас в окремих випадках протигрипозна вакцинація може бути обов’язковою. Згідно з Календарем щеплень щеплення проти грипу є обов’язковими:

1) на ендемічній* та ензоотичній** територіях, тобто якщо територію, на якій розміщене підприємство, включено до переліку ендемічних та ензоотичних територій, вакцинація для його працівників проти грипу є обов’язковою. Проте на сьогодні МОЗ не визначено перелік таких територій, тому провести вакцинацію за цими показниками неможливо;

2) за епідемічними показниками (ч. 3 ст. 12 Закону № 1645). Така вакцинація може проводитися в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційного хвороби на відповідних територіях та об’єктах. МОЗ до груп епідемічного ризику (з високою ймовірністю інфікування грипом) віднесено (див. розд. III Календаря щеплень) серед інших:

— персонал медичних закладів;

— персонал дошкільних, середніх та інших навчальних закладів, інтернатів, будинків дитини та будинків для осіб похилого віку тощо;

— працівники сфери послуг, торгівлі, транспорту, військові, а також особи, які перебувають у контакті з великою кількістю людей;

— персонал підприємств, установ, організацій (з метою запобігання спалахам інфекційних хвороб).

* Ендемічна територія — це територія, у межах якої протягом тривалого часу реєструються непоодинокі випадки захворювання населення певною інфекційною хворобою (п. 1 розд. IV Календаря щеплень).

** Ензоотична територія — територія, у межах якої протягом тривалого часу реєструються непоодинокі випадки захворювання населення певною інфекційною хворобою, переносником якої є тварина (п. 2 розд. IV Календаря щеплень).

Рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва і Севастополя, головні державні санітарні лікарі спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань оборони, внутрішніх справ, виконання покарань, охорони державного кордону, Служби безпеки України***. У цьому випадку проведення протигрипозної вакцинації працівників є обов’язком роботодавця. Це випливає, зокрема, зі ст. 7 Закону № 4004, якою на роботодавця покладено обов’язок за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби (далі — СЕС) розробляти та здійснювати санітарні й протиепідемічні заходи.

*** Відзначимо, що Головний державний санітарний лікар України в постанові «Про забезпечення заходів щодо профілактики грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій в епідсезон 2012 — 2013 років» від 17.09.2012 р. № 27 рекомендував керівникам підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності розглянути питання закупівлі вакцин проти грипу для своєчасного проведення профілактичних щеплень.

Якщо рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідній території або об’єкті прийнято не було, вакцинація є необов’язковою (рекомендованою).

Про те, як слід проводити вакцинацію персоналу підприємств, ітиметься далі.

Зазвичай, можливість проведення вакцинації працівників підприємства передбачена в колективному договорі, що діє на підприємстві, у переліку заходів щодо охорони праці.

Прийняте роботодавцем рішення про проведення вакцинації працівників (незалежно від її виду) оформлюється відповідним наказом (розпорядженням). У наказі (розпорядженні) про проведення вакцинації працівників підприємства серед іншого необхідно вказати:

— перелік працівників, яким проводиться вакцинація, та їх обов’язки;

— особи, відповідальні за проведення вакцинації;

— строки проведення вакцинації;

— місце проведення вакцинації.

Щодо місця проведення вакцинації зазначимо таке. Згідно з п. 3 Положення № 595 проводити профілактичні щеплення можна виключно в кабінетах щеплень, які:

— є структурними підрозділами лікарняного та/або амбулаторно-поліклінічного лікувально-профілактичного закладу (далі — ЛПЗ) та діють у ЛПЗ;

— створюються при медичних кабінетах дошкільних закладів, загальноосвітніх навчальних закладів, навчальних закладів I — IV рівнів акредитації;

— створюються при медичних пунктах підприємств.

Заборонено проводити профілактичні щеплення в перев’язувальних, маніпуляційних кабінетах.

Отже, якщо підприємство не має свого власного медпункту, вакцинація працівників повинна проводитися в кабінеті щеплень ЛПЗ. Для цього роботодавець укладає з ЛПЗ договір про проведення профілактичної вакцинації працівників.

Протигрипозні щеплення проводяться тільки зареєстрованими в Україні вакцинами відповідно до Календаря щеплень та інструкції про застосування вакцини, затвердженої в установленому порядку. Вакцинацію проводять тільки одноразовими або самоблокувальними шприцами. Перед щепленням в обов’язковому порядку проводиться медичний огляд працівника, направленого на вакцинацію. Про проведене працівнику щеплення робиться запис у формі № 025/о, затвердженій наказом МОЗ України від 14.02.2012 р. № 110, де вказуються торговельна назва вакцини, доза, серія. Зазначені дані засвідчуються підписом лікаря або особи, яка займається приватною медичною практикою.

Якщо працівник відмовляється від проведення щеплення, факт відмови фіксується у формі № 063-2/о, що підписується працівником підприємства, направленим на вакцинацію, та медичним працівником, який проводив вакцинацію. Якщо вакцинація є обов’язковою про факт необґрунтованої відмови повідомляється до територіальної СЕС. У цьому випадку за поданням відповідних посадових осіб СЕС такі працівники відстороняються від роботи.

Зауважимо: згідно зі ст. 8 Закону № 1645 фінансування профілактичних щеплень проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а у випадках, передбачених законом, — за рахунок коштів підприємств незалежно від форми власності, а також коштів фізичних осіб. Тобто підприємство має право повністю або частково оплатити протигрипозну вакцинацію працівників.

Далі розглянемо, які податкові наслідки для працівника та роботодавця матиме вакцинація, проведена за рахунок коштів підприємства.

Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Згідно з п.п. 4.3.5 Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5, для цілей нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування (далі — ЄСВ) при визначенні видів виплат, що включаються до фонду оплати праці, слід керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Держкомстатом України від 13.01.2004 р. № 5. Оскільки витрати на проведення вакцинації працівників не вказані серед виплат, віднесених цим документом до фонду оплати праці, то вони не включаються до бази справляння ЄСВ. Тобто ЄСВ на суму вакцинації не нараховується та з неї не утримується незалежно від того, була така вакцинація обов’язковою чи рекомендованою до проведення.

Податок на доходи фізичних осіб. Згідно з п.п. 165.1.19 ПКУ не включаються до складу оподатковуваного доходу фізособи кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податків за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, у тому числі в частині витрат роботодавця на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій, відповідно до Закону № 4004 за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (з моменту запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування).

Отже, якщо вакцинація працівника є обов’язковою і проводиться відповідно до Календаря щеплень, кошти, витрачені роботодавцем такого працівника на її проведення, за наявності відповідних підтвердних документів не включаються до складу оподатковуваного доходу працівника. У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ підприємство відобразить вартість обов’язкової вакцинації працівника з ознакою доходу «143» .

У разі проведення рекомендованої вакцинації обґрунтувати відсутність об’єкта обкладення ПДФО роботодавець може за допомогою положень усе того ж п.п. 165.1.19 ПКУ. Утім, оформити її слід як надання працівнику допомоги на лікування. Така допомога на лікування, що надається на підставі п.п. 165.1.19 ПКУ, не обкладатиметься ПДФО в разі виконання таких вимог:

1) допомога надається працівнику підприємства;

2) працівником подані підтвердні документи про понесені ним витрати на лікування (у нашому випадку на вакцинацію). Такими підтвердними документами, на наш погляд, можуть бути довідки, виписки з амбулаторних карток, рахунки-фактури медичних закладів тощо.

Підставою для надання матеріальної допомоги на лікування є заява працівника з доданими до неї документами, що підтверджують понесені витрати (див. вище). Зауважимо також, що допомога на лікування, яка надається за рахунок коштів роботодавця своєму працівнику, не обмежена розміром.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ допомога на лікування, що надається на підставі п.п. 165.1.19 ПКУ, відображається роботодавцем з ознакою доходу «143».

Якщо вимоги п.п. 165.1.19 ПКУ не дотримуються (наприклад, працівник не подав підтвердні документи), допомога на лікування платника податків підлягає обкладенню ПДФО за ставками 15 і 17 %, а її сума відображається в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «126».

Податок на прибуток. Згідно з абзацом другим п.п. 140.1.1 ПКУ при визначенні об’єкта обкладення податком на прибуток ураховуються витрати подвійного призначення, зокрема, витрати (крім тих, що підлягають амортизації), здійснені в порядку, установленому законодавством, на організацію, утримання та експлуатацію пунктів безоплатного медичного огляду, безоплатної медичної допомоги та профілактики для працівників (у тому числі забезпечення медикаментами, медичним обладнанням, інвентарем, а також витрати на заробітну плату найманих працівників). Хоча формально тут ідеться про витрати на організацію, утримання та експлуатацію медпунктів, вважаємо за можливе застосувати положення цієї норми ПКУ і для цілей включення до витрат підприємства витрат на проведення обов’язкової вакцинації (по суті, це забезпечення медикаментами найманих працівників).

Отже, у разі проведення обов’язкової вакцинації працівників (наприклад, головний державний лікар прийняв рішення про обов’язкове проведення профілактичних щеплень проти грипу) підприємство має право врахувати витрати на її проведення при визначенні об’єкта оподаткування. Ці витрати має бути підтверджено первинними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.2 ПКУ).

Що стосується необов’язкової вакцинації працівників підприємства, то витрати на її проведення не включаються до складу витрат підприємства.

У бухгалтерському обліку витрати підприємства, пов’язані з вакцинацією працівників, обліковуються відповідно до вимог П(С)БО 16 «Витрати» та відображаються на рахунках бухобліку 92, 93, 94 залежно від того, в якому підрозділі підприємства працює працівник, якому зробили профілактичне щеплення.

Бухгалтерський облік операцій, пов’язаних із проведенням профілактичної вакцинації працівників у медичному закладі, розглянемо на конкретному прикладі.

Приклад. Приватне підприємство оплатило медичному закладу вартість вакцинації своїх працівників. Вакцинація не є обов’язковою та проводиться за рішенням роботодавця. Загальна вартість послуги склала 7500,00 грн. (без ПДВ). Вакцинація працівників оформлена як надання допомоги на лікування на підставі п.п. 165.1.19 ПКУ.

Якщо на підприємстві є власний медпункт, то, як уже зазначалося, таке підприємство може самостійно придбати вакцину та провести вакцинацію працівників з дотриманням вимог, установлених Положенням № 595. У цьому випадку отримання вакцини слід відобразити на субрахунку 209 «Інші матеріали», а потім, у міру використання, уключити її вартість до складу відповідних витрат.

Ураховуючи, що сьогодні лікування — це досить дороге «задоволення», на завершення статті хочемо побажати нашим читача та їх сім’ям бути здоровими та отримувати задоволення від виконуваної ними роботи.