Щодо включення до витрат суми ПДВ, яка не включена до податкового кредиту
Лист Державної податкової служби України від 11.01.2012 р. № 744/7/15-1417
Державна податкова служба України розглянула лист Державної податкової адміністрації у м. Києві від 08.11.2011 № 3934/8/31-604 стосовно застосування абз. 3 п.п. 139.1.6 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі — ПКУ), а саме: щодо включення до витрат (або вартості об'єкта основних засобів чи нематеріального активу) суми ПДВ, яка не включена до податкового кредиту згідно зі ст. 199 розділу V ПКУ у випадку, коли сплата постачальнику за товари, роботи, послуги здійснювалась шляхом здійснення бартерної операції чи взаємозаліку, — та повідомляє.
Бартерна (товарообмінна) операція згідно з п.п. 14.1.10 п. 14.1 ст. 14 ПКУ — це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору.
Будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів є відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПКУ продажем (реалізацією) товарів.
Слід відмітити, що доходи та витрати від проведення товарообмінних (бартерних) операцій згідно з п. 153.10 ст. 153 ПКУ визначаються відповідно до договірної ціни такої операції, але не нижчої (вищої) від звичайних цін.
Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).
Витрати, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визначені п. 138.8 ст. 138 ПКУ.
Відповідно до п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат, зокрема, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.
Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку.
У разі якщо платник податку, зареєстрований як платник ПДВ, одночасно проводить операції з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), що оподатковуються ПДВ та звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування таким податком, ПДВ, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, та основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до витрат або вартість відповідного об'єкта основних засобів чи нематеріального активу збільшується на суму, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.
Тобто платник податку при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток включає податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг, які входять до складу витрат, або збільшує вартість об'єкта основних засобів чи нематеріального активу, що підлягають амортизації, на суму сплаченого податку на додану вартість, що не включена до податкового кредиту такого платника податку згідно з розділом V цього Кодексу.
Ураховуючи наведене, сплачений податок на додану вартість вважається складовою витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт або наданих послуг, або збільшує вартість об'єкта амортизації за умови, що цей податок не включено до складу податкового кредиту.
Заступник Голови А. Ігнатов
коментар редакції
Несплачені суми ПДВ з товарів, використаних у пільгових операціях
Це питання існувало й у «докодексний» період. Воно викликане невдалим формулюванням норми (п.п. 139.1.6 ПКУ, а до цього п.п. 5.3.3 Закону про податок на прибуток), що дозволяє в певних ситуаціях уключати суму «вхідного» ПДВ до витрат. У ній вказано, що підприємства, які не зареєстровані платниками ПДВ або зареєстровані, але здійснюють неоподатковувані або пільговані постачання, можуть збільшити витрати на суму сплаченого(!) ПДВ, яку не включено до податкового кредиту згідно з розд. V ПКУ. У зв'язку з цим напрошується запитання: а чи можна включити до витрат суму нарахованого ПДВ, не сплачену постачальнику? Наприклад, воно однозначно виникне в учасників бартерної операції, якій, зокрема, і присвячено лист, що коментується.
На жаль, зрозумілою відповідь ДПСУ назвати не можна. Але судячи з тону листа, відносити до витрат суму ПДВ радше можна, ніж ні. Більше того, у «докодексні» часи з цього питання податківці займали ліберальну позицію. Так, вони роз'яснювали, що сума «вхідного» ПДВ, що не потрапив до податкового кредиту, може збільшити витрати за правилом першої події: або за датою оплати, або за датою отримання товарів, робіт, послуг (див. їх думку в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 101, с. 60). Як бачимо, у наведеній консультації податківці не наполягали на буквальному дотриманні Закону та дозволяли формувати витрати в частині «вхідного» ПДВ за датою отримання товарів (робіт, послуг) — тобто незалежно від факту сплати цієї суми постачальнику. Нам залишається сподіватися, що сьогодні вони не змінили свою позицію, особливо зважаючи на те, що нині чинний п.п. 139.1.6 ПКУ в цій частині майже дослівно повторює п.п. 5.3.3 Закону про податок на прибуток.
Віталій Смердов
