Обліковуємо брак у виробництві

Обліковуємо брак у виробництві

Ніхто не застрахований від помилок. Трапляються вони і в процесі виготовлення продукції, причому навіть якщо виробничий процес, здавалося б, ідеально відлагоджений. Про те, як класифікувати брак у виробництві та відобразити втрати від нього в податковому та бухгалтерському обліку підприємства, ітиметься в цій статті.

Наталія ЯНОВСЬКА, Наталя БІЛОВА, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

Закон про бухоблік — Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.

Порядок № 116 — Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджений постановою КМУ від 22.01.96 р. № 116.

Положення № 88 — Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.

Інструкція № П-6 — Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. № П-6.

Інструкція № П-7 — Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р. № П-7.

Методрекомендації № 2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 р. № 2.

Методрекомендації № 373 — Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 р. № 373.

Інструкція № 291 — Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291.

П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

Браком у виробництві вважаються продукція, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, що не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Таке визначення браку у виробництві наведене в поясненні до рахунка 24 «Брак у виробництві» в Інструкції № 291 та в пп. 406, 407 Методрекомендацій № 373.

При цьому не є браком (п. 408 Методрекомендацій № 373):

— продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого споживання;

— втрати від сортності, тобто від переведення продукції до нижчого сорту за якістю.

Наведемо класифікацію браку у виробництві (залежно від низки критеріїв) у табл. 1 на с. 29.

Таблиця 1

Види браку у виробництві

Для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві продукції (робіт, послуг) призначено рахунок 24 «Брак у виробництві».

За дебетом рахунка 24 відображаються витрати, зумовлені виявленим зовнішнім та внутрішнім браком (вартість непоправного (остаточного) браку та витрати на виправлення браку).

За кредитом рахунка 24 відображаються суми, що зменшують витрати на брак, та суми, які списуються на витрати з виробництва як втрати від браку. До сум зменшення втрат від браку продукції, зокрема, належать:

— вартість відходів від бракованої продукції (Дт 209 — Кт 24);

— вартість утримань з винуватців браку (Дт 37 — Кт 24);

— суми відшкодувань, що отримані (підлягають отриманню) від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які стали причиною браку продукції (Дт 37 — Кт 24).

Аналітичний облік за рахунком 24 ведеться за видами виробництва.

Накопичена на рахунку 24 величина втрат від браку щомісячно списується з нього, оскільки на вимогу п. 419 Методрекомендацій № 373 такі втрати включаються до витрат того місяця, в якому було виявлено брак (у тому числі за пред’явленими претензіями покупців), тому сальдо на кінець місяця рахунок 24 не має.

Для обліку втрат від браку та систематизації відомостей про брак на підприємствах установлюється перелік причин виникнення браку та його винуватців, розробляються класифікатори дефектів продукції (виробів) із переліком операцій, за якими передбачаються технологічні втрати та плановий брак. Зазначені у класифікаторах шифри втрат від браку проставляються в первинних документах, супровідних листах, маршрутних листах, актах про брак тощо (п. 415 Методрекомендацій № 373).

Кожний випадок браку, що виник, розглядається відділом технічного контролю підприємства (ВТК). На виявлений у виробництві остаточний або поправний брак ВТК складається акт (повідомлення) про брак . Якщо на підприємстві служби ВТК немає, то такий акт складається фахівцем підприємства, який приймає продукцію (як правило, це майстер).

Затвердженої форми акта (повідомлення) про брак немає, тому підприємство розробляє та затверджує її самостійно, керуючись п. 2.7 Положення № 88.

Крім обов’язкових реквізитів, передбачених ст. 9 Закону про бухоблік, в акті слід зазначити:

— найменування бракованого виробу;

— номенклатурний/технічний номер виробу;

— кількість забракованих виробів;

— у чому саме полягає брак та його причини;

— місце виявлення браку;

— ким допущено брак (працівником підприємства чи постачальником матеріалів/напівфабрикатів);

— дату виявлення браку;

— вартість браку за фактичною собівартістю;

— підписи працівника, який допустив брак виробу, та працівника, який прийняв його до комори (якщо брак поправний) чи до ізолятора браку (якщо брак остаточний).

Акт про брак варто складати у трьох примірниках, перший з яких залишається в підрозділі, що відповідає за виявлення браку та складання акта, другий примірник передається до бухгалтерії підприємства та є підставою для розрахунку собівартості браку, визначення втрат від браку та стягнення сум відшкодування з винних осіб, третій примірник акта передається до виробничого відділу.

Якщо в процесі виробництва виявлено, що сировина, матеріали та купівельні напівфабрикати є бракованими з вини постачальника, то, крім акта про брак, має бути оформлено і спеціальні документи для пред’явлення претензії постачальнику. Порядок оформлення браку з вини постачальників та пред’явлення до них претензій (рекламацій) установлюється з урахуванням конкретних умов відповідно до договорів на постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, виробів. Зауважимо, що обов’язковість пред’явлення претензій у низці випадків передбачена, зокрема, в інструкціях № П-6 і П-7, які регулюють порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю. Втрати від браку, зумовлені низькою якістю матеріалів чи напівфабрикатів, підлягають стягненню з постачальників як відшкодування збитків та зменшуються на відповідну суму після визнання претензії постачальниками або після задоволення позову судом.

На підставі актів про брак (або первинних документів з обліку виробітку) складається звіт про собівартість браку у звітному місяці, в якому визначається сума втрат від забракованої продукції із зазначенням видів продукції, причин та винуватців браку (п. 417 Методрекомендацій № 373). Форма цього документа також розробляється та затверджується підприємством самостійно.

Розглянемо докладніше особливості обліку внутрішнього виробничого браку, тобто браку, виявленого підприємством у процесі виробництва продукції. З урахуванням розглянутої вище класифікації такий брак (залежно від причин виникнення) може бути технічно неминучим або непередбаченим (незапланованим), і в межах кожного з цих видів до того ж виявлятися поправним або непоправним (остаточним).

Згідно з п. 412 Методрекомендацій № 373 технічно неминучим браком вважається брак, зумовлений специфікою та рівнем розвитку технології й організації виробництва, що передбачений технічною або технологічною документацією та виникає в межах установлених такою документацією норм. Інакше кажучи, виникнення такого браку зумовлене об’єктивними причинами та не залежить від працівників підприємства (тобто відносно нього немає винного), а зменшити його розміри можна тільки шляхом удосконалення технології виробництва.

Такий брак ще називають нормативним, оскільки первісно допускається, що якась частина виробів, що виготовляються (у межах установлених норм), може виявитися бракованими. При цьому норми технічно неминучого браку застерігаються в технічній або технологічній документації. Ці норми з урахуванням внутрішніх потреб підприємства слід зафіксувати й у відповідному наказі по підприємству.

Той факт, що платник податків має право самостійно визначати допустимі норми технічно неминучого браку в наказі по підприємству за умови обґрунтування його розміру, підкреслюється й у п. 138.7 ПКУ.

Втрати від браку складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку (п. 416 Методрекомендацій № 373).

Така сама норма міститься й у п. 14 П(С)БО 16: «До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку».

При цьому майте на увазі: втрати від браку включаються до собівартості того виду продукції, за якою виявлено брак.

А от в індивідуальному та дрібносерійному виробництвах втрати від браку може бути віднесено на вартість незавершеного виробництва за умови, що ці втрати стосуються конкретного замовлення, виконання якого ще не завершене (п. 420 Методрекомендацій № 373).

Втрати від браку, що стосуються деталей та складальних одиниць, які використовуються в різних виробах, списуються на собівартість цих виробів пропорційно їх кількості у випуску. Втрати від браку незалежно від місця їх виявлення відносяться на витрати цехів-винуватців, крім втрат з вини цехів допоміжного виробництва, що включаються до витрат основного виробництва, в якому їх виявлено (пп. 426, 427 Методрекомендацій № 373).

Слід мати на увазі, що не можна включати втрати від браку до інших статей калькуляції, ніж стаття «Втрати від браку». Тобто їм немає місця, наприклад, у фактичних витратах матеріалів, витратах на основну та додаткову заробітну плату (п. 421 Методрекомендацій № 373). Тільки у випадку, якщо втрати від браку не виділено підприємством до окремої статті калькуляції або ж їх не можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції, вони включаються до калькуляційної статті «Загальновиробничі витрати» (п.п. 19 п. 394, п. 427 Методрекомендацій № 373, п. 16 додатка 2 до цих Методрекомендацій).

Увага! Не плутайте технічно неминучий брак у виробництві з технологічними втратами.

Під технологічними втратами у пп. 406, 422 Методрекомендацій № 373 розуміються втрати, зумовлені рівнем розвитку техніки, пов’язані з технологічними процесами виготовлення деталей, вузлів, виробів (виникають у виробництві внаслідок недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу, пов’язаної з недостатнім знанням фізико-хімічних властивостей матеріалів, що використовуються, та виробів, що виготовляються, недосконалими технологічним устаткуванням та вимірювальною технікою, а також невідповідністю окремих фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів та напівфабрикатів, що виготовляються та поставляються згідно з чинною нормативно-технічною документацією, оптимальним вимогам виробництва).

Технологічні втрати не відображаються на рахунку 24 «Брак у виробництві» (див. пп. 423, 424 Методрекомендацій № 373). Ураховані за дебетом рахунка 23 «Виробництво» технологічні втрати щомісячно повністю відносяться на собівартість випуску продукції. У незавершеному виробництві ці втрати можуть залишатися лише в разі відсутності випуску продукції (п. 424 Методрекомендацій № 373).

У податковому обліку технологічні втрати (що називаються в п. 140.3 ПКУ технічними (виробничими) втратами) відносяться на витрати без обмежень, установлених п. 138.7 ПКУ, тобто дія цього пункту на них не поширюється.

Поправний технічно неминучий брак

Бухгалтерський облік. Якщо технічно неминучий брак є поправним, то на рахунку 24 витрати, що сформували собівартість самих виробів та напівфабрикатів, які піддалися виправленню, не відображають (вони продовжують значитися на рахунку 23 «Виробництво» у складі виробничої собівартості продукції, що випускається), а на рахунку 24 у такому разі обліковують лише витрати на виправлення такого браку. При цьому згідно з п. 413 Методрекомендацій № 373 собівартість внутрішнього поправного браку (тобто витрати на виправлення браку) включає:

— витрати на сировину, матеріали та напівфабрикати, витрачені на усунення дефектів продукції;

— витрати на заробітну плату працівників, нараховану за операції з виправлення браку;

— відрахування на соціальне страхування;

— частину витрат на утримання та експлуатацію устаткування й відповідну частку загальновиробничих витрат (ЗВВ). Тут маються на увазі витрати, перелічені в п. 15 П(С)БО 16, з урахуванням розподілу, передбаченого п. 16 цього П(С)БО.

Скомпонована на рахунку 24 собівартість внутрішнього поправного браку (тобто витрати на виправлення браку) списується (за вирахуванням сум, що відносяться на зменшення втрат від браку) з цього рахунка до складу виробничої собівартості продукції, що випускається (Дт 23 — Кт 24).

Підприємства ж, які втрати від браку не виділяють до окремої статті калькуляції, ураховують їх у складі ЗВВ (Дт 91 — Кт 24), ґрунтуючись на п. 427 Методрекомендацій № 373.

Податковий облік. У ситуації, коли технічно неминучий брак є поправним, п. 138.7 ПКУ дозволяє віднести до складу податкових витрат витрати на виправлення такого технічно неминучого браку. Проте це можливо лише при одночасному дотриманні таких умов:

1) вартість забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів) «вписується» до допустимих норм технічно неминучого браку , розмір яких установлено в наказі по підприємству за умови його обґрунтування;

2) така забракована з технологічних причин продукція (вироби, вузли, напівфабрикати) реалізується після здійснення додаткових витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Що стосується раніше відображеного податкового кредиту на суму «вхідного» ПДВ, що припадає на вартість технічно неминучого поправного браку та на витрати з його виправлення, то він коригуватися не повинен, оскільки в цьому випадку бракована продукція після виправних заходів братиме участь в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тобто умови, передбачені ст. 198 ПКУ, дотримуватимуться.

Непоправний (остаточний) технічно неминучий брак

Бухгалтерський облік. При виникненні у процесі виробництва технічно неминучого непоправного (остаточного) браку втрати від нього (собівартість браку) відображаються за дебетом рахунка 24. При цьому собівартість такого браку згідно з п. 414 Методрекомендацій № 373 складається із:

— прямих витрат на виготовлення продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), що виявилася браком (тобто це, зокрема, витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, паливо й енергію, заробітну плату та відрахування на соціальне страхування щодо працівників, зайнятих виготовленням продукції, робіт, послуг);

— частини витрат на утримання й експлуатацію устаткування та відповідної частки ЗВВ.

Зазначені витрати включаються до собівартості остаточно забракованої продукції в нормативних (планових) розмірах.

Хоча такий брак і є остаточним, від бракованої продукції при цьому може бути отримано відходи (матеріали, напівфабрикати, комплектуючі, які можуть бути використані в господарській діяльності підприємства, наприклад, використані у процесі виробництва іншої продукції, здані як вторсировина переробному підприємству або реалізовані покупцю).

У такому разі «поворотна» частина браку (відходи від забракованих виробів) в обліку оцінюється (див. п.п. 2.13 Методрекомендацій № 2, п. 329 Методрекомендацій № 373):

— за ціною можливого використання — якщо підприємство планує використовувати відходи для основного виробництва, але з підвищеними витратами (пониженим виходом готової продукції), для потреб допоміжного виробництва чи інших потреб. При цьому під ціною можливого використання розуміється понижена ціна вихідного матеріалу таких відходів;

— за чистою вартістю реалізації (передбачуваною ціною продажу відходів за вирахуванням очікуваних витрат на завершення виробництва та збут), тобто за справедливою вартістю відходів, які планують реалізовувати. Виходячи зі справедливої вартості оцінюється також остаточно забракована з технологічних причин продукція (вироби, вузли, напівфабрикати) у разі її реалізації на сторону (п. 14 П(С)БО 16, Інструкція № 291, п. 416 Методрекомендацій № 373).

На вартість відходів, отриманих від забракованих виробів, зменшуються втрати від браку (Дт 209 — Кт 24). Після такого зменшення сума втрат, що залишилися, від непоправного технічно неминучого браку, що значиться на рахунку 24, щомісячно списується з цього рахунка до складу виробничої собівартості продукції, що випускається (Дт 23 — Кт 24), як складова інших прямих витрат (п. 14 П(С)БО 16). При цьому втрати від браку включаються до собівартості того виду продукції, за яким виявлено брак. А якщо на підприємстві втрати від браку не виділено в окрему статтю калькуляції, то їх відносять до складу ЗВВ (Дт 91 — Кт 24) з подальшим розподілом, передбаченим п. 16 П(С)БО 16.

Податковий облік. Згідно з п. 138.7 ПКУ не включається до податкових витрат фактична вартість остаточно забракованої продукції. Виняток становить вартість остаточно забракованої продукції з технологічних причин у межах допустимих норм технічно неминучого браку — для неї шлях до податкових витрат відкритий.

Причому схоже, що такої позиції дійшли й податківці. На такий висновок нас наштовхує нині скасована консультація в ЄБПЗ з фіскальним висновком, де зазначалося: «…Фактична вартість остаточно забракованої продукції не включається до складу витрат платника податку»*, і наявність в ЄБПЗ консультації із законним висновком:

Консультація з розділу 110. 07.03 ЄБПЗ «Порядок визначення витрат та їх склад: собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»

Чи включається до витрат платника податку фактична вартість остаточно забракованої продукції (брак?)

До складу витрат може бути віднесена вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення такого браку в разі реалізації такої продукції, у межах допустимих норм технічно неминучого браку, розмір яких встановлено в наказі по підприємству за умови їх обґрунтування. Фактична вартість остаточно забракованої продукції, що перевищує допустимі норми технічно неминучого браку, не включається до витрат платника податку.

* Раніше податківці говорили про можливість відображення витрат за остаточно забракованою продукцією (у межах норм) тільки за умови її реалізації. Ми вважали, що ця позиція не відповідає ПКУ.

Потраплять до податкових витрат і витрати на ліквідацію (розбирання, утилізацію) такого остаточного нормативного (технічно неминучого) браку, а «вхідний» ПДВ за ними — до податкового кредиту.

Якщо в результаті такої ліквідації (розбирання) підприємство отримає відходи (матеріали, напівфабрикати тощо), які може бути використано у виробничій діяльності, а також реалізовано, то в разі подальшої реалізації цих відходів або при використанні їх для виготовлення продукції договірну вартість, за якою вони продаються (безпосередньо або у складі виготовленої продукції), на підставі п.п. 135.4.1 ПКУ має бути включено до доходів у періоді переходу до покупця права власності на ці відходи (продукцію).

Відповідно одночасно з визнанням такого доходу підприємство може претендувати на право включення вартості цих відходів, за якою вони раніше були визнані активом, до складу податкових витрат як прямих матеріальних витрат відповідно до п. 138.8 ПКУ.

Що стосується відображених раніше у складі податкового кредиту сум «вхідного» ПДВ за товарами/послугами, використаними для виготовлення остаточно забракованої продукції (у межах норм), то їх коригувати не потрібно, оскільки це нормальний етап виробництва, операція передбачена технологічним процесом виготовлення, тобто вписується в межі господарської діяльності.

Щодо ПДВ-наслідків при оприбуткуванні відходів, отриманих від остаточно забракованої продукції, зазначимо: податкові зобов’язання з ПДВ на такі операції не нараховуються. А от при подальшій реалізації таких ТМЦ платник податків зобов’язаний буде за загальним правилом відобразити податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 % виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайної ціни (п. 188.1 ПКУ).

Порядок обліку внутрішнього технічно неминучого (нормативного) браку розглянемо в табл. 2 на с. 35.

Таблиця 2

Порядок обліку внутрішнього технічно неминучого (нормативного) браку

Якщо трапляється брак, виникнення якого не планується, не передбачається заздалегідь та не передбачається технічною або технологічною документацією, то такий брак розцінюється як непередбачений (випадковий, наднормативний) внутрішній брак.

Такий брак може виникати внаслідок вини працівників підприємства чи інших факторів (наприклад, неточної роботи устаткування, гарантійний строк експлуатації якого закінчився та норми браку щодо якого не переглянуто), а також з вини постачальників матеріалів/напівфабрикатів або внаслідок форс-мажорних обставин.

Поправний непередбачений брак

Бухгалтерський облік. Якщо внутрішній непередбачений брак є поправним, то витрати, що сформували собівартість самої бракованої продукції, на рахунку 24 не відображають, а враховують тут тільки витрати на виправлення браку (п. 413 Методрекомендацій № 373). При цьому втрати від браку зменшуються (Кт 24) на:

— суми, що відшкодовуються винними особами (Дт 375 — Кт 24);

— суми, що відшкодовуються постачальниками неякісних матеріалів/напівфабрикатів, які спричинюють брак продукції (Дт 374 — Кт 24).

Суму втрат від внутрішнього поправного непередбаченого браку, що залишилася, відносять:

— на собівартість реалізованої продукції, якщо винуватця не встановлено (Дт 901 — Кт 24);

— до інших витрат операційної діяльності, якщо винуватця встановлено, але сума не підлягає відшкодуванню, наприклад, через вимоги КЗпП (Дт 947 — Кт 24).

Такий підхід випливає з п. 11 П(С)БО 16, а також з листа Мінфіну від 15.04.2005 р. № 31-04220-20-17/6687 // «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 37, с. 20. Інакше кажучи, до складу виробничої собівартості включаються лише ті витрати, які передбачені нормами та технологією виробництва (у межах установлених норм та нормативів). А от наднормативні витрати на виробництво готової продукції є витратами звітного періоду та має бути віднесено на собівартість не виготовленої, а реалізованої продукції (п. 11 П(С)БО 16). Причому наднормативні витрати включаються до собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг (за рішенням керівника підприємства) тільки у випадку, якщо вони не пов’язані з нестачами, псуванням, нетехнологічним використанням та порушенням правил зберігання (лист Мінфіну від 15.04.2005 р. № 31-04220-20-17/6687).

Податковий облік. Як уже зазначалося, право на збільшення податкових витрат на суму втрат від браку п. 138.7 ПКУ надає платнику податків лише щодо нормативного браку. У всіх інших випадках втрати від браку, у тому числі й витрати на його виправлення, вважаються наднормативними та не можуть бути включені до податкових витрат.

Із цієї причини якщо у витратах на виправлення наднормативного браку є «вхідний» ПДВ, то підприємство не має права відобразити його ані в податковому кредиті, ані у витратах. А от «вхідний» ПДВ за самою продукцією, що підлягає виправленню, коригувати не потрібно, адже після доопрацювання вона візьме участь у госпдіяльності підприємства.

Що стосується питання відображення податкових доходів у разі, якщо винуватець браку компенсує підприємству шкоду*, то їх нараховувати не потрібно. Адже згідно з п.п. 136.1.5 ПКУ сума компенсації прямих витрат або збитків, отримана від винуватця браку, не потрапляє до складу доходів підприємства за умови, що їх не було віднесено до складу витрат. Підтверджують це і податківці в консультації, розміщеній у розділі 110.06.05 ЄБПЗ.

* На нашу думку, Порядок № 116 застосовується для розрахунку шкоди лише в тому випадку, якщо встановлено факт умисного псування чи умисних дій, що призвели до браку.

Непоправний непередбачений брак

Бухгалтерський облік. Втрати від внутрішнього непоправного (остаточного) непередбаченого браку (собівартість браку) відображають на рахунку 24 (Дт 24 — Кт 23). При цьому втрати від браку зменшуються (Кт 24) на:

— вартість відходів від забракованих виробів (Дт 209 — Кт 24);

— суми, що утримуються з винуватців браку (Дт 375 — Кт 24);

— суми відшкодувань від постачальників неякісних матеріалів/напівфабрикатів, що спричинюють брак продукції (Дт 374 — Кт 24).

Сума втрат від внутрішнього непоправного непередбаченого браку, що залишилася після такого зменшення, до виробничої собівартості продукції, що випускається, не включається, а списується з рахунка 24:

— на собівартість реалізованої продукції, якщо винуватця не встановлено (Дт 901 — Кт 24);

— до інших витрат операційної діяльності, якщо винуватця встановлено, але сума не підлягає відшкодуванню, наприклад, через вимоги КЗпП (Дт 947 — Кт 24).

Податковий облік. Втрати від внутрішнього непоправного (остаточного) непередбаченого браку в податковому обліку не включаються до витрат, оскільки вони класифікуються як не пов’язані з господарською діяльністю платника податків.

Такий стан речей зобов’язав підприємство відкоригувати і податковий кредит на суму «вхідного» ПДВ за товарами/послугами, використаними для виготовлення забракованої продукції. Це коригування ПДВ здійснюється шляхом нарахування податкових зобов’язань за вказаними товарами/послугами в сумі, що дорівнює раніше відображеному податковому кредиту (тобто виходячи з вартості придбання, як це передбачено пп. 189.1, 198.5 ПКУ), при цьому виписується податкова накладна у двох примірниках з типом причини «13».

Зверніть увагу: якщо винуватець браку відшкодовує підприємству втрати від такого браку, то згідно з п.п. 136.1.5 ПКУ сума, що відшкодовується, не відноситься до складу податкових доходів, за умови, що до цього втрати від браку не включалися до податкових витрат.

Крім того, така компенсація винною особою втрат від браку не є об’єктом обкладення ПДВ, оскільки не є оплатою поставлених товарів/послуг.

Якщо в результаті розбирання бракованої продукції підприємство отримає відходи (матеріали, напівфабрикати тощо), які може бути використано у виробничій діяльності, а також реалізовано, то в разі подальшої реалізації цих відходів або при використанні їх для виготовлення продукції договірну вартість, за якою вони продаються (безпосередньо або у складі виготовленої продукції), на підставі п.п. 135.4.1 ПКУ має бути включено до доходів у періоді переходу до покупця права власності на ці відходи (продукцію).

Відповідно одночасно з визнанням такого доходу підприємство може претендувати на право включення вартості цих відходів, за якою вони раніше були визнані активом, до складу податкових витрат як прямих матеріальних витрат відповідно до п. 138.8 ПКУ.

Щодо ПДВ-наслідків при оприбуткуванні відходів, отриманих від остаточно забракованої продукції, зауважимо, що податкові зобов’язання з ПДВ на такі операції не нараховуються. А от при подальшій реалізації таких ТМЦ платник податків зобов’язаний буде за загальним правилом відобразити податкові зобов’язання з ПДВ за ставкою 20 % виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайної ціни (п. 188.1 ПКУ).

Порядок обліку внутрішнього непередбаченого браку розглянемо в табл. 3

Таблиця 3

Порядок обліку внутрішнього непередбаченого браку

Такими є основні облікові особливості браку у виробництві. Бажаємо, щоб у своїй роботі ви якомога рідше стикалися з цими питаннями, ну а якщо через специфіку техпроцесу брак — річ неминуча, то хай його облік для вас буде простим та відлагодженим!