Внесок до статутного капіталу єдиноподатнику/єдиноподатником
Цю статтю присвячено розгляду єдиноподаткових наслідків внеску до статутного капіталу грошових коштів/майна: з точки зору єдиноподатника — господарського товариства та єдиноподатника-інвестора. При цьому особливу увагу в ній приділено питанню про поширення на зазначені операції єдиноподаткових обмежень, зокрема вимоги про розрахунки у грошовій формі, оскільки її порушення призводить у тому числі до анулювання свідоцтва.
Віталій СМЕРДОВ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»
1. Внесок єдиноподатнику 4 або 6 групи
1.1. Обмеження
При отриманні внеску до статутного капіталу єдиноподатнику слід брати до уваги обмеження щодо його форми та інвесторів*. Розглянемо їх далі.
* Що стосується суми внесків, то для неї обмежень у загальному випадку не передбачено. Водночас, якщо як внесок єдиноподатник отримує кошти/майно понад статутний капітал (у тому числі суми емісійного доходу), то йому слід ураховувати загальні обмеження щодо межі доходу: 5 млн грн. для 4 групи і 20 млн грн. для 6 групи (про особливості, установлені для цієї групи єдиноподатників, див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 71, с. 16).
Форма внеску . На форму внеску до статутного капіталу єдиноподатників поширюються загальні обмеження. Наприклад, внеском не може бути заставне майно, бюджетні кошти тощо, про що докладніше див. в одній зі статей цього номера (див. с. 9). У решті як внесок до статутного капіталу єдиноподатник може приймати будь-яке майно (гроші, рухомі/нерухомі речі, майнові права тощо), у тому числі ті, які йому заборонено виробляти/імпортувати/продавати (наприклад, підакцизні товари, до яких, нагадаємо, належать і легкові автомобілі): головне при цьому — відстежувати в подальшому використання такого «забороненого» майна, щоб не порушити відповідні приписи ПКУ (в іншому разі єдиноподатнику, крім усього іншого, загрожує анулювання свідоцтва, про що див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 53).
Відразу розберемося з питанням, чи може єдиноподатник узагалі отримувати внески в матеріальній/нематеріальній формі. Зумовлене воно тим, що п. 291.6 ПКУ, як відомо, вимагає від єдиноподатників здійснення розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у грошовій формі. Водночас отримання внеску до статутного капіталу в матеріальній/нематеріальній формі може розцінюватися як бартерна операція, у процесі якої корпоративні права обмінюються на майно (докладніше про це див. на с. 17). Отже, є факт негрошових розрахунків. Незважаючи на це, у цій ситуації вимога про розрахунки в грошовій формі не порушується — як мінімум тому, що передача корпоративних прав не є відвантаженням товарів (виконанням робіт, наданням послуг). Що важливо: можливість отримання єдиноподатником внеску в матеріальній/нематеріальній формі підтверджується і безпосередньо в п.п. 8 п. 292.11 ПКУ. Крім того, якщо пам’ятаєте, у докодексний період податківці доходили аналогічного висновку (див. їх думку в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2010, № 41, с. 46).
Інвестори . У результаті збільшення статутного капіталу склад учасників та/або пропорції їх участі можуть змінюватися. У зв’язку з цим нагадуємо, що у статутному капіталі єдиноподатника сукупність часток, що належать юрособам-неєдиноподатникам, має бути менше 25 % (п.п. 291.5.5 ПКУ). При цьому зробимо декілька уточнень:
1) у цьому обмеженні йдеться про будь-яких юросіб, які не є єдиноподатниками 4 і 6 груп, незалежно від їх класифікації за іншими ознаками (суб’єкти малого підприємництва згідно з ч. 3 ст. 55 ГКУ, платники фіксованого сільгоспподатку тощо);
2) воно не поширюється на фізосіб, у тому числі фізосіб-нерезидентів. У свою чергу, щодо юросіб-нерезидентів діють загальні обмеження (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 4, с. 14);
3) при визначенні обмеження враховується сукупний розмір часток, що належать юрособам-неєдиноподатникам, а не частка кожного учасника;
4) це обмеження прив’язується до статутного капіталу, що, як вважають деякі, виводить з-під обмеження унітарні підприємства, які, нагадуємо, створюються одним засновником (ч. 4 ст. 63 ГКУ). Проте слід зауважити, такі висновки помилкові, оскільки статутний капітал формується і в унітарних підприємствах. Більше того, відомості про його розмір мають розкриватися у статуті та заноситися до Єдиного державного реєстру (також див. листи Держкомпідприємництва від 25.12.2007 р. № 9652 та від 24.06.2008 р. № 5337). Цей факт здебільшого підтверджують і суди (див., наприклад, постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.2012 р. у справі № 2а-4377/12/0170/3).
5) заборона, передбачена п.п. 291.5.5 ПКУ, не залежить від того, в якому розмірі формується статутний капітал, а також від того, сформовано його повністю чи ще ні. Якщо згідно з установчими документами одним із засновників (учасників) юрособи виступає юридична особа, яка не є платником єдиного податку, і їй належить 25 і більше відсотків статутного капіталу, така юрособа не може перебувати на єдиному податку.
Що станеться, якщо припис, що розглядається, усе ж буде порушено? Відповідь на це запитання не така проста. Річ у тім, що ПКУ, називаючи вимоги до статутного капіталу єдиноподатника, не встановлює наслідків у разі їх порушення. У зв’язку з чим формально після набуття єдиноподаткового статусу юрособа в подальшому може збільшувати статутний фонд не звертаючи увагу на склад учасників. Проте, на нашу думку, допускати подібної ситуації не можна: якщо вимога до статутного фонду все ж порушена, єдиноподатнику найбезпечніше самостійно прийняти рішення про перехід на загальну систему відповідно до абз. 5 п.п. 298.2.3 ПКУ — з першого місяця за кварталом, в якому відбулася зміна складу учасників, що призвела до порушення приписів п.п. 291.5.5 ПКУ*. Тим більше саме так роз’яснюють податківців у розділі 240.10 ЄБПЗ.
* Хоча, звісно, використання цієї норми не зовсім коректно, оскільки в ній ідеться лише про заборонені види діяльності та порушення вимог організаційно-правових форм.
Як здійснюється перехід на сплату інших податків, зборів у разі внесення змін до статутного фонду ЮО — платника ЄП, унаслідок яких ЮО позбавляється права бути платником ЄП?
Юридична особа — платник єдиного податку, у якої відбувся перерозподіл часток статутного капіталу таким чином, що 25 відсотків або більше 25 відсотків статутного фонду належать юридичним особам, що не є платниками єдиного податку, зобов’язана перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому відбулися такі зміни.
Для відмови від спрощеної системи оподаткування юридична особа не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає заяву до органу ДПС.
1.2. Облік внеску
Доходи. Суми коштів та/або вартість майна, отримані як внесок до статутного капіталу, не включаються до доходу єдиноподатника, що прописано безпосередньо в п.п. 8 п. 292.11 ПКУ. При цьому майном згідно з ч. 1 ст. 190 ЦКУ визнається річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки, у зв’язку з чим отримання до статутного фонду права користування будь-яким об’єктом (наприклад, приміщенням) також не спричинює збільшення доходу. Однак зверніть увагу: щоб уникнути спорів з податківцями, отримання внесків слід організовувати вже після державної реєстрації змін до установчих документів, що особливо актуально зважаючи на появу постанови ВСУ від 21.02.2012 р. у справі № 21-942во10.
Водночас зазначені вище висновки справедливі лише для внесків у межах статутного капіталу. Якщо ж єдиноподатник отримує від засновників/учасників кошти/майно понад статутний капітал (у тому числі емісійний дохід), то йому доведеться відобразити дохід від безоплатно отриманого майна (п. 292.3 ПКУ), про що також див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 31, с. 24.
ПДВ. У частині ПДВ внесок до статутного капіталу тягне ті самі наслідки, які розглядалися в попередніх статтях цього номера (див. на с. 17). У загальних рисах, вони полягають в такому: при отриманні внеску у формі товарів (необоротних активів) єдиноподатник має право відобразити податковий кредит, але, зрозуміло, за умови дотримання загальних умов для його формування. У свою чергу, що стосується бюджетного відшкодування, то податківці, найімовірніше, як і раніше, виступатимуть проти, про що див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 70, с. 9.
2. Внесок єдиноподатником
2.1. Обмеження
Головна особливість для інвесторів-єдиноподатників полягає в тому, що до статутного капіталу вони можуть передавати внески виключно у грошовій формі. Причина подібного висновку криється в такому: як уже зазначалося, передача внесків до статутного капіталу в матеріальній/нематеріальній формі з точки зору оподаткування може кваліфікуватися як бартер, коли в обмін на матеріальні цінності інвестор отримує корпоративні права. Зрозуміло, такі дії порушують вимоги п. 291.6 ПКУ про обов’язковість розрахунків за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) у грошовій формі, що і зумовлює висновок про неможливість для єдиноподатників здійснювати внески до статутного капіталу інших осіб у матеріальній формі.
У свою чергу, щодо єдиноподатників-фізосіб зауважимо, що вони набувають корпоративні права як громадяни (а не як підприємці), тому можуть здійснювати внески до статутного капіталу як у грошовій, так і в матеріальній/нематеріальній формі.
2.2. Облік внеску
Щодо грошового внеску до статутного капіталу запитань не виникає. Що стосується внеску в матеріальній/нематеріальній формі, то, як уже зазначалося, для єдиноподатників такі операції заборонено.
Відносно єдиноподатників-фізосіб слід зауважити: якщо вони здійснюють внесок до статутного капіталу в матеріальній/нематеріальній формі, то доходу з точки зору ПДФО не виникає, що зумовлено приписами п.п. 165.1.44 ПКУ (докладніше щодо цього питання див. на с. 17).
