Звітність з плати за землю

Звітність з плати за землю

Пропонуючи не так давно увазі читачів тематичний номер нашої газети, цілком присвячений теоретичним питанням обчислення плати за землю (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88), ми обіцяли на початку 2012 року повернутися до цієї теми, розглянувши її з практичної точки зору. Як нам здається, момент для продовження розмови підібрано цілком вдало: ось-ось буде здано всі декларації за минулий рік, отже, саме час братися за складання «земельної» звітності на рік прийдешній. Заразом є можливість урахувати зміни, що все ж встигли відбутися після виходу згаданого тематичного номера. Отже, почнемо.

Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», i.khmelevskiy@id.factor.ua

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЗКУ — Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

Закон № 3609 — Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 р. № 3609-VI.

З урахуванням того, що в новому році до нас приєдналася значна кількість нових передплатників, стисло нагадаємо базові поняття, що застосовуються в ПКУ при оподаткуванні власників та користувачів земельних ділянок.

Насамперед, варто знати, що плата за землю — це загальнодержавний податок, що справляється у двох різних формах: у формі земельного податку та у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (див. п.п. 14.1.147 ПКУ).

У свою чергу, підпунктом 14.1.72 цього Кодексу встановлено, що земельний податок — це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Порядок його розрахунку докладно викладено у статті, опублікованій у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88, с. 29.

Другий різновид плати за землю — орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі — орендна плата) — визначено як обов'язковий платіж, який орендар сплачує орендодавцю за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 ПКУ). Про нього йшлося у відповідній статті того ж тематичного номера, опублікованій на с. 43.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок або земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі (ст. 269 ПКУ), а платниками орендної плати є тимчасові землекористувачі, тобто орендарі земельних ділянок державної і комунальної власності (п. 288.2 ПКУ).

Згідно з п.п. 14.1.34 цього Кодексу власниками земельних ділянок названо юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні (визначення такого права міститься в ч. 1 ст. 78 ЗКУ), а також територіальні громади та державу щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Землекористувачами згідно з п.п. 14.1.73 ПКУ вважаються юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані в користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. При цьому слід відрізняти постійне (див. ч. 1 ст. 92 ЗКУ) і тимчасове (інакше кажучи — право оренди; його визначення надано в ч. 1 ст. 93 ЗКУ) користування такими земельними ділянками.

Об'єктом обкладення земельним податком є земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні (уточнимо — у постійному користуванні), а також земельні частки (паї), що перебувають у власності (п.п. 270.1.1 ПКУ). Об'єктом обкладення орендною платою є земельна ділянка, надана в оренду.

Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок (далі — НГО) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до ст. 289 ПКУ, або площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (див. ст. 271 цього Кодексу). При цьому база обкладення орендною платою, як, утім, і порядок її розрахунку, а також ставки орендної плати в ПКУ не обумовлено. Щодо ставок земельного податку , то про їх зміну з початку поточного року варто зазначити окремо.

Але перед цим сформулюємо висновок, яким повинен керуватися кожен із суб'єктів господарювання — землекористувачів при обчисленні плати за землю та складанні земельної звітності. Виходячи з наведених вище положень податкового законодавства та спираючись на правовстановлюючі документи на землю (відповідний держакт, якщо земля перебуває у власності або постійному користуванні, або договір оренди, якщо йдеться про оренду землі), кожен платник податків повинен передусім відповісти на запитання, за яким правом він здійснює землекористування тією чи іншою земельною ділянкою. Від відповіді на нього безпосередньо залежить, який із різновидів плати за землю (земельний податок чи орендну плату) такий платник податків має вносити до бюджету*.

* Принагідно зауважимо, що в деяких випадках обов’язок зі сплати земельного податку виникає й тоді, коли право власності/користування землею не оформлено або у принципі не може бути оформлено (див., наприклад, пп. 287.6 і 287.8 ПКУ). Докладно про це розповідалося у статті «Плата за землю: загальні моменти» («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88).

Оскільки загальні принципи оподаткування щодо плати за землю з прийняттям ПКУ практично не змінилися, вважатимемо, що з визначенням свого статусу як платника того чи іншого різновиду плати за землю усі землекористувачі ще минулого року впоралися без ускладнень, і перейдемо до обговорення нововведень, що стосуються встановлення ставок земельного податку в 2012 році.

Як випливає зі змісту ст. 271 ПКУ, процитованої вище, порядок розрахунку земельного податку насамперед залежить від того, проведено нормативну грошову оцінку земельної ділянки чи ні. З урахуванням цього при обчисленні податку слід вибирати і ставку земельного податку, яка для оцінених земель виражена у відносних величинах (у відсотках від НГО), а для земель, за якими грошову оцінку не проведено, — в абсолютних (грн. за одиницю площі).

Таким чином, сума земельного податку з розрахунку на рік визначається:

— (1) для земель, що мають грошову оцінку, — як добуток проіндексованої станом на початок року грошової оцінки (у грн.) та ставки (у %), з урахуванням відповідних коефіцієнтів, установлених розд. XIII «Плата за землю» ПКУ (їх наведено у статті «Земельний податок: порядок розрахунку» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88 в табл. 2);

— (2) для земель, нормативну грошову оцінку яких не проведено, — як добуток площі (у кв. м або га) та ставки (у грн. за 1 кв. м або га), з урахуванням (за необхідності) тих самих коефіцієнтів, про які йшлося вище, а також коефіцієнтів, установлених ст. 275 ПКУ.

При цьому абсолютно справедливим виглядає такий підхід до обчислення земельного податку, за якого факт проведення або непроведення НГО землі не впливає на необхідність урахування інфляційних процесів при справлянні цього податку . Аналіз наведених вище словесних формул розрахунку земельного податку свідчить, що цього можна досягти: у першому випадку — шляхом індексації нормативної грошової оцінки землі зі збереженням незмінними відносних ставок податку, а в другому — через індексацію самих ставок, виражених в абсолютних значеннях. Саме так і було вирішено цю проблему законодавцем.

Спершу зупинимося на питаннях індексації ставок земельного податку щодо земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Зокрема, для таких ділянок, розташованих у межах населених пунктів, земельний податок обчислюється із застосуванням середніх ставок податку, установлених п. 275.1 ПКУ у грн. за кв. м.

Відповідно до п. 4 розд. XIX «Прикінцеві положення» цього Кодексу щодо ставок податків і зборів, які визначено в абсолютних значеннях (вочевидь, що зазначені ставки земельного податку з п. 275.1 ПКУ належать до їх числа), Кабміну доручено щорічно до 1 червня вносити до парламенту проект закону про внесення змін до Кодексу з метою індексації таких ставок з урахуванням індексів споживчих цін та індексів цін виробників промислової продукції .

Хоча й зі значним запізненням, але індексація, про яку йдеться, на сьогодні все ж відбулася, у тому числі й щодо ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено (про це повідомлялося в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 7, с. 3). Завдяки Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» від 22.12.2011 р. № 4235-VI останні збільшилися на 8,9 % і тепер становлять значення, наведені далі (див. табл. 1).

Таблиця 1

Проіндексовані ставки земельного податку за земельні ділянки,
 розташовані в межах населених пунктів, грошову оцінку яких не проведено

Звертаємо увагу, що зазначений Закон опубліковано 13.01.2012 р., тому нові ставки повинні, узагалі-то, застосовуватися ніяк не раніше цієї дати. Проте в п. 1 розд. II «Прикінцеві положення» цього Закону передбачено, що він (за деякими винятками) набуває чинності з 01.01.2012 р., у зв'язку з чим не виключено, що нові ставки податків (серед яких і земельний) доведеться застосовувати заднім числом з початку поточного року.

Колишня практика збільшення ставок, наприклад, у результаті прийняття Закону № 3609, який містив норму про підвищення ставок хмелезбору з 01.08.2011 р., але набув чинності 06.08.2011 р., на жаль, не дає однозначної відповіді, якого підходу в аналогічних випадках слід дотримуватися. Більше того, не зрозуміло, до чого схиляються самі податківці, оскільки, з одного боку, в Єдиній базі податкових знань (див. консультацію за кодом 15.03) висловлюється думка про застосування збільшених ставок цього збору з 1 серпня. З іншого ж боку, у консультації провідного фахівця ДПСУ, опублікованій у журналі «Вісник податкової служби України», 2011, № 43, с. 24, обґрунтовується необхідність використання нових ставок лише з 6 серпня.

Без сумніву, найбільш обережним вирішенням колізії, що склалася, щодо ставок земельного податку за ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, нам видається розрахунок цього податку за проіндексованими ставками на весь поточний рік. У разі ж, якщо центральне податкове відомство згодом розтлумачить цю колізію більш ліберально*, ніж ми, платники податків без проблем зможуть уточнити свої податкові зобов'язання за січень у бік зменшення.

* Щойно перед виходом статті з’явилася інформація щодо листа ДПСУ від 20.01.2012 р. № 2056/15-2217з, де наголошується на застосуванні нових ставок з 13 січня. Про можливі наслідки цього при поданні «земельної» звітності (якщо вони взагалі будуть) ми повідомимо в наступних номерах газети.

Окремий інтерес становить запитання, чи можуть застосовувати ставки земельного податку для неоцінених земель ті землекористувачі, ділянки яких розташовані в населених пунктах, де грошову оцінку землі проведено, але з тих чи інших причин вони не мають довідки, яка б підтвердила розмір такої оцінки щодо конкретної земельної ділянки.

Відповідаючи на нього в торішньому тематичному номері, ми вказували, що допоки таку довідку не отримано як тимчасовий вихід із ситуації суб'єкти господарювання, на наш погляд, можуть застосовувати абсолютні ставки податку, передбачені у ст. 275 ПКУ, але говорити, що вони правильно визначили суму податку, у такому разі не можна.

На момент написання цієї статті з'явилася можливість ознайомити таких платників податків з офіційною думкою податківців із цього приводу. Як зазначено у відповідній консультації, розміщеній в ЄБПЗ за кодом 200.05, якщо в населеному пункті НГО земель проведено, то такий платник, який своєчасно не отримав відповідної довідки про величину такої оцінки, зобов'язаний самостійно обчислити земельний податок у розмірі 1 % від НГО земельної ділянки , визначеної згідно з рішенням органу місцевого самоврядування.

Зрозуміло, що цей спосіб розрахунку податку, так само як і той, що запропоновано нами вище, все одно є приблизними, тому потребуватимуть подальшого уточнення податкових зобов'язань після отримання достовірних відомостей про величину нормативної грошової оцінки. Способи такого уточнення традиційні: необхідно або подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю, або виправитися в декларації за будь-який податковий період, наступний за періодом, в якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання. При цьому «самоштраф» згідно з п. 50.1 ПКУ та «самопеня» згідно з п.п. 129.1.2 цього Кодексу нараховуються на суму недоплати із земельного податку тільки за ті місяці, строк сплати податкових зобов'язань за якими минув.

Оскільки вище йшлося про Закон № 3609, варто нагадати, що частина змін, унесених ним свого часу до ПКУ, стосувалися безпосередньо порядку розрахунку земельного податку. Зазначені зміни до пп. 276.4, 278.1 і 278.2 цього Кодексу в частині встановлення ставок податку за земельні ділянки залізничного транспорту та аеродромів набули чинності з 1 січня 2012 року. Утім, вони були враховані нами ще минулого року у статті «Земельний податок: порядок розрахунку» («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88), якою землекористувачі таких ділянок (так само, як і інші платники податків) можуть скористатися і зараз.

Нагадаємо, що відповідно до п. 289.2 ПКУ визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі покладено на центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (на сьогодні — Держземагентство України). За індексом споживчих цін (I) за попередній рік цей держорган щорічно зобов'язаний розраховувати величину вказаного коефіцієнта (К_i), на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільскогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року.

Зауважимо: якщо такий індекс не перевищує 110 %, його слід застосовувати зі значенням 110, а це, виходячи з формули, наведеної в п. 289.2 ПКУ:

К_i = [I - 10] : 100,

означає відсутність необхідності в індексації НГО землі порівняно з попереднім роком.

Судячи з листа ДПСУ від 16.01.2012 р. № 1248/17-3217 (див. на с. 6), про який уже повідомлялося в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 7, с. 3, саме така ситуація склалася в поточному році: оскільки індекс споживчих цін за 2011 рік становить 104,6 %, то коефіцієнт індексації НГО дорівнює 1,0. Таким чином, нормативна грошова оцінка землі за 2011 рік не індексується.

Проте на цьому питання з поточною індексацією НГО не вичерпуються. Необхідно також мати на увазі, що постановою КМУ від 31.10.2011 р. № 1185, яка набрала чинності 1 січня 2012 року, було внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої урядовою постановою від 23.03.95 р. № 213. Зазначеними змінами передбачено, що показники НГО гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01.07.95 р., слід застосовувати з коефіцієнтом 1,756. До речі, інформацію про це наведено й у згаданому вище листі ДПСУ.

Чи означає сказане, що платникам податків при визначенні податкових зобов'язань з плати за землю слід до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарських угідь самостійно застосовувати коефіцієнт 1,756, визначений постановою КМУ від 31.10.2011 р. № 1185?

На жаль, на сьогодні це запитання в ЄБПЗ (див. розділ 200.05) залишилося без відповіді. Для нас же відповідь очевидна: НГО ріллі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, проведена станом на 01.07.95 р., збільшується на коефіцієнт індексації та на коефіцієнт 1,756, проте до обов'язку платників податків не входить самостійне коригування її величини з будь-яких причин (за винятком індексації НГО). Водночас, виконуючи вимоги п. 286.2 ПКУ, згідно з яким у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі разом з декларацією з плати за землю подається і довідка (витяг) про новий розмір НГО земельної ділянки, платник зобов'язаний отримати таку довідку в територіальному органі земресурсів та на її підставі здійснити розрахунок своїх податкових зобов'язань.

Звертаємо увагу ще на один важливий момент при розрахунку земельного податку: у деяких випадках його ставки встановлено не у відсотках від НГО конкретної земельної ділянки, а у відсотках від НГО одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (див. ст. 277 — 280 ПКУ). Так-от, станом на 01.01.2012 р. середня нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по АР Крим та областях також повинна включати коефіцієнт 1,756, про який ішлося вище. Оновлені показники цієї оцінки наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Середня нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі
 по АР Крим та областях станом на 01.01.2012 р.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (див. п. 285.1 ПКУ). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку з набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути менше 12 місяців) (п. 285.2 ПКУ).

Пунктом 286.2 цього Кодексу встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щорічно станом на 1 січня та не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу держподатслужби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями. Подання такої річної декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Водночас платникам податків надано право протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним, подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що звільняє їх від обов'язку подання річної податкової декларації (п. 286.3 ПКУ). Про переваги останнього способу декларування ми неодноразово говорили, проте обрання того чи іншого способу у будь-якому випадку залишається за землекористувачем.

Звертаємо увагу, що минулого року річна декларація з плати за землю подавалася до 1 лютого, проте після прийняття Закону № 3609 строки подання декларації на поточний рік та декларації за січень цього ж року стали уніфікованими, що усунуло непорозуміння, які існували раніше при поданні «земельної» звітності.

Згідно з п. 286.4 ПКУ звітність необхідно також подавати за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі — строк подання податкової декларації в цих випадках установлено протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.

Додамо, що оскільки нововідведена земельна ділянка є об'єктом оподаткування в розумінні ПКУ, а факт укладення договору оренди землі свідчить про обов'язок орендаря зі сплати орендної плати за землю, то в таких випадках протягом 10 робочих днів після держреєстрації права власності або постійного користування ділянкою чи держреєстрації договору оренди землі необхідно подати до податкової інспекції горезвісну форму № 20-ОПП (докладніше питання, пов'язані з поданням цієї форми, висвітлено в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 95, с. 42; 2012, № 5, с. 30).

Якщо земельні ділянки розташовані на території однієї сільської, селищної або міської ради (код КОАТУУ один і той самий), то платник може подавати одну узагальнену податкову декларацію. Якщо ж землі розташовані на території різних адміністративно-територіальних одиниць (коди органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки за
КОАТУУ різні), то платник податків зобов'язаний подати до податкової інспекції за місцезнаходженням кожної земельної ділянки окрему земельну декларацію. До того ж, перед поданням звітності за земельну ділянку, розміщену на території іншої територіальної громади, підприємство повинне стати на облік до податкової інспекції за місцезнаходженням такої ділянки як за неосновним місцем обліку протягом 10 робочих днів після реєстрації відповідного права на землю. Цього вимагають пп. 7.1 і 7.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011 р. № 1588.

Що стосується строків внесення до бюджету плати за землю, то відповідно до п. 287.3 ПКУ податкове зобов'язання з плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частинами власниками і землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, що дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю , визначене в новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками і землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, що дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ПКУ).

Перейдемо далі безпосередньо до обговорення питань, пов'язаних із заповненням «земельної» декларації.

Форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (далі — декларація), за допомогою якої можуть задекларувати зобов'язання з плати за землю як платники земельного податку, так і платники орендної плати, затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 8).

Відразу зауважимо: незважаючи на багатообіцяючу назву «земельної» звітності, що об'єднує в собі обидва різновиди плати за землю, суб'єкт господарювання, який одночасно є платником земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, не зможе скористатися одним бланком декларації, щоб відзвітувати з плати за землю в цілому. Як роз'яснюється в ЄБПЗ (див. відповідну консультацію за кодом 200.05), це пов'язано з тим, що земподаток та орендна плата мають різні коди бюджетної класифікації, унаслідок чого в органі ДПС такому платнику відкрито різні особові рахунки за обома різновидами плати за землю. Отже, навіть до однієї податкової інспекції звітувати за ними доведеться окремо.

Декларація складається з:

1) власне Податкової декларації з плати за землю;

2) двох додатків до неї:

— додатка 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» — подається всіма платниками плати за землю та в усіх випадках подання декларації;

— додатка 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок» — подається у випадку, якщо платник має право на пільгу (інформацію про надані ПКУ пільги із земельного податку систематизовано у статті «Земельний податок: порядок розрахунку» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88 у табл. 6; на сьогодні вона залишається без змін). Якщо пільги немає, додаток не подається.

Нагадаємо, що при поданні першої декларації (фактичному початку діяльності як платника плати за землю) разом із нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 286.2 ПКУ). Судячи з усього, таке формулювання означає необхідність подання відомостей про НГО нововідведених земельних ділянок, навіть якщо до цього суб'єкт господарювання вже був платником плати за землю та подавав такі відомості щодо інших земділянок. У подальшому така довідка подається при затвердженні нової нормативної грошової оцінки землі.

На жаль, спеціального порядку заповнення «земельної» звітності немає, тому в цьому питанні платнику слід керуватися текстовою частиною таблиць декларації та примітками до них.

Розпочнемо з шапки декларації.

Комірка «1.1.Т» (Порядковий номер за рік). У ній зазначається порядковий номер декларації, що подається. Нумерація декларацій ведеться послідовно з початку року. Так, якщо це перша декларація у звітному році, то в комірці «1.1.Т» ставимо «1». Підкреслимо, що нумерація має вестися окремо за деклараціями, поданими із земельного податку, і окремо з орендної плати. Більше того, за роз'ясненнями податківців, нумерація повинна вестися окремо за кожним типом декларації («Звітна», «Нова звітна», «Уточнююча»). Якщо платник подає декларації до кількох органів ДПС, то повинна вестися окрема нумерація декларацій за кожним із таких органів. Відповідну консультацію з цього питання розміщено в розділі 200.05 ЄБПЗ.

Відмітки «Земельний податок»/«Орендна плата». Вище вже зазначалося, що податкові декларації повинні подаватися окремо із земельного податку і окремо з орендної плати за землі державної і комунальної власності. Тому в шапці декларації робиться відповідна відмітка в клітинці «земельний податок» або «орендна плата». Зрозуміло, що за таких умов заповнення одночасно обох клітинок неприпустимо.

Відмітки про тип декларації. Відмітка «Х» у полі «Звітна» проставляється при заповненні декларації на поточний рік (тобто якщо платник подає річну декларацію).

Відмітка в полі «Нова звітна» проставляється в таких випадках:

1) якщо платник вирішив звітувати з плати за землю щомісячно . Про це прямо зазначається в п. 286.3 ПКУ, де вказано, що платник має право подавати щомісячно нову звітну декларацію. Такі самі роз'яснення наведено в ЄБПЗ;

2) якщо протягом року виникає право власності та/або право користування землею . Згідно з п. 286.4 ПКУ за нововідведеними земельними ділянками та новоукладеними договорами оренди платник повинен подати декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним. Про те, що повинна подаватися саме нова декларація, ідеться в п. 287.4 ПКУ;

3) при зміні протягом року грошової оцінки землі , функціонального використання землі, виникненні інших змін або самостійному виявленні помилок, що змінюють суму плати за землю за поточний або майбутній(і) звітний(і) місяць(і). У цьому випадку платник податків повинен протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним, подати нову декларацію з виправленими показниками за такий поточний або майбутній(і) звітний(і) місяць(і).

Відмітка «Х» у полі «Уточнююча» проставляється у випадку, якщо платник подає декларацію, в якій виправляє самостійно виявлені помилки, що впливають на раніше визначену суму плати за землю попередніх звітних періодів.

Ряд. 2 і 3 шапки декларації . У ряд. 2 (якщо декларація подається із земельного податку) або в ряд. 3 (якщо декларація подається з орендної плати) зазначається рік, за який подається декларація. Якщо подається річна декларація, то більше в цьому рядку нічого не заповнюємо. Якщо платник вибрав щомісячний спосіб подання декларації, то в ряд. 2 (3) також вписуємо і місяць, за який подається декларація, до спеціального рядка «за_______місяць».

Реквізит «починаючи з» заповнюється в разі, якщо:

1) платник протягом року набув права власності на нововідведені земельні ділянки або уклав нові договори оренди. Тут необхідно вказати дату набуття права власності на нововідведені земельні ділянки або дату реєстрації договору оренди;

2) у разі уточнення податкових зобов'язань. Тут зазначається дата (число і місяць), з якої здійснюється уточнення показників. Заповнюючи це поле, необхідно мати на увазі, що дата проставляється арабськими цифрами, причому для чисел з однієї цифри спочатку проставляється «0». Наприклад, якщо уточнюються дані, починаючи з 5 вересня, то слід зазначити «05.09».

Перш ніж заповнювати власне декларацію, рекомендуємо заповнити додаток 1 «Відомості про земельні ділянки», що надається разом із декларацією всіма платниками податків в обов'язковому порядку. Заповнюється він на підставі правовстановлюючих документів на землю та довідки (витягу) про величину НГО. При цьому слід мати на увазі, що:

— площа земельної ділянки в гектарах вказується з чотирма десятковими знаками, а в кв. м — з двома десятковими знаками;

— нормативна грошова оцінка землі повинна вказуватися з урахуванням коефіцієнта індексації (докладніше про її проведення розповідалося вище) у гривнях з двома десятковими знаками.

Основна частина декларації. Колонки 2 — 4 .
Дані для заповнення цих колонок беруться з правовстановлюючих документів з урахуванням тих самих вимог, що висувалися до заповнення додатка 1.

Колонки 5 — 7. У кол. 5 зазначається ставка податку, у кол. 6 — коефіцієнт до збільшення, у кол. 7 — відсоток від суми земельного податку. При заповненні останніх двох колонок слід розуміти, що йдеться про коефіцієнти, які встановлено розд. XIII «Плата за землю» ПКУ як в абсолютних (шляхом визначення кратності), так і у відносних величинах (у % від розрахованої суми податку). Більшість із них наведено у статті «Земельний податок: порядок розрахунку» («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88) у табл. 2. Крім того, деякі кратні коефіцієнти зустрічаються у ст. 275 цього Кодексу. Так-от, до кол. 6 вписуються кратні коефіцієнти, а коефіцієнти у вигляді відсотків від суми земельного податку наводяться в кол. 7.

У кол. 8 «Річна сума земельного податку» і 9 «Річна сума орендної плати» вказується річна сума земельного податку (орендної плати). Причому, як зазначають податківці в консультаціях з ЄБПЗ, ці колонки повинні заповнюватися й у випадку, якщо платник обрав щомісячний спосіб подання декларації. Показник указується у гривнях із двома десятковими знаками (з копійками).

Розрахунок річної суми земельного податку або орендної плати здійснюється за кожною категорією земель окремо щодо кожної земельної ділянки в ряд. 1.1.1 — 4.2 табличної частини декларації. Важливо зауважити, що в декларації немає спеціальних рядків або колонок, в яких можна було б відобразити пільгу, надану із земельного податку. Тому, на наш погляд, у кол. 8 «Річна сума земельного податку, яка підлягає сплаті за даними платника» потрібно вказувати суму, розраховану за даними кол. 2 — 7 за мінусом суми пільги, зазначеної в кол. 14 додатка 2 за такою ділянкою.

Колонки 10 — 21 містять розбивку річної суми земельного податку (орендної плати) за кожною земельною ділянкою за місяцями. Не виключена ситуація, що в результаті округлення показників, зазначених у кол. 10 — 21, їх загальна сума не відповідатиме сумі земельного податку або орендної плати, указаній у кол. 8 або кол. 9.
Щоб виправити таку ситуацію, слід у кол. 21 відкоригувати (у бік збільшення або зменшення на суму розбіжності) величину податкових зобов'язань за останній місяць року (грудень), указану в гр. 21.

Рядки 6 — 12 і 14 — 21 декларації заповнюються в разі уточнення раніше задекларованих сум земельного податку або орендної плати.

Проілюструємо заповнення декларації з плати за землю на умовному числовому прикладі.

Приклад. Підприємство має у власності 2 земельні ділянки:

1) площею 500 кв. м у місті обласного значення з чисельністю населення від 100 до 250 тис. осіб, в якому не проведено грошову оцінку земель; категорія земель — землі громадської забудови;

2) площею 10 га за межами населеного пункту; категорія земель — землі промисловості. Нормативна грошова оцінка за 1 га ріллі по області на 01.01.2012 р. становить 21691,20 грн.

Виходячи з умов прикладу, фрагмент декларації з плати за землю на 2012 рік буде таким, як показано на рисунку.

<...>

Фрагмент Податкової декларації з плати за землю