Пошта редакції. Продаж уціненого товару: податкові наслідки

Продаж уціненого товару: податкові наслідки

Основним документом, що регламентує порядок проведення уцінки товарів, є Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене наказом Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 15.12.99 р. № 149/300. Відповідно до п. 1 цього Положення торговельні підприємства всіх форм власності можуть провести уцінку:

— товарів широкого вжитку, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) та не мають попиту у споживачів;

— товарів, що частково втратили свою первинну якість.

Уцінка товарів. Уцінка товарів не спричинює жодних наслідків в обліку з податку на прибуток підприємства. Такий висновок випливає з п. 152.10 ПКУ, в якому вказано: якщо платник податку приймає рішення про уцінку/дооцінку активів відповідно до правил бухгалтерського обліку, то така уцінка/дооцінка з метою оподаткування не змінює балансову вартість активів та доходи або витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням зазначених активів.

Отже, розмір «податкових» витрат, що формують собівартість придбаних товарів, щодо яких у бухгалтерському обліку проводиться уцінка, не змінюється.

Не супроводжується уцінка товарів будь-якими наслідками і в ПДВ-обліку.

Що стосується «вхідного» ПДВ, віднесеного до податкового кредиту при придбанні товарів, що згодом піддалися уцінці, то він коригуватися не повинен. Не повинні в цьому випадку і нараховуватися податкові зобов'язання з ПДВ, як це відбувається при негосподарському використанні ТМЦ. Адже товар хоча й уцінено, проте, як і раніше, він виконує своє призначення — для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків, тобто умови, передбачені ст. 198 ПКУ, дотримуються.

Реалізація уцінених товарів. При продажу уціненого товару платникам податку на прибуток дохід від такого продажу відображається підприємством за загальним правилом, установленим ст. 134 ПКУ, тобто не оглядаючись на звичайні ціни, причому навіть у випадку, якщо ціна на цей товар нижче ціни придбання. Із цим згодні і податківці (див. консультацію, розміщену в розділі 110.07.03 ЄБПЗ та в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 91, с. 46).

А от якщо товар продається неплатникам податку на прибуток або нестандартним його платникам, дохід від такого продажу має бути відображено підприємством виходячи з договірної ціни на цей товар, але не нижче звичайної, якщо така договірна ціна більше ніж на 20 % відрізняється від звичайної (див. пп. 153.2.3, 153.2.1 ПКУ).

У цьому випадку при визначенні звичайної ціни логічно орієнтуватися на встановлену після уцінки товару нову ціну. Пояснюється це тим, що відповідно до п.п. 1.20.2 Закону про податок на прибуток факторами, що впливають на формування звичайної ціни та цінової політики в цілому, є, зокрема, сезонні та інші коливання споживчого попиту на товари (роботи, послуги), збут неліквідних або низьколіквідних товарів.

Щодо ПДВ п. 188.1 ПКУ також вимагає, щоб база оподаткування при постачанні товарів/послуг визначалася виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайної ціни, причому незалежно від ПДВ-статусу покупця.

А от при постачанні раніше імпортованих товарів база обкладення ПДВ у продавця-імпортера має бути не нижче їх митної вартості. Тому навіть якщо ціна, за якою продаються такі імпортні товари, нижче митної вартості, податкові зобов'язання з ПДВ все одно повинні нараховуватися виходячи з митної вартості цих товарів (див. консультацію, розміщену в розділі 130.21 ЄБПЗ).

Отже, у ситуації, коли ціна продажу товару нижча за його звичайну ціну або митну вартість, підприємство, керуючись Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, зобов'язане виписати дві пари податкових накладних:

— одну пару — на суму фактичного постачання. Якщо уцінений товар реалізується неплатнику ПДВ, то у верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної в полі «Залишається у продавця (тип причини)» проставляються позначка «Х» і тип причини «02», обидва примірники цієї податкової накладної підприємство залишає в себе;

— другу пару — на різницю між звичайною ціною або митною вартістю товару та сумою фактичного постачання. Обидва примірники цієї податкової накладної підприємство також залишає в себе. У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної в полі «Залишається у продавця (тип причини)» проставляються позначка «Х» та тип причини «01».

Приклад. Підприємство «Лоск», що займається оптовою торгівлею, півроку тому придбало партію вітчизняного товару на суму 6000 грн. (без ПДВ — 5000 грн., ПДВ 20 % — 1000 грн.). Облік товару ведеться за купівельними цінами.

Унаслідок того, що цей товар не мав збуту більше трьох місяців, за рішенням керівника підприємства проведено його уцінку. Товар уцінено до чистої вартості реалізації, що дорівнює 4200 грн.

Уцінений товар продано покупцю за 5040 грн. Припустимо, що в цьому випадку ця ціна є звичайною.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються такими записами:

Порядок відображення в обліку реалізації уціненого товару

Докладніше податкові наслідки уцінки товару розглянуто у статті « Проведення уцінки товару: податково-бухгалтерські особливості» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 15).

Наталя Білова, економіст-аналітик