Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів
Наказ від 05.07.2012 р. 583
(витяг)
Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України, з метою забезпечення єдиного підходу до практичного застосування норм податкового законодавства
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо використання банківських виписок як первинних документів (додається).
<…>
Голова О. Клименко
Затверджено наказом ДПС України від 05.07.2012 р. № 583
Узагальнююча податкова консультація щодо використання банківських виписок як первинних документів
У консультації використовуються такі скорочення:
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI — ПКУ;
Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» — Закон № 996;
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-III — Закон № 2346;
Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, — Положення № 254;
Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, — Положення № 566.
Пунктом 1.37 статті 1 Закону № 2346 визначено, що розрахунково-касове обслуговування — це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.
Отже, порядок надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування згідно із законодавством України має бути визначено при укладанні договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування.
Згідно з абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу II ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.
Крім того, згідно з вимогами пункту 138.2 статті 138 ПКУ для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток враховуються витрати, які визнаються на підставі первинних документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ, що підтверджують здійснення платником податку витрат.
Первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996).
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення № 566 є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Положенням № 254 визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов’язкові реквізити.
Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.
До первинних меморіальних документів , які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Запитання: чи може платник податку використовувати банківську виписку з особового рахунку клієнта як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування?
Відповідь: виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати як документ, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування, за умови зазначення в ній інформації про надання банком таких послуг, сум операцій та заповнення обов’язкових реквізитів.
Аналогічна позиція з цього питання викладена у листі Національного банку України від 11.04.2012 р. № 12-109/658-3917.
Заступник директора Департаменту оподаткування юридичних осіб
— начальник Управління адміністрування податку на прибуток
та податкових платежів Н. Хоцянівська
коментар редакції
Банківська виписка є підставою для відображення витрат
з розрахунково-касового обслуговування
У роз’ясненні, що коментується, ДПСУ зробила висновок: банківська виписка є підставою для відображення витрат з розрахунково-касового обслуговування (далі — РКО), але за умови, що в ній указана (1) інформація про надання банком послуги РКО, (2) сума операції, (3) а також заповнено обов’язкові реквізити. Значущість цього висновку складно переоцінити, особливо якщо враховувати кількість платників податків, яких він стосується. Розглянемо його докладніше.
Як відомо, однією з основних вимог, що виставляються до відображення витрат, є їх належне документальне підтвердження (п. 138.2 ПКУ), зокрема, первинними документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, та іншими документами, визначеними розділом II ПКУ. При цьому нагадуємо, що первинним може вважатися лише той документ, який містить обов’язкові реквізити, установлені п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік.
Що стосується послуг РКО, то підтвердженням їх отримання, як правило, є банківська виписка, причому Переліком № 41 її віднесено до первинних документів (хоча, точно кажучи, вона є регістром аналітичного обліку, на що вказує п. 5.3 Положення № 254), про що див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 54, с. 15. Проте, звернувшись до обов’язкових реквізитів виписки, названих у п. 5.5 Положення № 254, ми побачимо, що серед них відсутні деякі дані, визначені п. 2 ст. 9 Закону про бухоблік, а саме, місце складання документа, посада відповідальної за здійснення операції особи, а також підпис та інші дані особи, яка брала участь у здійсненні операції. Водночас, податківці в цілях обліку витрат з РКО до останнього наполягали на необхідності зазначення у виписці всіх обов’язкових реквізитів відповідно до Закону про бухоблік (див. лист ДПСУ від 07.05.2012 р. № 7912/6/15-1415), а тому банки*, як правило, додавали у форми виписок відбиток штампу та підпис працівника (тим більше, що п. 5.2 Положення № 254 вимагає наявності в регістрах у тому числі прізвищ, підписів чи інших даних осіб, які брали участь в їх складанні, та, крім того, формально Положенням № 254 такі дії допускаються, оскільки ним установлено перелік обов’язкових, а не виключних реквізитів).
* Деякі банки замість цього додають до виписок відповідні первинні документи: як правило, меморіальні ордери.
У свою чергу, у консультації, що розглядається, акценти дещо зміщені, хоча, на нашу думку, стан справ від цього не змінюється. Зокрема, в її висновку міститься вказівка на необхідність наявності у виписці обов’язкових реквізитів, але без посилання на Закон про бухоблік. Про що може свідчити це упущення? Ми вважаємо, що воно викликане лише неуважністю податківців, у зв’язку з чим наведений вище порядок складання банківських виписок повинен зберігатися і далі. Водночас, ураховуючи вагомий статус узагальнюючих податкових консультацій (нагадуємо, що такі консультації відображають позицію ДПСУ, причому згідно з п. 53.1 ПКУ їх дотримання звільняє платника від відповідальності), податківці при перевірках, найімовірніше, не вимагатимуть зазначення у виписках з метою відображення витрат з РКО будь-яких додаткових даних, крім названих у Положенні № 254.
Віталій Смердов
