Заміна автошин: порядок відображення в обліку

Заміна автошин: порядок відображення в обліку

Почнемо з того, що операції із заміни на дорожньому транспортному засобі шин не належать до його реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення (див. п. 3.19 Положення № 102). Водночас ці операції не включено й до переліку операцій, які належать до технічного обслуговування, — їх не зазначено в додатках А, Б і В до Положення № 102. Однак ці переліки не є вичерпними, а тому за певних обставин можуть бути доповнені операціями із заміни шин.

Так, сезонну заміну шин, на наш погляд, цілком може бути віднесено до технічного обслуговування автомобіля як операцію з підтримання його роботоздатності в дорожніх умовах, що змінилися (див. п. 1.3 Положення № 102).

Що стосується заміни автошин, не пов’язаної з підготовкою автомобіля до сезону, то тут потрібно виходити з норм експлуатаційного пробігу шин та порядку їх коригування залежно від умов експлуатації, закріплених у Нормах № 420 (див. п. 3.20 Положення № 102).

Після установлення на транспортний засіб автомобільні шини мають виробити певний ресурс, установлений Нормами № 488. Водночас те, що фактичний пробіг шин досягає встановлених норм (ці норми визначаються в кілометрах), — не обов’язкова та не єдина умова їх списання. У шин і до досягнення граничного пробігу можуть виявитися виробничі або експлуатаційні дефекти, які не підлягають ремонту або ремонт яких економічно недоцільний. При виявленні цих дефектів шини списуються незалежно від їх пробігу.

Якщо пробіг шин досягає встановлених норм, але при цьому вони перебувають у задовільному стані (тобто немає неусувних пошкоджень і залишкова висота протектора перебуває в межах установлених норм), то такі шини допускається використовувати до певного рівня зносу (пп. 3.2, 7.2 Норм № 488).

Придбання шин з метою заміни. Якщо шини виробили свій ресурс, установлений відповідними Нормами, і не придатні для подальшого використання за призначенням або за своїми фізичними характеристиками не придатні для подальшого використання до досягнення нормативного ресурсу експлуатації, вони підлягають списанню (п. 3.2 Норм № 488). Їм на зміну мають прийти нові шини.

Тут можливі два варіанти обліку:

Варіант I. Якщо підприємство придбаває нові шини, то воно відносить їх до складу запасів та обліковує на субрахунку 207 «Запасні частини». При передачі шин зі складу для установлення на автомобіль їх вартість списують на витрати звітного періоду як витрати, пов’язані з підтриманням об’єкта основних засобів у робочому стані (п. 15 П(С)БО 7), і надалі ведуть аналітичний облік за місцями їх зберігання та в розрізі матеріально відповідальних осіб.

Варіант II. Згідно з цим варіантом шини обліковуються на субрахунку 207 «Запасні частини» до моменту їх списання через непридатність, і лише тоді вартість шин потрапить до витрат, а не в момент їх установлення на автомобіль. Прихильники цього варіанта вважають, що відповідно до Інструкції № 291 на субрахунку 207 ведеться облік, зокрема, автомобільних шин у запасі та обороті. Із цього випливає, що для обліку шин у запасі та обороті (на автомобілі в експлуатації) до субрахунку 207 мають відкриватися окремі субрахунки третього та четвертого порядку або аналітичні рахунки, наприклад, відповідно 2071 і 2072.

Нам ближчий перший варіант, хоча другий варіант є обережнішим.

Річ у тім, що, на думку податківців (див. консультацію, розміщену в розділі 110.07.20 ЄБПЗ*), заміну старих шин, що пройшли встановлений нормами кілометраж, можна вважати технічним обслуговуванням транспортного засобу. У зв’язку з цим витрати на придбання таких шин у податковому обліку можна відносити до витрат на утримання основних засобів.

* Хоча ця консультація на сьогодні втратила чинність, думка податківців, найімовірніше, залишиться незмінною.

Якщо ж виникає необхідність заміни шин, що не пройшли норму пробігу внаслідок їх пошкодження, то така заміна, з точки зору працівників податкового відомства, більше підходить під поточний ремонт транспортного засобу. Відповідно витрати на придбання цих шин відображаються за ремонтними правилами.

Висновок податківців такий. Вартість придбаних підприємством шин ані в момент оприбуткування, ані в момент передачі зі складу для установлення на автомобіль у податковому обліку не відображається. І лише коли стане відомо, що шини, установлені на автомобіль, виробили свій ресурс, визначений Нормами № 488, витрати на їх придбання потраплять до витрат і залежно від напрямку використання транспортного засобу враховуватимуться в складі:

— або загальновиробничих витрат (п.п. «г» п.п. 138.8.5 ПКУ),

— або адміністративних витрат (п.п. «в» п.п. 138.10.2 ПКУ),

— або витрат на збут (п.п. «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).

А от витрати на придбання шин, які у процесі експлуатації отримали пошкодження і стали непридатними для подальшого використання до досягнення нормативного пробігу, повинні, на думку фахівців податкової служби, відображатися як ремонт транспортного засобу.

Отже, сума понесених витрат у межах 10 % ремонтного ліміту потрапить до податкових витрат (п. 146.12 ПКУ). При цьому:

— витрати на придбання шин для автомобіля загальновиробничого призначення, що потрапляють до виробничої собівартості, уключаються до податкових витрат одночасно з визнанням доходу від реалізації виробленої продукції;

— витрати на придбання шин для автомобіля адміністративного чи збутового призначення включаються до податкових витрат у періоді їх здійснення.

Витрати, що перевищують зазначений 10 % ліміт, збільшують первісну вартість транспортного засобу (п. 146.11 ПКУ).

Пропонований податківцями підхід якраз відповідає бухобліковому варіанту II відображення витрат на заміну шин. Хоча нам, повторюємо, більше імпонує варіант I, коли вартість шин відноситься до витрат уже в момент їх установлення на автомобіль.

Що стосується ПДВ, то господарська спрямованість операції із заміни шин дає підприємству право врахувати суми «вхідного» ПДВ у складі податкового кредиту на підставі ст. 198 ПКУ.

Однак майте на увазі: якщо ви хочете замінити шини (тобто до досягнення нормативного пробігу), які ще не зносилися, наприклад, у зв’язку з інтенсивністю використання, то не виключено, що таку причину податківці не визнають «поважною» для їх списання і в частині ПДВ вимагатимуть на суму «недобігу» нарахувати податкові зобов’язання за ставкою 20 % без коригування раніше відображеного податкового кредиту.

Сезонна заміна шин. Вище зазначалося, що сезонну заміну шин можна віднести до технічного обслуговування автомобіля. У зв’язку з цим витрати на придбання зимових шин при підготовці автомобіля до зими підприємство в податковому обліку віднесе до витрат і відобразить залежно від напрямку використання цього транспортного засобу у складі:

— або загальновиробничих витрат (абзац «г» п.п. 138.8.5 ПКУ),

— або адміністративних витрат (абзац «в» п.п. 138.10.2 ПКУ),

— або витрат на збут (абзац «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).

Однак це відбудеться не відразу при купівлі зимової гуми, а:

— або на дату передачі її зі складу для установлення на автомобіль (якщо вибрано варіант I обліку автошин) (з урахуванням розподілення загальновиробничих витрат),

— або на дату списання її у зв’язку з непридатністю (якщо вибрано варіант II обліку автошин) (з урахуванням розподілення загальновиробничих витрат).

У бухгалтерському обліку — це також витрати звітного періоду з віднесенням до потрібної категорії (загальновиробничі, адміністративні або збутові).

Подальша доля літніх шин залежатиме від ступеня їх зношеності. Шини, придатні для подальшої експлуатації, має бути повернено на склад, щоб дочекатися весни (тобто наступного сезонного техобслуговування), а непридатні має бути списано в зазначеному вище порядку.

Повернення літніх шин на склад не викликає необхідності проведення будь-яких коригувань у податковому обліку.

У бухгалтерському обліку таке повернення буде відображено так:

— якщо застосовується варіант I обліку автошин — тільки в аналітичному обліку;

— якщо використовується варіант II обліку автошин — шляхом здійснення бухгалтерського запису: Дт 2071 — Кт 2072.

Роботи із заміни шин. За відсутності на підприємстві технічної служби операція із заміни шин може провадитися у спеціальній майстерні або на СТО.

Вартість цих робіт у податковому обліку включається до витрат підприємства і залежно від напрямку використання транспортного засобу враховується в складі:

— або загальновиробничих витрат (абзац «г» п.п. 138.8.5 ПКУ),

— або адміністративних витрат (абзац «в» п.п. 138.10.2 ПКУ),

— або витрат на збут (абзац «д» п.п. 138.10.3 ПКУ).

Суми ПДВ, сплачені у складі зазначених робіт їх виконавцю, збільшують податковий кредит підприємства на підставі ст. 198 ПКУ.

У бухгалтерському обліку такі витрати потрапляють до складу витрат звітного періоду і також ураховуються залежно від напрямку використання автомобіля.

Приклад. Підприємство придбало комплект зимових шин вартістю 3360 грн. (без ПДВ — 2800 грн.; ПДВ 20 % — 560 грн.) для заміни літніх шин на автомобілі, що використовується апаратом управління.

Заміну шин проведено на СТО. Вартість послуг із заміни шин — 150 грн. (без ПДВ — 125 грн.; ПДВ 20 % — 25 грн.).

Літні шини через їх непридатність для подальшого використання (виробили ресурс, установлений Нормами № 488) підлягають списанню. Їх вартість — 1200 грн.

Вартість послуг спеціалізованого підприємства з утилізації шин — 120 грн. (без ПДВ — 100 грн.; ПДВ 20 % — 20 грн.).

Припустимо, що підприємство застосовує варіант I обліку автошин, тобто витрати на їх придбання відносить до витрат при передачі зі складу для установлення на автомобіль.

У податковому та бухгалтерському обліку підприємства ці операції відображаються такими записами:

Облік витрат на заміну шин

Наталя Білова, економіст-аналітик