Сплачений екоподаток за сміття: викинуті гроші?
Нашим підприємством, як того і вимагали податкові інспектори, керуючись указівками ДПСУ, протягом 2011 року декларувалися та сплачувалися податкові зобов'язання з екоподатку за побутове сміття. Чи можемо ми повернути ці суми у зв'язку з виходом Узагальнюючої податкової консультації?
(м. Одеса)
Ідеться, як можна здогадатися, про резонансну Узагальнюючу податкову консультацію щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затверджену наказом ДПСУ від 16.12.2011 р. № 258 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 103). Нагадаємо: у ній ДПСУ фактично визнала, що тимчасове зберігання сміття до його передачі спеціалізованому підприємству розміщенням відходів не вважається, а місця такого тимчасового зберігання не належать до спеціально відведених місць або об'єктів. Отже, об'єкта обкладення екоподатком у суб'єктів господарювання, у діяльності яких утворюються побутові відходи, не виникає.
Звернемо увагу: затвердження Узагальнюючої податкової консультації наказом, датованим 16 грудня 2011 року, не означає, що до вказаної дати приписи ПКУ мали розумітися як такі, що зобов'язують сплачувати екоподаток за сміття, а після — як такі, що не передбачають такого обов'язку. Зазначена консультація — лише підтвердження того, що саме так повинні були розумітися норми ПКУ з моменту набуття ними чинності, тобто з 01.01.2011 р. Інакше кажучи, ті, хто посміливіше (чи в ситуації, що розглядається, навіть відчайдушніше), узялися відстоювати свої права у спорах з податківцями ще до появи роз'яснення, що обговорюється. Ті ж платники податків, які спочатку пішли шляхом меншого опору та, вирішивши не витрачати час у судах, сплатили порівняно невеликі суми екоподатку, можуть вступити у спір зараз.
Отже, розглянемо ситуацію, коли платник податків самостійно декларував та сплачував податкові зобов'язання, але, як згодом виявилося, не повинен був цього робити. Як йому повернути сплачене?
Можливість повернути самостійно узгоджені та добровільно сплачені суми екоподатку визнають самі податківці (відповідне роз'яснення розміщене в Єдиній базі податкових знань). Для цього необхідно здійснити такий алгоритм дій:
1. Подати уточнюючий розрахунок до податкових декларацій з екоподатку, в яких було визначено зобов'язання зі сплати екологічного податку за побутові відходи. В уточнюючому розрахунку слід відобразити суми зменшення податкових зобов'язань за минулі періоди 2011 року. Нагадаємо: подати уточнюючий розрахунок можна протягом 1095 днів, отже, час ще є.
2. Звернутися до податкового органу із заявою про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань. Заява подається в довільній формі, у ній слід указати, куди має бути спрямовано помилково сплачені суми. Вибір платника податків досить обмежений:
— якщо за ним значиться податковий борг з іншого грошового зобов'язання (ідеться про «податкові» грошові зобов'язання, не цивільно-правові), то відповідну суму може бути спрямовано тільки на його погашення;
— якщо немає податкового боргу, то платник податків може спрямувати помилково сплачену суму: а) на погашення поточних податкових зобов'язань; б) на свій поточний рахунок.
3. Як можна судити з п. 43.5 ПКУ, з моменту подання заяви і до повернення (у вказаній платником податків формі) помилково сплаченої суми має минути не більше 20 календарних днів. При цьому податковий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення зазначеного 20-денного строку, повинен подати до органу Держказначейства висновок про повернення відповідних сум коштів.
4. Орган Держказначейства протягом 5 робочих днів, що залишилися, повертає зазначені суми. Повернені суми згідно з п.п. 136.1.6 ПКУ не вважаються доходом, якщо вони не були включені до складу витрат.
Порядок взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань затверджено спільним наказом ДПАУ, Мінфіну та Держказначейства від 21.12.2010 р. № 974/1597/499.
Можлива інша ситуація: суб'єкт господарювання не декларував податкові зобов'язання з екоподатку, унаслідок чого податковим органом йому було направлене податкове повідомлення-рішення, яким визначено штрафні санкції за неподання декларації з екоподатку, власне суму податкових зобов'язань та штраф за ст. 123 ПКУ, що становить 25 % від суми податкових зобов'язань. Далі події могли розвиватися за одним із двох можливих сценаріїв:
1. Суб'єкт господарювання сплатив суму грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні. У цьому випадку уточнюючий розрахунок, звісно, ситуацію не врятує. Необхідно оскаржити податкове повідомлення-рішення. Добровільна сплата визначених у ньому сум для цього не перешкода. Причому слід мати на увазі, що строки адміністративного оскарження (10 календарних днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення) уже минули, а тому залишається тільки судова процедура оскарження (докладно про неї див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 44). На звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення є три роки.
Якщо судове рішення буде винесено на користь платника податків (тобто буде задоволено позовну вимогу про визнання податкового повідомлення-рішення неправомірним)*, на його підставі платник податків зможе звернутися із заявою про повернення грошових зобов'язань, сплачених за визнаним неправомірним податковим повідомленням-рішенням (див. п. 2 наведеного вище алгоритму).
* Щоправда, на думку ВАСУ, подаючи позов на податкове повідомлення-рішення, платник податків повинен сплатити судовий збір як за позов у майновому спорі (раніше подібні позови завжди належали до категорії немайнових) у розмірі 1 % розміру майнових вимог, але не менше 0,1 мінзарплати, тобто 107,3 грн., і не більше 2 мінзарплат, тобто 2146 грн. (лист ВАСУ від 18.01.2012 р. № 165/11/13-12). Така позиція здається дуже і дуже спірною, адже якщо за результатами судового оскарження податкове повідомлення-рішення буде визнано протиправним, то жодних наслідків майнового характеру це не спричинить. При цьому за подання позову немайнового характеру розмір судового збору відчутно менше — 0,03 мінзарплати (32,19 грн.).
2. Суб'єкт господарювання оскаржив податкове повідомлення-рішення. На жаль, якщо судовий розгляд закінчився відмовою у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення і судове рішення вже набрало законної сили, то оскаржити його на тій підставі, що з'явилася Узагальнююча податкова консультація, не вдасться.
На наш погляд, поява Узагальнюючої податкової консультації, що визнає відсутність об'єкта обкладення екоподатком у суб'єктів, у діяльності яких утворюються побутові відходи, підвищує шанси на позитивний результат судового оскарження і для тих суб'єктів господарювання, які оспорюють необхідність декларування зобов'язань у разі утворення виробничих відходів, які самостійно такими суб'єктами не утилізуються та не піддаються процесу захоронення, а передаються спеціалізованим підприємствам.
Зауважимо: ті платники податків, які хочуть перестрахуватися, можуть подати до податкової, куди подавалися податкові декларації з екоподатку за побутові відходи, повідомлення за формою № 20-ОПП про відсутність у них об'єкта обкладення екологічним податком. Такі рекомендації дійсно звучать. Утім, навіть якщо цього не зробити, на нашу думку, будь-яких негативних наслідків для суб'єкта господарювання настати не повинно, оскільки він просто не охоплюється визначенням платника екологічного податку за розміщення відходів, а отже, і повідомляти про відсутність об'єкта обкладення екоподатком не повинен. Згодні з таким підходом і податківці, про що, зокрема, свідчить відповідна консультація в Єдиній базі податкових знань.
Олена Уварова, юрист
