Плата за землю
Частина змін, що стосуються цього загальнодержавного податку, зачіпає обидва його різновиди (земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності), решта має відношення тільки до земельного податку. Датою набуття чинності як тими, так і іншими, оголошено 1 липня 2012 року, тому варто розібратися з ними прямо зараз.
Згідно з п. 289.1 ПКУ для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок (визначення вказаного терміна надано в п.п. 14.1.125 цього Кодексу). Статтею 23 Закону про оцінку земель установлено, що технічна документація з НГО земельних ділянок затверджується місцевою радою, а витяг з техдокументації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земресурсів. При поданні першої декларації (фактичному початку діяльності як платника плати за землю) такий витяг подається разом із декларацією, а надалі — тільки в разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ПКУ).
У практиці справляння плати за землю часто траплялося так, що в тому чи іншому населеному пункті місцева рада, затверджуючи зміни грошової оцінки землі, відразу вводила їх в дію, через що у платників податків не було достатньо часу для отримання витягу про нову величину НГО та подання уточнюючих декларацій з плати за землю. Тим часом, податківці вимагають (див. консультацію з ЄБПЗ за кодом 200.05), щоб податкові зобов'язання з плати за землю переглядалися платниками податків не з дати отримання довідки (витягу) про нову НГО, а з дати зміни нормативної грошової оцінки землі, і ми повністю солідарні з такими вимогами.
Щоб у подібних випадках уникнути непорозумінь між землекористувачами та податковими органами, законодавець увів до ПКУ новий п. 271.2 (відповідні зміни внесено також до ст. 23 Закону про оцінку земель ), згідно з яким рішення рад щодо НГО земельних ділянок офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін до неї (плановий період). В іншому разі новий розмір НГО застосовується не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим періодом*.
* У тому ж порядку набирають чинності рішення місцевих рад про затвердження ставок земельного податку, про які йдеться в п. 275.3 ПКУ (докладніше про застосування цих ставок розповідалося у статті «Земельний податок: порядок розрахунку» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 88).
Як слід розуміти цю норму, що, звертаємо увагу, запрацювала вже з 1 липня? Покажемо це на прикладі поточного року, який є перехідним від старих правил до нових. Вочевидь, ідеться про те, що затверджені з 1 липня** по 15 липня 2012 року рішення місцевих рад про нову величину НГО мають застосовуватися землекористувачами при визначенні своїх податкових зобов'язань з плати за землю починаючи з 1 січня майбутнього, 2013 року. А от щодо тих земель, за якими місцеві ради приймуть відповідні рішення в період з 15.07.2012 р. по 15.07.2013 р., податкові зобов'язання виходячи з нової величини НГО обчислюватимуться тільки з 01.01.2014 р. Досить розумна, на наш погляд, норма — залишилося тільки, щоб її не спіткала доля відомої заборони (див. п.п. 4.1.9 ПКУ) на зміну правил оподаткування не раніше, ніж за 6 місяців до початку бюджетного року.
** Оскільки закон зворотної сили не має, то НГО, затверджена місцевою радою до 01.07.2012 р., береться до розрахунку плати за землю з дати її затвердження. Це означає, що відповідальність за заниження податкових зобов’язань у цьому випадку застосовуватиметься саме з цієї дати, а не з початку наступного року, як може здатися зі змісту п. 271.2 ПКУ.
Друга важлива зміна до розд. XIII «Плата за землю» ПКУ стосується порядку подання «земельної» звітності. У принципі, основні моменти декларування податкових зобов'язань залишилися тими самими, Закон № 4834 лише доповнив Кодекс новим абзацом другим п. 286.4, згідно з яким у разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем, в якому відбулися такі зміни.
Зауважимо, що саме так платники податків вчиняли і раніше, до появи Закону № 4834, хоча на законодавчому рівні це врегульовано не було (див. п. 4 розділу «Специфіка виправлення помилок у «земельній» звітності» статті «Звітність з плати за землю-2 (про платників ФСП, уточнення задекларованих зобов'язань тощо)» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 25). Щоправда, тоді йшлося про подання в зазначені строки нової звітної декларації, що було правильно тільки у випадку, якщо до 20 лютого поточного року наперед було подано звітну річну декларацію. Якщо ж платник пішов шляхом подання щомісячної звітності та, наприклад, у травні продав одну зі своїх земельних ділянок (змінився об'єкт та база обкладення земельним податком), то чергова декларація, строк подання якої припадав на 20 червня, не могла вважатися новою у традиційному розумінні цього слова, тобто такою, показники якої замінюють показники раніше поданої звітної декларації.
З 1 липня законодавець спробував узагалі позбутися прикметника «нова» стосовно декларації із плати за землю, оскільки всім було зрозуміло, що не може йтися про нову (щомісячну) декларацію, якщо не подавалася звітна (річна), яка в умовах дії ПКУ не була обов'язковою. Так, п. 286.3 Кодексу віднині надає однакового статусу щомісячній та річній податковій декларації, не називаючи першу з них «новою», і це можна тільки вітати. Проте, як завжди, довести до кінця задумане не вийшло — у п. 287.4 ПКУ, як і раніше, згадується про «нову звітну податкову декларацію», що не можна розглядати інакше, як черговий «ляп».
Решта змін до розд. XIII ПКУ стосуються виключно порядку розрахунку земельного податку та мають редакційний характер. Зазначимо про одну з них — до п. 274.1 та назви ст. 278 ПКУ. Як відомо, дотепер універсальна ставка податку в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки з п. 274.1 ПКУ поширювалася на всі земельні ділянки, НГО яких проведено, незалежно від їх місцезнаходження, за кількома винятками. Одним із таких винятків були земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони за межами населених пунктів, — для них ставки податку встановлювалися ст. 278 ПКУ у відсотках від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області незалежно від того, було оцінено конкретну земельну ділянку чи ні. Тепер же за ставками зі ст. 278 ПКУ розраховуватиметься земельний податок тільки за тими земельними ділянками промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони за межами населених пунктів, які не мають власної НГО.
