Судові витрати: порядок відображення в податковому обліку
Підприємство вимушене періодично звертатися до суду з метою врегулювання господарських спорів. У зв'язку з цим воно несе певні затрати у вигляді судових витрат, зокрема, на сплату держмита, судового збору, оплату послуг адвоката тощо. В якому порядку такі витрати відображаються в податковому обліку підприємства? Чи можна врахувати сплачені суми у складі витрат, якщо судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову?
(м. Кривий Ріг)
Насамперед, нагадаємо, що склад судових витрат залежить від підвідомчості справи. Так, спори між суб'єктами господарювання розглядаються господарськими судами. Перелік витрат, пов'язаних з розглядом таких справ, наведено у ст. 44 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.91 р. № 1798-XII (далі — ГПКУ) і на сьогодні він уключає:
— судовий збір;
— суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом;
— витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх перебування;
— оплату послуг перекладача, адвоката;
— інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Нагадаємо, що до 01.11.2011 р. цей перелік виглядав дещо інакше: 1) замість судового збору справлялося держмито; 2) у ньому була така складова, як витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зміни було внесено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI // («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 69, с. 5). У результаті його прийняття суть, великою мірою, не змінилася: як і держмито, судовий збір є певною сумою коштів, що сплачується при поданні заяв і скарг до суду, а також за видачу судами окремих документів, та включається до складу судових витрат.
Про регулювання питання судових витрат до 01.11.2011 р. ми згадали з тієї причини, що граничний строк подання річної декларації з податку на прибуток підприємства ще не минув і, можливо, деяким читачам буде цікаво дізнатися про відображення в ній державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що зазначимо далі.
Витрати зі сплати сум за проведення судової експертизи, за послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються (див. ст. 49 ГПКУ) :
— при задоволенні позову — на відповідача;
— при відмові у позові — на позивача;
— при частковому задоволенні позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Такий самий порядок до 01.11.2011 р. застосовувався і щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Порядок розподілу витрат на судовий збір установлено ст. 49 ГПКУ.
Тепер стосовно безпосередньо податкового обліку вказаних витрат:
1) судовий збір уключається до податкових витрат у складі адміністративних витрат як витрати на врегулювання спорів у судах (п.п. «е» п.п. 138.10.2 ПКУ) — рядок 06.2.7 Додатка АВ до декларації з податку на прибуток за 2011 рік*;
2) інші судові витрати (наприклад, за проведення судової експертизи; витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів; оплата послуг перекладача, адвоката; до 01.11.2011 р. — витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу тощо) уключаються до податкових витрат у складі адміністративних витрат як витрати на врегулювання спорів у судах (п.п. «е» п.п. 138.10.2 ПКУ) — рядок 06.2.7 Додатка АВ до декларації за 2011 рік. Причому такі витрати відображаються в обліку як позивача, так і відповідача в періоді їх здійснення за умови наявності належно оформлених документів, що підтверджують зв'язок таких витрат з госпдіяльністю;
3) держмито (справлялося до 01.11.2011 р.) уключалося до податкових витрат у складі інших операційних витрат як обов'язковий платіж, установлений законодавчим актом (п.п. «в» п.п. 138.10.4 ПКУ), — рядок 06.5.13 Додатка IВ до декларації за 2011 рік.
* За 2011 рік підприємства подають декларацію з податку на прибуток за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 28.02.2011 р. № 114, а починаючи зі звітності за I квартал 2012 року — за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 28.09.2011 р. № 1213.
Разом із тим, якщо господарський суд прийняв рішення про задоволення вимог позивача, унаслідок чого відповідач повинен відшкодувати позивачу судові витрати, як це передбачено ст. 49 ГПКУ, то в такому разі відшкодовувані за рішенням суду судові витрати відповідач не включає до своїх витрат, а позивач — уключає до своїх доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у такому порядку:
— суми судових витрат — на підставі п.п. 135.5.14 ПКУ з відображенням їх у рядку 03.27 Додатка ІД до рядка 03 декларації з податку на прибуток за 2011 рік (з обов'язковим додаванням детальної розшифровки сум, указаних у рядку 03.27, у довільній формі).
— суми держмита (що справлялося до 01.11.2011 р.) — на підставі п.п. 135.5.8 ПКУ з відображенням їх у рядку 03.13 Додатка ІД до рядка 03 декларації з податку на прибуток за 2011 рік;
Якщо позов, поданий підприємством, суд не задовольняє, судові витрати зберігаються у складі витрат такого підприємства-позивача (те саме стосувалося й держмита).
Аналогічної думки дотримуються і податківці, що підтверджує їх консультація, розміщена в розділі 110.07.20 Єдиної бази податкових знань на сайті ДПАУ : www.sta.gov.ua.
Наталя Білова, економіст-аналітик
