Майбутнє податкових різниць
У вересні цього року на замовлення ДННУ «Академія фінансового управління» пройшли науково-практичні семінари, присвячені методиці розрахунку податкових різниць. Три семінари на цю тему відбулись за участі Всеукраїнської громадської організації «Спілка податкових консультантів України» (далі — СПКУ). На наші запитання за підсумками цих заходів відповідає керівник групи експертів СПКУ, член методологічної ради з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України Л. В. Рубаненко.
Людмило Василівно, чому СПКУ приділяє значну увагу питанням визначення податкових різниць?
По-перше, з 1 січня 2013 року відповідно до Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платники податку на прибуток у складі фінансової звітності зобов’язані подавати інформацію про тимчасові та постійні податкові різниці. Реалізація цієї законодавчої норми вимагає проведення підготовчої роботи.
По-друге, саме підготовка до складання Додатка до фінансової звітності про перелік податкових різниць призвела до порозуміння між фахівцями Міністерства фінансів України та фахівцями професійних громадських об’єднань у питаннях подальшої гармонізації бухгалтерського та податкового законодавства з метою скорочення економічно необґрунтованих тимчасових податкових різниць та спрощення процедури визначення оподатковуваного прибутку.
Проведення подібних семінарів дозволяє разом із фахівцями фінансових служб підприємств, організацій та установ виявити проблемні питання та підготувати пропозиції щодо їх вирішення ще до початку запровадження механізму визначення податкових різниць.
Які податкові різниці пропонується ліквідувати?
Майже всі погоджуються з тим, що ремонти та поліпшення основних засобів повинні відображатися у податковій звітності за правилами, що існують у бухгалтерських нормативних документах.
Більш дискусійним є питання відображення у складі витрат суми створених забезпечень на виплату відпусток працівникам. Експерти СПКУ і я також, вважаємо, що норми ПКУ, які зараз діють, дозволяють для цілей складання податкової звітності визнавати витратами суми створених забезпечень (крім забезпечень на додаткове пенсійне забезпечення та виконання гарантійних зобов’язань) за правилами П(С)БО 11 «Зобов’язання». Діє загальна норма, якщо в ПКУ не встановлено особливостей для визначення окремих видів витрат, то ці витрати відображаються за правилами бухгалтерського обліку.
Але не всі фахівці контролюючих органів з цим погоджуються. Деякі з них декларують інший принцип: не наведено в переліку витрат в ПКУ, то не є витратами.
Тому ми запропонували внести до ПКУ уточнення та передбачити віднесення до витрат сум створених забезпечень для відшкодування наступних операційних витрат на виплату відпусток працівників.
Із матеріалів науково-практичних семінарів відомо, що фахівці СПКУ спільно з фахівцями підприємств зробили пробні розрахунки податкових різниць за методикою, що була запропонована Академією фінансового управління. З якими проблемами вони зіткнулися?
Основною проблемою ми вважаємо наявність податкових різниць як постійних, так й тимчасових, при визначенні собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) для цілей складання фінансової та податкової звітності. На підприємствах із великою номенклатурою продукції та за наявності декількох ступеней незавершеного виробництва, дуже складно визначати такі податкові різниці. Але цю проблему розуміють у Міністерстві фінансів України та готові ініціювати внесення відповідних змін до ПКУ, які значно полегшать визначення податкових різниць для платників податку на прибуток.
Пропонується доповнити пункт 138.8 ст. 138 ПКУ абзацом восьмим наступного змісту:
«Платник податку на прибуток протягом звітного періоду веде облік витрат на виготовлення продукції, товарів, робіт послуг відповідно до П(С)БО або МСФЗ. В кінці звітного періоду платник податку визначає податкову різницю з витрат на виготовлення товарів, робіт, послуг, яка визначається як різниця між сумою витрат на виготовлення товарів, робіт, послуг, обраховану за даними бухгалтерського обліку, та витратами на виготовлення товарів, робіт, послуг, що визначені з урахуванням обмежень, встановлених розділом ІІІ цього Кодексу. Позитивна податкова різниця з витрат на виготовлення товарів, робіт, послуг включається до складу інших доходів, а від’ємна — до складу інших витрат в податковому періоді, коли така різниця виникла, при цьому собівартість виготовленої та реалізованої в звітному періоді продукції, а також собівартість нереалізованих товарів, робіт послуг та незавершеного виробництва станом на кінець такого звітного періоду не коригується на податкові різниці з виготовлення товарів, робіт, послуг».
Що дає підприємствам нововведення у ПКУ щодо необхідності подавати інформацію про податкові різниці у складі фінансової звітності?
Я вважаю, що завершальним етапом буде перехід на визначення оподатковуваного прибутку за показниками фінансової звітності шляхом їх коригування на податкові різниці. На цьому наполягає бізнес, який вже стомився від ведення двох паралельних обліків. Саме від учасників семінарів від бізнесу пролунали подібні пропозиції в Луцьку, Києві та Полтаві, які знайшли відображення в підсумкових документах*.
* Див., наприклад, «Резолюцію науково-практичного семінару «Податкові різниці: економічний зміст, методика визначення» у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 80, с. 47. — Прим. ред.
