Квартира засновника як юрадреса: чи потрібний договір оренди?
Підприємство зареєстроване за адресою проживання засновника. Чи потрібно укладати із засновником договір оренди квартири, якщо фактично діяльність за цією адресою не здійснюється?
(м. Кіровоград)
Судячи із запитання, ідеться про ситуацію, коли так звані фактичний і юридичний адреси не збігаються. Ми до цієї проблеми вже зверталися («Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 98). На жаль, незважаючи на достатню поширеність подібного оформлення відносин, вимушені вкотре нагадати, що така ситуація є вкрай небажаною.
Ще більше ця проблема загострилася у зв'язку з набуттям чинності трохи більше року тому змінами, унесеними до Цивільного кодексу України. Так, згідно з раніше чинною редакцією ст. 93 ЦКУ місцезнаходженням юридичної особи пропонувалося вважати адресу органу або осіб, які відповідно до установчих документів або до закону виступають від її імені. Це дозволяло, хоча й з певною натяжкою, тлумачити наведену норму як таку, що допускає реєстрацію місцезнаходження юридичної особи за адресою її засновника. Тепер наведене в ЦКУ визначення місцезнаходження такої можливості позбавляє: відповідно до оновленого визначення місцезнаходженням вважається фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно перебуває керівництво) і здійснюється управління та облік.
Отже, у підприємства, як мінімум, мають бути правові підстави на використання приміщення, за адресою якого воно реєструє своє місцезнаходження. Такими правовими підставами можуть бути зареєстроване на юрособу право власності, договір оренди або позички (безоплатного користування) приміщення. Проте при цьому формальне укладення договору оренди приміщення без його фактичного використання (як мовиться, «про людське око»), коли у приміщенні продовжує проживати засновник, а офіс юрособи та її фактична діяльність здійснюються в іншому місці, може за певних обставин ще більше погіршити ситуацію. Адже по суті виходить:
по-перше, оплата за договором здійснюється, при цьому приміщення в користування орендарю не надається, тобто відбувається просте дарування особі-орендодавцю грошових коштів; при цьому юрособа повинна виступити податковим агентом, і, звісно, не буде шансів на віднесення орендної плати до витрат підприємства. Утім, за наявності підписаних сторонами актів, що підтверджують виконання умов договору (бажано щомісячних), завдання доведення факту невикористання приміщення для податкового органу стає практично невирішуваним (особливо якщо засновник, як це часто трапляється, ще й обіймає посаду директора тієї самої юрособи);
по-друге, з юридичної точки зору в період дії договору оренди володільцем приміщення (не плутати з власником), тобто особою, яка має право на користування чи надання в користування об'єкта оренди іншим особам, є орендар; проживання в орендованому об'єкті з мовчазної згоди орендаря третіх осіб (нехай навіть самого орендодавця) цілком може бути розцінене як безоплатне надання приміщення для проживання (що також загрожує наслідками в частині обкладення ПДФО).
Крім того, реєстрація місцезнаходження підприємства у приміщенні житлового фонду традиційно викликає нарікання з боку держорганів (див., наприклад, листи Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 12.05.2008 р. № 8/7336, Держкомпідприємництва від 08.06.2004 р. № 3841, Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 20.04.2004 р. № 4/6-721), які посилаються на ст. 6 Житлового кодексу України, згідно з якою житлові будинки та житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян. Більше того, іноді такі аргументи знаходять підтримку у вищих судових інстанціях (див. постанову Вищого господарського суду України від 12.02.2008 р. № 205/215 ). Хоча це далеко не так однозначно (свої аргументи ми викладали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2008, № 94).
Не сподобається незбіг юридичної та фактичної адрес і податковим органам. Щоправда, будь-які реальні негативні наслідки (крім зняття з витрат орендної плати за приміщення, що фактично не використовується в господарській діяльності) від такого негативного ставлення для платника податків навряд чи настануть. Так, ані анулювати реєстрацію платником ПДВ унаслідок відсутності за своїм місцезнаходженням (абзац «ж» п. 184.1 ПКУ), ані визнати податкову накладну недійсною у зв'язку з неправильним заповненням такого її реквізиту, як місцезнаходження, ані застосувати штраф за неподання в установлені строки заяви для реєстрації зміни місцезнаходження (ст. 117 ПКУ) податковий орган, допоки відповідний запис про відсутність юрособи за місцезнаходженням або про реєстрацію нею зміни свого місцезнаходження не з'явиться в Єдиному державному реєстрі, не зможе. Але не виключено, що це потрібно буде доводити вже в суді.
Рекомендація у зв'язку з цим може бути лише одна — зареєструвати своє місцезнаходження за адресою того приміщення, яке фактично використовується в діяльності підприємства.
Олена Уварова, юрист
