Профспілка, профспілкова організація на підприємстві

Профспілка, профспілкова організація на підприємстві

Профспілки позиціонують себе як органи, здатні захистити трудові та соціально-економічні права та інтереси трудящих. У цій статті спробуємо розібратися, наскільки профспілка необхідна на підприємстві, як вона створюється та відповідно до чого здійснює свою діяльність.

Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

Особливості правового регулювання, принципи створення, права та гарантії діяльності професійних спілок (далі — профспілки) визначають положення Конституції України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР, КЗпП, Закону про профспілки, Закону України «Про об’єднання громадян» від 16.06.92 р. № 2460-XII, інші нормативно-правові акти, прийняті відповідно до перелічених вище документів.

Згідно зі ст. 1 Закону про профспілки профспілка — це добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних загальними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Отже, метою діяльності профспілки є не отримання прибутку, а здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Створюються профспілки без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Отже, ніхто не має права зобов’язати працівників підприємства створити профспілку або організацію профспілки* на підприємстві. Більше того, якщо профспілка вже діє на підприємстві, то змушувати працівників до вступу в профспілку протиправно.

* Згідно зі ст. 1 Закону про профспілки організації профспілки — це організаційні ланки профспілки, що визначені статутом профспілки та діють у межах повноважень, наданих статутом та Законом про профспілки.

У своїй діяльності профспілки незалежні від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій. Вони їм не підзвітні та не підконтрольні.

Діють профспілки відповідно до законодавства та свого статуту (положення). Усі профспілки мають рівні права.

Основні вимоги до статуту (положення) профспілки наведено у ст. 14 Закону про профспілки. Згідно з цією нормою Закону про профспілки статут (положення) повинен містити, серед іншого:

1) статус профспілки, її повну та скорочену назву (за наявності), місцезнаходження виборних органів профспілки (юридичну адресу);

2) мету та завдання профспілки;

3) умови, порядок прийняття та виходу з членів профспілки, а також умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки;

4) права, обов’язки членів профспілки;

5) організаційну структуру профспілки;

6) повноваження виборних органів профспілки та порядок формування їх складу;

7) умови, строки, порядок скликання загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень;

8) порядок та строки звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки;

9) порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки;

10) джерела надходження (формування) коштів профспілки та напряму їх використання;

11) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки;

12) порядок внесення змін до статуту профспілки;

13) умови і порядок припинення діяльності профспілки та вирішення майнових питань.

Статут (положення) профспілки приймається з’їздом, конференцією, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня.

Щодо статусу профспілки, про який згадувалося вище, зазначимо таке. Профспілки можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських. Такий розподіл необхідний для цілей представництва та здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин.

Статус профспілки визначається його статутом .

Профспілки або організації профспілок, що діють на підприємствах , в установах, організаціях, навчальних закладах або об’єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно або які працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб мають статус первинних. Про створення первинних профспілкових організацій поговоримо пізніше, а зараз розглянемо питання легалізації профспілок.

Профспілки підлягають легалізації шляхом повідомлення на відповідність заявленому ними у статуті (положенні) статусу.

Профспілка підприємства, що діє на підставі власного статуту , легалізується в порядку, визначеному ст. 16 Закону про профспілки. Легалізація такої профспілки здійснюється відповідним територіальним органом Мін’юсту та полягає у проведенні правової експертизи установчих документів на їх відповідність законодавству України, прийнятті рішення про легалізацію, унесення відомостей до відповідного реєстру та присвоєння реєстраційного номера, видачі свідоцтва про легалізацію із зазначенням статусу профспілки.

Для легалізації керівник виборного органу профспілки підприємства подає до легалізуючого органу заяву, до якої додає статут (положення), протокол загальних зборів членів профспілки з рішенням про його затвердження, відомості про виборний орган, а також відомості про наявність організацій профспілки.

Легалізація проводиться в місячний строк. При цьому легалізуючий орган не має права відмовити в легалізації профспілки. Тобто навіть якщо подані для легалізації документи не відповідають заявленому у статуті статусу, орган Мін’юсту повинен запропонувати профспілці надати додаткові документи для підтвердження свого статусу.

Про легалізацію профспілки територіальні органи Мін’юсту повідомляють державних реєстраторів у порядку, визначеному Регламентом, затвердженим спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Мін’юстом України від 27.02.2007 р. № 23/74/5.

Первинна профспілкова організація створюється відповідно до статуту профспілки за наявності не менше 3 осіб, які виявили бажання її створити (п. 1.2 Примірного положення).

Рішення про створення на підприємстві первинної профорганізації приймається на загальних зборах (конференції) членів профспілки або осіб, які побажали її створити. На цих же зборах приймається рішення про входження організації до певної профспілки. Про прийняті на зборах (конференції) рішення інформується виборний орган територіальної організації тієї профспілки, до якої входитиме новостворена організація, а за його відсутності — центральний орган такої профспілки.

У місячний строк після надходження документів від створюваної первинної профспілкової організації виборний орган територіальної організації профспілки (центральний орган профспілки) приймає рішення про включення такої організації:

1) до складу профспілки;

2) до переліку організаційних ланок профспілки;

3) до складу територіальної організації профспілки (за наявності такої організації).

Про прийняте рішення виборний орган територіальної організації профспілки (центральний орган профспілки) повідомляє новостворену первинну профспілкову організацію шляхом видачі копії рішення про її належність до профспілки або виписки з цього рішення.

Далі первинна профспілкова організація направляє легалізуючому органу за місцем свого знаходження повідомлення про належність до певної профспілки з посиланням на свідоцтво про легалізацію профспілки, на підставі якої така організація включається до реєстру об’єднань громадян.

Також повідомлення про належність до профспілки первинна профспілкова організація направляє роботодавцю із зазначенням персонального складу працівників, які нею об’єднуються (п. 1.5 Примірного положення).

Оскільки на більшості підприємств діють саме первинні профспілкові організації, то далі розглянемо, якими повноваженнями наділені їх виборні органи.

Вищим органом управління первинної профспілкової організації є профспілкові збори (конференція). Саме на профспілкових зборах (конференції) для ведення поточної роботи в первинній профспілковій організації обирається профспілковий комітет та ревізійна комісія, а в нечисленних первинних профспілкових організаціях, де не створюються виборні органи — профспілковий організатор (профспілковий представник).

У представницьких цілях, а також для захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки виборний орган (профком) має право організовувати ведення колективних переговорів, укладати та контролювати виконання колективного договору, звертатися з вимогою до відповідних органів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання умов колективного договору (п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону про профспілки, ст. 3 Закону про колдоговори).

Спільно з роботодавцем профком вирішує питання:

— запровадження, перегляду та зміни норм праці, оплати праці працівників підприємства (див. ст. 86, 97 КЗпП, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР);

— робочого часу та часу відпочинку. Виборний орган погоджує графіки змінності (ст. 69 КЗпП) та надання відпусток (ст. 79 КЗпП), запровадження підсумованого обліку робочого часу (ст. 61 КЗпП), дає дозвіл на проведення надурочних робіт (ст. 64 КЗпП), робіт у вихідні дні (ст. 67 КЗпП) тощо.

Профком представляє інтереси застрахованих осіб у комісії із соціального страхування. Він здійснює громадський контроль за виконанням роботодавцем законодавства про працю та про охорону праці, за забезпеченням на підприємстві безпечних умов праці тощо та вимагає від роботодавця усунення виявлених порушень.

Цей орган за дорученням працівників може представляти їх інтереси під час розгляду індивідуальних трудових спорів та в колективному трудовому спорі.

Крім перелічених, виборні органи первинної профспілкової організації мають також інші права, передбачені законодавством України і зокрема ст. 247 КЗпП, ст. 38 Закону про профспілки.

На завершення статті зазначимо дещо про основну рушійну силу профспілки, заради якої він і створюється, — про його членів.

Член профспілки — це особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

Рішення про вступ до профспілки та вихід з неї працівник приймає самостійно. Підставою для вступу громадянина до профспілки чи виходу з неї є особиста заява працівника, подана до первинної організації профспілки. Якщо ж профспілка тільки створюється, то прийняття до неї проводиться установчими зборами.

Звертаємо увагу: належність чи неналежність працівника до будь-якої профспілки не повинна обмежувати його трудові, особисті або інші права та свободи.

Підсумовуючи, зазначимо таке. Створення профспілки або організації профспілки на підприємстві — справа трудового колективу цього підприємства. Проте наявність такого органу дозволить трудящим — членам цієї профспілки захистити свої трудові та соціально-економічні права й інтереси.