Як постачальнику визначити місце походження товару?
Сьогодні це запитання найчастіше виникає у зв'язку з необхідністю коректного складання податкових накладних. Адже, як відомо, податкові накладні, складені на постачання товару, ввезеного на митну територію України, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних незалежно від суми постачання (крім того, в таких накладних обов'язковим є зазначення коду УКТ ЗЕД). При цьому, якщо ввезений товар постачається без переробки та інших змін, то запитань щодо визначення місця його походження не виникає. У свою чергу, якщо такий товар є лише однією зі складових кінцевого продукту, то в цьому випадку для визначення місця його походження виробник повинен виконати низку процедур. Про них ми і поговоримо в цій статті.
Віталій ПОРОЛЛО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Загальні положення
Проблема визначення вітчизняного/імпортного статусу товарів існувала і раніше, про що, як мінімум, можуть свідчити роз'яснення різних держорганів. Їх загальним висновком є те, що визначення терміна «товари вітчизняного виробництва» чинне законодавство не містить. При цьому ДМСУ вважає, що під терміном «вітчизняне виробництво» слід розуміти те, що товари вироблено в Україні (див. лист ДМСУ від 03.02.2012 р. № 11.1/1.2-15.1/986). У свою чергу, Мін'юст виявився багатослівнішим: повторюючи загальні висновки ДМСУ, чиновники цього відомства також додали, що питання визначення країни походження врегульовано розд. XII МКУ (див. лист Мін'юсту від 24.11.2011 р. № 711-0-2-11/8.2). Щодо думки ДПСУ, то податківці в питанні, що розглядається, також посилаються на зазначений розділ МКУ (див. Єдину базу податкових знань, розділ 130.22).
Таким чином, з метою визначення місця походження товару найлогічніше погодитися з чиновниками та насамперед орієнтуватися на розд. XII МКУ (незважаючи на те, що згідно зі ст. 276 МКУ його приписи використовуються для визначення країни походження для абсолютно інших цілей). У зв'язку з цим нагадуємо, що вже не за горами набуття чинності новим Митним кодексом України від 13.03.2012 р. № 4495-VI (далі — Митний кодекс), зокрема з 01.06.2012 р. Водночас ця подія на питання, що розглядається, вплине не істотно, оскільки щодо нього новий Митний кодекс містить якщо не аналогічні, то дуже схожі правила.
Що стосується підзаконних нормативно-правових актів, що встановлюють правила визначення місця походження товару (наприклад, Перелік № 1765), то до їх відповідного оновлення продовжуватимуть діяти акти, затверджені відповідно до МКУ, про що прямо зазначено в п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу.
Крім того, у певній частині це питання підпадає під регулювання міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Наприклад, при визначенні місця походження товарів з походженням із СНД слід керуватися Правилами визначення країни походження товарів. Причому важливо зауважити: як чинним МКУ (ст. 7), так і майбутнім Митним кодексом (ч. 3 ст. 1) приписано, що в ситуації, коли міжнародними договорами встановлено інші правила поведінки, ніж цими актами, пріоритет слід віддавати правилам таких договорів.
Визначення місця походження товару
Як установлено ст. 277 МКУ , країною походження товару вважається країна, в якій товар:
1) повністю вироблено,
або
2) піддано достатній переробці відповідно до встановлених критеріїв.
Перелік товарів, які вважаються повністю виробленими в Україні, наведено у ст. 278 МКУ (а також у п. 2 Правил визначення країни походження). Водночас для вирішення нашого завдання його зміст значення не має, оскільки питання полягає у визначенні країни походження товару, у виробництві якого бере участь не одна, а декілька країн.
Таким чином, нас має цікавити виключно другий пункт. Критерії достатньої переробки перелічено у ст. 279 МКУ (а також у п. 4 Правил визначення країни походження). До них належать:
1) переробка товару, у результаті якої його код згідно з УКТ ЗЕД змінюється на рівні будь-якого з чотирьох перших символів;
2) правило адвалорної частки. При цьому в разі застосування цього правила вартість виготовленого товару визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. У свою чергу, вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, — за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні;
3) виконання операцій, які при дотриманні певних умов вважаються достатніми для визнання походження товару з тієї держави, в якій такі операції мали місце.
У процесі визначення країни походження насамперед необхідно застосовувати правила 2 і 3, для чого слід скористатися Переліком № 1765 (ст. 279 МКУ). Саме ним установлено перелік операцій (крім того, не виключено встановлення подібних переліків і міжнародними договорами — у такому разі слід ураховувати й їх), здійснення яких вважається достатнім для того, щоб товар, відносно якого вони застосовувалися, вважався виробленим в Україні. Наприклад, щодо предметів одягу з натуральної або композитної шкіри (код УКТ ЗЕД 4203) таким критерієм є зшивання або об'єднання не менше ніж двох шматків натуральної або композитної шкіри; щодо взуття (код УКТ ЗЕД 6401 — 6405) — виготовлення з матеріалів будь-якої позиції, крім готових верхніх частин взуття, прикріплених до внутрішніх підошов чи інших компонентів підошви товарної позиції 6406 тощо.
Якщо в цьому Переліку відповідний товар відсутній, то для визначення місця його походження слід звернутися до першого правила — зокрема, до факту зміни коду УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з чотирьох перших символів. Причому зверніть увагу: ідеться виключно про перші чотири символи — якщо зміна коду УКТ ЗЕД відбувається на рівні інших символів, товар не може вважатися створеним в Україні.
Крім того, у ст. 280 МКУ (а також п. 5 Правил визначення країни походження) додатково перелічено операції, здійснення яких не відповідає критерію достатньої переробки. До них належать:
1) операції, пов'язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання чи транспортування;
2) операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування). Отже, наприклад, передпродажне пакування ввезеного на територію України товару не робить його виробленим в Україні;
3) прості складальні операції — тобто операції, які здійснюються за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо), клепання чи монтажу готових вузлів за допомогою зварювання (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), а також інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою речовиною тощо), необхідні у процесі складання і не пов'язані з переробкою (обробкою) товарів незалежно від кількості та складності таких операцій. При цьому, незважаючи на розшифровку поняття «прості складальні операції», його зміст викликає чимало запитань. Наприклад: чи слід вважати простою складальною операцією складання персональних комп'ютерів? На нашу думку, так. Це пов'язане з тим, що хоча таку операцію і не можна повною мірою назвати простою, її суть полягає в приєднанні один до одного окремих елементів за допомогою названих вище простих кріпильних матеріалів (або без них). Це означає, що комп'ютер не може вважатися товаром вітчизняного виробництва (звичайно якщо його комлектуючі — імпортні), а отже, податкова накладна на його постачання підлягає реєстрації. Крім того, у цьому випадку виникає питання про заповнення в такому разі податкової накладної (у зв'язку з тим, що окремі елементи комп'ютерів мають свій код УКТ ЗЕД). На нашу думку, до податкової накладної цілком допустимо внесення вже складеного персонального комп'ютера з його кодом УКТ ЗЕД (наприклад, 8471 41 00 00). Водночас не виключено, що податківці в такій ситуації наполягатимуть на виділенні в податковій накладній усієї номенклатури елементів комп'ютера із зазначенням відповідних кодів УКТ ЗЕД* (материнської плати, процесора, плат оперативної пам'яті, системного блока тощо), що, на наш погляд, неправильно, оскільки договір між постачальником і покупцем укладено на постачання комп'ютера, а не його окремих елементів;
4) змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових. Отже, наприклад, товар, що є простою сумою імпортних товарів (наприклад, подарунковий набір, навіть якщо і присвоїти йому вітчизняну назву), не можна вважати виробленим в Україні;
5) комбінація двох чи більше зазначених вище операцій;
6) забій тварин.
* Цей висновок випливає з їх думки, відповідно до якої в податковій накладній має фігурувати виключно той код УКТ ЗЕД, який указано у ВМД (див. лист ДПСУ від 15.02.2012 р. № 4621/7/15-3417-20 // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 39, с. 11), а до неї буде внесено саме коди комплектуючих.
