Пошта редакції. Наявність свердловини як перешкода для перебування на спрощеній системі оподаткування

Наявність свердловини як перешкода для перебування на спрощеній системі оподаткування

Податковий кодекс України (далі — ПКУ) дійсно передбачає, що не можуть бути платниками єдиного податку юрособи та фізособи-підприємці, які, зокрема, здійснюють видобуток, реалізацію корисних копалин (п.п. 291.5.1 ПКУ).

Поняття «добування корисних копалин» та «корисні копалини» наведено в ПКУ. Так, згідно з п.п. 14.1.51 ПКУ добування корисних копалин — сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини. У свою чергу, під корисними копалинами ПКУ розуміє природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки (п.п. 14.1.91 ПКУ).

Відповідно до Кодексу законів про надра від 27.07.94 р. № 132/94-ВР віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабміном за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Наразі залишається чинним перелік у редакції постанови Кабміну від 16.08.2005 р. № 747. До корисних копалин віднесено і підземну воду. Це означає, що її видобуток, реалізація унеможливлює застосування суб'єктом господарювання спрощеної системи оподаткування.

Ще при першому розгляді зазначеної заборони виникало запитання, чи слід її поширювати на суб'єктів господарювання, які добувають воду виключно для питних та санітарно-побутових потреб, не займаються її реалізацією третім особам (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 14).

Податкові органи (уже, щоправда, після граничних строків подання заяви для перебування на єдиному податку в І кварталі 2012 року) розмістили в Єдиній базі податкових знань негативну відповідь на запитання, що розглядається, підтвердивши найгірші очікування суб'єктів господарювання: наявність свердловини для видобування підземної води — перешкода для перебування на спрощеній системі оподаткування (див. підрозділ 230.12 ЄБПЗ).

Що це означає для суб'єктів господарювання?

Насамперед, це може загрожувати відмовою у видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку. І, на жаль, суди (принаймні поки що на рівні першої інстанції) визнають відмову на вказаній підставі такою, що ґрунтується на вимогах ПКУ (див., наприклад, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 р. у справі № 2-а-928/12/2070).

Проте й ті суб'єкти господарювання, яким Свідоцтво було видано, не можуть в ситуації, що склалася, почувати себе спокійно. Сьогодні все більш реальною виглядає загроза того, що одна тільки наявність спеціального дозволу на використання надр з метою видобування корисних копалин буде в подальшому кваліфікована податковим органом як здійснення діяльності, забороненої для перебування на єдиному податку. Це, у свою чергу, означає, що з кварталу, наступного за кварталом, в якому здійснювалася заборонена діяльність (якщо в І кварталі 2012 року спецдозвіл у суб'єкта господарювання був, то вже з ІІ кварталу 2012 року), суб'єкт господарювання автоматично вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування. Якщо спецдозвіл отримано вже в період перебування на спрощеній системі, найімовірніше, податкові органи виходитимуть з того, що право на сплату єдиного податку суб'єкт господарювання втрачає з кварталу, наступного за кварталом, в якому такий дозвіл було отримано.

Невеликий шанс не потрапити до поля зору податкових органів є у тих суб'єктів господарювання, які охоплюються дією ст. 23 Кодексу законів про надра. Нагадаємо: вона звільняє від необхідності отримання спеціального дозволу на використання надр тих власників земельних ділянок та землекористувачів, які для своїх господарських і побутових потреб видобувають корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Утім, не виключаємо, що відносно таких суб'єктів господарювання податкові органи застосують інший критерій: наявність незаконсервованої свердловини для видобутку підземної води.

Змушені визнати: у суб'єктів господарювання, які видобувають воду навіть просто для своїх внутрішніх потреб, а не з метою її реалізації третім особам, шансів відстояти право на спрощенку вкрай мало. Відсутність в тексті ПКУ сполучника «та» між словами «видобуток» і «реалізація» корисних копалин, судячи з усього, свідчить про те, що задум законодавця дійсно полягав в тому, що один тільки видобуток води може позбавити можливості сплати єдиного податку.

Ті суб'єкти господарювання, які опиняться у безвихідній ситуації, можуть поборотися, спробувавши використати таку аргументацію: ПКУ, установлюючи заборони для перебування на спрощеній системі оподаткування, закріплює перелік заборонених видів господарської діяльності (див. п.п. 291.5.1, п. 299.15 ПКУ). При цьому в самому ПКУ господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу та проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 ПКУ). В аспекті наведеного визначення видобування підземної води може розглядатися як самостійний вид господарської діяльності тільки у випадку, якщо видобута вода стає в подальшому товаром, а отже, діяльність набуває спрямованості на отримання доходу. Те, що суб'єкт господарювання видобуває воду для санітарно-господарських, питних чи інших виробничих потреб, свідчить про зв'язок такого видобування з господарською діяльністю суб'єкта, проте не робить таке видобування для нього самостійним видом діяльності.

Повторимося: на нашу думку, наведені аргументи з урахуванням законодавчих формулювань навряд чи спрацюють, тому звернутися до них можна лише у вкрай безвихідній ситуації.

У фізосіб-підприємців може бути ще один аргумент. Річ у тім, що і спецдозвіл на використання надр, і дозвіл на спеціальне використання підземних вод може бути виписано як на фізособу-підприємця, так і на просту фізичну особу. При цьому будь-яких чітких критеріїв, що дозволяють розмежувати використання надр у підприємницьких цілях та, скажімо, у загальногромадянських, чинне законодавство не встановлює. Податкові органи, не мудруючи лукаво, в Єдиній базі податкових знань пропонують найочевидніший (але, на нашу думку, такий, що не відповідає суті відносин) критерій — наявність чи відсутність у фізичної особи статусу підприємця. Інакше кажучи, вони виходять з того, що будучи зареєстрованою як підприємець, ділянку надр фізична особа використовує виключно в межах своєї підприємницької діяльності, а не для особистих, не пов'язаних з підприємництвом, потреб. На наш погляд, якщо підприємницька діяльність фізичної особи не пов'язана з корисними копалинами, що видобуваються (наприклад, вода зі свердловини використовується для обслуговування приватного будинку та поливання прибудинкового городу), це не може бути перешкодою для перебування на спрощеній системі оподаткування.

Водночас, ми не виключаємо появи позитивного роз’яснення ДПСУ (інакше від єдиного податку буде відгороджена, наприклад, значна кількість підприємців, зокрема, у сфері ресторанного господарства, які працюють у сільській місцевості). Принаймні окремі місцеві податкові органи на сьогодні з цього питання займають «дозвільну» позицію.