Щодо віднесення заохочення працівників до заходів чи засобів з охорони праці
Лист від 02.07.2012 р. № 5435/0/8.2-05/6/12
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України розглянула лист <…> та, в межах компетенції, повідомляє.
Охорону праці законодавець визначає як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
Витрати на охорону праці повинні бути спрямовані роботодавцем на належне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві та забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці.
Роботодавець зобов’язаний витрачати на охорону праці суми не нижче мінімально допустимого рівня, встановленого статтею 19 Закону України «Про охорону праці» (далі — Закон).
Так, згідно з частиною третьою статті 19 Закону для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці мають становити не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону до працівників можуть застосовуватись будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.
Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.
Окремо наголошуємо, що Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994, не містить пункту, який би передбачав такий захід з охорони праці, як заохочення працівників за їх активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.
Враховуючи вищевикладене, застосування роботодавцем заохочень до працівників за їх активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці є певною системою стимулювання та мотивації працівників у додержанні ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, передбачених статтею 14 Закону.
У зв’язку з цим таке заохочення працівників не є заходом чи засобом з охорони праці.
Перший заступник Голови В. Шайтан
коментар редакції
На думку Держгірпромнагляду, заохочення працівників
за участь у підвищенні безпеки не належить
до заходів з охорони праці
У листі, що коментується, чиновники заявили, що виплата заохочень працівникам за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці (ст. 25 Закону про охорону праці) не належить до заходів з охорони праці. Як результат: такі суми не враховуються при обчисленні обов’язкового мінімуму витрат з охорони праці, установленого ст. 19 Закону про охорону праці. Нагадуємо, що він становить 0,5 % фонду оплати праці за попередній рік (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 57, с. 7). На нашу думку, такий підхід суперечить законодавству, і далі пояснимо чому.
1 . Перше, на що варто звернути особливу увагу: у визначенні названого критерію беруть участь будь-які витрати на охорону праці, якою, як відомо, визнається система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини у процесі трудової діяльності (ст. 1 Закону про охорону праці). При цьому зміст цього визначення дозволяє стверджувати, що охороною праці можуть вважатися у тому числі й ініціативні дії працівників щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. У зв’язку з цим суми виплати їм відповідних заохочень повинні враховуватися при обчисленні мінімального обсягу витрат на охорону праці згідно зі ст. 19 Закону про охорону праці.
У світлі викладеного аргументи Держгірпромнагляду досить непереконливі. Річ у тім, що роль Переліку № 994 обмежена виділенням із загальної суми витрат на охорону праці тих, що враховуються у зменшенні об’єкта оподаткування згідно з абз. «є» п.п. 138.8.5 ПКУ. Отже, склад витрат на охорону праці в розумінні ст. 19 Закону про охорону праці набагато ширше (він обмежується лише змістом визначення охорони праці у ст. 1 цього Закону), ніж передбачений Переліком № 994.
2 . Держгірпромнагляд не має права роз’яснювати питання оподаткування, проте висновок листа, що коментується, побічно зачіпає і їх. Як відомо, у податковому обліку допускається відображення лише тих витрат на охорону праці, що передбачені в Переліку № 994. При цьому, на думку Держгірпромнагляду, цей документ не називає виплат заохочень працівникам за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.
Проте це не зовсім так . Річ у тім, що Перелік № 994 містить лише загальні формулювання без зазначення конкретних заходів. Наприклад, у п. 3 Переліку йдеться про оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбанні плакатів, макетів, фільмів тощо з питань охорони праці. При цьому якщо реалізація подібних заходів була зумовлена ініціативними діями працівників, то виплата їм відповідних заохочень може враховуватися у зменшенні об’єкта оподаткування. Отже, суми заохочень згідно зі ст. 25 Закону про охорону праці в кожному конкретному випадку слід розглядати крізь призму Переліку № 994 та в разі виявлення відповідності враховувати їх у складі податкових витрат. При цьому якщо такої відповідності не буде, то витрати відобразити не вдасться.
Що стосується кваліфікації витрат на виплату заохочень за економічним змістом, то їх необхідно відносити до витрат на оплату праці, що підтверджується п.п. 2.3.2 Інструкції № 5.
Віталій Смердов
