Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо формування витрат по операціях з фізичними особами — підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування
Наказ від 15.02.2012 р. № 121
(витяг)
Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу щодо практичного застосування норм податкового законодавства
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо формування витрат по операціях з фізичними особами — підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування, що додається.
<…>
4. Цей наказ набирає чинності від дня оприлюднення.
<…>
Голова О. Клименко
Затверджено наказом ДПС України від 15.02.2012 №121
Узагальнююча податкова консультація з питання формування витрат по операціях з фізичними особами — підприємцями, які застосовують спрощену систему оподаткування
Перелік платників податку на прибуток підприємств визначено ст. 133 Податкового кодексу України (далі — Кодекс). Пунктом 133.6 цієї статті Кодексу зазначено, що особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються гл. 1 розд. XIV Кодексу.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, сплатою єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл. 1 розд. XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).
Відповідно до п. 291.4 ст. 291 розд. XIV Кодексу фізичні особи — підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на такі групи:
перша група — фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;
друга група — фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 грн. (за виключенням фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи);
третя група — фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.
Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктом 138.2 ст. 138 Кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.
Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування згідно з п. 138.1 ст. 138 Кодексу складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, пп. 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, та інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 Кодексу, крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та ст. 139 Кодексу.
Відповідно до п. 5 ст. 1 розд. I Закону України від 04.11.2011 № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» з 1 січня 2012 року виключено п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 Кодексу, згідно з яким до складу витрат не відносились витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).
Запитання: чи є обмеження для включення витрат з придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб — підприємців, які сплачують єдиний податок, до складу витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток?
Відповідь: починаючи з 1 січня 2012 року юридичні особи — платники податку на прибуток при визначенні об'єкта оподаткування можуть включати до складу витрат витрати з придбання товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичних осіб — підприємців, які сплачують єдиний податок незалежно від групи, до якої віднесено фізичну особу — підприємця, за умови, що такі витрати пов’язані з господарською діяльністю платника.
Заступник начальника управління адміністрування податку на прибуток та податкових платежів Департаменту оподаткування юридичних осіб О. Задорожний
коментар редакції
Витрати загальносистемників за «забороненими»
для єдиноподатників операціями
На перший погляд, у роз'ясненні, що коментується, податківці всього лише нагадали про те, що з 2012 року витратну заборону за придбаннями у підприємців-єдиноподатників знято, у зв'язку з чим витрати за ними можна формувати в загальному порядку. Проте, ми вважаємо, що в ньому міститься більш глибокий підтекст.
Як відомо, ПКУ встановлює певні обмеження для підприємців-єдиноподатників у частині взаємодії із загальносистемниками. Водночас, якщо для самих єдиноподатників недотримання таких обмежень спричиняє цілком очевидні наслідки (наприклад, єдиноподатник групи II у разі надання послуг загальносистемнику повинен оподаткувати суму такого доходу за ставкою 15 % і з наступного кварталу перейти на загальну систему), то в їх контрагентів-загальносистемників у цій ситуації виникає запитання: чи можна відображати витрати за такою операцією?
І тут звернемося безпосередньо до висновку податківців, зокрема, до їх слів про те, що при придбанні товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізосіб-єдиноподатників витрати можна збільшувати незалежно від групи(!), до якої вони належать. Уточнення «незалежно від групи» дозволяє говорити, що цей висновок стосується придбання у будь-яких підприємців-єдиноподатників (групи I, II або III), причому як товарів, так і робіт та послуг. У зв'язку з цим можемо зробити висновок, що ДПСУ не проти відображення витрат при придбанні у фізосіб-єдиноподатників, у тому числі й за тими операціями, які зі сплатою єдиного податку несумісні.
Якщо це саме те, про що воліли сказати податківці, то повністю погоджуємося з ними. Адже свого часу ми вже розглядали це питання та зазначали, що будь-яких «витратних» обмежень за такими операціями ПКУ не містить (див. газету «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 60).
Віталій Смердов
