Торгівля ювелірними виробами на спрощеній системі

Торгівля ювелірними виробами на спрощеній системі

Питання про те, чи можна єдиноподатникам займатися торгівлею ювелірними виробами, в якийсь момент стало нагадувати мексиканську теленовелу початку 90-х: сюжет і головних героїв знають усі, навіть ті, кому, власне, сам серіал малоцікавий. От і тут — складно знайти людину, яка б не чула про спори представників ювелірного ринку з податковими органами щодо можливості перебування на спрощеній системі оподаткування.

Жанр серіалу диктує свої умови. Отже, має бути «happy end».

Олена УВАРОВА, юрист Видавничого будинку «Фактор»

Сюжет знову підкинув законодавець, який укотре не досить чітко висловив свої наміри в тексті нормативного акта. Ідеться про ст. 291 ПКУ, де наведено перелік заборонених для перебування на єдиному податку видів діяльності (його детальний аналіз див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4).

Нагадаємо: згідно з п.п. 291.5.1 ПКУ (у чинній наразі редакції) не можуть бути платниками єдиного податку юрособи та фізособи-підприємці, які займаються видобутком, виробництвом, реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Складність виникла у зв’язку з тим, що сам ПКУ визначення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння не дає. ДПСУ, звернувшись до тексту Закону № 637, дійшла висновку, що поняттями «дорогоцінне каміння» та «дорогоцінні метали» охоплюються у тому числі вироби з них, а отже, виготовляти ювелірні вироби та/або торгувати ними на спрощеній системі не можна (див. зокрема лист ДПСУ від 05.12.2011 р. № 1237/8/23-50-0318). Зачіпкою для податківців стали наведені в Законі визначення термінів, зокрема під дорогоцінними металами розуміються золото, срібло, платина та метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), під дорогоцінним камінням — природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Проте недостатньо чіткі законодавчі формулювання дозволили знайти аргументи й на користь можливості перебування на спрощеній системі оподаткування суб’єктів, які займаються виготовленням та продажем ювелірних виробів:

1. У законодавстві, що діяло до 01.01.2012 р., заборону було сформульовано дещо інакше: під неї потрапляли видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптова, роздрібна торгівля промисловими виробами з дорогоцінних металів, які підлягали ліцензуванню. Тоді в своїй телеграмі від 18.07.2005 р. № 14106/7/31-0017 ДПАУ, звернувшись до КВЕД, зазначала, що під дію цієї норми не підпадає виготовлення та торгівля ювелірними виробами. Зараз також можна використовувати посилання на КВЕД: і КВЕД-2005, і КВЕД-2010 діяльність з виробництва та продажу ювелірних виробів відмежовують від діяльності з виробництва та продажу дорогоцінного каміння і дорогоцінних металів (див. лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 27.01.2012 р. № 04-39/10-83, лист Мінфіну від 19.01.2012 р. № 31-08160-10-18/1122 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 12).

Так, згідно з КВЕД-2005:

діяльність з видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 (за КВЕД-2010 це 07.29), 14.50.0 (за КВЕД-2010 це 08.99);

діяльність з виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0 «Виробництво дорогоцінних металів» (згідно з КВЕД-2010 види діяльності за кодом 24.41), який включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо, виробництво сплавів із дорогоцінних металів, виробництво напівфабрикатів із дорогоцінних металів; нанесення покриття зі срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття із золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. Цей підклас не включає:

— виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (за КВЕД-2005 код 33.50.0, за КВЕД-2010 — 26.52);

— виробництво ювелірних виробів із дорогоцінних металів (за КВЕД-2005 код 36.22.0, за КВЕД-2010 — 32.12).

Діяльність у сфері торгівлі дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням визначена у КВЕД-2005:

— підклас 51.52.4 «Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами» (для КВЕД-2010 — 46.72);

— підклас 51.56.0 «Оптова торгівля іншими проміжними продуктами», який включає оптову торгівлю дорогоцінним камінням (за КВЕД-2010 — 46.76).

Діяльність у сфері виробництва ювелірних виробів та годинників, торгівлі ювелірними виробами належить до інших підкласів згідно з КВЕД-2005, а саме:

підклас 36.22.0 «Виробництво ювелірних виробів» (за КВЕД-2010 — 32.12);

підклас 33.50.0 «Виробництво годинників» (за КВЕД-2010 — 26.52);

підклас 52.48.2 «Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами» (за КВЕД-2010 — 47.77);

підклас 52.12.0 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту», який включає роздрібну торгівлю ювелірними виробами (за КВЕД-2010 — 47.19);

підклас 51.47.9 «Оптова торгівля непродовольчими товарами», який включає оптову торгівлю ювелірними виробами (за КВЕД-2010 — 46.48 «Оптова торгівля годинниками та ювелірними виробами»).

Інакше кажучи, обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності мають поширюватися тільки на суб’єктів господарювання, які здійснюють операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням як із сировиною, а не з готовою продукцією споживчого призначення.

2. Згідно з пп. 4, 27 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III підлягають ліцензуванню:

— видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

— збирання, первинна обробка відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, що є складовими поняття виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» від 19.10.2010 р. № 2608-VI (уведено в дію з 16.11.2010 р.) виключено з переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню:

— виготовлення виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

— торгівля виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.

Таким чином, виробництво ювелірних виробів та торгівля ювелірними виробами не підлягають ліцензуванню, на відміну від видобутку, виробництва та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, при здійсненні яких суб’єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку. Це побічно свідчить про те, що діяльність з виробництва ювелірних виробів, торгівлі ювелірними виробами не охоплюється визначенням понять видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, у тому числі дорогоцінного каміння органогенного утворення, щодо яких установлено обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування.

3. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності УКТЗЕД (див. додаток до Закону про Митний тариф України від 05.04.2001 р. № 2371-ІІІ) окремо класифікує дорогоцінні метали/каміння, до яких належать, зокрема, промислові вироби з них, відходи, брухт (дорогоцінне каміння — загальні коди 7103, 7104, дорогоцінні метали — загальні коди 7106, 7108, 7110) та окремо ювелірні вироби, вироби майстрів золотих і срібних справ (загальні коди — 7113 — 7118).

4. Ювелірні вироби названо окремим видом продукції згідно з Державним класифікатором продукції і послуг (ДК 016-97).

Утім, незважаючи на всі наведені аргументи, упевнено в першому півріччі 2012 року могли почуватися лише суб’єкти господарювання, які займаються виготовленням ювелірних виробів на індивідуальне замовлення або їх ремонтом. Така діяльність зазначена в переліку побутових послуг населенню як дозволена для перебування на спрощеній системі оподаткування (що може бути також розцінене як ще один аргумент на користь противників позиції ДПСУ про заборону перебування на спрощеній системі оподаткування виробників і торговців ювелірними виробами).

Незважаючи на всі названі вище аргументи, які наводилися і самими учасниками ювелірного ринку, і держорганами (зокрема Комітетом ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики і Мінфіном), на місцях удалося переконати у своїй правоті та отримати свідоцтва про перебування на спрощеній системі оподаткування для провадження діяльності з реалізації ювелірних виробів дуже мало кому. Як свідчить статистика, таких щасливчиків виявилося всього 118.

Ті, хто отримав відмову в перебуванні на спрощеній системі оподаткування, опинилися перед непростим вибором, адже по суті це означає необхідність працювати на загальній системі оподаткування, а отже:

1) мати зареєстрований у податковій РРО та проводити через нього готівкові операції;

2) вести облік доходів та витрат у Книзі обліку витрат і доходів, форму якої затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1025;

3) мати патент у разі торгівлі за готівку, надання платних побутових послуг;

4) зареєструватися платником ПДВ, якщо суб’єкт господарювання підпадає під передбачені ПКУ критерії обов’язкової ПДВ-реєстрації;

5) сплачувати авансові внески з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб за себе;

6) сплачувати податок на землю, якщо суб’єкт господарювання є її власником.

Суб’єкти господарювання, яких подібна перспектива не влаштовує, розпочали процедуру оскарження отриманої відмови. На цей випадок є два варіанти дій.

Варіант перший — оскаржити відмову у вищому за рівнем податковому органі. Але в цього варіанта є два істотні мінуси. По-перше, скаргу може бути подано до вищого за рівнем податкового органу протягом 10 днів, наступних за днем, коли платника податків було ознайомлено з рішенням, яке, на його думку, порушує його права або законні інтереси. Другий мінус — оскарження подібних рішень у вищому за рівнем податковому органі, як правило, успішним для платника податків не буває.

Варіант другий — оскаржити відмову в суді. Оптимальний, на наш погляд, у цій ситуації. Для цього необхідно подати адміністративний позов до окружного адмінсуду за місцем свого знаходження з дотриманням вимог Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів. У нашій ситуації платник податків дізнався, що його право на застосування спрощеної системи оподаткування порушене в день, коли був ознайомлений з рішенням про відмову у видачі Свідоцтва.

Звертаючись до суду, необхідно правильно сформулювати позовні вимоги. У цьому випадку до позову слід уключити вимоги:

— визнати бездіяльність податкового органу незаконною;

— зобов’язати податковий орган видати Свідоцтво.

Більше того, як свідчить судова практика (див., наприклад, постанови Житомирського окружного адмінсуду від 06.05.2010 р. у справі № 2а-1926/10/0670, Чернігівського окружного адмінсуду від 05.04.2011 р. у справі № 2а/2570/1034/2011, Волинського окружного адмінсуду від 16.04.2010 р. у справі № 2а-901/10/0370, Тернопільського окружного адмінсуду від 27.07.2010 р. у справі № 2-а-2305/10/1970 тощо), суди готові задовольняти позови, в яких платники податків вимагають видачі Свідоцтва визначеним (заднім) числом, тобто тим числом, з якого вони перебували б на спрощеній системі оподаткування, якби податковим органом не було прийнято неправомірне рішення. У нашому випадку можна вимагати: «Визнати протиправною відмову у застосуванні спрощеної системи оподаткування та зобов’язати видати свідоцтво платника єдиного податку з __.__.2012 р.».

Оскільки подібний позов належить до категорії позовів немайнового характеру, розмір судового збору становитиме 0,03 мінзарплати (у квітні — червні 2012 року судовий збір складе 32,82 грн.). Реквізити для сплати судового збору можна знайти за посиланням http://www.court.gov.ua/sudytax/.

Головна складність, з якою зіткнеться суб’єкт господарювання, що зважився на оскарження відмови в судовому порядку (крім власне необхідності переконати суд у своїй правоті), — необхідність дочекатися винесення судового рішення та набуття ним чинності. До цього моменту він вважатиметься таким, що перебуває на загальній системі оподаткування. І цю проблему, на жаль, не вдасться вирішити навіть за допомогою клопотання. Суди, як правило, відмовляють у задоволенні клопотань про те, щоб з метою дотримання інтересів суб’єкта господарювання на час судового розгляду надати йому можливість вважатися єдиноподатником, видавши відповідне свідоцтво (див., наприклад, ухвалу Одеського окружного адмінсуду від 16.02.2012 р. у справі № 1570/1281/2012). Тому до вирішення справи судом суб’єкт господарювання по суті залишається в підвішеному стані.

Більше того, у засобах масової інформації почали з’являтися повідомлення про проведення перевірок щодо суб’єктів ювелірного бізнесу. Результатами таких перевірок, як правило, було застосування штрафних санкцій:

за відсутність касових апаратів — у розмірі 1 грн. (якщо порушення вимог Закону про РРО зафіксовано вперше протягом останнього року);

за відсутність торгового патенту — у двократному розмірі несплаченого збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, але не менше двократного розміру за 1 місяць.

Були й повідомлення про вилучення товарних залишків, проте в подальшому вони не підтвердилися. Та і законних підстав у цьому випадку для вилучення немає.

Додати впевненості суб’єктам господарювання, які стоять на порозі судового оскарження, повинна досить широка та переважно позитивна для суб’єктів господарювання судова практика, що складається за результатами розгляду позовів платників податків щодо скасування відмов у видачі свідоцтва на сплату єдиного податку. Суди, причому вже не тільки в першій, а й в апеляційній інстанціях, визнають неправомірними відмови податкових органів у видачі свідоцтв на сплату єдиного податку тим підприємцям та юрособам, які займаються реалізацією ювелірних виробів. На думку служителів Феміди, на них передбачена п.п. 291.5.1 ПКУ заборона, що стосується реалізації дорогоцінних металів та каміння, поширюватися не повинна (див., наприклад, постанови Харківського окружного адмінсуду від 29.02.2012 р. у справі № 2-а-2272/12/2070, Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2012 р. у справі № 1570/1282/2012, Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 р. у справі № 2а-1302/12/1370, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.12 р. у справі № 2а-2570/12/2070 тощо).

Якщо до суб’єкта господарювання на момент розгляду його позову в суді вже було застосовано санкції за невикористання РРО чи за відсутність торгового патенту, він може доповнити свої позовні вимоги вимогою визнати відповідні податкові повідомлення-рішення неправомірними. Отримання рішення на свою користь у подальшому дозволить суб’єкту господарювання не лише спокійно працювати на єдиному податку, а й звертатися із заявою про повернення з бюджету сплачених сум штрафних санкцій.

Звернемо увагу: визнання права на перебування на спрощеній системі оподаткування заднім числом у судовому порядку не є підставою вважати, що таким підприємцем порушено строки сплати єдиного податку або порядок подання звітності. У цій ситуації, на нашу думку, найбільш логічним виходом був би такий: доходи (і витрати) за весь минулий період відобразити в найближчій поточній звітності (тобто в декларації за другий квартал відобразити всі операції, що відбулися з 01.01.2012 р., якщо суд зобов’язав видати свідоцтво про сплату єдиного податку цим числом); що стосується зобов’язань зі сплати єдиного податку, то їх слід сплатити одночасно з унесенням найближчого авансового платежу.

Проте з урахуванням неврегульованості цього питання є сенс внести платіж з єдиного податку за минулі місяці (якщо йдеться про платника другої групи) протягом 10 календарних днів з моменту набуття чинності судовим рішенням. Утім, цей спір втрачає практичний сенс у контексті законопроекту № 9661-д, оскільки він звільняє єдиноподатників від штрафних санкцій за порушення, допущені у 2012 році та пов’язані з обчисленням єдиного податку, правильністю заповнення податкових декларацій, а також сплатою сум єдиного податку.

1 липня 2012 року мають набрати чинності зміни, які вносить до ПКУ закон, відомий поки що як законопроект № 9661-д (у парламенті прийнятий 24.05.2012 р., на момент підготовки номера Президентом України ще не підписаний і не опублікований).

Ним, зокрема, передбачена нова редакція п.п. 291.5.1 ПКУ. Порівняємо редакції.

Буквальне прочитання такого формулювання дає підстави говорити, що в розумінні законодавця виробництво, постачання, продаж (реалізація) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння охоплюється поняттям «виробництво та реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння» (інакше слід було б застосувати формулювання: «Виробництвом і реалізацією дорогоцінного каміння і дорогоцінних металів не вважається виробництво, постачання, продаж (реалізація) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння», чого розробники проекту закону не зробили). Це означає, що в першому півріччі 2012 року реалізація ювелірних виробів підпадала під заборону для провадження підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування. Ті з ювелірів, хто відстоював своє право на сплату єдиного податку в першому — другому кварталах 2012 року в суді, в разі виникнення нового спору з податковим органом за цим періодом діяльності, цілком можуть посилатися на вже виграну справу (мовою юристів зроблені в ній висновки мають преюдиціальний характер, тобто факт, уже один раз доведений, а саме право перебувати на спрощеній системі оподаткування повторного доведення не потребує).

Серед інших змін, що стосуватимуться учасників ювелірного бізнесу з 01.07.2012 р., слід назвати:

1. Заборону виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння фізособами-підприємцями, які працюють у другій групі (відповідне застереження з’явиться в першому реченні абзацу четвертого п.п. 2 п. 291.4 ПКУ).

У першій групі, і без внесення додаткових застережень, торговці ювеліркою перебувати не можуть, оскільки Правила № 460 вимагають, щоб продаж ювелірних виробів здійснювався виключно через спеціалізовані магазини, спеціалізовані відділення (секції) магазинів з універсальним асортиментом товарів. Магазин, навіть розташований на території ринку, торговельним місцем на ринку вважатися не може, а отже, умова перебування в першій групі платників єдиного податку не дотримуватиметься.

У першій і другій групах можуть працювати лише підприємці, які надають послуги ремонту або виготовлення ювелірних виробів на індивідуальне замовлення.

Для фізосіб-підприємців залишається третя група платників єдиного податку, причому виключно за ставкою 5 %. Це означає, що якщо підприємцю було видано свідоцтво про його перебування у другій групі, то перед ним виникає необхідність переходу до третьої групи платників єдиного податку. ПКУ після внесення до нього змін, передбачених законопроектом № 9661-д, такий добровільний перехід допускає. Для цього слід подати до податкового органу відповідну заяву не пізніше ніж за 15 календарних днів до того звітного кварталу, з якого підприємець має намір здійснити перехід. У нашій ситуації таким граничним строком мало б стати 15.06.2012 р. Проблема в тому, що дозвіл на добровільну зміну групи почне діяти з 01.07.2012 р., коли закон набере чинності (за умови його підписання Президентом України та опублікування до зазначеної дати). Не виключено, що податківці віддадуть перевагу формальному прочитанню законодавчих приписів та відмовлять у задоволенні подібних заяв. Тоді підприємцям доведеться або і це питання вирішувати через суд, або чекати четвертого кварталу. Сподіваємося, здоровий глузд усе ж переможе.

Юрособи також зможуть займатися реалізацією ювелірних виробів на спрощеній системі оподаткування. При цьому вони можуть перебувати або на 3-відсотковій, або на 5-відсотковій ставці єдиного податку. Їх вибір законодавець не обмежив.

Суб’єкт господарювання, який, отримавши відмову у видачі йому свідоцтва в першому півріччі 2012 року, не став її оскаржувати, тепер, коли законодавець уточнив формулювання ПКУ, може спробувати щастя знову та подати заяву до 15.06.2012 р. включно про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку (зрозуміло, з урахуванням проблеми набрання чинності законопроектом № 9661-д, що розглядалася вище). Найімовірніше, податківці тепер не відмовлять (незважаючи на роз’яснення в Єдиній базі податкових знань, що суперечить здоровому глузду, про те, що суб’єкт господарювання, який отримав відмову у видачі свідоцтва, знову подати заяву може лише в наступному календарному році, оскільки згідно з п.п. 3 п. 299.9 ПКУ заява подається не частіше ніж раз на рік; адже по суті цей припис в ситуації, що нами розглядається, перешкодою бути не повинен, оскільки, на наше переконання, у ньому йдеться про випадки, коли подану заяву було задоволено, — наприклад, з I кварталу підприємець перейшов на спрощену систему, з II кварталу повернувся на загальну систему, а з ІІІ кварталу знову вирішив поповнити лави спрощенців; якщо ж у переході на єдиний податок було відмовлено, то підстав для застосування вказаного обмеження немає).

2. Попри те, що законодавець спочатку мав намір зобов’язати суб’єктів ювелірної торгівлі використовувати РРО на загальних підставах, за неофіційною інформацією в останній момент народні депутати від запровадження цієї норми відмовилися (про що свідчить стенограма пленарного засідання парламенту). Як і раніше, використання РРО при торгівлі ювелірними виробами на єдиному податку не є обов’язковим.

Звертаємо увагу: законопроект № 9661-д не скасує вже винесених рішень податкових органів про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку. Тому потрібно або оскаржити цю відмову в адміністративному суді (щоб вважатися платником єдиного податку з 01.01.2012 р.), або подати нову заяву, щоб стати платником єдиного податку з третього кварталу 2012 року.