Ремонт ювелірних виробів: організаційні моменти та облік

Ремонт ювелірних виробів: організаційні моменти та облік

Якщо у вас раптом зламалися улюблені золоті сережки, порвався ланцюжок чи тріснула каблучка, не кваптеся складати їх у скриньку, а то і зовсім позбавлятися від них. У багатьох випадках ці прикраси цілком підлягають відновленню. Для цього потрібно лише звернутися до фахівців ювелірної майстерні, які за допомогою професійного обладнання відремонтують виріб або за вашим бажанням нададуть йому нової форми. Ювелірні магазини, піклуючись про інтереси покупців, розширюють свій сервіс, надаючи такі послуги своїм клієнтам. Про особливості, пов’язані з організацією діяльності з ремонту ювелірних виробів, і йтиметься в цій статті.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Документальне оформлення. Почнемо з того, що виготовлення й ремонт ювелірних та інших виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння (далі — ювелірні вироби) належать до сфери побутового обслуговування населення.

Основними нормативними документами, що регулюють питання організації такої діяльності, є Правила № 313 та Інструкція № 20.

Згідно з п. 1.3 Інструкції № 20 приймання, оформлення та виконання замовлень на виготовлення та ремонт ювелірних виробів може проводитися як у приміщенні (салоні) підприємства, що надає ці послуги, так і в приміщенні замовника.

Взаємовідносини між підприємством з ремонту ювелірних виробів та замовником оформляються договором (квитанцією за формою № ПО-Ю1 (бланк суворої звітності), затвердженою наказом Української спілки об’єднань, підприємств та організацій побутового обслуговування населення від 29.09.95 р. № 8) (п. 2.1 Інструкції № 20).

При оформленні замовлення в договорі (квитанції) обов’язково вказуються (див. п. 2.5 Інструкції № 20):

— найменування, проба та опис замовлення;

— найменування, маса, кількість, розміри (для кілець та браслетів) виробу, що виготовляється на замовлення;

— найменування та ознаки прийнятого в ремонт виробу, його маса та проба, а також дефекти, що не підлягають усуненню;

— найменування, маса та проба лому дорогоцінного металу, що приймається для переробки (виготовлення виробу);

— найменування, маса, кількість, розмір, групи за якістю та кольором кожної ювелірної вставки (каміння);

— оплата замовником послуг на виготовлення та клеймування виробів.

У разі приймання замовлення на виконання ремонту ювелірного виробу в договорі (квитанції) додатково зазначаються (п. 2.7 Інструкції № 20):

— для браслетів — кількість ланцюгів;

— для ланцюжків — довжина в сантиметрах;

— для корпуса годинника — кількість кришок.

Форма № ПО-Ю1 заповнюється у трьох примірниках під копіювальний папір. Другий примірник форми (квитанція) видається замовнику, а перший (замовлення) та третій (копія квитанції) — залишається у виконавця.

Державне пробірне клеймо та іменник. Виготовлення та ремонт ювелірних виробів може виконуватися як із матеріалів виконавця, так і з матеріалів замовника. Також виконавець може обмінювати лом дорогоцінних металів на заздалегідь виготовлені ювелірні вироби (п. 2.2 Інструкції № 20). Питання обміну лому на готові ювелірні вироби детально розглянуто на с. 28 цього номера.

У разі відсутності у виконавця матеріалів або неможливості під час оформлення замовлення визначити необхідний для надання послуги обсяг матеріалів, їх використання попередньо погоджується із замовником, а вартість оплачується ним після виконання послуги за цінами, що діяли на день надходження матеріалів (п. 20 Правил № 313).

Згідно з п. 2.13 Інструкції № 20 ювелірні вироби, під час ремонту яких виготовлено елементи, що їх бракувало, та на поверхні яких неможливо поставити державне пробірне клеймо без порушення міцності або художніх якостей виробу, за згодою замовника, зафіксованою в договорі (квитанції), надсилаються до органів, що здійснюють державний пробірний контроль, для випробування разом з їх описом. Плата за випробування в такому разі здійснюється замовником.

Якщо під час ремонту на виготовлення деталей виробу додаються 0,5 або більше грамів дорогоцінного металу, відремонтовані ювелірні вироби повинні додатково мати іменник виконавця та державне пробірне клеймо.

Нагадаємо: державне пробірне клеймо — це знак установленого єдиного зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів (п. 22 ст. 1 Закону № 637).

У свою чергу, іменник — це спеціальний знак, який підтверджує виготовлювача ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів. Суб’єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, зобов’язані мати іменник, відбиток якого проставляється виготовлювачем на всіх виробах. Відбиток іменника щорічно підлягає реєстрації в органах, які здійснюють державний пробірний контроль (п. 24 ст. 1 Закону № 637).

Головним державним органом, що здійснює державний пробірний контроль, відповідно до Указу № 461 є Державна пробірна служба України (веб-сайт: www.assay.gov.ua), яка, зокрема, забезпечує розроблення технічної документації на державні пробірні клейма, здійснює контроль за їх виготовленням та використанням. До складу Державної пробірної служби входять декілька казенних підприємств пробірного контролю, яким надано право на клеймування державним пробірним клеймом виготовлених суб’єктами підприємницької діяльності ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів, якщо такі суб’єкти не мають акредитованої в установленому порядку Держстандартом України лабораторії (п. 2 ст. 15 Закону № 637).

Крім того, окремі суб’єкти підприємницької діяльності, які виготовляють ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, за наявності в них акредитованої в установленому Держстандартом України порядку лабораторії мають право на клеймування державним пробірним клеймом виробів власного виробництва. Щоправда, до списку таких суб’єктів, затвердженого КМУ, входять усього чотири підприємства (див. Перелік № 238):

1. Львівський державний ювелірний завод.

2. Вінницьке державне підприємство «Кристал».

3. ВАТ «Київський ювелірний завод», м. Київ.

4. АТ «Харківський ювелірний завод».

Оскільки суб’єкти господарювання, які здійснюють ремонт ювелірних виробів, мають справу з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням, вони повинні дотримуватись вимог Інструкції № 84. Пункт 5.15 цієї Інструкції, зокрема, зобов’язує таких суб’єктів:

— вести належний облік щодо надходження, використання та залишків дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, виробів, що їх містять, а також лому та відходів із зазначеними цінностями;

— проводити в установлені строки їх інвентаризацію в усіх місцях зберігання та безпосередньо на виробництві;

— своєчасно фіксувати дані за результатами проведених інвентаризацій в облікових документах.

Зазначена інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння проводиться двічі на рік станом на 1 січня та на 1 липня на місці їх зберігання та безпосередньо на виробництві з повною «зачисткою» приміщень та обладнання.

Результати інвентаризації відповідно до п. 5.24 Інструкції № 84 має бути відображено в облікових документах протягом 20 днів після її закінчення. Виявлені під час інвентаризації розбіжності між фактичними та обліковими даними регулюються в такому порядку:

— лишки підлягають оприбуткуванню з подальшим установленням причин їх виникнення та винних у цьому осіб;

— нестачі в межах затверджених норм витрат, що утворилися при виготовленні продукції та у зв’язку зі спрацюванням лабораторного посуду й алмазного інструменту, списуються на витрати виробництва;

— нестачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у разі відсутності затверджених норм витрат, розглядаються як наднормативні втрати, крім втрат, що виникають під час проведення науково-дослідних, науково-конструкторських і ремонтних робіт, для яких норми (в окремих випадках) можуть не розроблятися і не затверджуватися.

Згідно з п. 2.15 Інструкції № 20 послуги з виготовлення та ремонту ювелірних виробів надаються відповідно до переліку та за цінами, затвердженими виконавцем. Також виконавцем за погодженням із замовником визначається порядок розрахунків: у готівковій чи безготівковій формі, до надання послуги чи після її надання, часткова оплата з остаточним розрахунком під час отримання замовлення. В останньому випадку після кожної завершеної й оплаченої операції з надання послуги замовнику видається розрахунковий документ (п. 15 Правил № 313).

Якщо розрахунки за надані послуги здійснюються готівкою або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків), суб’єкт господарювання повинен керуватися нормами Закону про РРО, що зобов’язують його при проведенні таких розрахунків застосовувати зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій (п. 1 ст. 3 Закону про РРО).

При розрахунку із замовником через РРО йому видається касовий чек касиром (якщо є центральний розрахунковий вузол) або працівником виконавця, який має право доступу до РРО та свій власний код. Разом із чеком замовнику видається другий примірник договору (копія квитанції) (п. 2.16 Інструкції № 20).

Водночас, якщо послуги з ремонту ювелірних виробів надає фізична особа — підприємець, зареєстрована платником єдиного податку, РРО їй не потрібний (п. 6 ст. 9 Закону про РРО, п. 296.10 ПКУ).

Обійтися без РРО може й підприємство, що надає послуги з ремонту ювелірних виробів, яке не належить до торговельних, якщо розрахунки за такі послуги проводяться через касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених печаткою в порядку, установленому Положенням № 637 (п. 1 ст. 9 Закону про РРО).

На те, що отримані від покупця готівкові кошти за надані послуги можна проводити через касу підприємства без застосування РРО за умови, що таке підприємство не належить до сфери торгівлі та громадського харчування, указують і податківці (див., наприклад, консультацію, розміщену в розділі 07.03 ЄБПЗ).

Згідно з п. 2.17 Інструкції № 20 і п. 13 Правил № 313 якщо розрахунки із замовником здійснюються без застосування РРО, йому видається тільки квитанція за формою № ПО-Ю1.

Згідно з абзацом «б» п.п. 267.1.1 ПКУ суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), їх відокремлені підрозділи, що здійснюють діяльність з надання платних побутових послуг відповідно до переліку, визначеного КМУ, є платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Під платними послугами у п.п. 14.1.151 ПКУ для цілей розд. XII ПКУ розуміється діяльність, пов’язана з наданням побутових послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, уключаючи платіжні картки. Перелік платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких отримується торговий патент, затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1258. Цей Перелік розроблено на основі Галузевого класифікатора ГК 201-01-2001.

Згідно з Переліком № 1258 до числа платних побутових послуг, що підлягають патентуванню, належать і послуги з ремонту ювелірних виробів (коди виду послуг відповідно до Галузевого класифікатора ГК 201-01-2001 — 01.110.01 — 01.110.09).

Таким чином, надання послуг з ремонту ювелірних виробів незалежно від форми проведення розрахунків за них передбачає необхідність придбання торгового патенту на провадження діяльності з надання платних побутових послуг. На це звертала увагу і ДПАУ в листі від 18.03.2011 р. № 5451/6/17-0715.

Причому якщо підприємство, крім ремонту ювелірних виробів, займається ще одним видом діяльності, що патентується, наприклад, торгівлею ювелірними виробами, то йому слід придбати два торгові патенти: один на провадження діяльності з надання платних побутових послуг, а другий — на здійснення торговельної діяльності в пунктах продажу товарів.

Звільнено від сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності лише суб’єктів підприємницької діяльності — платників єдиного податку (див. п.п. 5 п. 297.1 ПКУ).

Візьміть до уваги: якщо підприємство разом з ремонтом ювелірних виробів (вид діяльності, що патентується) здійснює діяльність, що не патентується, або ще будь-який вид діяльності (або навіть декілька), що патентується, воно повинне розраховувати окремо податок на прибуток за кожним видом діяльності, що патентується, та за всіма видами іншої (що не патентується) діяльності. Про те, як здійснюється такий розрахунок, читайте в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 30, с. 40.

Податок на прибуток. Доходи від надання послуг з ремонту ювелірних виробів підприємство включає до складу доходів від операційної діяльності (п.п. 135.4.1 ПКУ) з відображенням в рядку 02 декларації з податку на прибуток. Такий дохід відповідно до п. 137.1 ПКУ визнається на дату складання акта чи іншого документа, що підтверджує факт надання послуг. У цьому випадку роль документа, що підтверджує факт надання послуг з ремонту ювелірних виробів, виконує квитанція за формою № ПО-Ю1.

Що стосується витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням замовлення, то вони відображаються у складі «податкових» витрат у тому звітному періоді, в якому визнано дохід від виконання такого замовлення (див. п. 138.4 ПКУ), та записуються до рядка 05.1 декларації з податку на прибуток.

Якщо для ремонту ювелірних виробів використовуються матеріали замовника, то їх передача підприємству-виконавцю не спричинює будь-яких наслідків у його податковому обліку, оскільки право власності на ці матеріали до виконавця не переходить.

Податок на додану вартість. Операція з ремонту ювелірних виробів за загальним правилом, установленим п.п. «б» п. 185.1 ПКУ, є об’єктом обкладення ПДВ. При цьому податкові зобов’язання з ПДВ відображаються на дату першої з подій:

— або на дату отримання коштів від замовника в оплату вартості ремонтних робіт;

— або на дату, указану замовником у графі «ОДЕРЖАВ замовник» квитанції за формою № ПО-Ю1 під час одержання замовлення.

База оподаткування операції в цьому випадку визначається відповідно до п. 188.1 ПКУ виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг, але не нижче звичайних цін.

Бухгалтерський облік. Дохід від надання послуг з ремонту ювелірних виробів відображається як дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за загальними правилами, передбаченими п. 10 П(С)БО 15.

Витрати, пов’язані з наданням таких послуг, обліковуються підприємством-виконавцем на рахунку 23 «Виробництво».

Зверніть увагу: якщо ремонт ювелірних виробів здійснюється з використанням матеріалів замовника, то підприємство-виконавець обліковує їх на позабалансовому субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки» за цінами, передбаченими в договорі (див. Інструкцію № 291).

Приклад. До ювелірної майстерні при ювелірному магазині звернувся замовник з проханням відремонтувати золотий ланцюжок, що порвався. Вартість наданих послуг з ремонту — 48 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 8 грн.). Собівартість наданих послуг умовно — 30 грн. Ремонт оплачено замовником готівкою при отриманні відремонтованого виробу.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються такими записами:

Порядок відображення в обліку послуг з ремонту ювелірних виробів

Тепер ви знаєте, в якому порядку надаються послуги з ремонту ювелірних виробів і як вони відображаються в обліку підприємства. Бажаємо вам легкої роботи та вдячних замовників!