Подорожній лист: як вирішити питання з медоглядами?
На підприємстві у штаті немає медпрацівника. Як вирішити питання з проставлянням відмітки про проходження водієм медогляду в подорожньому листі? Крім того, іноді водії виїжджають на декілька днів у відрядження і можливості проставити щоденні відмітки про медогляд немає. Якими можуть бути наслідки?
(м. Дніпропетровськ)
Почнемо з того, що з набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 р. № 3565-VI з 14.08.2011 р. із Закону про автотранспорт вилучено всі згадки про подорожній лист. Як наслідок: представники ДАІ не можуть вимагати від водія пред’явити подорожній лист та штрафувати в разі його відсутності.
Проте через низку причин питання про правильне оформлення подорожнього листа не втрачає своєї актуальності:
по-перше, із законодавства не зникла вимога про обов’язкове проходження водіями передзмінних та щозмінних медоглядів, відмітка про що проставляється в подорожньому листі;
по-друге, ДПСУ навіть після згаданих вище змін, що відбулися в чинному законодавстві, наполягає не лише на необхідності наявності подорожнього листа, а й на обов’язковості його складання за формою № 3 (див. лист ДПСУ від 28.02.2012 р. № 3535/6/15-1415 // « Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 36 —37)*.
* Не можемо не відзначити деякі позитивні зрушення в позиції головного податкового відомства: ДПСУ звернулася до Державної служби статистики із запитанням про необхідність та обов’язковість подорожніх листів (див. листи ДПСУ від 10.04.2012 р. № 5271/5/15-1416, від 13.04.2012 р. № 6542/6/15-1415). Держслужба статистики, у свою чергу, вказує на те, що не вважає використання подорожнього листа обов’язковим, а також зазначає, що наказ, яким затверджено його форму, найближчим часом має бути скасовано (див. листи від 27.03.2012 р. № 05/2-8/26, від 04.05.2012 р. № 05/2-7/33).
У результаті маємо ситуацію, за якої подорожній лист, з одного боку, не є обов’язковим для використання, але з іншого боку, без нього, як і раніше, не можна обійтися, зокрема в цілях підтвердження проведення передрейсового медогляду та списання ПММ (див. статтю «Подорожні листи: для облікової сфери залишаються обов’язковими» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 90, с. 42, а також статтю «Придбання та використання ПММ: порядок відображення в обліку» на с. 4 сьогоднішнього номера).
Водночас, на нашу думку, у податкових цілях використання подорожніх листів сьогодні має сприйматися не як непорушна вимога, а всього лише як один із можливих способів виконання приписів законодавства щодо визнання витрат, що враховуються для визначення об’єкта оподаткування, виключно на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку. Інший із можливих способів: згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, форму таких первинних документів підприємство може розробити самостійно .
У тому випадку, коли автомобіль надається для використання в службових цілях більше ніж на добу, використання «саморобних» подорожніх листів замість «бланків типових та спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади», могло б стати прийнятним виходом. На жаль, податківці піти назустріч платникам податків у цьому питанні не готові: вони продовжують наполягати на тому, що підставою для обліку витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, на їх думку, може бути тільки традиційний подорожній лист, оформлений згідно з вимогами відповідної відомчої інструкції, а застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається (див. лист ДПСУ від 28.02.2012 р. № 3535/6/15-1415).
Настільки категоричні заяви ДПСУ, висловлені у згаданому листі, на наш погляд, не мають під собою достатніх підстав, оскільки підзаконні нормативно-правові акти Держкомстату, що регулюють порядок застосування подорожніх листів, вступають у протиріччя із Законом про автотранспорт та Правилами дорожнього руху як актами вищої юридичної сили, у зв’язку з чим братися до уваги взагалі не повинні. ПКУ, у свою чергу, про конкретну форму первинного документа (будь-якого, у тому числі й того, за допомогою якого підтверджуватимуться витрати на ПММ) нічого не зазначає, відсилаючи при цьому до правил ведення бухгалтерського обліку. Це, на наш погляд, дає зелене світло для застосування якої завгодно форми подорожнього листа, аби вона відповідала загальним вимогам до первинного документа, сформульованим у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV.
Слід зауважити, що вимогу про необхідність проходження перед- та післярейсових медоглядів установлено як щодо водіїв автоперевізників, так і водіїв будь-якого іншого підприємства (ст. 45 Закону про дорожній рух). За випуск транспортних засобів без відміток у подорожньому листі про проходження щозмінного медогляду на посадових осіб підприємства може бути накладено штраф від 40 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 680 до 850 грн., а при повторному протягом року порушенні — від 50 до 80 нмдг, тобто від 850 до 1360 грн. (ст. 128 КпАП). Надання послуг з перевезення пасажирів або вантажів без проходження водієм щозмінного медогляду може спричинити штраф від 30 до 40 нмдг, тобто від 510 до 680 грн. (ст. 1331 КпАП).
На практиці у суб’єктів господарювання часто виникає запитання про можливі форми організації медоглядів водіїв. У Положенні про медогляд водіїв, зокрема, передбачено: щозмінний передрейсовий та післярейсовий медичні огляди водіїв транспортних засобів проводяться лікарями або середніми медичними працівниками, які здійснюють медичний контроль обслуговування водіїв підприємств, установ, організацій (п. 1.9). Медичні працівники мають право проводити вказані медичні огляди після періодичного (1 раз на три роки) навчання методам їх проведення в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху та його філіях.
Щоб виконати вимогу про проходження щозмінних медоглядів, підприємство може або включити до свого штату особу, в якої є Свідоцтво про право проведення передрейсових (післярейсових) медоглядів*, або укласти договір про надання послуг з проведення перед- та післярейсових медоглядів з медзакладом або суб’єктом господарювання, який має ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики.
* Щоправда, не так давно Держкомпідприємництва, пославшись на Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV, висловився на користь того, що цей документ, який має дозвільний характер, але не відповідає вимогам зазначеного Закону, вимагати не слід (див. лист від 26.09.2011 р. № 7503).
Що стосується вимоги про проходження медогляду в ситуації, коли водій, наприклад, їде на декілька днів у відрядження, то в цьому випадку достатнім буде проходження медогляду перед виїздом у відрядження, оскільки само поняття «рейс» розуміється як рух транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту (ст. 1 Закону про автотранспорт). Такий висновок підтверджують і судові інстанції (див., наприклад, постанови Червоноградського міського суду Львівської області від 01.06.2011 р. у справі № 2-а-863/11, Бахмацького районного суду Чернігівської області від 14.06.2010 р. у справі № 2-а-104, Червоноармійського районного суду Житомирської області від 20.09.2012 р. у справі № 2-а-32/12 тощо).
Олена Уварова, юрист
Ігор Хмелевський, економіст-аналітик
