Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків

Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків

Наказ від 06.07.2012 р. № 591

(витяг)

Керуючись статтею 52 Податкового кодексу України,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків (додається).

<…>

Голова О. Клименко

Затверджено наказом ДПС України від 06.07.2012 р. № 591

Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків

В Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків використовуються такі скорочення:

Податковий кодекс України — ПКУ;

Закон України від 6 липня 1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» — Закон № 265;

Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 — Порядок № 614;

Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 — Положення № 614.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПКУ податкова декларація, розрахунок (далі — податкова декларація) — документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Прийняття податкової декларації є обов’язком органу державної податкової служби (пункт 49.8 статті 49 ПКУ).

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків) передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПКУ.

Відповідно до статті 77 ПКУ документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПКУ документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності обставин, передбачених ПКУ, зокрема, у разі коли платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 78.4 статті 78 ПКУ визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 102.3 статті 102 ПКУ відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу (для документальних планових перевірок), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків — не більш як на 10 робочих днів (пункт 82.1 статті 82 ПКУ).

Згідно з пунктом 82.2 статті 82 ПКУ продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 ПКУ (для документальних позапланових перевірок), можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків — не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до пункту 82.3 статті 82 ПКУ продовження строку фактичних перевірок здійснюється за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 5 діб. Підставами для подовження строку перевірки є:

заява суб’єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів.

Відповідно до пункту 82.4 статті 82 ПКУ проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.

При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов’язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 ПКУ, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону № 265 реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО) та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) згідно з ПКУ.

Пунктом 2.3 Порядку № 614 встановлено, що реєстрація РРО здійснюється на підставі письмової заяви суб’єкта господарювання (далі — СГ) довільної форми, у якій зазначені сфера застосування та реквізити РРО (модифікація, заводський номер, версія програмного забезпечення, виробник або постачальник, дата виготовлення), а також надання ним таких документів та їх копій, завірених підписом керівника і печаткою СГ — юридичної особи або особистим підписом СГ — фізичної особи:

копії свідоцтва про державну реєстрацію СГ (якщо СГ має зареєстровані у даному органі ДПС РРО чи книги обліку розрахункових операцій, то копію свідоцтва надавати не треба);

документа, що підтверджує факт купівлі або безоплатного отримання РРО у власність, іншого документа, що підтверджує право власності або користування РРО;

паспорта (формуляра) на РРО;

дозволу місцевого органу виконавчої влади на розміщення господарської одиниці (договору оренди, іншого документа на право власності або користування господарською одиницею); для реєстрації резервного РРО слід надати такі документи на кожну господарську одиницю, де буде використовуватися РРО.

Оригінали документів повертаються СГ, копії залишаються в органі ДПС.

Також відповідно до п. 4.2 Порядку № 614 РРО може застосовуватись тільки в тій господарській одиниці, назва та адреса якої зазначені в реєстраційному посвідченні, та у сфері застосування, визначеній Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Положення № 614 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі — касовий чек) — це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Касовий чек повинен містити такі обов’язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, — індивідуальний податковий номер платника ПДВ, перед номером друкуються великі літери «ПН»; для СГ, що не є платниками ПДВ, — ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД».

У Положенні № 614 визначено вимоги до змісту та обов’язкових реквізитів розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів та недотримання сфери призначення, документ не вважається розрахунковим.

коментар редакції

Про податкові перевірки в цілому

Вступну частину Узагальнюючої податкової консультації ДПСУ присвятила цитуванню положень ПКУ, що стосуються порядку проведення податкових перевірок (детальний аналіз законодавчого регулювання перевірок, що проводяться органами державної податкової служби, див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 22). Щоправда, унаслідок того, що текст самої консультації, судячи з усього, готувався ще до набуття чинності гучним Законом № 4834 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 55), деякі корективи, унесені ним, ДПСУ врахувати не встигла. Утім, назвати їх істотними було б перебільшенням.

На жаль, говорячи про загальні вимоги до податкових перевірок, ДПСУ жодним словом не обмовилася про Закон України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб — підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» від 23.02.2012 р. № 4448-VI (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 29). Зазначеним законом, нагадаємо, було запроваджено безстрокову заборону на проведення планових та позапланових перевірок, ревізій, оглядів та інших заходів держнагляду (за деякими винятками) щодо таких груп суб’єктів господарювання:

1. Фізичних осіб — підприємців, які не є платниками ПДВ (як фізосіб-єдиноподатників, так і підприємців, які працюють на загальній системі оподаткування).

2. Юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 5 % (оскільки йдеться про юросіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку).

Незважаючи на те, що коло суб’єктів, звільнених від перевірок, було окреслено за допомогою «податкових» критеріїв, ще на етапі прийняття цього Закону виникали сумніви відносно того, чи буде готова ДПСУ поширити передбачені ним обмеження на податкові перевірки. Усе вказує на те, що сьогодні податкові інспектори працюють без оглядки на згаданий мораторій. І Узагальнююча податкова консультація, що коментується, — зайве тому підтвердження.

Нічого не зазначено в Узагальнюючій податковій консультації і про мораторій на перевірки представників ЗМІ, про який так активно інформує громадськість голова ДПСУ. Звернемо увагу: жоден нормативно-правовий акт запровадження подібного мораторію не передбачає, а тому не допустити перевіряючих, посилаючись на виступ Олександра Клименка, суб’єкт господарювання, який навіть є представником ЗМІ, навряд чи зможе.

Що стосується порядку формування та затвердження плану-графіка, переліку ризиків та їх поділу за ступенем, який повинен затверджуватися ДПСУ (а після набуття чинності прийнятим 5 липня 2012 року законом, відомим поки що як законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв’язку з проведенням адміністративної реформи, вказане повноваження перейде до Мінфіну), то наразі єдиним орієнтиром залишаються Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, затверджені наказом ДПАУ від 28.03.2008 р. № 201.

ПКУ не встановлено заборони щодо подання платником податків — юридичною особою після отримання повідомлення та копії наказу про проведення документальної планової перевірки (до її початку) звітних декларацій (розрахунків) із запізненням встановлених ПКУ термінів для їх подання за періоди, що підлягають перевірці.

Платник податків зобов’язаний подати податкову декларацію або розрахунок (далі — декларація) до органу ДПС у строки, встановлені законом. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, декларацій передбачена пунктом 120.1 статті 120 ПКУ.

коментар редакції

Податкова звітність за податковий період, що перевіряється

Запитання, відповідь на яке дає ДПСУ в цій частині Узагальнюючої податкової консультації, виникло, мабуть, на тлі п. 50.2 ПКУ, відповідно до якого платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку та збору, що перевіряється контролюючим органом.

Як бачимо, у наведеній нормі йдеться, по-перше, виключно про уточнюючі розрахунки, а не про податкову звітність, що подається із запізненням, по-друге, обмеження не стосується ситуації, коли повідомлення про майбутню перевірку тільки отримане, але сама перевірка ще не почалася. Інакше кажучи, якщо уточнюючий розрахунок платник податків може подати тільки до початку перевірки (у тому числі зробити це він може після отримання повідомлення про майбутню перевірку), то саму податкову звітність за період, що перевіряється, він може подавати як до початку перевірки, так і під час її проведення. Щоправда, цей висновок у такій явній формі в консультації, що коментується, не звучить. ДПСУ обмежується вказівкою на можливість подання декларації після отримання повідомлення про перевірку, не уточнюючи, чи можна це зробити вже після її початку.

Що стосується штрафів за ст. 120 ПКУ за несвоєчасне подання декларації, то чомусь серед багатьох платників податків міцно затвердилася думка, що зазначені штрафи підлягають самостійній сплаті (тобто є чимось схожим на штрафи при самовиправленні, коли платник податків повинен не лише подати уточнюючий розрахунок та сплатити суму податкового зобов’язання, якщо раніше він її занизив, а й уключити до суми, що підлягає сплаті, 3-відсотковий штраф та пеню за заниження податкового зобов’язання). Нічого подібного в разі подання податкової звітності із запізненням не відбувається. Платник податків лише подає декларацію та сплачує вказані в ній податкові зобов’язання. Далі — уже завдання податкового органу: 1) виявити факт несвоєчасного подання податкової звітності; 2) визначити суму штрафних санкцій; 3) скласти податкове повідомлення-рішення та направити його платнику податків. Останньому залишиться лише зробити вибір — сплатити вказану в податковому повідомленні-рішенні суму чи оскаржити його. А приводи для оскарження трапляються часто: річ у тім, що податкові інспектори на місцях, які виявили декілька фактів несвоєчасного подання податкової звітності, вважають, що за перший із них слід застосувати штраф у розмірі 170 грн., а за всі інші — 1020 грн., як за повторне порушення. Така позиція помилкова, на що ДПСУ також вказує, але вже в іншій Узагальнюючій податковій консультації (див. на с. 27).

Обмежень щодо періоду, за який органи державної податкової служби проводять перевірки платників податків, чинним законодавством не встановлено. При цьому за результатами проведення документальної перевірки платника податків грошові зобов’язання платника податків визначаються органом ДПС не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання, а у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації — протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

коментар редакції

Яким періодом обмежено строк перевірки?

ДПСУ констатує, що чинне законодавство не обмежує період, за який може проводитися перевірка. Теоретично це можуть бути і 10, і 15 останніх років роботи підприємства.

Проте є інші обмежувачі: строки давності для застосування санкцій та строки зберігання документів. Інакше кажучи, не допустити перевіряючих до перевірки на тій підставі, що вказаний у направленні на перевірку період діяльності не підлягає перевірці у зв’язку із закінченням 1095-денного строку, суб’єкт господарювання не може. А от послатися уже у процесі перевірки на те, що документи, які цікавлять, знищено або передано на зберігання в архів, — цілком можливо (цей факт потребуватиме документального підтвердження у вигляді акта про знищення документів або довідки про передачу їх в архів).

Приблизно цими ж аргументами керувалася ДПСУ, указуючи в Єдиній базі податкових знань, що при проведенні документальної перевірки грошове зобов’язання платника податків визначається органом ДПС за період не більше 1095 днів, тобто за останні 3 роки (підрозділ 030.03).

Письмові повідомлення про проведення перевірки надаються платнику податків органом ДПС у разі проведення документальної планової перевірки (не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня початку із зазначенням дати початку проведення перевірки) та у разі проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (із зазначенням дати початку та місця проведення).

Письмові повідомлення про проведення перевірок надсилаються платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручаються йому чи його уповноваженому представнику під розписку.

коментар редакції

Коли очікувати повідомлення про перевірку

У цій частині консультації ДПСУ уточнює, про проведення яких контрольних заходів платник податків повинен дізнатися завдяки надісланому податківцями повідомленню. Відповідний обов’язок покладено на податкові органи, якщо йдеться про планову перевірку (незалежно від того, є вона виїзною чи ні), а також при проведенні позапланової невиїзної перевірки (для того, щоб платник податків, за бажанням, міг узяти участь в її проведенні). Проте якщо щодо повідомлення про планову перевірку ПКУ встановлює вимогу про строк такого повідомлення (10 календарних днів до початку проведення перевірки; щоправда, у ситуації, коли повідомлення направляється поштою, виникають запитання про те, як має відлічуватися цей строк — від моменту відправки або від моменту отримання повідомлення платником податків), то у випадку з позаплановою невиїзною перевіркою законодавець обмежився простою вказівкою на необхідність такого повідомлення без конкретизації строків, в які його має бути отримано платником податків. Суди виходять з того, що для виконання вимог ПКУ достатньо, щоб платник податків отримав відповідне повідомлення до початку проведення перевірки (постанова Окружного адмінсуду АР Крим від 04.08.2011 р. у справі № 2а-6605/11/0170/22).

Про фактичну або позапланову виїзну перевірку податкові органи завчасно не попереджають.

Зупинення або продовження строків проведення перевірки працівниками органів ДПС здійснюється за рішенням керівника податкового органу.

Терміни продовження документальних перевірок залежать від виду перевірки (планова або позапланова) та категорії платника податків (великий платник податків, платник податків малого підприємства або інший) і встановлені статтею 82 ПКУ. Терміни продовження фактичних перевірок не можуть перевищувати 5 діб.

Продовження термінів проведення фактичних перевірок здійснюється лише у разі надходження заяви СГ (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки), або змінного режиму роботи чи підсумованого обліку робочого часу суб’єкта господарювання та/або його господарських об’єктів.

Зупинення розпочатої перевірки ПКУ передбачається лише при проведенні документальної планової або позапланової перевірки великого платника податків на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов’язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

коментар редакції

Продовження та припинення податкових перевірок

Загальні правила, що стосуються строків проведення податкових перевірок, можна навести у вигляді такої таблиці.

Можливість призупинення передбачено тільки для планових і позапланових перевірок великих платників податків.

Проте ДПСУ в консультації, що коментується, залишила без відповіді запитання: що може стати підставою продовження строків проведення планової або позапланової перевірок (ПКУ вичерпний перелік підстав продовження наводить тільки для фактичних перевірок)? Крім того, залишилося без відповіді запитання, чи може в межах однієї перевірки застосовуватися і продовження строків, і припинення перевірки. У будь-якому разі, ПКУ жодних застережень, що обмежують повноваження податківців у цьому плані, не робить.

РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до ПКУ.

коментар редакції

Суб’єкту, який торгує за пільговим патентом, РРО не потрібний

Відповісти інакше за наявності п. 8 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР, у якому передбачено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) особами, які отримали пільговий патент, ДПСУ і не могла. Звільнення не поширюється на осіб, які торгують підакцизними товарами. Види діяльності, що можуть здійснюватися з придбанням пільгового торгового патенту, наведено в п. 267.2 ПКУ.

Нагадаємо: від необхідності придбання будь-якого патенту звільнено платників єдиного податку (як фізосіб, так і юросіб), а от від необхідності застосування РРО — тільки фізосіб-єдиноподатників. Тому юрособа, яка є платником єдиного податку, не придбаває торговий патент, але в разі провадження діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування або послуг зі здійсненням розрахункових операцій у готівковій формі або за допомогою платіжних карток, платіжних чеків та жетонів, повинна використовувати РРО.

У разі зміни реквізитів суб’єкту господарювання необхідно звернутись до податкового органу для перереєстрації РРО і надати заяву довільної форми, у якій зазначити сферу застосування РРО, реєстраційне посвідчення з відміткою (при потребі — про зняття РРО з обліку), а також визначені пунктом 2.3 Порядку № 614 документи на господарську одиницю.

Директор Департаменту податкового контролю С. Крухмальов

коментар редакції

Зміна адреси тягне необхідність перереєстрації РРО

На запитання, розглянуте в цій частині Узагальнюючої податкової консультації, податкове відомство свого часу вже звертало пильну увагу. Так, у листі ДПАУ «Про надання узагальненої інформації про рішення судів касаційної інстанції, прийнятих на користь органів ДПС, пов’язаних із застосуванням РРО» від 05.10.2010 р. № 20886/7/10-2017 («Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 95, с. 16) наводилися посилання на виграні податківцями судові спори, в яких їх позиція ґрунтувалася на тому, що законодавство про РРО вимагає перереєстрації РРО в разі його перебазування на торговельну точку за іншою адресою, навіть якщо ця точка розташована в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці. Виняток становлять резервний РРО та РРО на виїзну торгівлю.

Невиконання зазначеної вимоги про перереєстрацію може спричинити застосування до підприємства санкції за п. 2 ст. 17 Закону про РРО в розмірі 340 грн. Більше того, частенько в подібних ситуаціях податківці додатково намагаються застосувати штраф, передбачений п. 1 ст. 17 Закону про РРО (він за певних умов може скласти п’ятикратний розмір від вартості проданих товарів). Пояснюють вони це так: у реквізитах чека стоїть стара адреса, це спричинює втрату таким касовим чеком статусу розрахункового документа, отже, є факт невидачі касового чека (див. наприклад, листи ДПАУ від 12.02.2010 р. № 2833/7/23-7017/157, від 09.12.2008 р. № 12115/6/23-7019).

Олена Уварова