Загальновиробничих витрат у торговельних підприємств немає
Чи потрібно формувати та розподіляти загальновиробничі витрати в торговельному підприємстві?
(м. Київ)
Загальновиробничими визнаються виробничі накладні витрати, тобто ті, що відносяться до виробництва в цілому, але не можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат. Відповідно до п. 16 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.99 р. № 318 (далі — П(С)БО 16),
загальновиробничі витрати бувають змінними (включаються до виробничої собівартості в повному обсязі виходячи з фактичної потужності звітного періоду) та постійними (відносяться на виробничу собівартість у розподіленій частині, виходячи з нормальної виробничої потужності). Розподілені загальновиробничі витрати включаються до собівартості з розподілом на кожен об’єкт витрат відповідно до вибраної бази. Нерозподілені загальновиробничі витрати визнаються витратами того періоду, в якому вони виникли, та включаються в цьому періоді до собівартості реалізованої продукції**.
** Докладно про формування, розподіл та облік загальновиробничих витрат див. статтю «Загальновиробничі витрати в податковій собівартості» («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 73, с. 20 — 29).
П(С)БО 16 розрізняє собівартість товарів та собівартість виробленої продукції. У п. 11 П(С)БО 16 встановлено склад виробничої собівартості, а в п. 10 П(С)БО 16 — собівартість товарів, що визначається згідно з П(С)БО 9 «Запаси».
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій , затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291, передбачає, що облік загальновиробничих витрат ведеться на рахунку 91, і прямо вказує, що цей рахунок не використовується торговельними підприємствами. Це цілком логічно, оскільки виробництва в торговельних підприємств немає. Відповідно до п. 19 П(С)БО 16 для торговельних підприємств усі витрати обігу, крім адміністративних, інших операційних та фінансових, уключаються до складу витрат на збут.
Аналогічна ситуація із загальновиробничими витратами й у податковому обліку. Відповідно до абз. 5 п. 138.8 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — ПКУ) загальновиробничі витрати відносяться на собівартість вироблених та реалізованих товарів (робіт, послуг) відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Хоча в ПКУ прямо не зазначено, чи формуються у торговельних підприємств загальновиробничі витрати, можна зробити висновок, що підхід ПКУ аналогічний підходу П(С)БО 16 і також розмежовує собівартість товарів і собівартість продукції. Згідно з п. 138.6 ПКУ собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізних мит та витрат на доставку й доведення до стану, придатного до продажу. Отже, у торговельних підприємств загальновиробничі витрати не формуються зважаючи на специфіку діяльності, яка, з одного боку, виключає виробництво, оскільки орієнтована виключно на збут, а з іншого боку — внаслідок специфічного визначення самої суми собівартості реалізації в торговельному підприємстві.
Максим Нестеренко, економіст-аналітик
