Щодо використання коштів, отриманих від оренди майна
Дитяча клінічна лікарня вже кілька років поспіль здає в оренду частину приміщення, що знаходиться на балансі цієї установи.
У зв’язку з уведенням у дію з 1 січня 2011 року нового Бюджетного кодексу України постає низка запитань, пов’язаних з використанням таких коштів: на які конкретно цілі можуть бути використані кошти, одержані від здавання майна в оренду? Чи можна за рахунок цих надходжень здійснювати оплату комунальних послуг, якщо витрати за спожите орендарями тепло та воду компенсуються ними окремо?
(м. Київ)
Нагадаємо, що організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду державного та комунального майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання такого майна, регулюються Законом № 2269-XII. Розмір, умови та строки внесення орендної плати встановлюються з урахуванням вимог Методики № 786.
Зауважимо, що орендна плата згідно з ч. 4 ст. 13 БКУ належить до третьої підгрупи першої групи власних надходжень бюджетних установ.
Слід мати на увазі, що надходження від плати за оренду майна плануються за спеціальним фондом кошторису. Видатки спеціального фонду мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду. Так, ст. 13 БКУ передбачено, що за рахунок коштів, отриманих від оренди майна, здійснюються утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ. Причому використання власних надходжень бюджетних установ здійснюється з урахуванням ч. 9 ст. 51 БКУ, відповідно до якої у разі, якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.
Якщо ж такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 % коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень (у цьому випадку на утримання, ремонт та придбання майна бюджетних установ), і 50 % коштів — на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.
У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду.
Разом з тим ч. 3 ст. 51 БКУ визначено, що розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників — забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом енергоносіїв у межах установлених відповідним головним розпорядником обґрунтованих лімітів споживання.
Більше того, видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв є захищеними видатками загального фонду бюджету, тобто такими, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень (ст. 55 БКУ).
Таким чином, видатки на оплату комунальних послуг мають бути заплановані у кошторисі відповідної бюджетної установи перш за все за загальним фондом. Однак у разі виникнення непередбачених обставин та за умови відсутності потреби у проведенні ремонту чи придбання певного майна (тобто здійснення видатків за напрямками, установленими ст. 13 БКУ), допускається використання також коштів спеціального фонду для погашення заборгованості за спожиті тепло, воду, електроенергію тощо.
Юлія Крот, економіст-аналітик
