«Старе» свідоцтво про держреєстрацію: податкові наслідки
За умовами договору підприємець продає юрособі товар, оплата за який здійснюється протягом 10 днів із дня його передачі покупцю. Проте підприємцем було отримано повідомлення від юрособи-покупця про необхідність утримання ПДФО з виплачуваного йому доходу. Підставою для цього, як пояснює юрособа, стала недійсність свідоцтва про держреєстрацію, наданого підприємцем. Чи правомірні такі заяви юрособи? Як у цій ситуації діяти підприємцю?
(м. Луганськ)
Відповідь на поставлене запитання залежатиме від того, яке саме свідоцтво — старого зразка (видавалося суб'єктам господарювання, які проходили держреєстрацію до 01.07.2004 р.) чи нового (його отримали суб'єкти, які проходили держреєстрацію в період з 01.07.2004 р. і до 07.05.2011 р., або ті з них, хто обміняв старе свідоцтво на нове після 01.07.2004 р.) — надав підприємець своєму контрагенту. Розглянемо обидва варіанти.
Варіант перший: фізособа-підприємець надала контрагенту свідоцтво про держреєстрацію єдиного зразка, тобто за формою, запровадженою з 01.07.2004 р.
Заяви юрособи-покупця в такій ситуації можуть бути пов'язані з тим, що ось уже рік, як документами, що підтверджують держреєстрацію, є виписка або витяг з Єдиного держреєстру. Саме на ці два документи вказувала ДПСУ в листі від 19.09.2011 р. № 689/6/23-50/0315. Нагадаємо: з 07.05.2011 р. при реєстрації як юридичної, так і фізичної особи — підприємця, свідоцтво про державну реєстрацію не видається. Факт держреєстрації суб'єктом господарювання підтверджується наданням виписки з Єдиного держреєстру. У виписці види діяльності, що здійснюються, не вказуються. Проте суб'єкт господарювання або будь-яка третя особа може звернутися до держреєстратора за отриманням витягу з Єдиного держреєстру, де наводяться запитані відомості, у тому числі й про види діяльності, що здійснюються.
Водночас стверджувати, що свідоцтва про держреєстрацію, які видавалися в період з 01.07.2004 р. і до 07.05.2011 р., тепер вважаються недійсними, було б неправильно. Суб'єкти господарювання в результаті законодавчих змін, що відбулися, не зобов'язані здійснювати обмін свідоцтв про держреєстрацію на виписки або витяги з Єдиного держреєстру. Той факт, що строк дії таких свідоцтв не обмежений, визнає і Державна реєстраційна служба (див. лист від 30.09.2011 р. № 617-0-8-11-7.2). Тому якщо відомості про суб'єкта господарювання не змінювалися, він цілком може продовжувати використовувати свідоцтво для підтвердження факту держреєстрації. Проте для цілей п. 177.8 ПКУ та неутримання ПДФО у джерела виплати при виплаті доходу фізособі-підприємцю необхідно не лише підтвердити факт держреєстрації, а й надати інформацію про обрані таким підприємцем види діяльності. Така інформація міститься тільки у витягу з Єдиного держреєстру. Витяг тим більше знадобиться, якщо йдеться не про постачання товарів, а про виконання підприємцем робіт або надання послуг.
Якщо ж суб'єкт господарювання виплачує дохід підприємцю, який працює на спрощеній системі оподаткування, то йому достатньо буде отримати копію Свідоцтва про сплату єдиного податку, в якому будуть вказані види діяльності, що здійснюються таким підприємцем.
Варіант другий: ідеться про підприємця, державна реєстрація якого була здійснена ще до 01.07.2004 р. і який так і не отримав свідоцтво про держреєстрацію нового (єдиного) зразка.
Нагадаємо: Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі — Закон № 755) було передбачено, що держреєстратор протягом 2004 — 2005 років при отриманні від юросіб та фізосіб-підприємців відповідної реєстраційної картки був зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка (п. 2 розд. VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755). Для цих цілей юрособи використовували форму № 6 — реєстраційна картка про підтвердження відомостей про юридичну особу, фізособи-підприємці — форму № 10, тобто реєстраційну картку про проведення державної реєстрації фізособи-підприємця, або форму № 11, тобто реєстраційну картку про проведення держреєстрації змін відомостей про фізособу-підприємця (див. листи Держкомпідприємництва від 07.07.2004 р. № 4568 // «Податки та бухгалтерський облік», 2004, № 74; від 21.07.2004 р. № 4929, від 16.08.2004 р. № 5528, від 19.08.2004 р. № 5649).
Усі ці роки заміна старих свідоцтв про державну реєстрацію на нові єдиного зразка здійснювалася безоплатно (див. листи Держкомпідприємництва від 24.11.2005 р., від 30.03.2006 р. № 2426, від 17.01.2008 р. № 329). Більше того, чіткі строки, коли повинен завершитися перехід на використання свідоцтв нового зразка, установлено не було. Така ситуація мала місце аж до минулого року, коли Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» від 01.07.2010 р. № 2390-VI було запроваджено норму, згідно з якою з 10.02.2012 р.* свідоцтва про держреєстрацію юросіб та фізособ-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними. Більше того, із зазначеної дати суб'єкти господарювання втратили можливість подати державному реєстратору відповідну реєстраційну картку з метою включення відомостей про них до Єдиного держреєстру: як роз'яснює Державна реєстраційна служба, наразі функцію включення відомостей до Єдиного держреєстру відключено.
* Щодо зазначеної дати виникли суперечливі трактування: на думку самої Державної реєстраційної служби, строк на подання реєстраційних карток з метою включення відомостей про юросіб та фізосіб-підприємців закінчився 03.03.2012 р. Такі протиріччя виникли у зв’язку з існуванням різних підходів до визначення джерел офіційного опублікування законів України. Судячи з усього, Державна реєстраційна служба «Офіційній вісник України» до них не відносить, вважаючи, що офіційним може вважатися виключно опублікування в «Голосі України» або у «Відомостях Верховної Ради України».
Утім, найбільш рішучі суб'єкти господарювання можуть спробувати скористатися таким алгоритмом дій:
— подати державному реєстратору реєстраційну картку за формою № 15 про включення відомостей про себе до Єдиного держреєстру (для фізосіб-підприємців);
— держреєстратор буде змушений відповісти відмовою, оскільки технічної можливості включити такі відомості до Єдиного держреєстру не має;
— отримавши відмову держреєстратора, оскаржити її в адміністративному суді, уключивши до позову вимогу визнати відмову незаконною та зобов'язати включити відомості до Єдиного держреєстру.
Тим, хто пройти описану вище процедуру не готовий (та й її доцільність з урахуванням часових витрат виглядає досить сумнівною), як указує сама Державна реєстраційна служба (відповідні роз'яснення див. на її сайті http://www.drsu.gov.ua), доведеться чекати 3 — 4 місяці до того, як вони зможуть отримати документ, що підтверджує державну реєстрацію (виписку або витяг з Єдиного держреєстру).
Зазначене зволікання пов'язане з необхідністю проведення низки процедурних заходів, що дозволяють виявити тих суб'єктів, які пройшли держреєстрацію ще до 01.07.2004 р., але так і не були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Для цього на сьогодні створені тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізосіб-підприємців (положення про них затверджено наказом Мін'юсту від 12.04.2012 р. № 575/5). Вони за результатами своєї діяльності до 03.07.2012 р. повинні узагальнити інформацію про не включених до Єдиного держреєстру суб'єктів господарювання та передати її органам держреєстрації, які, у свою чергу, відомості про таких суб'єктів повинні будуть уключити до Єдиного держреєстру. І тільки з цього моменту в суб'єкта господарювання з'явиться можливість підтвердити відомості про свою державну реєстрацію, звернувшись до держреєстратора за випискою або витягом з Єдиного держреєстру.
Інакше кажучи, державна реєстрація юридичних осіб та фізосіб-підприємців залишається дійсною. Вони зберігають за собою статус суб'єктів господарювання. Але підтвердити його протягом найближчих декількох місяців не зможуть. Чим це загрожує?
Це питання, у першу чергу, актуальне для фізосіб-підприємців. Насамперед тому, що їх переважна більшість серед суб'єктів, інформації про яких досі, після спливу майже восьми років з моменту введення Єдиного держреєстру, у ньому немає. Це пов'язане з тим, що в юросіб у їх діяльності виникає значно більше приводів звернутися до держреєстратора порівняно з підприємцями. Узяти хоча б їх щорічний обов'язок підтверджувати відомості про себе шляхом направлення державному реєстратору відповідної реєстраційної картки (ст. 19 Закону № 755). Отримавши таку картку, держреєстратор спочатку включав відомості про юрособу до Єдиного держреєстру, а потім уже фіксував факт підтвердження відомостей про себе з боку такої юрособи.
Необхідність наявності документа, що підтверджує держреєстрацію, саме для фізосіб-підприємців актуальна ще й у зв'язку з тим, що, не отримавши такий документ, контрагент підприємця, який є суб'єктом господарювання, згідно з нормами чинного законодавства зобов'язаний утримати з доходу, що йому виплачується, ПДФО, а якщо оплата здійснюється за надані підприємцем послуги або виконані роботи, то також виникає питання про справляння ЄСВ.
Підприємець, який працює на спрощеній системі оподаткування, цієї проблеми може уникнути, пред'явивши контрагенту Свідоцтво про сплату єдиного податку: згідно з п.п. 165.1.36 і п. 292.9 ПКУ не підлягають обкладенню ПДФО доходи фізичної особи — підприємця, з яких сплачується єдиний податок. З ЄСВ складніше, оскільки формально згідно зі ст. 4 Закону про ЄСВ цей внесок необхідно нараховувати «зверху» та утримувати «знизу» у разі виплати доходу фізичним особам за роботи (послуги) у межах цивільно-правових договорів, за винятком цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо роботи, що виконуються (послуги, які надаються), відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного держреєстру. Як бачимо, Закон про ЄСВ як єдиний документ, що дозволяє не нараховувати та не утримувати ЄСВ, називає витяг з Єдиного держреєстру, незалежно від того, на якій системі оподаткування перебуває підприємець. Буквальне прочитання наведеної норми може дати підстави органам Пенсійного фонду України вказати на допущене порушення, якщо при виплаті доходу фізособі ЄСВ не буде нараховано та утримано з посиланням на пред'явлене підприємцем Свідоцтво про сплату єдиного податку.
Що ж до фізосіб-підприємців на загальній системі оподаткування, то без документа, який підтверджує держреєстрацію, з урахуванням вимог п. 177.8 ПКУ та ст. 4 Закону про ЄСВ, їм тим більше не обійтися. Як уже зазначалося, у період з 10.02.2012 р. та орієнтовно до кінця липня 2012 року отримати виписку або витяг з Єдиного держреєстру підприємці не зможуть. Їх старі свідоцтва про держреєстрацію вважаються недійсними. Усе це має підштовхнути суб'єктів господарювання, які працюють з цією категорією фізичних осіб — підприємців, до того, щоб відкласти на певний час виплати на їх користь. В іншому разі, виплачуючи дохід підприємцю, який не має можливості (нехай навіть тимчасово) пред'явити документ, що підтверджує його державну реєстрацію, суб'єкту господарювання доведеться утримати ПДФО, а також, якщо оплата здійснюється за виконані роботи або надані послуги, нарахувати та утримати ЄСВ.
Олена Уварова, юрист
