Автомобіль для власних потреб: чи обов’язковий техогляд?
Підприємство використовує легковий автомобіль для своїх власних потреб: перевезення невеликих товарів зі складу до магазину тощо. Послуги перевезення пасажирів або вантажів підприємство не надає. Чи повинен такий автомобіль проходити обов’язковий техконтроль?
(м. Макіївка)
Для відповіді на це запитання звернемося до тексту нормативних актів. Так, згідно зі ст. 35 Закону про дорожній рух обов’язковому техконтролю (далі — ОТК) не підлягають, зокрема:
легкові автомобілі всіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби — незалежно від строку експлуатації;
легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку , вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонн, причепи до них — зі строком експлуатації до двох років.
Отже, якщо йдеться про легковий автомобіль зі строком експлуатації понад два роки, актуальним стає питання про цілі використання такого автомобіля: якщо він використовується з метою отримання прибутку, техконтроль слід проходити обов’язково; якщо без такої — техконтроль можна не здійснювати, що не позбавляє можливості пройти його в добровільному порядку. Залишилося визначитися з тим, чи можна автомобіль, що використовується суб’єктом господарювання для власних потреб (а не в межах договірних відносин із третіми особами), вважати не призначеним для отримання прибутку?
Розуміючи, що це питання для багатьох суб’єктів господарювання стане наріжним, до Порядку проведення обов’язкового технічного контролю, затвердженого постановою Кабміну від 30.01.2012 р. № 137 , було включено визначення транспортного засобу, який використовується з метою отримання прибутку (п.п. 15 п. 1). Таким було запропоновано вважати транспортний засіб, що експлуатується юридичними особами та фізособами-підприємцями під час здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку, за винятком транспортних засобів, які експлуатуються на умовах лізингу.
На жаль, запропоноване визначення розвіяти сумніви господарюючих суб’єктів не змогло, залишивши без пояснень, що слід вважати в такому контексті господарською діяльністю з метою отримання прибутку та виконанням цивільно-правових договорів з тією ж метою.
Наразі, незважаючи на те що ст. 35 Закону про дорожній рух у новій редакції діє вже більше року, МВС своєї позиції з приводу розуміння її тексту не висловило.
Найбільш обережні власники транспортних засобів виходять з необхідності проходження техконтролю будь-яким господарюючим суб’єктом, указуючи на те, що використання авто в межах госпдіяльності (навіть якщо не йдеться про послугу перевезення, а виключно про використання для власних потреб) — уже достатня підстава вважати будь-яке перевезення таким, що здійснюється з метою отримання прибутку. Наприклад, суб’єкти страхової діяльності, яких обговорювані зміни в частині техконтролю транспортних засобів також стосуються*, запропонували своє розуміння обговорюваної норми. В їх розумінні критеріями, за якими визначається обов’язковість проходження ОТК, є:
— тип транспортного засобу (А, В, С, D, E, F);
— строк експлуатації транспортного засобу;
— мета використання (з метою отримання прибутку, використання як таксі, перевезення небезпечних вантажів).
При цьому, як зазначається в роз’ясненні, неофіційно поширеному серед суб’єктів автострахування: «Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто будь-яка підприємницька діяльність суб’єктів господарювання (незалежно від форми власності) здійснюється з метою отримання прибутку. Таким чином, ОТК підлягають транспортні засоби юридичних осіб, у Статуті яких зазначено, що вони створені з метою отримання прибутку, та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності (незалежно від сфери діяльності)».
Проте є й інша, більш ліберальна, точка зору, прихильники якої наполягають на тому, що будь-яке використання легкового авто в господарській діяльності підприємства, яке не передбачає обслуговування третіх осіб у межах договору перевезення, не повинно потребувати проходження обов’язкового техконтролю щодо такого транспортного засобу. Для обґрунтування використовується, зокрема, посилання на саму мету прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 р. № 3565-VI: значно звузити коло випадків, коли є необхідність у проходженні ОТК. Більше того, у первинному тексті проекту Закону замість вказівки на мету отримання прибутку суб’єкт законодавчої ініціативи використовував застереження про некомерційні перевезення (у подальшому заміна відбулася виключно в цілях уточнення термінології, щоб уникнути неясності в розумінні запроваджуваної норми, чого, на жаль, законодавець так і не домігся). Як відомо, Закон про автотранспорт у свою чергу поділяє перевезення на ті, що здійснюються з комерційною метою (тобто в межах договору про надання послуг перевезення), та перевезення за власний рахунок суб’єкта господарювання (тобто для його внутрішньогосподарських потреб).
На наш погляд, саме таке прочитання норми про проходження ОТК, що розмежовує використання транспортного засобу юрособи або фізособи-підприємця на два можливі види, — для власних потреб та для здійснення перевезень на договірних умовах (тобто з метою отримання прибутку), відповідає задуму законодавця.
Утім, суб’єкти господарювання, які хоча й не надають послуги перевезення пасажирів або вантажів, але пройшли техконтроль через побоювання, що доведеться використовувати наведені аргументи у спорі з представником ДАІ, який може закінчитися накладенням штрафу на водія в розмірі від 20 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 425 грн.), витрати, понесені на такій техконтроль, зможуть відобразити у складі податкових витрат, навіть якщо насправді автомобіль ОТК не підлягав.
Олена Уварова, юрист
* Закони «Про страхування» та «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було доповнено нормами, які передбачають, що договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають ОТК відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження вказаними транспортними засобами ОТК, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування»).
