Купівля-продаж корпоративних прав фізособами: ПДФО
Продаж корпоративних прав або акцій товариства його учасником іншому учаснику або третій особі — досить поширена на практиці операція. У цій статті розглянемо особливості оподаткування доходів, отриманих фізичними особами в результаті продажу корпоративних прав або акцій.
Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
Перш ніж перейти до оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу корпоративних прав, нагадаємо, що з положень ч. 1 ст. 167 ГКУ випливає: особи, які мають частку у статутному фонді господарської організації, є власниками корпоративних прав. В акціонерному товаристві корпоративні права згідно з частками у статутному капіталі закріплюються акціями (див. ст. 152 ЦКУ).
Акції віднесено ч. 2 ст. 3 та абзацом першим ч. 1 ст. 6 Закону № 3480 до цінних паперів. У зв’язку з цим зазначимо таке. Пунктом 3 ст. 165 ГКУ встановлено, що правочини купівлі-продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торговці цінними паперами — посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів.
Діяльність з торгівлі цінними паперами — це один із видів професійної діяльності на фондовому ринку, що здійснюється виключно на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (абзац другий ч. 2, ч. 3 ст. 16 Закону № 3480).
Не належать до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності операції (ч. 8, 9 ст. 17 Закону № 3480, п. 1 Рішення № 321):
— розміщення емітентом власних цінних паперів;
— викупу емітентом власних цінних паперів для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання;
— проведення суб’єктами господарської діяльності розрахунків з використанням векселів;
— здійснення суб’єктами господарської діяльності на підставі договорів комісії або доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами (далі — ТЦП), який має ліцензію на провадження діяльності з випуску та обігу цінних паперів, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем;
— дарування та спадкоємства цінних паперів;
— пов’язані з виконанням рішення суду;
— що не потребують участі ТЦП у випадках, передбачених законами України*.
* Звертаємо увагу: з 01.01.2013 р. наберуть чинності зміни, унесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про цінні папери» від 04.07.2012 р. № 5042-VI до ст. 17 Закону № 3480. У зв’язку з цим із зазначеної дати можна буде здійснювати без участі ТЦП також операції з викупу та продажу емітентом власних цінних паперів, будь-які операції щодо неемісійних цінних паперів. Не потрібний буде ТЦП і в разі зміни власника цінних паперів у результаті правоприємства. А ось операції успадкування і зараз, і після 01.01.2013 р. можуть здійснюватися без ТЦП.
Усі інші операції, пов’язані з купівлею-продажем цінних паперів суб’єктами господарювання або фізичними особами — не підприємцями, вважаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів та потребують отримання ліцензії на провадження діяльності з випуску та обігу цінних паперів. Тобто здійснювати їх слід через професійного ТЦП.
Отже, підсумовуючи викладене, зробимо такі висновки:
1) покупцями корпоративних прав (часток, паїв у статутному фонді, акцій), що належать учасникам товариства, можуть бути як юридичні особи (у тому числі і само товариство), так і фізичні особи;
2) якщо операція купівлі-продажу акцій не зазначена серед операцій, які не належать до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності, правочин має вчинюватися за посередництва професійного ТЦП. З 01.01.2013 р. в іншому випадку правочин буде нікчемним.
При придбанні корпоративних прав у фізичної особи — власника таких корпоративних прав закономірно виникає питання про необхідність утримання податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) із суми виплаченого йому доходу.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. IV ПКУ. Для цілей цього розділу корпоративні права підпадають під поняття «інвестиційний актив» (див. п.п. «а» п.п. 170.2.7 ПКУ).
Доходи від операцій з інвестиційними активами оподатковуються за правилами, установленими п. 170.2 ПКУ. Розглянемо їх залежно від способу продажу інвестиційного активу: безпосередньо продавцем покупцю чи з використанням послуг професійного ТЦП.
Купівля корпоративних прав безпосередньо у фізособи — учасника товариства
Згідно з п.п. 170.2.1 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно. Звітним періодом для цілей оподаткування інвестиційного прибутку є календарний рік. Виняток із цієї норми передбачено п.п. 170.2.9 ПКУ тільки для випадку купівлі-продажу інвестактивів із використанням послуг професійного ТЦП, уключаючи банк (див. розділ «Купівля та продаж акцій через професійного торговця цінними паперами» на с. 16).
Таким чином, у разі купівлі корпоративних прав (часток у статутному фонді, акцій, у випадках, коли такі операції не належать до торгівлі цінними паперами) безпосередньо у фізособи — учасника товариства юридичною особою (самим товариством) покупець корпоративних прав (акцій) не є відносно продавця податковим агентом, тобто не нараховує та не сплачує до бюджету ПДФО при виплаті доходу фізичній особі — продавцю корпоративних прав. Водночас у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ такий покупець — суб’єкт господарювання зобов’язаний буде відобразити дохід, що виплачується продавцю-фізособі, з ознакою доходу «112». У цій ситуації фізична особа, яка відчужує належні їй інвестиційні активи, зобов’язана буде самостійно за результатами звітного року визначити інвестиційний прибуток від такої операції та розрахувати податкові зобов’язання з податку на доходи. Якщо Ви саме і є тією особою, яка отримала дохід від продажу корпоративних прав (акцій), то подальша інформація, наведена в цьому розділі статті, для Вас.
Згідно з п.п. 164.2.9 ПКУ до загального оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податків операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Не підлягає оподаткуванню та не включається до оподатковуваного доходу платника податків, який здійснював операції з інвестактивами (пп. 164.2.9 і 170.2.8 ПКУ):
1) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абз. 1 п.п. 169.4.1 ПКУ (у 2012 році — 1500 грн.). Зауважимо, що з 1500 грн. слід порівнювати загальний дохід, а не дохід за кожною операцією;
2) дохід, отриманий платником податку у вигляді процентів, нарахованих на цінні папери, емітовані Мінфіном, та на боргові зобов’язання НБУ (п.п. 165.1.2 ПКУ);
3) дохід, отриманий платником податку в результаті відчуження акцій (інших корпоративних прав), отриманих ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установи Ощадбанку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також дохід, отриманий таким платником податку в результаті відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) за нормами безоплатної передачі, визначеними ст. 121 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III залежно від їх призначення, та майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації (п.п. 165.1.40 ПКУ);
4) інвестиційний прибуток від операцій з борговими зобов’язаннями НБУ та казначейськими зобов’язаннями України, емітованими Мінфіном, у тому числі від зміни курсу іноземної валюти (п.п. 165.1.52 ПКУ).
У випадках, зазначених у пунктах 1, 3 і 4, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.
Облік доходів, отриманих від продажу інвестиційних активів, та витрат, понесених у зв’язку з їх придбанням, платник податків веде самостійно. Для ведення такого обліку затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1022 форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
За підсумками звітного року платник податків за кожним фінансовим активом визначає фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток).
Інвестиційний прибуток розраховується як додатна різниця між доходом , отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу.
При цьому п.п. 170.2.2 ПКУ до продажу інвестиційного активу прирівняно також операції з:
— обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
— зворотного викупу або погашення інвестиційного активу, який належав платнику податку, його емітентом;
— повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента або ліквідації такого емітента.
До придбання інвестиційного активу прирівняно операції з унесення фізичною особою коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи — резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права*.
* Зауважимо, що сума майнового та немайнового внеску платника податків до статутного фонду юридичної особи — емітента корпоративних прав в обмін на такі корпоративні права не включається до складу оподатковуваного доходу такої фізособи на підставі п.п. 165.1.44 ПКУ.
Інвестиційний актив, подарований платнику податку або успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та ПДФО, сплачених у зв’язку з таким даруванням або спадкоємством.
Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку виходить від’ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком (п.п. 170.2.3 ПКУ).
Звертаємо увагу: у пп. 170.2.4, 170.2.5 ПКУ** наведено випадки, коли інвестзбитки не враховуються при визначенні загального фінансового результату від операцій з інвестактивами, а саме:
1) якщо платник податку протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав), а також протягом наступних 30 календарних днів із дня такого продажу придбаває пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав). У цьому випадку вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ціни проданого пакета;
2) якщо платник податку протягом звітного (податкового) року продає інвестиційний актив за договором, що передбачає право на його зворотний викуп наступного року, або придбаває опціон на такий викуп;
3) якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) пов’язаним із ним особам;
4) якщо платник податку, який дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину.
** Дія пп. 170.2.4 і 170.2.5 ПКУ не поширюється на придбання або продаж цінних паперів та деривативів, що здійснюються на фондовій біржі, а також у разі придбання або продажу пакета акцій розміром більше 25 % статутного капіталу емітента; викупу акцій емітентом, у тому числі на вимогу власника акцій; придбання емісійних цінних паперів у процесі їх приватного розміщення; придбання або продажу цінних паперів, які відповідно до вимог законодавства не можуть перебувати в обігу на фондовій біржі.
Також слід мати на увазі: якщо платник податку продає інвестиційний актив протягом звітного (податкового) року, унаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному звітному (податковому) році, для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання таких двох пакетів.
Якщо протягом звітного року платником податку понесені витрати, пов’язані з придбанням цінних паперів, що мають ознаки фіктивності, установлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, такі витрати не враховуються при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами або деривативами.
Далі платник податків визначає фінансовий результат (інвестиційний прибуток, інвестиційний збиток) окремо за операціями з:
1) цінними паперами, деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів;
2) цінними паперами, деривативами, що не перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів;
3) корпоративними правами (іншими, ніж цінні папери).
Отримані в результаті розрахунку дані відображаються платником податків у відповідних рядках графи 6 таблиці I додатка 3 до Податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Мінфіну України від 07.11.2011 р. № 1395 (далі — декларація про доходи).
Потім розраховується загальний фінансовий результат операцій з інвестактивами. Він дорівнює сумі інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшеній на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом звітного року, та суму від’ємного значення загального фінансового результату операцій з інвестактивами попереднього року (за наявності).
У разі якщо значення загального фінансово результату операцій з інвестиційними активами за результатами звітного року додатне, такий результат уключається до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку та відображається в рядку 01.04 розділу II декларації про доходи.
Якщо в результаті розрахунку платником податків отримане від’ємне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.
Якщо загальний фінансовий результат від операцій з інвестактивами, розрахований за підсумками року, додатний, його сума в межах 10 розмірів мінзарплати, установленої на 1 січня звітного року (у 2012 році — 10730 грн.), обкладається податком на доходи фізичних осіб за ставкою 15 %, а сума перевищення — за ставкою 17 %.
Платник податків, який задекларував доходи, отримані ним у тому числі від операцій з інвестактивами, самостійно на підставі даних, зазначених ним у декларації про доходи, визначає суму податкового зобов’язання та сплачує її до бюджету до 1 серпня року, наступного за звітним (абзац перший п. 179.7 ПКУ).
Купівля та продаж акцій через професійного торговця цінними паперами
У разі проведення фізособою операцій з цінними паперами (у тому числі акціями) з використанням послуг професійного ТЦП , уключаючи банк, цей торговець (банк) в обов’язковому порядку зобов’язаний виконати щодо таких операцій усі функції податкового агента (п.п. 170.2.9 ПКУ). Тобто ТЦП як податковий агент повинен нарахувати, утримати та сплатити ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи із суми інвестиційного прибутку, що виплачується такій особі, вести податковий облік, подати податкову звітність органам ДПС та нести відповідальність за порушення норм ПКУ (п.п. 14.1.180 ПКУ).
Порядок визначення інвестприбутку міститься в Методиці, яку було розроблено відповідно до п.п. 170.2.9 ПКУ .
Для цілей Методики під об’єктом оподаткування розуміється інвестиційний прибуток, отриманий у розрахунковому періоді фізособою — платником податку за операціями з інвестиційними активами з використанням послуг ТЦП. При цьому розрахунковим періодом може бути:
1) звітний календарний рік;
2) частина календарного року, якщо протягом такого року:
— на вимогу платника податків ТЦП проводить поточну виплату коштів (визначається за період з 1 січня звітного року або дати початку дії договору* ТЦП із платником податків, якщо така дата настає після 1 січня, до дати фактичної поточної виплати коштів);
— виконано або розірвано договір, укладений платником податків із ТЦП (визначається за період з 1 січня звітного року або дати початку дії такого договору, якщо така дата настає після 1 січня, до дати виконання або розірвання договору включно).
* Під договором слід розуміти договір на брокерське обслуговування, договір на управління цінними паперами та грошовими коштами (договір про управління), договір комісії, договір доручення, договір купівлі-продажу, а також будь-який інший договір, що укладається платником податку з торговцем цінними паперами відповідно до закону та передбачає здійснення операцій з цінними паперами або деривативами.
Інвестиційний прибуток, що підлягає обкладенню ПДФО , дорівнює сумі:
1) інвестиційного прибутку від операцій з інвестиційними активами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів та деривативів (далі — організований ринок),
та
2) інвестиційного прибутку від операцій з інвестиційними активами, що не перебувають в обігу на такому ринку.
Інвестиційний прибуток від зазначених операцій визначається ТЦП у загальному порядку, установленому пп. 170.2.2 — 170.2.5 ПКУ, розд. II Методики з урахуванням положень розд. III Методики (для операцій з цінними паперами) та розд. IV Методики (для операцій з деривативами). Зауважимо: щоб ТЦП міг урахувати витрати на придбання інвестиційного активу, платник податків повинен надати йому відповідні підтвердні документи.
Звітним періодом, за який здійснюється оподаткування прибутку від операцій з інвестиційними активами, є календарний рік. Водночас у разі проведення ТЦП протягом звітного календарного року повної або часткової виплати доходу такий ТЦП зобов’язаний розрахувати суму інвестиційного прибутку у складі поточної виплати та суму ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету з такої виплати. Порядок виконання функцій податкового агента ТЦП за поточними виплатами встановлено п. 2.17 Методики. Із положень цього підпункту Методики випливає, що:
по-перше, фактично нарахований (виплачений) інвестиційний прибуток, отриманий платником податків у складі поточної грошової виплати протягом звітного року, уключається до складу місячного оподатковуваного доходу за датою фактичної виплати та/або за датою виконання або розірвання в період до кінця такого року договору, укладеного з платником податків;
по-друге, протягом звітного року ТЦП розраховує умовно прибуток від операцій з інвестактивами наростаючим підсумком, ураховуючи, на нашу думку, у тому числі й можливі збитки;
по-третє, при визначенні суми ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, слід ураховувати суми податку, утримані ТЦП протягом розрахункового періоду.
Ураховуючи наведене вище, на наш погляд, порядок розрахунку суми ПДФО, що підлягає утриманню та сплаті до бюджету ТЦП із поточної виплати, має бути таким:
1) проводиться розрахунок умовного фінансового результату (інвестиційний прибуток або збиток) наростаючим підсумком за розрахунковий період;
2) визначається сума інвестиційного прибутку у складі поточної виплати як різниця між загальним умовним інвестприбутком за розрахунковий період та сумою інвестиційного прибутку, отриманого платником податків до дати поточної виплати;
3) визначається сума ПДФО, яку слід утримати із загального умовного інвестприбутку за розрахунковий період. Нагадаємо, що оподаткування прибутку від операцій з інвестактивами здійснюється за ставкою 15 % у межах 10 мінімальних заробітних плат, установлених на 1 січня звітного року (у 2012 році — 10730 грн.), а в сумі перевищення над указаною величиною — за ставкою 17 %;
4) визначається сума ПДФО, що підлягає утриманню з поточної виплати, як різниця між сумою ПДФО із суми загального умовного інвестприбутку за розрахунковий період та сумою фактично утриманого ПДФО за розрахунковий період;
5) здійснюється сплата до бюджету ПДФО з поточної виплати та виплата доходу платнику податків;
6) сума інвестиційного прибутку, що включається до місячного оподатковуваного доходу, а також сума утриманого ПДФО відображаються ТЦП у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. Звертаємо увагу: не вся сума інвестиційного прибутку за розрахунковий період, а тільки фактично нарахований (виплачений) інвестиційний прибуток, отриманий платником податків у складі поточної грошової виплати. На особливостях формування та подання ТЦП Податкового розрахунку за формою № 1ДФ зупинимося докладно.
Відповідно до п.п. «б» п. 176.2 ПКУ та п. 2.22 Методики ТЦП зобов’язаний щокварталу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, подавати до органу ДПС за своїм місцезнаходженням Податковий розрахунок за формою № 1ДФ. Звертаємо увагу: Податковий розрахунок за формою № 1 ДФ формується та подається тільки в разі, коли у звітному кварталі мали місце нарахування та/або виплата платнику податків інвестиційного прибутку. Тобто якщо в місяцях звітного кварталу платнику податку здійснювалася поточна виплата, то фактично нарахований (виплачений) інвестприбуток, що є частиною такої виплати, має бути відображено в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за квартал, на який припадає місяць виплати (нарахування). Дохід у вигляді інвестиційного прибутку відображається в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «112». Якщо за результатами розрахунку отримано інвестиційний збиток, він у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ не відображається.
Крім того, податковим агентам — ТЦП, які здійснюють поточні грошові виплати протягом звітного року, необхідно враховувати таке:
1) якщо згідно з умовами договору, укладеного між платником податків та ТЦП, передбачено порядок виплати інвестиційного прибутку у визначені строки або на письмово заявлену вимогу платника податків, то Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається за підсумками звітного кварталу, в якому відбулася виплата (нарахування) інвестприбутку ;
2) якщо у зв’язку з виконанням або розірванням у період до кінця звітного податкового року договору одночасно не здійснюється поточна виплата коштів, то інвестиційний прибуток, розрахований податковим агентом, вважається отриманим в останній робочий день строку дії такого договору. Тобто в цьому випадку відобразити інвестиційний прибуток необхідно в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за квартал, на який припадає останній робочий день строку договору. При цьому податок на доходи фізичних осіб розраховується, утримується та перераховується до бюджету податковим агентом не пізніше календарного місяця, наступного за місяцем, на який припадає дата виконання або розірвання договору.
Визначившись з розрахунком інвестприбутку та ПДФО протягом року, а також з їх відображенням у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ, розглянемо порядок проведення остаточного розрахунку ПДФО за підсумками року.
Пункт 2.18 Методики зобов’язує ТЦП після закінчення звітного року провести розрахунок:
1) інвестиційного прибутку, отриманого платником податку в такому році,
та
2) суми ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету з такого прибутку, з урахуванням утриманих та сплачених протягом року сум податку.
Цей розрахунок не здійснюється в разі, якщо протягом звітного року договори, укладені з фізособою, було виконано або розірвано, інвестиційний прибуток ТЦП було розраховано, а ПДФО — утримано та сплачено до бюджету в повному обсязі.
Зауважимо, що в Узагальнюючій консультації № 595 ДПСУ вказала, що при визначенні інвестиційного прибутку ТЦП, виконуючи функції податкового агента, не враховує інвестиційний збиток. На нашу думку, цей висновок слід розуміти так: у разі розрахунку інвестиційного прибутку за підсумками поточного звітного року торговець не враховує суму інвестиційних збитків, отриманих торік цим платником податків. Якщо ж за підсумками поточного звітного року отримано збиток, ТЦП не враховує його при визначенні інвестиційного прибутку наступного року . У цих випадках платник податків самостійно за підсумками року декларує збиток та враховує його при визначенні фінансового результату від операцій з інвестактивами.
Сума інвестиційного прибутку, розрахована ТЦП за результатами звітного року, вважається отриманою платником податків в останній робочий день грудня такого року. Відповідно такий інвестприбуток відображається в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за IV квартал звітного року.
ПДФО із суми інвестприбутку за рік ТЦП перераховує до бюджету до кінця січня року, наступного за звітним (п. 2.19 Методики). Результати розрахунку, проведеного за підсумками року, ТЦП відображає в Довідці про визначення торговцем цінними паперами при виконанні ним функцій податкового агента інвестиційного прибутку платника податку на доходи фізичних осіб за формою, установленою в додатку до Методики (далі — Довідка), що складається за кожною фізичною особою та видається їй до кінця січня року, наступного за звітним (п. 2.23 Методики). Зауважимо, що цю Довідку може бути видано до закінчення року, якщо протягом такого року виконано або розірвано договір платника податку з торговцем цінними паперами.
Якщо виплачених платнику податків коштів недостатньо для утримання всієї суми ПДФО, ТЦП відображає цю інформацію в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ та в Довідці. У цьому випадку непогашену частину податку платник податків сплачує самостійно за результатами подання річної податкової декларації.
Звертаємо увагу: виконання ТЦП обов’язків податкового агента не звільняє платника податків від обов’язку задекларувати результати всіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року, проведених як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, указаних у п.п. 170.2.8 ПКУ (див. вище).
При формуванні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами платник податків ураховує суму інвестиційних збитків, отриманих від операцій з інвестактивами з використанням послуг торговців цінними паперами, та інвестзбитки минулих років. При цьому він використовує дані Довідки, виданої торговцем цінними паперами (або Довідок, якщо протягом звітного року використовувалися послуги декількох торговців).
Якщо за підсумками року від операцій з інвестактивами отримано загальний інвестприбуток, то його сума в межах 10 розмірів мінзарплати, установленої на 1 січня звітного року (у 2012 році — 10730 грн.), обкладається податком на доходи фізичних осіб за ставкою 15 %, а сума перевищення — за ставкою 17 %.
При поданні річної декларації до органу ДПС платник податків надає Довідку як підтвердний документ. У Довідці має бути вказано розрахований торговцем результат (прибуток, збиток) окремо за операціями з інвестактивами, суму ПДФО, що підлягає утриманню торговцем за підсумками звітного періоду, суму податку, яку фактично було утримано ним протягом року, а також суму переплати ПДФО (за наявності).
