Переклад довідки про резидентський статус: хто та в якій формі його виконує?
Що б там не казали, але інтеграція вітчизняної економіки у світовий економічний простір посилюється з кожним роком! Судимо про це на підставі зворотного зв’язку на статті зовнішньоекономічної тематики, що стають усе більш затребуваними нашими читачами. Недавній тематичний номер «Виплати нерезидентам» («Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 72) також не залишився непоміченим бухгалтерською аудиторією нашого видання — додаткові запитання почали надходити до редакції відразу ж після його виходу з друку. Розглянемо одне з таких запитань, що може зацікавити багатьох.
Ігор ХМЕЛЕВСЬКИЙ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», i.khmelevskiy@id.factor.ua
Документи статті
Конвенція — Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 р.
ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.
Закон № 3425 — Закон України «Про нотаріат» від 02.09.93 р. № 3425-XII.
Отже, з метою неутримання податку на репатріацію нерезидент надав довідку про підтвердження свого резидентства німецькою мовою вітчизняному підприємству, що виплачує дохід такому нерезиденту. Чи може перекласти цю довідку українською мовою працівник підприємства, який володіє німецькою мовою, чи це має виконати незалежний фахівець? Чи необхідно такий переклад засвідчувати нотаріально?
Оскільки із запитання не зрозуміло, резидентом якої країни* є юридична особа — нерезидент, яка надала довідку, дамо відповідь на нього з урахуванням усіх можливих ситуацій.
* Німецька мова є офіційною (державною) мовою в Австрії, Німеччині та Ліхтенштейні, а також однією з офіційних мов у Бельгії, Люксембурзі та Швейцарії.
За загальним правилом, установленим п. 160.2 ПКУ, з доходів із джерелом походження з України, отриманих нерезидентом від здійснення господарської діяльності (крім доходів, зазначених у пп. 160.3 — 160.6 цього Кодексу), резидент або постійне представництво нерезидента зобов’язані утримати податок з доходів нерезидента за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, укладених Україною з країною нерезидента (подробиці див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 72, с. 4).
Для того щоб особа, котра виплачує дохід нерезиденту (податковий агент), мала підстави для застосування правил міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, такий нерезидент повинен надати довідку (або її нотаріально посвідчену копію) про свою належність до держави — учасниці договору, а також інші документи, якщо вони передбачені міжнародним договором (п. 103.4 ПКУ). Така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, та має бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ПКУ).
Важливо розуміти, що у процесі легалізації того чи іншого іноземного документа його переклад українською мовою відбувається далеко не завжди. У деяких випадках легалізація та переклад — дві окремі процедури, не пов’язані між собою, однак ПКУ вимагає, щоб обидві вони були проведені відповідно до законодавства України.
Як відомо (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 54, с. 31), легалізація офіційних документів, виданих на території іноземних держав, є умовою надання доказової сили таким документам в Україні. Залежно від законодавчого регулювання процедура легалізації може здійснюватися в одній із трьох форм.
1. Консульська легалізація документа. Така легалізація здійснюється Департаментом консульської служби при МЗС України або у представництвах МЗС на території України за умови посвідчення документа в МЗС країни походження та її дипломатичного представництва в Україні в установленому порядку (додаткову інформацію можна отримати на офіційному сайті МЗС України за посиланням http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/59452.htm).
На сьогодні ця форма застосовується при легалізації документів, виданих у країнах, на які не поширює свою дію Конвенція (додатково про неї див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 9, с. 53), а також у країнах, з якими укладено міжнародні договори про правову допомогу (докладніше про це йтиметься нижче). Попередніми вимогами для проведення консульської легалізації є нотаріальне посвідчення у країні їх видачі та офіційний переклад українською мовою. Отже, питання про необхідність перекладу іноземного документа, легалізованого зазначеним чином, не виникає.
2. Посвідчення документа штампом апостиль, якщо документ складено на території держав — учасниць зазначеної Конвенції. Апостиль проставляється компетентним органом країни, в якій було видано документ.
Оскільки довідку, про яку йдеться в запитанні нашого читача, було видано німецькою мовою, слід мати на увазі, що посвідчення документів апостилем не застосовується у відносинах між Україною та ФРН — згідно зі ст. 12 Конвенції Німеччина висловила заперечення проти приєднання України до цієї Конвенції. Отже, довідка, що підтверджує резидентський статус цієї країни, потребує проходження консульської легалізації за правилами, викладеними вище в п. 1, унаслідок чого її буде офіційно перекладено українською мовою.
Водночас для резидентів таких країн, як Австрія, Бельгія, Ліхтенштейн, Люксембург і Швейцарія, в яких німецька мова вважається офіційною чи однією з офіційних, існує можливість обмежитися проставлянням на зазначеній довідці апостиля, що, однак, не скасовує необхідності здійснити її переклад.
3. Нарешті, за наявності відповідних міжнародних договорів про правову допомогу офіційні документи іноземних держав — партнерів (актуальний перелік таких держав див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 72, с. 45) приймаються без консульської легалізації та без апостиля. Це означає, що перекласти такі документи (у тому числі й довідку про резидентський статус) українською мовою, як і в разі проставляння на ній апостиля, потрібно буде додатково.
Що стосується форми такого перекладу, то, як стверджується в консультації з ЄБПЗ за кодом 110.29.02, строк дії якої минув 10.08.2012 р., переклад довідки, яка підтверджує резидентський статус нерезидента для застосування переваг міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, має бути засвідчено в порядку, визначеному ст. 79 Закону № 3425, а саме:
— правильність перекладу документа з однієї мови на іншу посвідчується нотаріусом, якщо він знає відповідні мови;
— якщо ж нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути здійснено перекладачем, справжність підпису якого засвідчується нотаріусом.
Крім того, податківці в зазначеній консультації підкреслюють, що звичайний переклад довідки не має такої самої юридичної сили, як її оригінал, тому автентичність копії довідки (достовірність, відповідність її оригіналу) має бути посвідчено в нотаріуса.
Із подібними висновками ми погодитися не можемо. По-перше, наявність нотаріального посвідчення копії документа або його перекладу жодним чином не впливає на дійсність чи недійсність самого документа. У нашому випадку дійсність довідки, як зазначалося вище, підтверджується її легалізацією. По-друге, з преамбули Закону № 3425 випливає, що він визначає порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні і, вочевидь, не може встановлювати обов’язковість нотаріального посвідчення тих чи інших документів, у тому числі й їх перекладу, якщо її не встановлено іншими законодавчими актами.
Тим часом п. 103.5 ПКУ не висуває якихось вимог до форми перекладу довідки, що дає підстави стверджувати про правомірність її перекладу будь-яким способом за вибором суб’єкта господарювання: нотаріально посвідчений переклад, звичайний письмовий переклад працівником підприємства або залученим фахівцем, усний переклад тощо.
Зауважимо, що саме таку позицію займають і суди* в аналогічних спорах платників податків з податковими органами, що стосуються необхідності нотаріального посвідчення перекладу іноземних документів, які підтверджують витрати на відрядження за кордоном. Більше того, з можливістю перекладу таких первинних документів працівником підприємства погоджуються й контролери (див. лист ДПАУ від 05.05.2011 р. № 8434/6/15-0315), хоча не можна повністю виключати, що відстоювати свою правоту в конкретній ситуації платнику податків доведеться в судовому порядку.
* Див. за посиланнями http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21580703 і http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26001303
При цьому варто враховувати, що правове регулювання за п.п. 140.1.7 ПКУ, де йдеться про необхідність забезпечити за власний рахунок переклад відряджувальних документів, виданих іноземною мовою, лише за запитом представника органу державної податкової служби платник податку, дещо відрізняється від диспозиції п. 103.5 цього Кодексу, де вказується на необхідність мати переклад (і легалізацію) довідки про резидентський статус завчасно, не очікуючи якихось подій. Однак ні там, ні там про форму перекладу немає жодного слова, що дозволяє вирішувати це питання на розсуд суб’єкта господарювання, чого б не вимагали при цьому податківці.
