Теми статей
Обрати теми

Сторінка приватного підприємця. Підприємець зареєстрований в одному місті, а відкриває магазин в іншому: організаційні нюанси

Редакція ПБО
Стаття

Підприємець зареєстрований в одному місті, а відкриває магазин в іншому: організаційні нюанси

 

Сьогодні поговоримо про організаційні особливості відкриття нового магазину, якщо підприємець зареєстрований в одному місті, а хоче відкрити магазин в іншому населеному пункті.

Ітиметься про отримання дозвільних документів, торгового патенту, ліцензії або копії ліцензії; про внесення змін до Свідоцтва єдиноподатника, якщо магазин відкриває єдиноподатник. Крім того, розглянемо, як у такій ситуації вести Книги ОД (ОДР) та реєструвати РРО.

Наприкінці статті розглянемо проблеми, що виникнуть у підприємця з найманими працівниками, які мешкають у місті, де відкрито магазин, а реєструвати та розривати трудові договори з ними доведеться у місті, де мешкає підприємець.

Тепер про все це по черзі.

Ганна КАЛИНОВСЬКА, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

 

Документи статті

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

КУпАП — Кодекс про адміністративні правопорушення від 12.07.84 р. № 8073-X.

БКУ — Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456-VI.

Закон про ліцензування — Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III.

Закон № 481 — Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР.

Закон № 2806 — Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р. № 2806-IV.

Закон про РРО Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.

Закон № 4004 — Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.94 р. № 4004-XII.

Порядок вчиненя нотаріальних дій — Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Мін’юсту від 22.02.2012 р. № 296/5.

Порядок реєстрації РРО — Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614.

Порядок № 260 — Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затверджений наказом Мінпраці України від 08.06.2001 р. № 260.

Наказ № 1025 — наказ ДПАУ «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» від 24.12.2010 р. № 1025.

Постанова № 9 — постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9.

Порядок № 1675 — Порядок видачі свідоцтва платника єдиного податку, затверджений наказом Мінфіну від 20.12.2011 р. № 1675.

Порядок № 150 — Порядок видачі Державною інспекцією техногенної безпеки дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затверджений постановою КМУ від 14.02.2001 р. № 150.

 

Перереєстрація в податковій та Пенсійному фонді не потрібна

Щоб відкрити нову торговельну точку (магазин в іншому місті), підприємцю не потрібно проходити перереєстрацію в податковій інспекції або в Пенсійному фонді за місцем відкриття другого магазину. Реєстрація в цих органах здійснюється лише за місцем проживання підприємця, тому якщо воно не змінюється, то й перереєстрація не потрібна.

Проте існує низка особливостей, пов’язаних з оформленням деяких документів та сплатою податків. Про них і йтиметься далі.

 

Дозвільні документи

Відкриваючи магазин в іншому місті, підприємець повинен отримати:

— дозвіл органу державного пожежного нагляду;

— дозвіл СЕС.

По дозвільні документи можна звернутися до єдиного дозвільного центру , який:

— є в кожному регіоні;

— передає документи необхідним органам і слідкує за своєчасністю їх розгляду;

— забезпечує видачу дозвільних документів.

«Пожежний» дозвіл. Видача дозволу органами державного пожежного нагляду здійснюється відповідно до Порядку № 150.

Підприємець може отримати пожежний дозвіл:

— у районному управлінні пожежної охорони за місцезнаходженням другого магазину

або

— у єдиному дозвільному центрі регіону, в якому розташований його новий магазин.

Дозвіл видається за відсутності фактів порушення правил пожежної безпеки без обмеження строку його дії.

Крім того, підприємець як власник або орендар приміщення під магазин може почати діяльність за так званим декларативним принципом ( стаття 1 Закону № 2806 і пункт 111 Порядку № 150), надавши декларацію відповідності об’єкта (об’єктів) вимогам законодавства з питань пожежної безпеки за формою згідно з додатком 3 до Порядку № 150. Зазначена декларація має бути надана до органу державного пожежного нагляду не пізніше ніж за 10 днів до початку роботи магазину.

Дозвіл СЕС . Для початку роботи магазину підприємцю також необхідно отримати дозвіл СЕС (стаття 15 Закону № 4004).

Узгодження з органами СЕС здійснюється у формі санітарно-епідеміологічної експертизи та отримання позитивного висновку. Без позитивного висновку забороняються використання та функціонування об’єктів.

Зараз немає нормативного документа, що регламентує порядок отримання висновків про відповідність об’єкта санітарним нормам.

На практиці органи СЕС підходять до вирішення цього питання двома шляхами:

1) видають висновок про відповідність об’єктів санітарним нормам у вигляді листів, складених у довільній формі (у відповідь на письмове звернення підприємців про отримання такого висновку, складеного також у довільній формі);

або

2) використовують у своїй роботі норми і правила Положення про порядок видачі виводів про відповідність об’єкта санітарним нормам, що втратило силу, але дає хоча б якесь уявлення про порядок підготовки висновків.

 

Торговий патент

Єдиноподатники звільнені від сплати збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності (підпункт 5 пункту 297.1 ПКУ). Отже, єдиноподатникам не потрібно придбавати торговий патент.

А от загальносистемникам торговий патент на торгівлю в магазині придбавати потрібно (підпункт 14.1.211 підпункту «а» підпункту 267.1.1 ПКУ).

Щоб отримати патент, підприємець повинен подати заяву встановленої форми до податкового органу за місцезнаходженням другого магазину (підпункт 267.5.1 ПКУ).

Податковий орган видає патент протягом трьох днів із дня отримання заяви.

Ставку збору (розмір плати за патент) встановлюють місцеві органи влади у розрахунку на місяць залежно від місцезнаходження пункту продажу й асортименту товарів, що продаються.

Здавати звіти зі збору на здійснення деяких видів підприємницької діяльності не потрібно. Але! Потрібно вносити плату за патент щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному, до місцевого бюджету за місцезнаходженням самого магазину (підпункт «б» підпункту 267.5.2 ПКУ).

За відсутність патенту податківці можуть покарати підприємця за статтею 125 ПКУ. Штраф застосовується в подвійному розмірі вартості патенту (а точніше — суми збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності) за весь період діяльності без патенту, але не менше подвійної вартості патенту за 1 місяць. Такий штраф застосовується в разі торгівлі за готівку без патенту.

 

Ліцензії

Питання про необхідність переоформлення ліцензії в разі відкриття підприємцем другої торговельної точки в іншому місті вирішується таким чином:

— ліцензія, видана центральним органом виконавчої влади (міністерства та інші органи), дійсна на всій території України, тому переоформляти її не потрібно. Отже, якщо на торгівлю в одному місті підприємець отримав таку ліцензію, то на торгівлю в іншому місті він може отримати копію цієї ліцензії, засвідчену органом ліцензування. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії видається фізичній особі — підприємцю на кожне місце провадження господарської діяльності (стаття 14 Закону про ліцензування). За видачу копії ліцензії справляється плата в розмірі 17 грн.;

— ліцензія, видана місцевим органом виконавчої влади або спеціально уповноваженим органом виконкому, дійсна лише на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (в основному області). Тому для здійснення діяльності в інших областях потрібно додатково отримати таку саму ліцензію відповідної області.

Перелік видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, установлено Законом про ліцензування.

Крім того, якщо в магазині планується реалізовувати алкогольні напої та тютюнові вироби, то на роздрібну торгівлю такими товарами потрібно отримати відповідні ліцензії: окремо на роздрібну торгівлю алкоголем та окремо на роздрібну торгівлю тютюном. Особливості ліцензування в цьому випадку регулює Закон № 481. А якщо підприємець торгуватиме столовим вином і пивом, то ліцензія йому не потрібна, адже дія Закону № 481 не поширюється на торгівлю столовим вином та пивом.

 

Зміни до Свідоцтва єдиноподатника

Нагадуємо: право працювати на єдиному податку мають підприємці, які в установленому порядку отримали Свідоцтво платника єдиного податку.

«Місце здійснення господарської діяльності» є одним з обов’язкових реквізитів Свідоцтва (пункт 299.11 ПКУ та пункт 1 Порядку № 1675).

До виданого раніше Свідоцтва податковий орган може внести зміни в день подання єдиноподатником відповідної заяви (пункт 299.12 ПКУ та пункт 6 Порядку № 1675).

Строки подання заяви до податкового органу для внесення змін до Свідоцтва залежать від групи, в якій працює єдиноподатник, і встановлені пунктами 298.5 та 298.6 ПКУ. Єдиноподатники груп 1 і 2 подають таку заяву не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому додалося ще одне місце провадження госпдіяльності, в нашому випадку — інше місто (пункт 298.5 ПКУ). Єдиноподатники групи 3 подають таку заяву разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому сталася така зміна (пункт 298.6 ПКУ).

Чинним законодавством зазначення у Свідоцтві кількох місць здійснення госпдіяльності не передбачене, але й заборони на зазначення кількох місць теж немає.

У той же час за невнесення до Свідоцтва ще одного або кількох місць жодних штрафів і покарань, наприклад у вигляді анулювання Свідоцтва, не передбачено, тому що серед причин для анулювання Свідоцтва, передбачених пунктом 299.15 ПКУ, немає такої, як невнесення та несвоєчасне внесення змін до нього. Тому невнесення до Свідоцтва ще одного місця провадження госпдіяльності (нового міста, у якому відкрито другий магазин), нічим підприємцеві не загрожує.

Проте, щоб уникнути непорозумінь з податковими органами в разі відкриття магазину в іншому місті, ми рекомендуємо обов’язково внести до Свідоцтва нове місце здійснення торговельної діяльності, подавши відповідну заяву до податкового органу:

— краще в строки, зазначені в пункті 298.5 або 298.6 ПКУ;

— а якщо строк, зазначений вище, вже закінчився, то в будь-який найближчий строк для подання такої заяви.

Також слід знати: якщо магазин відкрив підприємець-єдиноподатник, то в магазині необхідно мати копію Свідоцтва єдиноподатника, і тим більше бажано, щоб в ньому було зазначено адресу другого магазину (щоб уникнути непорозумінь та додаткових проблем із податковими органами за місцем розташування другого магазину).

 

Куточок покупця в новому магазині

У новому магазині обов’язково потрібно розмістити Куточок покупця.

Куточок покупця повинен містити:

— інформацію про найменування власника;

— Книгу відгуків та пропозицій;

— адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів;

а також, якщо є:

— торговий патент;

— ліцензію (копію ліцензії).

Розміщувати в Куточку покупця інші документи жодної необхідності немає.

А такі документи, як порядок зайняття торговельною діяльністю, Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XIV, санітарні норми, ветеринарні норми тощо, мають бути на торговій точці (не обов’язково в Куточку) і надаватися працівником торгівлі на вимогу покупця.

 

Книги ОД (ОДВ)

Загальносистемники. Підприємці-загальносистемники повинні вести Книгу ОДВ. Її форму затверджено наказом № 1025.

Зверніть увагу! Підприємець повинен вести:

одну Книгу ОДВ — для себе, її потрібно прошнурувати, пронумерувати й зареєструвати в податковій інспекції за місцем реєстрації підприємця;

ще по одній Книзі ОДВ на кожного працівника, який отримує від покупців або замовників оплату готівкою за товари. Причому Книги ОДВ працівників теж потрібно прошнурувати, пронумерувати та зареєструвати в податковій інспекції за місцем реєстрації підприємця.

Стисло нагадаємо нюанс, пов’язаний з відображенням доходу та наявністю найманих працівників у підприємця, які в цьому випадку перебувають в іншому місті.

Що стосується доходів підприємця, то в Книзі ОДВ самого підприємця записується сума коштів, яку підприємець отримав протягом дня від покупців. При цьому після кожного факту продажу дохід відображати не потрібно, тобто жодних розшифровок, від кого і за що отримано дохід, не потрібно, — досить зазначити кінцеву суму доходу за день. Якщо у підприємця є наймані працівники, які здійснюють операції за готівку, то він повинен раз на місяць ( в останній день місяця) записувати до «прибуткової» графи 3 своєї Книги суму доходу з книг таких працівників, незалежно від того, як часто вони здають йому виручку (пункт 3.7 Порядку № 1025). Тобто телефоном або в інший зручний спосіб підприємцю необхідно дізнатися у своїх найманих працівників отриману ними суму доходу та відобразити її в графі 3 своєї Книги ОДВ. Підсумки у цій графі Книги ОДВ підприємця слід підбивати наприкінці кожного місяця, кварталу та наприкінці року (пункт 3.3 Порядку № 1025).

Єдиноподатники . З 01.01.2012 р. для єдиноподатников існує дві форми Книги. Але вести потрібно лише одну з них — залежно від того, в якій групі працює підприємець:

— Книгу ОД — для єдиноподатників груп 1, 2 або 3 — неплатників ПДВ;

— Книгу ОДВ — для єдиноподатників групи 3 — платників ПДВ.

При цьому взагалі неважливо, скільки торговельних точок відкрив підприємець . Навіть якщо їх кілька, Книга ОД (ОДВ) у нього все одно має бути одна (у ній відображаються доходи (і витрати) за всіма торговельними точками одночасно).

Книга ОД (ОДВ) має бути прошнурована, пронумерована і зареєстрована в податковому органі за місцем обліку підприємця (тобто за його місцем проживання).

Заводити на працівників окрему Книги ОД (ОДВ) не потрібно. У своїй Книзі підприємець повинен після закінчення кожного дня відобразити загальну суму доходу, з урахуванням коштів, отриманих всіма реалізаторами.

Книга має знаходитися безпосередньо у самого підприємця. На випадок перевірки в магазині, який працює в іншому місті (а на такій перевірці обов’язково має бути присутнім підприємець особисто), він приїде й привезе із собою цю Книгу.

 

РРО та платіжні термінали

Загальносистемники. ФОП-загальносистемники, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та безготівковій формі (за допомогою платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), у разі продажу товарів у сфері торгівлі зобов’язані застосовувати РРО (стаття 3 Закону про РРО).

У разі відкриття магазину в іншому місті підприємець спершу повинен зареєструвати РРО в податковому органі за місцем свого проживання. Така реєстрація РРО займає два дні з моменту подання до податкового органу письмової заяви та додатків до неї, передбачених пунктом 2.3 Порядку реєстрації РРО. Після закінчення реєстрації підприємець отримає реєстраційне посвідчення на РРО.

А потім РРО необхідно додатково поставити на облік у податковій інспекції за місцем його фактичного використання (пункт 2.2 Порядку реєстрації РРО). Для цього досить відвідати податковий орган за місцем фактичного використання РРО, маючи при собі реєстраційне посвідчення на РРО (пункт 2.8 Порядку реєстрації РРО). Узяття РРО на облік здійснюється безкоштовно.

Платіжні термінали. З 31.12.2011 р. усі підприємці, на яких покладено обов’язок застосовувати РРО і які працюють у населених пунктах з кількістю населення понад 25 тис. осіб, повинні мати платіжні термінали. З 01.01.2012 р. за невиконання цього обов’язку органи захисту прав споживачів можуть покарати підприємця штрафом від 17 до 170 грн. (стаття 155 КУпАП).

Єдиноподатники. Згідно зі статтею 9 Закону про РРО ФОП — платники єдиного податку при продажу товарів мають право не застосовувати РРО та РК, навіть якщо такі суб’єкти підприємницької діяльності здійснюють продаж підакцизних товарів. З цієї ж причини вимога мати платіжні термінали їх не стосується.

 

Наймані працівники

Далі розглянемо проблеми , пов’язані з відкриттям магазину в іншому місті та наймом працівників для нього. Одна з них стосується їх прийняття на роботу, а інша — звільнення.

Прийняття на роботу. Відкриваючи магазин в іншому місті, підприємець обов’язково зіткнеться з необхідністю наймати працівників (продавців, комірників тощо) серед місцевих мешканців.

Тут лише зупинимося на проблемі, яка виникне у підприємця у зв’язку з реєстрацією трудового договору між підприємцем та найманим працівником.

Трудовий договір реєструється в центрі зайнятості за місцем проживання підприємця.

Реєстрація трудового договору здійснюється в тижневий строк з моменту фактичного допуску працівника до роботи. При цьому фактичним допуском вважається виконання роботи працівником за розпорядженням або з відома роботодавця (пункт 7 постанови № 9).

Відповідно до Порядку № 260 реєстрація трудового договору може проводитися або у присутності найманого працівника, або без нього. Якщо реєстрація здійснюється без найманого працівника, то до центру зайнятості, крім інших документів, необхідно подати підписаний сторонами трудовий договір у трьох примірниках з нотаріально засвідченим підписом працівника. Але! На практиці нотаріуси відмовляються засвідчувати підпис працівника на трудовому договорі, посилаючись на Порядок вчинення нотаріальних дій, яким вони керуються в своїй роботі. У результаті єдиною можливістю підприємця зареєструвати трудовий договір у центрі зайнятості є наявність самого працівника. Тобто підприємець повинен розуміти, що в разі відкриття другого магазину в іншому місті йому доведеться возити найманих працівників до центру зайнятості в своєму місті для реєстрації трудових договорів з ними.

Крім того, після реєстрації трудового договору центр зайнятості повинен проінформувати Пенсійний фонд про проведення державної реєстрації трудового договору між підприємцем та працівником не пізніше наступного робочого дня після її проведення. У той же час на практиці Пенсійний фонд просить роботодавців-підприємців надавати копії трудових договорів, укладених з найманими працівниками і зареєстрованих у центрі зайнятості. Щоправда, ця ситуація стосується всіх без винятку підприємців, які реєструють трудові договори в центрах зайнятості, а не лише тих, хто відкриває магазин в іншому місті.

Звільнення. Проблема звільнення працівника знов-таки буде пов’язана з можливістю або неможливістю привезти звільненого працівника до центру зайнятості за місцем проживання підприємця.

В абзаці другому пункту 9 Порядку № 260 встановлено можливість зняття трудового договору з реєстрації підприємцем (його уповноваженою особою) в односторонньому порядку (за відсутності звільненого працівника), за умови подання до центру зайнятості таких документів:

1) примірника трудового договору підприємця;

2) заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника і підстав розірвання зазначеного договору;

3) копій документів, що підтверджують:

— направлення працівнику повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Якщо вручити поштове відправлення неможливо — подаються копії підтверджуючих документів;

— проведення передбаченого законодавством остаточного розрахунку з працівником або копію платіжної відомості із зазначенням депонованої суми заробітної плати працівника.

Тобто якщо має відбутися звільнення «з проблемами», роботодавець повинен:

— надіслати працівнику поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір, дату такого розірвання та дату відвідування центру зайнятості для зняття трудового договору з реєстрації, а також про необхідність отримати остаточний розрахунок у день звільнення. Тоді у підприємця буде на руках повідомлення про те, що працівник лист одержав, а отже, сповіщений про необхідність прийти до центру зайнятості для зняття трудового договору з реєстрації та дати такого походу;

— розрахувати і нарахувати працівнику, який звільняється, всі належні до виплати суми;

— у день звільнення зняти з поточного рахунку в банку грошові кошти для виплати належних працівнику сум і перерахувати ПДФО і ЄСВ, утриманий з таких сум, ЄСВ, нарахований на такі суми. Якщо протягом трьох робочих днів працівник не з’явиться на роботі, грошові кошти, які мали бути виплачені працівнику, депонуються (повертаються назад у банк), а в платіжній відомості зазначається депонована сума.

Після того як усі необхідні документи, перелічені вище, будуть зібрані, роботодавець (його уповноважена особа) може звертатися до центру зайнятості для зняття трудового договору з реєстрації без працівника. Зауважимо, що на практиці в деяких центрах зайнятості наполягають на наявності працівника при знятті трудового договору з реєстрації, вказуючи на те, що термін, протягом якого розірваний договір має бути знято з реєстрації, законодавчо не встановлений, і вони готові почекати, доки звільнений працівник схаменеться і таки погодитися прийти до центру зайнятості. У той же час, при виконанні підприємцем вимог абзацу другого пункту 9 Порядку № 260 вони зобов’язані знімати трудові договори з реєстрації за відсутності працівника. Про це, зокрема, йдеться у рішенні ВСУ «Про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки» від 08.06.2011 р. № 6-50815св10. Розірвання трудового договору без найманого працівника має бути проведено в зазначені вище строки — протягом трьох робочих днів з дня звернення.

Працівник, який був відсутній під час зняття з реєстрації трудового договору, може згодом звернутися до центру зайнятості для проставляння в його примірнику трудового договору відмітки про зняття такого договору з реєстрації. Така відмітка проставляється відповідальною особою центру зайнятості протягом трьох робочих днів з дня такого звернення. Якщо для працівника це місце роботи було основним, запис у трудовій книжці про його звільнення засвідчується посадовою особою центру зайнятості у зазначеному вище порядку.

 

Куди сплачувати ПДФО за найманих працівників і подавати ф. № 1ДФ

Згідно з підпунктом 168.4.1 ПКУ ПДФО зараховується до бюджету згідно з БКУ.

Відповідно до частини 2 статті 65 БКУ ПДФО сплачується (перераховується) податковим агентом — фізичною особою до відповідного місцевого бюджету за місцем реєстрації такої фізичної особи в податкових органах.

Як бачимо, якщо працівник значиться в штаті підприємця, то підприємець сплачує ПДФО з його зарплати до місцевого бюджету за місцем своєї реєстрації. При цьому не має значення, де зареєстровано місце проживання працівника (його прописка).

Форму № 1ДФ підприємець також подає до податкового органу за місцем своєї реєстрації.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі