Заповнення податкової накладної: загальні правила

Заповнення податкової накладної: загальні правила

Принцип пріоритету суті над формою часто відступає на другий план, коли йдеться про такий документ, як податкова накладна. Вона має особливий статус практично для кожного платника податків. Тому й увага до неї підвищена, насамперед з боку податкових органів. Щоб не давати останнім приводу засумніватися у правильності заповнення податкової накладної, розповімо про вимоги, що висуваються до неї.

Людмила СОЛОШЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

Для ПДВ-обліку податкова накладна (далі — ПН) є документом, який підтверджує виникнення податкових зобов'язань у продавця (п. 201.4 ПКУ), а також при дотриманні певних умов надає право включити суму «вхідного» ПДВ з вартості придбання до податкового кредиту покупцю (п.п. 198.1, 201.10 ПКУ).

За загальним правилом, податкова накладна складається продавцем у день виникнення податкових зобов'язань у двох примірниках: оригінал ПН видається покупцю, копія залишається у продавця. Хоча бувають і особливі випадки — коли обидва примірники ПН залишаються у продавця, або, приміром, окрема ситуація отримання послуг від нерезидента — коли одержувач нерезидентських послуг виписує сам собі податкову накладну в одному примірнику (докладніше про неї див. підрозділ «Заповнення шапки ПН»).

Податкові накладні виписуються за оподатковуваними операціями, а також операціями, звільненими від оподаткування (пільговими постачаннями). Проте в одній ПН одночасно і оподатковувані, і пільгові постачання відображатися не можуть, а на кожний з цих видів постачання складаються окремі ПН (за пільговими операціями в розділі III графи 11 ПН робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на підставу для ПДВ-пільги, п. 10 Порядку № 1379).

А от в іншій ситуації — при здійсненні оподатковуваних операцій, що обкладаються при цьому ПДВ за різними ставками (основною ставкою та ставкою 0 %), — може складатися одна ПН із заповненням відповідних граф належним чином (п. 9 Порядку № 1379).

При здійсненні операцій, що не є об'єктом оподаткування, податкова накладна не виписується.

Згідно з п. 8.4 Порядку № 1379 дозволяється виписувати ПН за щоденними підсумками операцій (якщо податкову накладну не було виписано на ці операції) — так звані підсумкові ПН — у випадках:

— здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевим споживачам — неплатникам ПДВ;

— виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, що виставляються платникам податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показаннями приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, форму яких установлено міжнародними стандартами;

— надання платникам податку касових чеків, які містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

До того ж, як роз'яснювалося в консультації в розділі 130.21 Єдиної бази податкових знань, розміщеної на сайті ДПСУ (далі — ЄБПЗ), підсумкова ПН може виписуватися на постачання товарів/послуг кінцевим покупцям (неплатникам ПДВ) за готівку, навіть якщо з кожним із покупців оформлено окремий письмовий договір.

У підсумковій податковій накладній суми розрахунків за надрукованими протягом дня касовими чеками та суми ПДВ за такими розрахунками вказуються загальною сумою (як окремий випадок — така сума може відповідати фактичній сумі виручки та сумі ПДВ, відображеним у роздрукованому за підсумками дня Z-звіті, якщо протягом дня окремі ПН на операції не виписувалися). При цьому в «номенклатурній» графі 3 підсумкової ПН робиться запис «Товари в асортименті» (чи «Послуги в асортименті»), у графі 4 — код згідно з УКТЗЕД не проставляється, у графі 5 — «грн.», у графі 6 — «1», у графі 7 — наводиться сумарна ціна постачання всіх проданих товарів/послуг (без ПДВ), за якими ПН протягом дня не виписувалася.

Відразу зауважимо, що формат ПН принципового значення не має і може бути будь-яким — книжковим чи альбомним (як це буде зручніше платнику податків), адже жодних вимог із цього приводу ні Порядком № 1379, ні ПКУ не встановлено. А питання, мабуть, виникло через різний формат ПН в оновлених версіях програмного забезпечення, що нещодавно з'явилися, де, приміром, в оновленому ОПЗ можна зустріти альбомний варіант ПН (тоді як оновлена 1С, як і раніше, містить ПН книжкового типу). Отже, як роз'яснюють в усних консультаціях податківці на місцях (посилаючись знову ж таки на відсутність щодо цього питання будь-яких законодавчих вимог), альбомна форма ПН не є обов'язковою, тому складати ПН платник податків може в будь-якій зручній для себе формі — чи то книжковій, чи то альбомній.

Порядку заповнення податкової накладної присвячено окремий п. 2 Порядку № 1379, згідно з яким ПН може заповнюватися тільки одним із двох способів:

— «ручним» — коли спершу роздруковується порожній бланк форми, який потім заповнюється вручну (розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних)

або

— «друкарським» — коли спершу ПН заповнюється в електронному вигляді, після чого вона роздруковується вже із заповненими показниками (причому в такому разі роздрукована ПН може бути в заголовній частині як з клітинками, так і без них).

А от одночасно друкарським та ручним способом окремі поля в одній ПН заповнюватися не можуть (тобто комбінований спосіб заповнення ПН не допускається, тому роздрукувати ПН з частково надрукованими показниками, а потім відомості, яких не вистачає, внести вручну не вийде; консультація в розділі 130.21 ЄБПЗ). Це слід узяти до відома, щоб не порушувати встановленого порядку заповнення ПН.

Згідно з вимогами п. 2 Порядку № 1379 при заповненні реквізити заголовної частини ПН вирівнюються по правій межі поля. Вочевидь, під заголовною частиною в цьому випадку мається на увазі вступна (інформативна) частина ПН, що передує її табличній частині. Причому вимога про вирівнювання по правій межі, імовірно, стосується відображення в ній цифрових показників (зокрема: номера ПН, індивідуального податкового номера покупця та продавця, номера телефону*, номера Свідоцтва платника ПДВ**, номера договору), на що зверталася увага в листі ДПСУ від 29.12.2011 р. № 10768/7/15-3117 (див. с. 42), а також у консультації в журналі «Вісник податкової служби України», 2011, № 45, с. 11, де вказувалося на необхідність вирівнювання у вступній частині ПН саме таких цифрових реквізитів. Тим більше, що заповнення текстових реквізитів заголовної частини (що стосуються найменувань покупця і продавця, місцезнаходження (податкової адреси), виду цивільно-правового договору та форми розрахунків) з вирівнюванням по правій межі, слід визнати, виглядає дуже абсурдним, особливо при заповненні ПН ручним способом. Отже, текстових показників у заголовній частині ПН «праве» вирівнювання не стосується (і хоча деяке програмне забезпечення, зауважимо, їх по правій межі у ПН усе ж вирівнює, це, повторимо, не є обов'язковим і підставою для невизнання податкового кредиту бути не може).

* Про те, що в податковій накладній може вказуватися мобільний номер телефону (а для стаціонарного телефону зважаючи на відведені в ПН 10 клітинок — наводитися телефонний номер абонента з кодом населеного пункту), ішлося в консультаціях в розділі 130.21 ЄБПЗ.

** У ситуації, коли номер Свідоцтва платника ПДВ продавця або покупця містить менше 10 знаків, при вирівнюванні по правій межі заповнюються клітинки з правого боку поля, при цьому порожні початкові клітинки ліворуч нулями не заповнюються — тобто залишаються незаповненими (консультація в розділі 130.21 ЄБПЗ).

У ситуації, коли протягом одного дня за одним договором надходить оплата від покупця у декілька етапів — частинами (або здійснюється декілька часткових постачань одному покупцю), виникає запитання: скільки ПН виписувати — на кожну часткову передоплату/постачання або ж одну за день (на загальну суму). Спершу звернемо увагу на думку податківців, які висловлювалися «за» необхідність виписки однієї ПН у такому разі (див. консультацію в журналі «Вісник податкової служби України», 2011, № 10, с. 25), що, мабуть, у свою чергу, було продиктовано бажанням реєстрації такої «загальної» ПН в ЄРПН, якщо сума ПДВ за нею перевищить критерій ЄРПН-реєстрації (тобто з 01.01.2012 р. — 10000 грн., а для підакцизних та імпортних товарів — незалежно від суми ПДВ у податковій накладній; докладніше про це див. у статті на с. 31). Щоправда, наприклад, відповідаючи на це саме запитання в іншій своїй консультації, розміщеній у розділі 130.21 ЄБПЗ, податківці однозначної відповіді вже не давали, а зазначали, що для визначення кількості податкових накладних, що виписуються протягом дня, потрібно ознайомитися з положеннями укладеного договору в кожному конкретному випадку.

На наш погляд, правильніше в такому разі складати ПН на кожну часткову оплату/постачання, що відбулися протягом дня. Адже згідно з п. 201.7 ПКУ та п. 14 Порядку № 1379 податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як передоплата (аванс). А отже, дотримуючись цих вимог ПКУ, кожна здійснена протягом дня часткова передоплата/постачання має підкріплюватися виписуванням ПН.

При великій товарній номенклатурі, коли кількість найменувань товарів/послуг перевищує кількість рядків, відведених у бланку, дозволяється додавати у бланк ПН потрібну кількість рядків (п. 12.2 Порядку № 1379; принагідно зауважимо, що стандартний «мінфінівський» бланк ПН є п'ятирядковим — містить усього лише п'ять рядків). У зв'язку з цим варто відмітити схожу консультацію, розміщену в розділі 130.21 ЄБПЗ, де роз'яснювалося, що ПН з великою номенклатурою та значною кількістю рядків може оформлятися на декількох аркушах — у такому разі печатка проставляється на останньому аркуші (тобто скріплювати печаткою кожен аркуш ПН не потрібно).

Давня і добре відома кожному бухгалтеру проблема, що особливо загострилася після виходу Пам'ятки про адміністративні процедури виписування, видачі і отримання податкових накладних (лист ДПАУ від 06.04.2011 р. № 9497/7/16-1517 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 35). Нагадаємо, в одному з пунктів Пам'ятки зазначалося: «Податкова накладна складається українською мовою» (наш аналіз цієї проблеми було наведено у статті «Мова заповнення податкової накладної — тільки українська»? // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 35). На сьогодні Пам'ятку відкликано листом ДПСУ від 20.12.2011 р. № 9787/7/15-3417. Проте проблема податкових накладних, заповнених не українською, а, скажімо, російською мовою, не зникла, а ще більше загострилася. Тепер вказівку на те, що мова податкової накладної — тільки державна, закріплено в самому Порядку № 1379 (п. 2).

Безумовно, зайво говорити про те, що спокійніше почуватимуться ті з покупців, які зможуть підтвердити свій податковий кредит «україномовними» податковими накладними (особливо у світлі положень п. 6.3 Порядку № 1379, що не визнає податковий кредит за податковими накладними, заповненими з порушенням порядку заповнення).

Якщо ж заповнену російською мовою податкову накладну вже отримано і можливості її замінити немає, то в покупця є, по суті, лише два варіанти дій: або, перестраховуючись, поскаржитися на продавця (п. 201.10 ПКУ), або розраховувати на те, що в разі виникнення спору з податковим органом суди займуть зважену позицію та не визнають недержавну, але прийнятну для сторін господарської операції мову заповнення податкової накладної, підставою для позбавлення покупця податкового кредиту. Наразі говорити про судову практику, що сформувалася з «мовного» питання, ще зарано. Є лише одиничні судові рішення — як на користь платників податків (див. постанови Одеського окружного адмінсуду від 10.02.2011 р. у справі № 9114/09/1570, Харківського окружного адмінсуду від 04.03.2010 р. № 2а-37958/09/2070, від 19.09.2011 р. № 2а-1475/11/2070, в яких підкреслюється, що право покупця на податковий кредит не повинне залежати від того, якою мовою заповнено податкову накладну — російською чи українською), так і на користь позиції податкових органів (див., наприклад, ухвалу Львівського адміністративного апеляційного суду від 17.05.2010 р. у справі № 86358/09/9104).

Є надія, що контролюючі органи не змінять своєї думки щодо заповнення податкових накладних за імпортними товарами та в разі неможливості перекладу з іноземної мови торговельної марки або найменування товару, з метою збереження ідентифікації товарів, як і раніше, вважатимуть допустимим у графі 3 «Номенклатура постачання товарів (послуг) продавця» податкової накладної зазначати назву торговельної марки без перекладу українською мовою, тобто іноземною мовою (консультація в розділі 130.21 ЄБПЗ). Упевненості придає й те, що вже після набуття чинності Порядком № 1379 у ЄБПЗ було розміщено консультацію, в якій податкові органи визнають можливість заповнення в податковій накладній при отриманні послуг від нерезидента на митній території України граф «Особа (платник податку) — продавець» та «Місцезнаходження (податкова адреси) продавця» без перекладу українською мовою.

Зауважимо, що говорячи про відсутність необхідності перекладу українською мовою, ДПСУ висловлюється не цілком коректно. Радше йдеться про можливість зазначення торговельних марок, найменування нерезидента чи його місцезнаходження іноземною мовою без транслітерації. Приміром, якщо йдеться про таку торговельну марку, як Samsung, то має бути допустимим не лише не перекладати цю торгову марку як «Три зірки» (переклад з корейської), а й не вказувати цю назву в транслітерації як «Самсунг».

За встановленими правилами, у шапці ПН (верхній лівій частині) заповнюють лише потрібні поля — шляхом проставляння в них відмітки «Х » (п. 6 Порядку № 1379). Тобто якщо це оригінал ПН, який видається покупцю, то в полі «Оригінал» відмітка «Х» проставляється навпроти «Видається покупцю».

Якщо податкова накладна підлягає реєстрації в ЄРПН, то відмітку «Х» зазначають у полі «Включено до ЄРПН» (п 6.1 Порядку № 1379; докладніше про ЄРПН-реєстрацію див. статтю на с. 31). Вважаємо, що не буде помилкою якщо для контролю за реєстрацією в ЄРПН відмітку «Х» в полі «Включено до ЄРПН» продавець вирішить проставити не лише на оригіналі ПН, що видається покупцю, а й на копії ПН, що залишається у продавця.

Якщо першою подією є відвантаження товару (оплата за який продавцю ще не надійшла), то в такому разі в полі «Форма проведених розрахунків» заголовної частини ПН, що виписується за відвантаженням, продавець також указує відповідну форму, в якій згодом проводитимуться розрахунки: тобто «оплата з поточного рахунка», «готівка», «бартер» тощо. А от у разі надання благодійної допомоги в полі «Форма проведених розрахунків» робиться запис «без оплати» (консультації в розділі 130.21 ЄБПЗ).

У випадках, коли обидва примірники виписаної податкової накладної залишаються у продавця, в оригіналі ПН у полі «Залишається у продавця» проставляється відмітка «Х» з одночасним зазначенням потрібного типу причини (їх усього 14, п. 8 Порядку № 1379). При цьому, мабуть, на окрему увагу заслуговує особливий випадок виписки ПН при отриманні послуг від нерезидента (з відведеним йому типом причини «14»), коли, на відміну від загальновстановлених правил, покупець — отримувач послуг нерезидента складає ПН в одному примірнику (оригінал), який залишає в себе (п. 6 Порядку № 1379, п. 208.2 ПКУ).

Наведемо випадки, коли обидва примірники ПН залишаються у продавця, з типами причин (п. 8 Порядку № 1379), що їм відповідають.

Випадки, коли обидва примірники ПН залишаються у продавця

(із зазначенням типів причин)

Зауважимо, що, як роз'яснювалося в консультаціях у розділі 130.21 ЄБПЗ:

— ПН з типом причини «01» виписується також і в разі продажу на митній території України раніше імпортованих товарів за ціною нижче їх митної вартості (відповідно на різницю, що виникає, — суму, на яку митна вартість перевищує фактичну ціну продажу, — тобто на яку донараховуються податкові зобов'язання згідно з абзацом третім п. 188.1 ПКУ);

— типи причин «08» і «09» передбачено для випадку виписування ПН платником податків самому собі при визнанні умовного продажу за правилами пп. 189.1, 198.5 ПКУ, тобто коли товари/послуги отримувалися для оподатковуваної (з відображенням податкового кредиту), а фактично були використані в неоподатковуваній діяльності — відповідно в операціях, що не є об'єктом оподаткування (тип причини «08») або пільгових операціях (тип причини «09»);

— при псуванні товарів у ПН (яка виписується на підкріплення податкових зобов'язань, що нараховуються згідно з п. 189.1 ПКУ) тепер потрібно вказувати тип причини «13» (як за товарами, використаними не в господарській діяльності).

Про заповнення комірок таблиці ПН, що залишилися порожніми внаслідок відсутності показників, у Порядку № 1379 нічого не зазначається. У зв'язку з цим, приміром, може виникати запитання: чи потрібно в такому разі в них проставляти прокреслення? Як роз'яснюють податківці (див. консультацію в розділі 130.21 ЄБПЗ), за відсутності даних у графах ПН або підстав для їх заповнення такі графи в ПН не заповнюються — тобто залишаються порожніми (отже, прокреслення в них не проставляються).

Як відомо, і ми на це звертали увагу ще на початку минулого року (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 15), з прийняттям ПКУ вимоги до заповнення податкової накладної ужорсточилися. Це пов'язано, зокрема, з таким.

Раніше, коли йшлося про порушення порядку заповнення податкової накладної, малися на увазі порушення передбачених Законом про ПДВ вимог. І навіть податкові органи, багато в чому під впливом негативної для них судової практики, вимушені були змиритися з тим, що «у випадку якщо платник податків надає покупцю податкову накладну, що містить правильно заповнені реквізити, вказані в п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, така податкова накладна вважається заповненою без порушень» (див. Єдину базу податкових знань, підрозділ «13.19.01 податкова накладна: порядок заповнення»).

Тепер же формулювання, використані законодавцем у тексті ПКУ (п. 210.10 явно перекликається з п. 210.2 ПКУ), дають податковим органам привід говорити про те, що не лише відхилення від приписів ПКУ в частині заповнення податкової накладної, а й недотримання Порядку № 1379 (який прийшов на заміну Порядку № 969) може поставити під загрозу податковий кредит покупця.

Такі побоювання на практиці часто призводять до того, що будь-яке найменше відступлення постачальником — платником ПДВ від рекомендацій із заповнення окремих реквізитів податкової накладної, викладених у черговому листі, або в пам'ятці ДПСУ, або ж в індивідуальній консультації податкового органу, розцінюється покупцем, як мінімум, як привід звернутися до постачальника з проханням «переписати» податкову накладну. Деякі ж покупці відразу беруться за складання скарги, що додається до податкової декларації. Приводів для таких дій за останній рік було більш ніж достатньо. Це й мінлива позиція податкових органів щодо питання про проставляння крапок при заповненні дати податкової накладної, і плутані коментарі податківців у частині зазначення виду цивільно-правового договору, і їх позиція щодо неприпустимості використання печатки «Для податкових накладних», що наполегливо повторювалася тривалий час, а також розпливчаті міркування про наслідки російськомовного заповнення податкової накладної.

Порядок № 1379 «узаконив» чимало вимог до заповнення податкової накладної, які раніше до неї висувалися виключно в роз'ясненнях податкових органів. У зв'язку з цим особливо загрозливий вигляд стала мати норма п. 6.3 Порядку № 1379 і п. 201.10 ПКУ, що передбачає позбавлення покупця права на податковий кредит за накладною, заповненою з порушенням установленого порядку, оскільки усі зазначені правила формально стали частиною Порядку № 1379.

Не секрет, що недбало заповнена постачальником податкова накладна — проблема, передусім, для покупця, адже саме він може втратити податковий кредит. Постачальник ризикує тільки тим, що в нього, якщо покупець додасть до декларації відповідну скаргу, буде проведено позапланову документальну перевірку. Отже, перед дилемою, що зводиться до питання про те, чи правильно заповнено податкову накладну, найчастіше опиняється саме покупець. І якщо в нього виникають сумніви, то, великою мірою, варіантів дій небагато:

1. Проаналізувати недоліки, допущені постачальником при заповненні податкової накладної, на предмет їх суттєвості.

Підстави сподіватися, що судові інстанції не змінять своєї колишньої позиції (див., наприклад, ухвали ВАСУ від 15.02.2011 р. у справі № К-11878/07, від 29.01.2008 р. у справі № К-20794/06, від 18.06.2009 р. у справі № К-8673/07, постанову від 15.07.2010 р. у справі № К-20185/07 та ін.) і виходитимуть з того, що несуттєві недоліки в заповненні податкової накладної не повинні призводити до її недійсності, є. Так, суди вже в період дії ПКУ повторюють у своїх рішеннях вказаний висновок (див. постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. № 2-а-1466/11/2070, Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2011 р. № 2а/0570/1708/2011, Окружного адмінсуду м. Києва від 31.05.2011 р. № 2а-5032/11/2670, Черкаського адміністративного суду від 19.10.2011 р. № 2а/2370/7170/2011, Волинського окружного адмінсуду від 07.07.2011 р. № 2а/0370/1640/11, Запорізького адмінсуду від 19.10.2011 р. № 2а-0870/6681/11, Херсонського окружного адмінсуду від 19.07.2011 р. № 2-а-3490/11/2170 тощо), зараховувавши до допустимих недоліків податкової накладної, приміром, неправильне зазначення податкового номера покупця, порядкового номера самої податкової накладної та інші неточності, якщо при цьому податкова накладна дозволяє ідентифікувати контрагентів за господарською операцією та містить достовірні відомості про саму операцію.

Та й самі податкові органи вже в умовах дії ПКУ при наданні роз'яснень у Єдиній базі податкових знань виходять з того, «податкова накладна вважається заповненою без порушень за умови правильного та достовірного заповнення всіх обов'язкових реквізитів». Тому, приміром, спосіб вирівнювання того або іншого реквізиту, як того може вимагати Порядок заповнення податкової накладної, не повинен впливати на визнання чи невизнання податкової накладної заповненою належним чином.

Проте дати вичерпний перелік недоліків у заповненні податкової накладної, які з упевненістю можна віднести до несуттєвих, а отже, таких, що не позбавляють покупця права на податковий кредит, навряд чи хтось зважиться. Це питання судового розсуду та переконливості аргументів сторін спору.

Слід зазначити, що з початком дії Порядку № 1379 чимало суб'єктів господарювання зіткнулися із ситуацією, коли постачальниками ще деякий час після 16.12.2011 р. (дата набуття чинності Порядком № 1379 та припинення дії Порядку № 969) податкові накладні виписувалися за старою формою. На жаль, переконати служителів Феміди в тому, що такі податкові накладні, навіть за наявності в них усіх передбачених ПКУ обов'язкових реквізитів, є належним підтвердженням права на податковий кредит покупця, навряд чи вдасться, а тому краще додати до податкової декларації відповідну скаргу.

2. Скласти скаргу на постачальника, додавши її до податкової декларації з ПДВ. До цього варіанта слід поставитися уважно, оскільки, на думку податкових органів (і на жаль, текст ПКУ не дає підстав спорити з цією позицією), подати скаргу можна «тільки в періоді, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг, що підтверджується відповідними документами» (див. докладніше «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 90, с. 25). Тому якщо податкову накладну отримано із запізненням, то скористатися цим варіантом вже не вийде.

Розраховувати ж на те, що в подальшому вдасться послатися на надісланий постачальнику лист з проханням усунути недоліки та виписати нову податкову накладну (і в такий спосіб виправдати факт затримки скарги), теж навряд чи варто. Податкові органи традиційно вказують на те, що чинним законодавством не передбачена можливість переоформлення податкової накладної або її повторної виписки, тому подібні прохання можуть мати лише неофіційний характер.

Нагадаємо нашим читачам: якщо дії контрагента за договором спричинять зняття податкового кредиту, необхідність сплати податкових штрафів, то підприємство їх суму не зможе стягнути у складі зазнаних збитків, оскільки «відповідальність за повноту та своєчасність відображення і перерахування податку до державного бюджету несе сам платник податків» (ухвала ВГСУ від 13.02.2007 р. № 48/268). Докладніше про відповідальність контрагента за податкові наслідки див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 27.