Правові питання. Незбіг юридичної та фактичної адреси: можливі наслідки

Незбіг юридичної та фактичної адреси: можливі наслідки

На жаль, питання про наслідки незнаходження платника податків за адресою своєї державної реєстрації (тобто за так званою юридичною адресою) не втрачають своєї актуальності (див. також «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 13; 2009, № 98). Слід зауважити, що законодавець з абсолютно зрозумілих причин прагне максимальної визначеності в установленні адреси, за якою може здійснюватися зв'язок з юридичною особою, а тому не допускає можливості її «роздвоєння» — на фактичну та юридичну адресу. І проте ні для кого не секрет, що подібна ситуація — далеко не рідкість на практиці.

Ще більше ця проблема загострилася у зв'язку з набуттям чинності у 2011 році змінами, унесеними до Цивільного кодексу України. Відповідно до оновленого визначення місцезнаходженням вважається фактичне місце ведення діяльності або розміщення офісу, з якого провадиться щоденне керівництво діяльністю юридичної особи (переважно перебуває керівництво) і здійснюються управління та облік.

Отже, у підприємства, по-перше, мають бути правові підстави для використання приміщення, за адресою якого воно реєструє своє місцезнаходження. Такими правовими підставами можуть бути зареєстроване на юридичну особу право власності, договір оренди чи позички (безоплатного користування) приміщення. Друга умова, виконання якої вимагає ЦКУ, — юридична адреса має бути місцем фактичного ведення діяльності.

Перша з умов, як випливає з поставленого запитання, у цій ситуації виконується. Чим може загрожувати невиконання другої?

1. Гіпотетично податковий орган може поставити питання про зняття з витрат орендної плати за приміщення, що фактично не використовується в господарській діяльності. Однак для цього йому необхідно буде довести, що в офісі, що орендується, діяльність не ведеться і керівництво з нього не здійснюється. Суди, до їх честі, досить вимогливо підходять до обґрунтування подібних фактів. Так, в одному з рішень (див. постанову Чернівецького окружного адмінсуду від 05.10.2011 р. у справі № 2а/2470/2118/11) суд підкреслив, що законодавство не вимагає постійної присутності директора та працівників за юридичною адресою підприємства, а тому відсутність будь-кого з працівників під час прибуття на місце податківців не може розцінюватися як відсутність юридичної особи за своїм місцезнаходженням.

2. Застосувати будь-які інші негативні наслідки до платника податків, який не знаходиться за адресою своєї держреєстрації, доки в Єдиному держреєстрі не з'явиться запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, податкові органи не можуть. Нагадаємо: підставою для внесення такого запису до Єдиного держреєстру може стати або неподання юридичною особою в установлені строки реєстраційної картки щодо підтвердження відомостей про себе (докладніше див. на с. 40), або отримання держреєстратором від податкової інспекції повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. При цьому чітко застережено порядок унесення такого запису та дій з боку держреєстратора, які обов'язково мають передувати цьому. Скажемо кілька слів про те, коли запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням може бути зроблено з ініціативи податкового органу.

Згідно з п. 12.2 Порядку обліку платників податків працівниками органів державної податкової служби може здійснюватися перевірка місцезнаходження платника податків (у тому числі якщо його відсутність за адресою держреєстрації унеможливлює проведення податкової перевірки). Якщо за результатами перевірки місцезнаходження платника податків не встановлено, підрозділ податкової служби, що встановив цей факт, надсилає до податкової міліції запит про встановлення місцезнаходження. Як зазначено в п. 12.5 Порядку обліку платників податків, якщо за результатами вжитих заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за адресою місцезнаходження або встановлено, що фактичне місцезнаходження не відповідає зареєстрованому, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про надсилання державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Після отримання такого повідомлення держреєстратор діє в порядку, аналогічному тому, який передбачено в разі непідтвердження юридичною особою відомостей про себе: надсилає юридичній особі на адресу її державної реєстрації повідомлення щодо необхідності надання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про себе, у разі ненадання такої реєстраційної картки юридичною особою протягом місяця з дня отримання повідомлення держреєстратор уносить до Єдиного держреєстру запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо ж повідомлення повертається з позначкою відділення поштового зв'язку про неможливість вручення у зв'язку з відсутністю адресата, то до Єдиного держреєстру вноситься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. І перший, і другий записи самі по собі є достатньою підставою для анулювання податковою службою свідоцтва платника ПДВ.

Крім того, унесення запису до Єдиного держреєстру про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням суди розглядають як достатню підставу для того, щоб:

1) вважалася правомірною відмова податкового органу визнати податкову звітність, оскільки в ній як обов'язковий реквізит (а саме місцезнаходження) буде зазначено недостовірну інформацію (постанови Дніпропетровського окружного адмінсуду від 16.06.2011 р. у справі № 2а/0470/4910/11, Окружного адмінсуду м. Києва від 17.11.2011 р. у справі № 2а-15429/11/2670);

2) було визначено недійсною податкову накладну, в якій як місцезнаходження продавця фігурує недостовірна адреса (див. також «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 8);

3) було застосовано штраф за ст. 117 ПКУ за неподання в установлені строки заяви для реєстрації зміни місцезнаходження до органу державної податкової служби;

4) було анульовано дозвільні документи, у тому числі ліцензію, як реквізит в яких значиться місцезнаходження, за яким суб'єкт господарювання не знаходиться (див. постанову Донецького окружного адмінсуду від 17.11.2011 р. у справі № 2а/0570/18197/2011);

5) податковий орган міг ініціювати судовий розгляд про примусову ліквідацію юридичної особи у зв'язку з її незнаходженням за місцем державної реєстрації; однією з підстав для винесення судового рішення про припинення юридичної особи згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 755 є наявність у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням (див. постанови Харківського окружного адмінсуду від 19.10.2011 р. у справі № 2-а-13157/11/2070, від 27.12.2011 р. у справі № 2-а-14686/11/2070, постанову Донецького окружного адмінсуду від 07.02.2012 р. у справі № 2а/0570/745/2012).

Як бачимо, реальна загроза настання будь-яких негативних наслідків виникне лише в тому випадку, якщо в Єдиному держреєстрі з'явиться запис про незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням або хоча б запис про непідтвердження юридичною особою відомостей про себе. Появи такого запису легко можна уникнути, надіславши необхідну реєстраційну картку держреєстратору, що неважко зробити за наявності можливості відстеження надходжень пошти за своєю юридичною адресою. Але, як бачите, відчуття постійного занепокоєння все-таки не уникнути. Тим більше не можна виключати, що відсутність підстав для застосування тих чи інших наслідків доведеться відстоювати в суді.

До того ж підприємство прирікає себе на низку суто організаційних незручностей, як-от: подання звітності до іншого району міста, першочергове включення такого підприємства до плану-графіка проведення податкових перевірок, якщо адреса суб'єкта господарювання збігається з адресою, унесеною до інформаційної бази як «адреса масової реєстрації» платників податків (див. Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання в редакції наказу ДПАУ від 28.03.2008 р. № 201; перелік адрес масової реєстрації див. на сайті http://www.sts.gov.ua/mr/*) тощо. Податкові органи прямо вказують на те, що адреси масової реєстрації підприємств є постійним предметом особливої уваги з їх боку, і навіть говорять про загрозу невизнання податкової звітності, поданої платниками податків, зареєстрованими за однією з адрес масової реєстрації, пояснюючи це тим, що місцезнаходження — один з реквізитів податкової звітності. Свого часу Держкомпідприємництва, реагуючи на такі заяви, справедливо звертав увагу на відсутність у чинному законодавстві заборони на розміщення за однією адресою двох та більше суб'єктів господарювання (лист Держкомпідприємництва від 29.04.2009 р. № 4930). До цього можна додати, що й такої підстави невизнання податкової звітності, як зазначення в ній адреси, котра потрапила за даними органів ДПС до переліку адрес масової реєстрації, немає в ПКУ і не було в чинному раніше податковому законодавстві.

* Потрапляння місцезнаходження підприємства, зазначеного в Єдиному держреєстрі, до переліку адрес масової реєстрації окремі місцеві податкові служби називають підставою для нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також слід зауважити: зазначення в документах, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, як її місцезнаходження адреси масової реєстрації інколи стає причиною відмови з боку держреєстраторів у проведенні реєстрації юридичної особи. Суди таку відмову визнають неправомірною, указуючи на те, що Закон № 755 установлює вичерпний перелік підстав відмови в державній реєстрації юридичної особи (постанови Окружного адмінсуду м. Києва від 28.04.2009 р. № 13/10, від 27.04.2009 р. № 2а-3093/09/2670).

Мусимо зазначити, що здебільшого всіх зазначених вище негативних наслідків підприємствам удається уникнути, якщо вони, умовно кажучи, «перебувають на зв'язку» з так званою юридичною адресою та реагують на запити держорганів. Навіть для здійснення перевірки, у направленні на яку вказується місцезнаходження юридичної особи згідно з відомостями Єдиного держреєстру, як показує практика, це не є проблемою: якщо представники контролюючого органу при відвідуванні приміщення за адресою реєстрації юридичної особи будуть повідомлені, що документи, які їх цікавлять, знаходяться в офісі за іншою адресою, де також можна поспілкуватися з посадовими особами суб'єкта господарювання, вони проводитимуть перевірку за такою адресою, зазначаючи її як адресу одного з приміщень юридичної особи, яку перевіряють (постанова Харківського окружного адмінсуду від 25.01.2012 р. у справі № 2-а-15618/11/2070). Щоправда, з минулого року з'явилася інша проблема: податкова, найімовірніше, висловить незадоволення тим, що таке приміщення не потрапило до переліку об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, про які платник податків має повідомити шляхом подання форми № 20-ОПП. Як відомо, за неподання зазначеної форми податкові органи мають намір застосовувати штраф у розмірі 510 грн. Однак, на нашу думку, по-перше, застосування названого штрафу не є правомірним (про що див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 95), по-друге, одного факту використання приміщення недостатньо для виникнення обов'язку подання форми № 20-ОПП (аргументи див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 5).

Олена Уварова, юрист