Виплата дивідендів: періодичність та умова про наявність прибутку
Чи можна дивіденди виплачувати щокварталу або єдиний можливий період — рік? Якщо зараз підприємство збиткове, чи можна виплатити дивіденди за минулі періоди, що були прибутковими?
(м. Луганськ)
Відповідь на запитання про можливу періодичність виплати дивідендів відрізнятиметься залежно від організаційно-правової форми госптовариства. Так, для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю вимог щодо періодичності виплати частини прибутку (дивідендів) у законодавстві немає. Це означає, що це питання може вирішуватися самим госптовариством на власний розсуд. Такий висновок підтвердив Мін’юст у листі від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 74). Такої самої позиції дотримуються у своїй практиці суди (див., наприклад, постанову ВГСУ від 02.03.2010 р. № 5020-5/369). Обмеження щодо періодичності виплати дивідендів може бути встановлено тільки статутом самого товариства (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 16).
Що стосується повних та командитних товариств, то для них законодавчої заборони на самостійне визначення періодичності виплати дивідендів також не встановлено, а тому питання має вирішуватися шляхом уключення відповідної норми до статуту госптовариства або кожного разу окремо розглядатися загальними зборами учасників.
Додамо, що фахівці Мін’юсту в роз’ясненнях, розміщених на сайті міністерства, пропонують також уключати до статуту положення про обов’язковий розгляд один раз на рік на загальних зборах учасників питання про розподіл прибутку. На їх думку, це дозволить створити додаткові гарантії прав міноритарних учасників госптовариств, які, по суті, практично не мають можливості впливати на вирішення питання про розподіл прибутку (див. http://www.minjust.gov.ua/0/10947). Так, наприклад, Модельний статут ТОВ, затверджений постановою Кабміну від 16.11.2011 р. № 1182 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 103), передбачає:
<…>
30. Виплата частки прибутку учасникам Товариства проводиться один раз на рік за підсумками календарного року протягом I кварталу року, який настає за звітним. Умови та порядок виплати частки прибутку визначаються загальними зборами. <…>
Утім, при цьому ТОВ не зобов’язані у своїх статутах дослівно відтворювати наведений пункт. Вони можуть передбачити будь-яку іншу періодичність виплати.
Водночас не можна забувати про те, що обмеження в законодавстві в частині періодичності виплати дивідендів існують для акціонерних товариств. Вони можуть виплачувати дивіденди лише за результатами року. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує 6 місяців із дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. При цьому, на нашу думку, вирішувати, виплачувати дивіденди тільки з чистого прибутку звітного року чи також і з нерозподіленого прибутку за його наявності, — компетенція загальних зборів. Отже, навіть за наявності нерозподіленого прибутку госптовариство не зобов’язане його спрямовувати на виплату дивідендів. Воно на власний розсуд вирішує це питання і цілком може спрямувати на виплату дивідендів тільки чистий прибуток звітного року. Для протилежних заяв податківців, які іноді мають місце, законодавчих підстав немає. Більше того, податкові органи не уповноважені на здійснення контролю своєчасності та повноти виплати дивідендів. Вони можуть лише проконтролювати сплату авансового внеску з податку на прибуток (див. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 р. № 2а-11562/11/2070).
Як відомо, умова виплати дивідендів — прибутковість того періоду діяльності, за який вони виплачуються. Якщо «бухгалтерського прибутку» немає, то розподіляти нема чого. Якщо підприємство в таких умовах здійснить виплати учасникам, назвавши їх дивідендами, то подібні виплати насправді статусу дивідендів не матимуть*. По суті, ітиметься про подарунок на користь учасника госптовариства.
Водночас, якщо на момент розгляду питання про виплату дивідендів у підприємства чистого прибутку немає, це не є перешкодою для виплати дивідендів за минулий період (наприклад, за 2011 рік), якщо такий період був прибутковим. Такої можливості не мають лише акціонерні товариства. Оскільки йдеться про виплату дивідендів за минулі періоди, нагадаємо, що наразі залишається чинним п. 6 підрозд. 1 розд. ХХ ПКУ, згідно з яким оподаткування доходів платника податку, нарахованих за результатами податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками та відповідно до норм, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Це означає, що ТОВ, яке приймає зараз на загальних зборах учасників рішення про розподіл прибутку за підсумками, наприклад, 2010 року, на думку податківців, повинно застосувати до таких виплат, що здійснюються на користь учасників-фізосіб, ставку в розмірі 15 % ПДФО (замість діючої сьогодні 5-відсоткової). Проте 01.01.2013 р. згаданий вище п. 6 підрозд. 1 розд. ХХ ПКУ припинить дію, що означатиме таке: незалежно від того, за який період здійснюється нарахування дивідендів, до них застосовуватиметься ставка ПДФО 5 %.
Не є перешкодою для виплати дивідендів і наявність від’ємних чистих активів (за винятком знову ж таки акціонерних товариств). Це пов’язане з тим, що чинне законодавство України не висуває до суб’єктів господарювання вимоги про першочергове спрямування чистого прибутку поточного періоду на погашення збитків минулих період. Тому цілком допустимою є ситуація, коли в результаті збиткових минулих періодів підприємство має від’ємні чисті активи, проте отриманий у поточному періоді чистий прибуток спрямовує на виплату дивідендів.
Водночас зобов’язати товариство прийняти рішення про виплату дивідендів у примусовому порядку за наявності прибутку не можна, у тому числі в судовому порядку. Як указує ВГСУ, питання про направлення коштів на виплату дивідендів належить до компетенції загальних зборів та не може вирішуватися судом (постанови ВГСУ від 03.06.2008 р. у справі № 38/207-07, від 06.12.2007 р. № 2-356/05). До суду учасник госптовариства може звернутися у разі, якщо питання про розподіл прибутку не виноситься на розгляд загальних зборів учасників. У такій ситуації може бути подано позов до господарського суду з вимогою зобов’язати госптовариство розглянути питання про розподіл прибутку на загальних зборах учасників.
Крім того, підлягають судовому захисту права учасника господарського товариства у випадку, якщо рішення про виплату дивідендів було прийнято загальними зборами, але не виконується і дивіденди в установлений строк не виплачуються. Так, як зазначає ВГСУ, суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів тільки за наявності рішення загальних зборів про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір дивідендів, що підлягають виплаті, строки та порядок їх виплати (п.п. 2.22 Рекомендацій Президії ВГСУ «Про практику застосування законодавства при розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14, п. 35 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13).
Олена Уварова, юрист
* Проте в разі прийняття рішення про виплату дивідендів платнику податків доведеться нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток, якщо дивіденди виплачуються на користь юрособи. Подальша можлива перекваліфікація такої виплати з дивідендів на подарунок на зазначений обов’язок не впливає, оскільки на момент виникнення податкового зобов’язання вона мала саме «дивідендний» статус.
