Щодо оплати праці працівника за час відрядження
Лист Міністерства соціальної політики України від 05.03.2012 р. № 204/13/184-12
Міністерство соціальної політики розглянуло лист щодо змін до статті 121 Кодексу законів про працю України і повідомляє.
Службове відрядження — це поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Керівник підприємства або його заступник направляє працівників у відрядження наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджається працівник, строку й мети відрядження.
Весь період перебування у відрядженні є робочим часом працівника, за який відповідно до статті 121 Кодексу законів про працю України має виплачуватись заробітна плата згідно з умовами трудового або колективного договору і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку .
Тобто у випадку направлення працівника у відрядження необхідно порівняти суму середньоденного заробітку і денного заробітку працівника відповідно до умов трудового договору і у випадку, коли заробітна плата вища його середнього заробітку, заплатити за час відрядження заробітну плату, а якщо вищий середній заробіток, то виплачується середня заробітна плата.
До денного заробітку працівника, який має порівнюватись із середньоденним заробітком, включаються всі елементи заробітної плати, які працівник отримає згідно з умовами трудового, колективного договору у місяці, в якому його направляють у відрядження: оклад, доплати, надбавки, премії, індексація тощо.
Середньоденний заробіток визначається з урахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок).
Згідно з пунктом 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці включаються: основна заробітна плата, доплати і надбавки, премії, які мають постійний характер, індексації тощо.
Пунктом 4 Порядку передбачені виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, в т. ч. і за час відрядження, зокрема, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Директор Департаменту О. Товстенко
коментар редакції
Порядок оплати періоду відрядження
У листі, що коментується, Мінсоцполітики роз'яснює порядок застосування ст. 121 Кодексу законів про працю Україні (далі — КЗпП), яка встановлює, зокрема, порядок оплати періоду відрядження працівника.
Відомство звертає увагу на те, що весь період перебування у відрядженні є робочим часом працівника. Тобто оплата періоду перебування у відрядженні здійснюється за всі робочі дні згідно з графіком, установленим за місцем постійної роботи, уключаючи дні перебування в дорозі до місця відрядження і назад.
Згідно зі ст. 121 КЗпП за період відрядження працівнику виплачується заробітна плата відповідно до умов трудового або колективного договору, розмір якої не може бути нижче середнього заробітку. Інакше кажучи, бухгалтеру необхідно:
1) розрахувати середній заробіток відрядженого працівника відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Розрахунковим періодом у загальному випадку будуть останні два місяці роботи, що передують відрядженню. У розрахунку беруть участь основна зарплата, доплати та надбавки, індексація, премії, що мають постійний характер, з урахуванням особливостей, передбачених п. 3 Порядку № 100. Не включаються до розрахунку виплати, зазначені в п. 4 Порядку № 100, зокрема виплати за період збереження за працівником середнього заробітку (відпускні, оплата періоду відрядження, розрахована виходячи із середнього заробітку, тощо) та лікарняні;
2) визначити денний заробіток працівника. Денний заробіток розраховується виходячи із зарплати працівника та кількості робочих днів за нормою робочого часу в місяці направлення у відрядження. При цьому в розрахунку беруть участь усі складові зарплати, які працівник повинен отримати в місяці відрядження (оклад, доплати та надбавки, індексація тощо);
3) порівняти середній заробіток із денним. Залежно від того, яка з величин виявилася більшою при порівнянні, у місяці, на який припадає відрядження, працівнику нараховується або заробітна плата за весь місяць, уключаючи дні відрядження, або середня заробітна плата за період відрядження та заробітна плата за робочі дні, фактично відпрацьовані за місцем постійної роботи.
Слід мати на увазі, що в разі коли за період відрядження працівнику нараховується заробітна плата згідно з умовами трудового або колективного договору, то в подальшому при розрахунку середньої зарплати за два місяці роботи (у тому числі для оплати періоду наступного відрядження) вона братиме участь.
Зауважимо, що докладно «відряджувальна» тема була розглянута в тематичному номері «Відрядження: від наказу до звіту» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 80.
Катерина Скрипкіна
