Імпорт товарів з післяплатою: за яким курсом НБУ формувати первісну вартість?
За умовами імпортного контракту продавець-нерезидент за кордоном передає товар перевізникам, які, у свою чергу, зобов'язуються доставити вантаж підприємству-резиденту (право власності на товар від продавця до покупця переходить також за кордоном). Оплату нерезиденту за товар буде перераховано після його отримання. За яким курсом НБУ підприємству-покупцю в обліку прибуткувати імпортний товар: (1) з урахуванням передачі права власності — за курсом НБУ на дату відвантаження товару нерезидентом до перевезення, (2) курсом НБУ на дату ввезення та митного оформлення товару, зазначеним у ВМД, або ж (3) курсом НБУ на дату надходження імпортного товару на підприємство?
(м. Київ)
Як відомо, первісна вартість імпортних товарів формується з урахуванням одночасного застосування П(С)БО 9 (у п. 9 якого, зокрема, обумовлено складові первісної вартості запасів, які придбавалися за плату) та «валютного» П(С)БО 21, що встановлює свої правила обліку валютних операцій. У зв'язку з цим при перерахунку вартості імпортних товарів (валютної складової) у гривенний еквівалент потрібно враховувати вимоги п. 5 П(С)БО 21. Нагадаємо: цей пункт передбачає, що в разі імпорту товарів з наступною оплатою операції в іноземній валюті при первинному визнанні відображаються шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (тобто на дату визнання активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів та витрат). Отже, згідно з правилами цього пункту вартість імпортних товарів повинна перераховуватися у гривні за курсом НБУ на дату їх отримання (дату оприбуткування товарів — визнання активів). Тому, точно кажучи, якщо надходження товару на підприємство (оприбуткування) відбувається пізніше ніж ввезення та митне оформлення, то для визначення первісної вартості важливий курс НБУ на дату оприбуткування.
А от курс НБУ на дату відвантаження товару нерезидентом до перевезення, про який також зазначається в запитанні, зважаючи на такі «валютні» правила, установлені П(С)БО 21, для визначення первісної вартості не важливий — факт переходу права власності в цьому випадку не має значення. Адже згідно з п. 5 П(С)БО 9 запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Також на те, що придбані (отримані) запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю, вказує і п. 8 П(С)БО 9. Водночас на момент «закордонного» переходу права власності (після чого ще будуть витрати з перевезення та митного оформлення) така умова не виконується і первісна вартість імпортних товарів ще залишається невідомою — достовірно визначена бути не може. Тому перехід права власності в цьому випадку не має значення, оскільки фактично до моменту оприбуткування товарів їх первісна вартість сформована бути не може.
Схожа ситуація складається й у податковому обліку, де згідно з п.п. 153.1.2 ПКУ розмір витрат на придбання імпортних товарів (що придбавалися на умовах подальшої оплати) визначається за курсом НБУ, що діє на дату здійснення операції з такого придбання (тобто аналогічно бухобліковим правилам — за курсом НБУ на дату оприбуткування).
Разом із тим на практиці податківці зазвичай не проти, щоб при імпорті товарів з післяплатою первісну вартість імпортних товарів підприємства-імпортери формували за курсом НБУ, зазначеним у ВМД. Адже саме «імпортна» ВМД у цьому випадку є тим документом, який наочно підтверджує операції з імпорту товарів. Тому використання її даних у бухоблікових цілях вбачається вельми зручним та, у свою чергу, не повинно викликати жодних запитань з боку контролюючих органів при перевірках, оскільки дозволяє легко відстежити та проконтролювати потрібні суми. Отже, використання даних ВМД при імпорті, що стало вже майже традицією, виглядає, мабуть, оптимальним.
Для порівняння наостанок зауважимо: подібне запитання не виникло б, якби імпортний товар отримувався покупцем-резидентом, припустимо, на умовах передоплати. Адже тоді згідно з п. 6 П(С)БО 21 первісна вартість імпортних товарів у бухгалтерському обліку (відповідно до п.п. 153.1.2 ПКУ — величина «податкових» витрат у зв'язку з придбанням імпортних товарів у податковому обліку) визначалася б за курсом НБУ на дату здійснення передоплати (сплати авансу). Тому в такому разі підприємству-імпортеру слід було б «запам'ятати» курс НБУ на дату перерахування передоплати нерезиденту і надалі саме за ним (незалежно від курсу, що склався при ввезенні та вказаного у ВМД) оприбутковувати імпортний товар, що надійшов (детальніше про облік імпортних операцій також див. тематичний номер газети «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 84).
Людмила Солошенко, економіст-аналітик
