Якщо сумісник надав оригінал листка непрацездатності
Працівниця надала оригінал листка непрацездатності на підприємство, де вона працює за сумісництвом. Після прохання надати довідку з основного місця роботи працівниця повідомила, що її звільнено з підприємства, яке було для неї основним місцем роботи, кілька місяців тому. З невідомих причин вона не повідомила про це роботодавця, в якого працює за сумісництвом, раніше. Чи має право підприємство оплатити листок непрацездатності такій працівниці?
(м. Львів)
Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28.06.93 р. № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. У нашому ж випадку склалася така ситуація, коли працівниця працює тільки на одному місці роботи, яке формально є місцем роботи за сумісництвом, а фактично — основним місцем роботи.
При «правильному» розвитку подій, який відповідав би нормам чинного законодавства, працівниця, звільнившись з основного місця роботи, повинна була подати заяву з проханням прийняти її на роботу як основного працівника роботодавцю, в якого вона працює за сумісництвом. При цьому працівниця повинна надати трудову книжку. На підставі наказу керівника підприємства працівницю має бути звільнено з місця роботи за сумісництвом та прийнято на основне місце роботи. Якщо зазначену вище процедуру переоформлення трудових відносин проведено до хвороби працівниці, навіть якщо вона захворіє в перший день, коли повинна була приступити до роботи як основний працівник, жодних проблем з оплатою листка непрацездатності не виникає. Працівниця надає оригінал листка непрацездатності, на підставі якого комісія із соціального страхування підприємства, яке вже є основним місцем роботи (колишнє місце роботи за сумісництвом), призначає виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Розрахунок лікарняних здійснюється відповідно до Порядку № 1266. Розрахунковий період визначається за останнім основним місцем роботи*.
* Докладно про порядок розрахунку виплат по тимчасовій непрацездатності читайте у статті «Розрахунок лікарняних: теорія та практика» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 18, с. 11.
Проте в ситуації, що розглядається, усе набагато складніше: з основного місця роботи жінку звільнено, про що на місці роботи за сумісництвом нічого невідомо (ані заяви з проханням прийняти її на основне місце роботи, ані трудову книжку вона не надала). Тобто роботодавець не мав можливості оформити трудові відносини з працівницею належним чином. Розберемося з тим, що маємо.
З одного боку, ч. 1 ст. 4 Закону № 2240 передбачено, що право на матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (у тому числі допомога по тимчасовій непрацездатності), мають право застраховані особи (особи, які працюють на умовах трудового договору). Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (уключаючи й час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
З іншого боку, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону № 2240 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом — копія листка непрацездатності, завірена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи. Крім того, для призначення виплат по тимчасовій непрацездатності сумісник повинен надати довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи, а якщо застрахована особа працює на декількох роботах за сумісництвом — та ще й довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом (п. 21 Порядку № 1266). Ті самі документи є підставою для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності (п. 3 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 439, п. 21 Порядку № 1266).
Виходить, що працівниця як застрахована особа має право на оплату перших п'яти днів захворювання та допомогу по тимчасовій непрацездатності. Проте документи, які є підставою для призначення виплат по тимчасовій непрацездатності за місцем роботи за сумісництвом, вона надати не може.
Комісія із соціального страхування підприємства, яка, приймаючи рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах, зобов'язана перевіряти правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, що є підставою для призначення виплат, за формальними ознаками має право відмовити у призначенні виплат по тимчасовій непрацездатності. У будь-якому разі фахівці робочих органів Фонду у своїх усних консультаціях однозначно стверджують, що до заліку допомогу по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд), за таким листком непрацездатності вони не приймуть. Тобто навіть якщо комісія призначить виплати по тимчасовій втраті працездатності, при перевірці фахівці робочих органів Фонду не приймуть до заліку листок непрацездатності. У такому разі роботодавцю загрожує відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 50 % виплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Працівниця, у свою чергу, оперуючи нормами ч. 1 ст. 4 Закону № 2240, може звернутися до суду, щоб відстояти право на оплату листка непрацездатності. У разі вирішення спору на користь працівниці роботодавець буде зобов'язаний виплатити їй оплату перших п'яти днів непрацездатності та допомогу за рахунок коштів Фонду.
Катерина Скрипкіна, економіст-аналітик
