Щодо нарахування і сплати єдиного внеску
Лист від 30.08.2011 р. № 18177/03-20
(витяг)
1. З січня 2011 року порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з частиною другою ст. 7 Закону для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду — середню заробітну плату за вимушений прогул.
Оскільки суми допомоги по тимчасовій непрацездатності не включаються до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, то зазначений порядок нарахування внеску не поширюється на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже, у разі якщо нарахування сум оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюються особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством, то обов’язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску з цих виплат немає.
2. Розмір єдиного внеску встановлено статтею 8 Закону.
Відповідно до частини 13 статті 8 Закону для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди, єдиний внесок встановлюється у розмірі 8,41 відсотка суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» для працюючих інвалідів.
Підставою для застосування цього розміру єдиного внеску є завірена копія довідки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності (пункт 3.13 розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за № 994/18289).
Постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу, згідно з яким комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації — органові, що здійснює загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Отже, нарахування роботодавцем страхових внесків у розмірі 8,41 відсотка із заробітної плати зазначеної категорії працівників здійснюється з моменту встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання підприємством завіреної копії вищезазначеної довідки.
Директор Департаменту надходження доходів
В. Литвиненко
коментар редакції
Із сум оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності
та допомоги по тимчасовій непрацездатності,
нарахованих колишньому працівнику
після його звільнення, ЄСВ не справляється
У листі, що коментується, Пенсійний фонд надав роз’яснення щодо необхідності нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) на суми виплат, нарахованих колишнім працівникам після їх звільнення, тобто таким, які на момент такого нарахування вже не перебувають у трудових відносинах із роботодавцем.
Нагадаємо: згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) та Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5), до бази для справляння ЄСВ уключаються виплати, що:
— нараховуються роботодавцем найманому працівнику (ст. 4 Закону № 2464);
— уключаються до фонду оплати праці відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5);
— не вказані в Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування, затвердженому постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону № 2464 та п.п. 4.3.4 Інструкції № 21-5 як виняток до бази для справляння ЄСВ потрапляють суми заробітної плати (доходу), нараховані колишнім працівникам після звільнення (звільненим працівникам) за відпрацьований час.
Що стосується необхідності справляння ЄСВ із сум лікарняних, нарахованих колишньому працівнику після звільнення, то Пенсійний фонд у цьому листі робить висновок, що обов’язку з нарахування та сплати ЄСВ з таких виплат у цій ситуації не виникає. І це цілком справедливо, оскільки суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з пп. 3.3 і 3.2 Інструкції № 5 відповідно не входять до фонду оплати праці, а отже, не належать до заробітної плати.
Зі свого боку зауважимо, що згідно з ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. роботодавець не має права з власної ініціативи звільняти працівника в період його хвороби або відпустки (за винятком випадку повної ліквідації або відсутності на роботі протягом чотирьох місяців підряд у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю). Проте, якщо, наприклад, працівник звільняється за власним бажанням (див. лист Мінпраці від 27.04.2012 р. № 70/06/186-12 та коментар до нього в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 75, с. 14) або трудовий договір із працівником припиняється у зв’язку із закінченням його строку дії, то працівника може бути звільнено в період його хвороби. Саме в таких випадках лікарняні нараховуватимуться вже після звільнення працівника, і з їх суми ЄСВ не справлятиметься. Водночас податком на доходи фізичних осіб суми лікарняних, нарахованих колишнім працівникам після їх звільнення, обкладатимуться в загальному порядку.
Лілія Ушакова, економіст-аналітик
