Податкові витрати щодо незаповненого чартерного рейсу
Туроператор оплатив чартерний рейс, проте у зв'язку зі зменшенням попиту на турпродукт цей рейс не було повністю заповнено — підприємству не вдалося продати частину місць на нього. Чи потрібно туроператору обмежувати податкові витрати на вартість непроданих пасажиро-місць за фрахтом чартерного рейсу?
(м. Харків)
Ні, обмежувати витрати на чартер у зв'язку з неповною реалізацією місць на чартерний рейс не потрібно.
Згідно зі ст. 912 ЦКУ за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальнику) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти чи з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.
Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт (винагороду) у порядку та строки, передбачені договором фрахтування судна.
З точки зору ПКУ фрахт — винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:
— перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;
— перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
Оплачуючи чартер, туроператор повною мірою здійснює витрати, пов'язані з його господарською діяльністю, зокрема, з надання турпродукту клієнтам (туристам). І незважаючи на те що туроператору не вдалося своєчасно продати всі місця на чартерний рейс (при цьому, звісно, кошти за незаповнений рейс йому не повертаються), він має право врахувати і вартість непроданих місць у складі податкових витрат, головне, щоб зазначені витрати були документально підтверджені, як того вимагає п. 138.2 ПКУ. Адже, ще раз повторимося, витрати з фрахту судна понесені з метою здійснення господарської діяльності.
У свою чергу нагадаємо, що господарська діяльність — діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і така, що проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 ПКУ).
Щоправда, податківці, посилаючись на ст. 142 ГКУ, стверджують, що поняття «дохід» ототожнюється з поняттям «прибуток» (див. лист ДПАУ від 02.04.2007 р. № 6448/7/23-5017 // «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 36 — 37). А отже, збиткову операцію (тобто таку, що не приносить прибутку), на їх думку, не може бути віднесено до господарської діяльності.
Для господарської діяльності, повторимося, принциповим є саме намір отримати дохід, а не власне факт його отримання.
Таким чином, якщо туроператор реалізував пасажирські місця на чартер (хоча й не всі) у складі турпродукту, тобто здійснював діяльність, спрямовану на отримання доходу, то в нього будуть усі підстави включити вартість фрахту до податкових витрат у повній сумі.
Згідно з п. 138.4 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до витрат вартість оплаченого чартеру потрапить у тому періоді, в якому турагент визнає дохід від наданих турпослуг.
Наталія Дзюба, економіст-аналітик
