Школа правових знань. Банкрутство по-новому, Або що очікує боржників та їх кредиторів у 2013 році

Банкрутство по-новому, Або що очікує боржників та їх кредиторів у 2013 році

Ольга ВІНІЧЕНКО, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

Закон про банкрутство — Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-ХII.

Закон № 4212 — Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 р. № 4212-VI.

Закон № 5405 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов’язань» від 02.10.2012 р. № 5405-VI (див. на с. 7 цього номера).

Навіть побіжне ознайомлення з новою редакцією Закону про банкрутство дозволяє помітити, що всі основні судові процедури банкрутства — розпорядження майном, санація, ліквідація та інститут мирової угоди — збереглися (ч. 1 ст. 7 Закону № 4212).

При цьому передбачено три порядки провадження у справі про банкрутство (ч. 3 ст. 7 Закону № 4212):

1. Загальний порядок , що передбачає перехід від розпорядження майном до однієї із трьох інших процедур (санації, ліквідації або мирової угоди).

2. Спеціальний — із можливістю об’єднання розпорядження майном із санацією.

3. Спрощений порядок , у межах якого здійснюється перехід до ліквідації без розпорядження майном та санації.

Вибір того чи іншого порядку залежить від категорії боржника, виду його діяльності і наявності у нього майна.

Визнати банкрутом можуть виключно суб’єктів господарської діяльності — юридичних осіб або фізичних осіб — підприємців. Ані звичайні громадяни, які заборгували банкам та іншим кредиторам, ані підприємці за своїми «загальноцивільними» боргами, ані неприбуткові організації (як це первісно було запропоновано в проекті Закону) визнані банкрутами бути не можуть.

Як і раніше, щоб з’явилися підстави говорити про можливість ініціації процедури санації або банкрутства, сума боргу повинна:

— мати грошовий характер;

— становити не менше 300 мінімальних заробітних плат (у розмірі, що діє на момент звернення до госпсуду); при розрахунку суми боргу для визначення того, чи є вона достатньою для порушення справи про банкрутство, не враховуються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, у тому числі щодо податків і зборів;

— існувати впродовж не менше трьох місяців після настання строку погашення грошового зобов’язання;

— підтверджуватися судовим рішенням, що набрало чинності, та постановою про відкриття виконавчого провадження.

Сума та склад грошового боргу визначаються на момент подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство.

А от такий інститут, як банкрутство відсутнього боржника, зникне з вітчизняного законодавства як явище.

Крім мети підвищити так званий індекс стягнення, приймаючи Закон № 4212 законодавець ставив також перед собою завдання скоротити строки процедури банкрутства.

У загальному випадку процедуру банкрутства може бути наведено у вигляді таких стадій:

1) винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство — протягом 5 днів із дня отримання відповідної заяви без можливості продовження зазначеного строку (ч. 1 ст. 12 Закону № 4212);

2) проведення підготовчого засідання — не пізніше 14-го дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство з можливістю продовження з 14 до 30 днів (ч. 2 ст. 12 Закону № 4212);

3) проведення попереднього засідання — протягом 2 місяців 10 днів із дня проведення підготовчого засідання, а в разі великої кількості кредиторів — не пізніше 3 місяців (ч. 1 ст. 25 Закону № 4212);

4) проведення процедури розпорядження майном — 115 днів з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство з можливістю продовження ще на два місяці (ч. 2 ст. 22 Закону № 4212);

5) процедура санації (може запроваджуватися за клопотанням комітету кредиторів) — 6 місяців, але допускається продовження ще на 12 місяців (ч. 1 ст. 28 Закону № 4212);

6) процедура ліквідації — 12 місяців без можливості продовження зазначеного строку (ч. 1 ст. 37 Закону № 4212).

Утім, до порушення справи про банкрутство може і не дійти. Одна з новел, що гаряче обговорюються експертами з питань банкрутства напередодні набуття чинності новою редакцією Закону, — досудова санація (ст. 6 Закону № 4212). Річ у тім, що тепер:

— ще до порушення справи про банкрутство боржник або кредитор можуть ініціювати процедуру досудової санації;

— умовою проведення вказаної процедури є одночасна наявність письмової згоди боржника та письмової згоди кредиторів, обсяг вимог яких перевищує 50 % кредиторської заборгованості боржника згідно з даними бухобліку, але в будь-якому разі за згодою всіх забезпечених кредиторів (тобто кредиторів, чиї вимоги забезпечені заставою);

— можливість проведення досудової санації можна передбачити господарським договором;

— план досудової санації, схвалений кредиторами, має бути затверджено господарським судом (на розгляд відповідної заяви в суду є один місяць із дня її подання);

— якщо запропонований план досудової санації затверджено судом, запроваджується процедура санації строком до 12 місяців. Протягом цього строку діє мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, справу про банкрутство протягом строку мораторію порушено бути не може.

Як передбачено ч. 10 ст. 6 Закону № 4212 , Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство має затвердити ВГСУ. Щоправда, на сьогодні в першому читанні вже прийнято закон, яким передбачено передачу вказаного повноваження від ВГСУ спеціально уповноваженому органу з питань банкрутства.

На відміну від загальної процедури санації, досудова санація не обмежена обов’язковими вимогами. Її план може містити умови, передбачені для процедури судової санації, але їх уключення віднесено на розсуд зборів кредиторів (ч. 3 ст. 6 Закону № 4212).

Виявлення кредиторів у цій процедурі покладається на боржника, який визначає їх відповідно до даних бухгалтерського обліку та направляє кредиторам письмові повідомлення про проведення зборів. Оголошення про проведення зборів також публікується ним на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України.

Умови, які мають дотримуватися для порушення справи про банкрутство, ми вже називали вище: наявність грошового боргу в розмірі не менше 300 мінзарплат, підтвердженого рішенням суду та постановою держвиконавця. Як бачимо, інший виконавчий документ, крім постанови держвиконавця, не підійде.

Суд, отримавши заяву з проханням відкрити провадження у справі про банкрутство, відразу провадження у справі не відкриває (автори змін, що вносяться до Закону про банкрутство, пояснюють це небажанням створювати ситуацію, за якої страждає сумлінний суб’єкт господарювання, щодо якого подано безпідставну заяву про банкрутство). Ухвала про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство або про відмову в такому порушенні виноситься протягом 5 днів із дня отримання відповідної заяви. Розмір та склад вимог кредиторів як умова для порушення справи про банкрутство визначаються на момент звернення до суду.

Інформація про порушення справи про банкрутство підлягає офіційному оприлюдненню. Сам Закон № 4212 передбачає як належний спосіб такого оприлюднення розміщення відповідного оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України (ч. 10 ст. 16). Аналогічним чином планується повідомляти громадськість про запровадження процедури санації боржника, у тому числі досудову санацію, про банкрутство боржника та відкриття ліквідаційної процедури. Щоправда, згідно з п. 1 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212 зазначений порядок офіційного оприлюднення застосовуватиметься тільки з 18.01.2014 р. До цієї дати для публікації, як і раніше, слід використовувати газети «Голос України» чи «Урядовий кур’єр». Утім, сьогодні все голосніше лунає думка про необхідність перенести вказану перспективу на ближчий час, обумовивши набуття чинності одночасно з іншими змінами, тобто з 18.01.2013 р.

Момент офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, серед іншого, матиме значення в тих випадках, коли кредитор уже звернувся до боржника з вимогою про виплату заборгованості в позовній формі. У такій ситуації судове провадження за поданими позовами призупиняється. Після цього у кредитора (якщо він має статус конкурсного) є 30 днів, щоб заявити свої вимоги у процедурі про банкрутство. Якщо зі своїми вимогами до боржника в межах процедури банкрутства такий кредитор не звертається, то після закінчення 30-денного строку суд поновлює позовне провадження та відмовляє в задоволенні позову (відмова означає, що з аналогічною позовною вимогою цей же кредитор уже звернутися до суду не зможе). Якщо ж вимоги було заявлено та розглянуто в межах процедури банкрутства, позовне провадження підлягає закриттю. Якщо ж раптом так станеться, що провадження у справі про банкрутство буде припинено або в порушенні справи про банкрутство буде відмовлено, позовне провадження може бути поновлене, а позов розглянуто по суті.

З моменту порушення справи про банкрутство запроваджується мораторій на задоволення вимог кредиторів (ст. 19 Закону № 4212). Водночас дія мораторію не поширюється на:

— вимоги поточних кредиторів;

— виплату заробітної плати та нарахованих на неї страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

— відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян;

— виплату авторської винагороди, аліментів;

— вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов’язують боржника вчинити певні дії або утриматися від їх учинення.

Закон № 4212 пропонує розподіл кредиторів на такі групи:

— конкурсні кредитори, заборгованість перед якими виникла до відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо така заборгованість не забезпечена заставою;

— поточні кредитори, заборгованість перед яким виникла вже після порушення справи про банкрутство;

— забезпечені кредитори, заборгованість перед якими забезпечена заставою майна боржника або майнового поручителя.

Закон № 4212 передбачає на подання заявки конкурсним кредитором той самий 30-денний строк, який відлічується від дня офіційного опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство. Причому якщо раніше кредитори, вимоги яких виникли до порушення справи про банкрутство, але які не заявили їх у передбачений строк, позбавлялися права на повернення боргу (їх вимоги вважалися погашеними), то згідно з новим порядком, що запрацює з 18.01.2013 р., такі кредитори хоча і не вважатимуться конкурсними, однак вони зможуть заявляти свої вимоги на будь-якій стадії провадження. Щоправда, такі вимоги задовольнятимуться в останню, тобто шосту, чергу (ч. 4 ст. 23 Закону № 4212).

Звернемо увагу на ще одну новелу. Чинна редакція Закону про банкрутство надає кредитору, вимоги якого забезпечені заставою, статус конкурсного кредитора та право ввійти до складу комітету кредиторів. Згідно із Законом № 4212 кредитори, вимоги яких забезпечені заставою (виключно заставою, а не будь-яким-небудь іншим видом забезпечення зобов’язань), до конкурсних не належать та беруть участь у комітеті кредиторів виключно з правом дорадчого голосу. Водночас, майно, що є предметом забезпечення, до ліквідаційної маси не включається та використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує.

Після того як план санації затверджено комітетом кредиторів (за нього має проголосувати більше половини конкурсних кредиторів), він підлягає погодженню із забезпеченими кредиторами. У ситуації, коли хтось із забезпечених кредиторів (один, декілька чи всі) заперечує проти погодження плану санації, інші кредитори можуть прийняти одно з таких рішень:

— про виділення частини забезпечувального майна, продаж його на аукціоні та задоволення вимог такого кредитора (кредиторів) за рахунок отриманих від продажу коштів;

— про викуп боргу згідно з відомостями реєстру вимог кредиторів.

Закон № 4212 надає суду право визнавати недійсними договори, укладені боржником після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом року, що передував порушенню такої справи (ст. 20 Закону № 4212). Ініціатором визнання договору недійсним може бути або арбітражний керуючий, або конкурсний кредитор за такими підставами:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов’язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов’язання, унаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижче або вище ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Наслідки прийняття такого судового рішення будуть такими: кредитор повертає отримане від боржника майно та може вимагати або погашення свого боргу в першу чергу, або виконання зобов’язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

До процедури санації боржника Законом № 4212 уключено декілька процедур відновлення платоспроможності боржника, не передбачених чинною редакцією Закону про банкрутство:

1) виконання зобов’язань боржника власником майна (ст. 31 Закону № 4212);

2) збільшення статутного капіталу (ст. 32 Закону № 4212);

3) продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (ст. 33 Закону № 4212);

4) відчуження майна боржника шляхом заміщення активів (ст. 34 Закону № 4212). Передбачається виділення цілісного майнового комплексу боржника або його частини з пропорційною часткою зобов’язань поточних кредиторів у нове господарське товариство. Розмір статутного капіталу створеного товариства визначається як різниця між вартістю майнових активів боржника та вартістю боргів перед кредиторами.

Невідповідність балансової вартості активів їх можливій оцінці при продажу, а також неможливість реалізації низки активів (землі сільгосппідприємств, житлового фонду комунальних підприємств, іншого законодавчо забороненого для продажу майна) може спровокувати загрозу зловживання з боку боржника. Для задоволення вимог конкурсних кредиторів може бути залишено майнові активи, продаж яких не буде здійснено.

Окремий порядок має бути затверджено Кабінетом Міністрів України, прийняття якого передбачає Закон № 4212.

Новацією Закону № 4212 є дострокове припинення процедури санації в разі невиконання умов плану санації або поточних зобов’язань боржника, у зв’язку з чим господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру (ч. 12 ст. 28).

Законом № 4212 передбачено особливості здійснення процедури банкрутства для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частина державного майна перевищує 50 відсотків. У справі про банкрутство такого підприємства обов’язковою є участь представника державного органу, уповноваженого управляти державним майном (ст. 96). Міністерство юстиції наказом від 01.10.2012 р. № 1446/5 затвердило Порядок організації аукціонів у провадженні у справах про банкрутство стосовно майна державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 % (набере чинності одночасно із Законом № 4212 — 18.01.2013 р.).

Найбільш несподіваними для самих арбітражних керуючих виявилися норми, що замінюють ліцензію на свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого. Це пов’язане з тим, що тепер арбітражний керуючий не вважається суб’єктом підприємницької діяльності (це, зокрема, означає неможливість перебування арбітражних керуючих на спрощеній системі оподаткування). Йому надано податковий статус особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Із дня набуття чинності Законом № 4212 продовжуватимуть діяти раніше видані ліцензії. Проте протягом шести місяців, починаючи з 18.01.2013 р., арбітражному керуючому необхідно звернутися до державного органу з питань банкрутства із заявою про заміну ліцензії на свідоцтво нового зразка (п. 6 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4212). Заміна здійснюється безоплатно. Якщо з якихось причин у встановлений строк заяву не буде подано, отримати свідоцтво можна буде тільки після проходження навчання та складання іспиту.

Законом № 4212 запроваджується обов’язкове страхування професійних ризиків на суму не менше 300 мінзарплат.

Як передбачає нова редакція Закону № 4212, виплата грошової винагороди арбітражному керуючому здійснюється за рахунок наявних у боржника коштів, отриманих у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, отриманих від продажу майна (майнових прав) боржника. Унесені зміни захищають права арбітражного керуючого, оскільки виплата грошової винагороди арбітражному керуючому здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у встановленому розмірі на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому за кожний місяць виконання повноважень. Крім того, кредитори можуть створити окремий фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Законом № 4212 визначено мінімальні та максимальні ставки щомісячної грошової винагороди арбітражного керуючого:

для розпорядника майна — від двох мінзарплат (але не менше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців) до п’яти мінзарплат;

для санатора — основна грошова винагорода від двох середньомісячних зарплат керівника боржника за останні 12 місяців до десяти мінзарплат. Додаткова винагорода визначається в розмірі 5 % вартості стягнутих на користь боржника активів та 3 % суми задоволених вимог конкурсних кредиторів;

для ліквідатора — від двох середньомісячних зарплат керівника боржника за останні 12 місяців до десяти мінзарплат.

Серед інших змін, що стосуються роботи арбітражних керуючих, слід відзначити впровадження автоматизованого розподілу справ між арбітражними керуючими на підставі даних відповідного реєстру.

Норми, що встановлюють сплату судового збору при поданні відповідних заяв у межах процедури банкрутства, було також запроваджено Законом № 4212, проте, на відміну від решти тексту, вони набрали чинності з дня, наступного за днем офіційного опублікування (тобто з 19.01.2012 р.) та залишаються чинними.

Передбачений Законом № 4212 порядок банкрутства застосовуватиметься:

1) при розгляді справ про банкрутство, провадження за якими порушено починаючи з 18.01.2013 р.;

2) щодо процедури продажу майна, який здійснюватиметься після 18.01.2013 р., навіть якщо справа про банкрутство порушувалася до цієї дати;

3) щодо ліквідаційної процедури, навіть якщо справа про банкрутство порушувалася до 18.01.2013 р., за умови, що на вказану дату господарським судом не прийнято постанову про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначені перехідні питання не було врегульовано первісно законодавцем в тексті Закону № 4212, а тому відповідні положення було включено до Закону № 5405.