Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту

Наказ від 16.02.2012 р. № 127

Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту (додається).

<…>

Голова О. Клименко

Затверджено наказом ДПС України від 16.02.2012 № 127

Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту

В Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту використовуються такі скорочення:

Кодекс — Податковий кодекс України;

Порядок № 1002 — Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом ДПА України від 24.12.10 № 1002 «Про затвердження форми реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.10 за № 1402/18697;

Порядок № 1379 — Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 01.11.11 № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.11 за № 1333/20071;

Порядок № 1492 — Порядок заповнення і подання податкової звітності, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності», який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.11 за № 1490/20228;

Закон № 168 — Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу).

Пунктом 201.14 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що платники податку зобов’язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку — продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу (пункт 201.15 статті 201 розділу V Кодексу).

Пунктом 6 Порядку № 1002 визначено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (далі — реєстр) окремо обліковуються операції:

— з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об’єктом оподаткування (розділ I реєстру);

— з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об’єктом оподаткування, а також тих, що призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку (розділ II реєстру).

При цьому згідно з пунктом 17 Порядку № 1002 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 8 розділу III Порядку № 1492).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 розділу V Кодексу).

Результати податкового обліку платника податку відображаються у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних та переносяться до податкової звітності і визначають результат його розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість (розмір податкових зобов’язань, податкового кредиту, сплата податкового зобов’язання чи отримання бюджетного відшкодування).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу I Кодексу податковий кредит — сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

— придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

— придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V Кодексу вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

— дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

— дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Положеннями статті 201 Кодексу визначено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, що є підставою для включення вказаних у ній сум податку до складу податкового кредиту за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 розділу V Кодексу).

У разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв’язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п’ять днів, один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. До зведеної податкової накладної обов’язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг (пункт 15 Порядку № 1379).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абзац другий пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — Єдиний реєстр) здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки (абзац сьомий пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Відсутність факту реєстрації платником податку — продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за звітний період (абзац дев’ятий пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Згідно з пунктом 198.6 (абзац третій) статті 198 розділу V Кодексу у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку (абзац четвертий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна податку (абзац п’ятий пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Відповідь. Податкова накладна, яка була виписана в звітному періоді, у цьому ж звітному періоді повинна бути отримана платником податку та у цьому ж звітному періоді повинна бути включена ним до реєстру отриманих податкових накладних, та, відповідно, повинна бути в цьому ж звітному періоді відображена в податковій звітності платника податку.

Якщо така податкова накладна згідно з даними податкового обліку платника була включена до реєстру отриманих податкових накладних цього звітного періоду, але з будь-яких причин не була відображена в податковій звітності за цей період, вона може бути відображена в податковій звітності платника податку в наступних звітних періодах, в тому числі і в складі податкового кредиту (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту), шляхом подання уточнюючого розрахунку за той звітний період, в якому вона була включена до реєстру отриманих податкових накладних та помилково не включена до податкової звітності.

Податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної. В цьому випадку уточнюючий розрахунок не складається.

При відповіді на це запитання податківці проаналізували три ситуації, що зустрічаються при відображенні в обліку «вхідних» податкових накладних (далі — ПН): загальний випадок (ПН потрапляє до обліку покупця в періоді її складання), «помилковий» (у такому разі слід скористатися уточнюючим розрахунком) та випадок із «запізнілими» ПН.

При цьому в частині «запізнілих» ПН міститься, безумовно, один з найбільш важливих висновків роз'яснення, що коментується. Зокрема, ДПСУ підтвердила наші припущення, викладені в коментарі до листа від 13.01.2012 р. № 1120/7/15-3417-22 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 13, с. 9), щодо того, що «запізнілі» ПН можна враховувати в періоді їх отримання без документального підтвердження факту такого запізнення (також див. п. 9 цього листа на с. 19).

Єдине, що засмучує: при реалізації наданого права контролери, як і раніше, прив'язуються до строку в 365 (60) календарних днів з моменту складання ПН (про це йдеться в п. 9 роз'яснень, див. на с. 19), з чим ми не згодні (див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 89, с. 23).

Відповідь. У випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного і того ж покупця за один і той же товар в межах одного і того ж договору, не буде вважатися помилкою, коли постачальником буде виписана одна податкова накладна на загальну суму таких авансових платежів.

Нарешті ДПСУ прямо підтвердила, що при надходженні протягом дня декількох передоплат за одним договором «в ідеалі» ПН слід виписувати на кожну таку передоплату, тоді як складання ПН на всю денну суму таких передоплат цілком допустимо (але не обов'язково!). При цьому вважаємо, що аналогічний підхід повинен застосовуватися і до часткового постачання за одним договором у межах одного дня.

Висновок податківців корисний, насамперед, тим, що він дозволяє вивести значну кількість ПН з-під необхідності їх реєстрації в ЄРПН (нагадаємо, що критерії для реєстрації згідно з п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ визначаються за кожною окремою ПН). Річ у тім, що до появи цього роз'яснення контролери у своїх окремих консультаціях висували думку про те, що при декількох часткових передоплатах протягом дня слід складати одну ПН на всю суму таких передоплат (див. «Вісник податкової служби України», 2011, № 10, с. 25). При цьому, якщо така ПН підпадала під критерії п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ ПКУ, то її доводилося реєструвати в ЄРПН. Погіршувало ситуацію те, що подібні вимоги досить часто висували й податківці на місцях.

Зрозуміло, ми з таким підходом не погоджувалися, спираючись на те, що п. 201.7 ПКУ зобов'язує постачальників виписувати ПН у тому числі на кожне часткове постачання або суму авансу (див. газету «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 8, с. 31). Тепер у роз'ясненні, що коментується, ДПСУ офіційно це визнала.

Відповідь. Якщо податкова накладна та/або розрахунок коригування до податкової накладної зареєстровані в Єдиному реєстрі у місяці, наступному за їх випискою (але не пізніше ніж протягом 20 календарних днів з моменту їх виписки), то підприємство — покупець товарів/послуг має право відобразити таку податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної у складі податкового кредиту у звітному періоді їх виписки та включити їх до реєстру отриманих податкових накладних у звітному періоді їх виписки за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту, встановлених Кодексом.

У цій частині листа ДПСУ ще раз підкреслила, що ПН, зареєстрована в місяці, наступному за місяцем її виписки (але протягом 20 календарних днів*), може бути врахована покупцем в місяці такої виписки, але, зрозуміло, при дотриманні умов для формування податкового кредиту:

1) коректне оформлення та реєстрація ПН;

2) придбаний товар/послуга призначається для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності покупця.

* Зверніть увагу, що перебіг цього строку розпочинається з наступного дня після складання ПН.

Те саме стосується й розрахунку коригування. Аналогічну позицію податківці висловили в Методичних рекомендаціях № 1332 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 84, с. 3) та в листі ДПСУ від 20.12.2011 р. № 9749/7/15-3517. Крім того, від податківців хотілося б отримати роз’яснення щодо того, як заповнювати графу 2 розділу II Реєстру «дата отримання» за такими ПН: зазначати в ній останній день звітного місяця чи день фактичного отримання ПН, що припадає на наступний період.

Докладно про питання обліку ПН, що підлягають реєстрації в ЄРПН, див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 8, с. 31.

Відповідь. Якщо показники документа, вказані платником при його реєстрації в Єдиному реєстрі, не відповідають тим, що містяться у податковій накладній, такий документ не може бути виключений з Єдиного реєстру і не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем. При цьому платник має право зареєструвати в Єдиному реєстрі правильно оформлену податкову накладну, яка підлягає включенню до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та відображенню у деклараціях контрагентів.

Перш ніж радіти такому ліберальному, на перший погляд, висновку, розберемося, чи дійсно все настільки добре.

Так, перше, на що звернули увагу контролери: ПН, зареєстровану з помилками, не може бути вилучено з ЄРПН. У цілому, цей висновок правильний, оскільки такої можливості ні Порядком № 1246, ні сервером ДПСУ не передбачено. Водночас у нас є до нього декілька доповнень:

1) сервер ігнорує далеко не всі помилки. Наприклад, якщо реквізити ПН міститимуть неприпустимі символи або в її графі 4 буде вказано неіснуючий код УКТ ЗЕД, зареєструвати її не вдасться — у відповідь постачальник отримає квитанцію про неприйняття ПН до ЄРПН;

2) вилучити помилкову ПН із ЄРПН усе ж можна — зокрема, за допомогою розрахунку коригування, що обнуляє помилкову ПН. Якщо цього не зробити, то в податківців може з'явитися підстава для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що докладніше див. п. 5 цього роз'яснення.

Друге , на що звернула увагу ДПСУ: якщо при реєстрації ПН в її показниках були допущені помилки, постачальник має право зареєструвати ПН з правильними показниками. При цьому нам незрозуміло, які саме ситуації намагалися охопити податківці в цьому висновку. Річ у тім, що якщо постачальник допустив помилку в товарних/вартісних показниках ПН (графи 2 — 12), то при спробі реєстрації ПН з аналогічними реквізитами, але правильними показниками, сервер побачить задвоєння та відмовить у реєстрації. Більше того, про неможливість повторної реєстрації ПН з такими самими реквізитами прямо зазначено в п. 9 Порядку № 1246.

На наш погляд, у такій ситуації слід говорити про реєстрацію в ЄРПН нової ПН з правильними показниками.

Відповідь. Наявність в Єдиному реєстрі податкової накладної з помилками спричиняє розбіжності між даними Єдиного реєстру та реєстру виданих податкових накладних платника податку — продавця. Ці розбіжності є податковою інформацією, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи податкової служби. Якщо платник не надасть пояснення щодо суті таких розбіжностей та документальні підтвердження своїх пояснень на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, це є однією з обставин, за наявності якої здійснюється документальна позапланова перевірка платника податку (підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 розділу II Кодексу).

Це роз'яснення є логічним продовженням висновків податківців у п. 4 про неможливість виключення з ЄРПН помилкової ПН. Зокрема, ДПСУ роз'яснила, які наслідки очікують постачальника в разі виявлення за результатами порівняння даних Реєстру виданих та отриманих податкових накладних і ЄРПН розбіжностей, викликаних реєстрацією помилкової ПН.

Так, ДПСУ зазначила, що вказані розбіжності є податковою інформацією*, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства. У разі їх виявлення постачальнику має бути направлено запит (п.п. 78.1.1 ПКУ). При цьому, якщо він не відповість на нього протягом 10 робочих (!) днів, то податківці отримають право призначити документальну позапланову виїзну перевірку.

* На наш погляд, коректніше говорити, що податковою інформацією є не розбіжності, а дані ЄРПН. У свою чергу, розбіжності слід вважати фактом, що свідчить про порушення податкового законодавства.

Ураховуючи масштаб цієї проблеми (помилки при реєстрації допускаються дуже часто), наведений висновок ДПСУ дуже доречний. Ми поділяємо його, але при цьому бажаємо виділити декілька важливих моментів:

1) зверніть увагу, що податківці говорять про перевірку за загальними підставами п. 78.1 ПКУ, а не виходячи з п. 201.10 ПКУ. Це пов'язане з тим, що підстава згідно з п. 201.10 ПКУ застосовується лише при виявленні розбіжностей між даними конкретної ПН та ЄРПН, причому в такому разі перевірка проводиться безумовно, без попереднього направлення запиту;

2) перевірка проводиться лише у випадку, якщо постачальник не пояснить причини розбіжностей протягом 10 робочих днів із моменту отримання запиту;

3) у висновку ДПСУ акцентує увагу на розбіжностях між даними Реєстру виданих та отриманих податкових накладних і ЄРПН, проте такі розбіжності можуть мати місце і в загальному випадку. Річ у тім, що постачальник заносить ПН до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних у періоді її складання, тоді як її реєстрація в ЄРПН може відбутися й у наступному місяці — сподіваємося, що податківці відділятимуть подібні ситуації від помилкових.

Відповідь. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абзац одинадцятий пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу).

Виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

У цій частині листа податківці згадали п. 201.10 ПКУ, що дозволяє відображати податковий кредит на підставі скарги (додаток Д8 до декларації з ПДВ) з додаванням до неї копій первинних документів, що складені згідно із Законом про бухоблік та підтверджують факт отримання товару/послуги або здійснення оплати. Причому зверніть увагу: якщо скарга подається в електронній формі, то копії підтвердних документів мають бути подані до податкової в порядку, передбаченому для подання звітності в паперовій формі (див. лист ДПСУ від 16.03.2011 р. № 7273/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 25, с. 6). Примітно, що в роз'ясненні податківці нічого не зазначили про необхідність документально (шляхом направлення листа) підтверджувати відмову постачальника видати ПН, на що вони свого часу вказували в Єдиній базі податкових знань (розділ 130.25). Сподіваємося, це дійсно свідчить про те, що подібних незаконних вимог ми від них більше не почуємо.

Також нагадуємо, що відобразити податковий кредит на підставі скарги дозволяється лише протягом звітного періоду, в якому мав місце факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг. В інших звітних періодах зробити цього не вдасться (див. Єдину базу податкових знань, розділ 130.25).

Докладно про складання та подання такої скарги див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 13, с. 16.

Відповідь. Порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатиметься перш за все відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов’язковим реквізитом податкової накладної (перераховані у підпунктах «а» — «і» пункту 201.1 статті 201 розділу V Кодексу), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо). Недотримання, зокрема передбаченого пунктом 2 Порядку № 1379 (останній абзац) правила щодо вирівнювання реквізитів заголовної частини податкової накладної по правій межі поля, не є підставою для виключення податкової накладної зі складу податкового кредиту.

Ми вже неодноразово висловлювали свої побоювання з приводу деяких формулювань Порядку № 1379 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 101, с. 22; 2012, № 8, с. 5). Зокрема, одним із найбільш небезпечних приписів цього Порядку є його п. 6.3, де прямо вказано, що порушення порядку заповнення ПН позбавляє покупця права на податковий кредит. Що розуміти під таким порушенням, невідомо, проте не виключався варіант, що податківці вважатимуть таким будь-яке відхилення від Порядку № 1379.

У цьому пункті сьогоднішньої консультації ДПСУ офіційно роз'яснила цей момент, причому досить ліберально. Так, на думку податкового відомства, порушенням порядку заповнення ПН вважається:

1) відсутність у ній хоча б одного обов'язкового реквізиту, передбаченого п. 201.1 ПКУ;

2) невідповідність показників ПН фактичним умовам постачання (насамперед, повинна дотримуватися відповідність даних ПН та первинних документів).

У свою чергу, дрібні недоліки при заповненні ПН вважатися порушенням порядку її заповнення не повинні, що в цілому відповідає наявній судовій практиці з цього питання.

Крім цього, звертаємо увагу: податківці прямо висловилися про те, що недотримання правила про вирівнювання реквізитів заголовної частини ПН по правому краю не є підставою для відмови в податковому кредиті. Аналогічної думки дотримувалися і ми.

Відповідь. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 14.12.99 р. № 10-рп/99 положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).

А тому платник податку при виписуванні податкової накладної повинен заповнювати її державною мовою. Це передбачено і пунктом 2 Порядку № 1379. При цьому у разі неможливого перекладу з іноземної мови торгової марки або найменування товару державною мовою та з метою збереження ідентифікації такого товару, в податковій накладній в графі 3 «Номенклатура товарів/послуг продавця» допускається зазначати назву торгової марки та у вигляді абревіатури номенклатуру товару без перекладу його на державну мову.

При цьому при здійсненні постачання різних товарів слід враховувати їх назви та класифікацію згідно з УКТ ЗЕД. Так, наприклад, при постачанні друкованої продукції назвою товару буде «Книжка» або «Брошура» або «Журнал», а не назва друкованого твору чи ім’я його автора.

У загальному випадку всі реквізити ПН повинні заповнюватися українською мовою, проте з цього правила є винятки.

У цьому висновку податкове відомство було послідовним та підтвердило, що наразі в мовному питанні щодо ПН нічого не змінилося: у разі неможливості перекладу з іноземної мови найменування товару та/або торговельної марки у ПН їх можна зазначати без перекладу. При цьому аналогічних висновків податківці дотримуються і в питанні заповнення найменування/адреси контрагента при отриманні послуг від нерезидента (див. Єдину базу податкових знань, розділ 130.21).

Податківці також зазначили, що при заповненні графи 3 ПН слід ураховувати найменування товару згідно з УКТ ЗЕД, а не тільки його безпосередню назву, що, на наш погляд, логічно.

Відповідь. З дати набрання чинності Кодексом платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду, на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, в таких випадках:

1. Податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто, до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) — загальне правило;

2. Податкові накладні, отримані протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку, незалежно від дати отримання від постачальника товарів/послуг, але з урахуванням строків давності, — для платників, які застосовують касовий метод;

3. Податкові накладні, отримані при одержанні права власності на заставне майно з метою подальшого продажу, — якщо у звітному періоді відбувся продаж такого майна, — для банківських установ.

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1 декларації).

Такі ж правила з дати набрання чинності Кодексом застосовуються і до розрахунків коригування до податкових накладних, на підставі яких здійснюється коригування податкового кредиту.

Заступник Директора Департаменту Ю. Лапшин

Попри те, що це питання розглядалося і в п. 1 роз'яснення, саме тут ДПСУ прямо вказала на те, що при відображенні в обліку «запізнілих» ПН (у тому числі при відображенні банками ПН, складених у попередніх звітних періодах при отриманні права власності на закладене майно) документальне підтвердження причин запізнення не потрібно. Такі ПН відображаються в обліку в загальному порядку: у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та ряд. 10.1 декларації.

Віталій Смердов