Штрафи за неподані декларації
Підприємство за всі звітні періоди 2011 року не подало жодної декларації зі спецводозбору, помилково вважаючи, що якщо вода використовується виключно для питних та санітарно-побутових потреб, то платником спецводозбору суб'єкт господарювання не є. Які санкції нам загрожують і чи є сенс подавати звітність зараз?
(м. Тернопіль)
Використання води виключно для питних та санітарно-побутових потреб за наявності укладеного з водоканалом договору про водопостачання від необхідності подання звітності зі спецводозбору дійсно не звільняє (докладно див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 29). У такій ситуації подати звітність, нехай і з порушенням строків, усе ж варто. Пояснимо, чому.
Якщо підприємство це не зробить, у податкового органу з'явитися підстава для визначення податкових зобов'язань шляхом направлення відповідного податкового повідомлення-рішення з одночасним накладенням штрафу в розмірі 25 % від суми такого податкового зобов'язання (ст. 123 Податкового кодексу України, далі — ПКУ). Найбільш відчайдушні, звісно, можуть до певного часу заплющити очі на проблему, розраховуючи на те, що вдасться послатися на п. 6 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, згідно з яким, нагадаємо, не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток та до платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за результатами діяльності у другому — четвертому календарних кварталах 2011 року. Деякі нюанси застосування цієї норми було розкрито в листі ДПСУ від 05.04.2012 р. № 9993/7/15-1417 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 39, с. 13). Зверталися до її аналізу і ми (див. статтю «Чи можна розраховувати на амністію щодо штрафів?» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 85). Проте з урахуванням позиції, висловленої ВАСУ в листі від 04.05.2012 р. № 1197/12/13-12 («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 41), на прихильність з боку служителів Феміди в цій ситуації можуть розраховувати лише платники податків, які перейшли після 01.01.2011 р. зі спрощеної системи оподаткування на загальну.
Звернемо увагу: якщо навіть ситуація розвиватиметься за гіршим для платника податків сценарієм та штраф за ст. 123 ПКУ буде застосовано, то підстав для його накладення в підвищеному розмірі немає. Нагадаємо, ст. 123 ПКУ передбачено, що в разі повторного протягом 1095 днів визначення податковим органом такого порушення, замість 25-відсоткового штрафу від суми визначеного податковим органом зобов'язання застосовується підвищений 50-відсотковий штраф (докладно про це див. коментар до листа від 31.03.2011 р. № 6319/6/12-0216 у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 53). Як бачимо, одночасне виявлення декількох підстав для визначення податкових зобов'язань податковим органом (наприклад, декілька фактів неподання податкової звітності) не є приводом для застосування 50-відсоткового штрафу. Для з'явлення такого приводу потрібно, щоб платник податків знову не подав податкову звітність уже після того, як йому було виписано податкове повідомлення-рішення із застосуванням штрафу за ст. 123 ПКУ.
Інакше кажучи, загроза штрафу, нехай навіть 25-відсоткового, у ситуації, що розглядається, досить реальна, а тому є стимул податкову звітність усе-таки подати, а також сплатити визначені в ній податкові зобов'язання.
Що стосується звітності за І квартал 2011 року, то є шанс уникнути штрафу за допомогою п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ. Відповідно до нього штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються в розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення. Точно кажучи, у цій ситуації (коли декларація подається не просто з порушенням строків, а ще й після 30 червня 2011 року, тобто дати, до якої діяло звільнення від відповідальності) наведена норма застосовуватися не повинна. І як нам здається, задум законодавця таким і був: півроку після початку дії ПКУ — достатній період, щоб встигнути прояснити для себе вимоги нового податкового законодавства та усунути порушення (зокрема у вигляді неподаної податкової звітності), допущені в цей період. Проте суди, схоже, налаштовані ліберальніше, ніж законодавець, і часто готові застосовувати штраф у розмірі 1 грн. за порушення, які почали вчинюватися до 30 червня 2011 року, незалежно від того, припинилися вони до вказаної дати чи ні (див., наприклад, постанову Харківського окружного адмінсуду від 28.09.2011 р. у справі № 2а-11589/11/2070).
Тепер перейдемо до питання про те, які штрафи підприємство вже «заробило», не подавши звітність відразу за декілька податкових періодів.
Відповідальність за несвоєчасне подання податкової звітності, як відомо, передбачена ст. 120 ПКУ. Відповідно до неї неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій тягне за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті ж самі дії, учинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за аналогічне порушення, спричинять застосування штрафу вже в розмірі 1020 грн.
У ситуації, що нами розглядається, підстав для застосування штрафу в підвищеному розмірі немає, оскільки (і на це увагу місцевих податкових звертала увагу ДПСУ в листі від 05.04.2012 р. № 9993/7/15-1417) повторним вважатиметься тільки порушення, учинене після того, як щодо платника податків уже виписувалося податкове повідомлення-рішення за аналогічну провину. Наприклад, якби за неподаний звіт зі спецводозбору за перший квартал 2011 року суб'єкт господарювання отримав би податкове повідомлення-рішення про застосування до нього штрафу за ст. 120 ПКУ та все одно не подав би звіти за ІІ, ІІІ і IV квартали, то за кожну таку неподану декларацію йому вже загрожував би штраф у розмірі 1020 грн. Оскільки податкового повідомлення-рішення не було, максимум, про що може йтися — штраф у розмірі 170 грн. за кожне неподання (несвоєчасне подання). Проте й їх можна спробувати мінімізувати посиланнями на пп. 6 і 7 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, використовуючи ті самі аргументи, які ми наводили вище в контексті ст. 123 ПКУ.
Нагадаємо: ані штраф за ст. 120 ПКУ, ані штраф за ст. 123 ПКУ не мають характеру самоштрафів, тобто сплачувати їх за своєї власної ініціативи, ще до отримання податкового повідомлення-рішення, необхідності немає.
Що стосується пені, то й її в ситуації, яка розглядається, нараховувати не доведеться. Якщо раптом податкова служба наполягатиме на іншому висновку, то аргументувати свою позицію платник податків може так. Згідно зі ст. 129 ПКУ пеня нараховується або на суму податкового боргу (п.п. 129.1.1 ПКУ), тобто коли податкове зобов'язання було відображене в податковій звітності, але в установлені строки не сплачене, або на суму заниження податкового зобов'язання (п.п. 129.1.2 ПКУ), тобто коли платник податків у податковій звітності зобов'язання показав, але в сумі, меншій ніж був повинен. Оскільки в нашій ситуації податкова звітність не подавалася зовсім, то ні податковий борг, ні факт заниження податкових зобов'язань не виникає, а отже, і підстав для нарахування пені немає.
Олена Уварова, юрист
