Сторінка приватного підприємця. Якщо підприємець хоче у відпустку

Якщо підприємець хоче у відпустку

Про те, як підприємцю надати собі відпустку, а також про особливості сплати податків та внесків у період відпустки, ітиметься в цій статті.

Лілія УШАКОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Інструкція № 21-5 — Інструкція про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5.

Статтею 45 Конституції України від 28.06.96 р. № 254к/96-ВР гарантовано право на відпочинок кожному, хто працює. Це право забезпечується, зокрема, наданням оплачуваної щорічної відпустки.

Щодо найманих працівників, то тривалість та умови надання відпусток установлено Кодексом законів про працю від 10.12.71 р. та Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Щодо підприємців, то законодавчих актів, що встановлюють порядок їх виходу у відпустку, а також тривалість такої відпустки на сьогодні немає.

Проте це зовсім не означає, що підприємець не може піти у відпустку. Може. Причому йому навіть не потрібно видавати будь-яких наказів (розпоряджень) про свій вихід у відпустку, не потрібно також нараховувати собі відпускні. Усе, що від нього буде потрібно — це грамотно організувати свій вихід у відпустку та сплату податків, зборів та внесків, граничний строк сплати яких припаде на період його відпустки. Про особливості сплати підприємцями єдиного податку, податку на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО), податку на додану вартість (далі — ПДВ) та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) за період відпустки підприємця залежно від обраної ним системи оподаткування йтиметься далі.

Єдиний податок. Пунктом 295.5 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку 1 та 2 груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом 1 календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо хвороба триває 30 та більше календарних днів.

Отже, підприємець — єдиноподатник 1 та 2 груп може не сплачувати єдиний податок за період перебування у відпустці, якщо:

по-перше, він не використовує найману працю. Відзначимо, що в п. 295.5 ПКУ не конкретизовано, протягом якого періоду перед виходом у відпустку у підприємця не має бути найманих осіб, щоб він міг скористатися можливістю не сплачувати єдиний податок за період відпустки. На нашу думку, для цього досить, щоб підприємець не використав найману працю, починаючи з місяця, який передує місяцю виходу у відпустку (місяцю подання заяви про звільнення від сплати єдиного податку, про який ітиметься далі). Щодо підприємців — єдиноподатників 2 групи з найманими працівниками, то скористатися цією пільгою та не сплачувати єдиний податок за період відпустки вони не зможуть, навіть якщо перебуватимуть у відпустці разом з усіма своїми працівниками;

по-друге, тривалість відпустки підприємця складає 1 календарний місяць. Тобто, якщо єдиноподатник вирішить організувати собі відпустку меншої тривалості, або піти в «перехідну» відпустку на місяць, він повинен буде сплатити за період відпустки єдиний податок у повному обсязі;

по-третє, раніше в поточному році він не користувався цією можливістю. Справа в тому, що відпускна пільга з єдиного податку надається 1 раз на рік.

Про свій намір піти у відпустку підприємець має повідомити орган ДПС за місцем обліку, подавши заяву про період щорічної відпустки в довільній формі (п.п. 298.3.2 ПКУ). Приклад такої заяви наведемо нижче.

Строк подання такої заяви ПКУ не встановлено. Податківці у своєму роз’ясненні під кодом 230.12 в Єдиній базі податкових знань, розміщеній на офіційному сайті ДПСУ — http://www.sts.gov.ua, рекомендують подавати заяву про період щорічної відпустки до початку відпустки. Пов’язано це з тим, що сплата єдиного податку підприємцями 1 та 2 груп здійснюється шляхом проведення авансових внесків не пізніше 20 чисел поточного місяця. Нарахування авансових внесків для таких платників єдиного податку здійснюється органами ДПС на підставі заяви про розмір обраної ставки єдиного податку і, зокрема, заяви про період щорічної відпустки. Тому, щоб не порушувати строку сплати авансових платежів, підприємцю необхідно подати до органу ДПС за місцем обліку заяву про період щорічної відпустки не пізніше місяця, який передує місяцю виходу у відпустку.

У випадку якщо єдиноподатник-відпускник сплатив єдиний податок за декілька місяців (кварталів) наперед, у тому числі й за місяць, коли він відповідно до п. 295.5 ПКУ перебуватиме у відпустці, то сума єдиного податку за такий місяць підлягає зарахуванню до рахунка майбутніх платежів з єдиного податку (див. п. 295.6 ПКУ). Зарахування здійснюється органами ДПС на підставі відповідної заяви єдиноподатника. Типової форми такої заяви немає. Тому, якщо на момент подання вищезазначеної заяви про період відпустки єдиний податок за місяць відпустки вже сплачено, підприємець може доповнити текст заяви про період відпустки наступною фразою: «Прошу згідно з п. 295.6 ПКУ зарахувати суму сплаченого авансового внеску з єдиного податку за (вказати, за який місяць було сплачено податок) 2012 року в сумі ______ грн. до рахунку сплати авансового внеску з єдиного податку за (вказати місяць) 2012 року».

ЄСВ. Якихось пільг у частині нарахування та сплати ЄСВ за себе за період відпустки для підприємця-відпускника Законом № 2464 не встановлено. Тобто за період відпустки нарахування та сплата ЄСВ здійснюється в загальному порядку в розмірі не меншому від мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464). Розмір мінімального страхового внеску залежно від видів страхування, у яких підприємець бере участь, та розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на місяць, за який здійснюється сплата ЄСВ, покажемо в таблиці.

Єдиний податок. Положення ПКУ не передбачають будь-яких пільг зі сплати єдиного податку для єдиноподатників 3 і 5 груп у період їх можливої відпустки. Пов’язано це швидше за все з особливостями сплати єдиного податку цією категорією підприємців. Адже, на відміну від платників єдиного податку 1 і 2 груп, єдиноподатники 3 та 5 груп сплачують єдиний податок тільки в тому випадку, якщо протягом звітного періоду (кварталу) ними було отримано дохід. Тому, якщо такий підприємець улітку відпочивав, у зв’язку з чим дохід у звітному періоді зменшився, то він нарахує та сплатить за звітний період, на який припадає відпустка, меншу суму єдиного податку.

ПДВ. Якщо єдиноподатник 3 або 5 групи — платник ПДВ відпочивав, і в нього у звітному періоді не виникало оподатковуваних операцій, то податкових зобов’язань з ПДВ у нього не буде.

ЄСВ. Незалежно від того, здійснював єдиноподатник 3 чи 5 групи підприємницьку діяльність чи ні в якомусь із місяців звітного року, він зобов’язаний буде сплатити ЄСВ за такий місяць у повному обсязі, тобто в розмірі не меншому від мінімального (див. таблицю вище).

ПДФО. Стаття 177 ПКУ, що визначає порядок оподаткування доходів, отриманих підприємцями-загальносистемниками від здійснення ними господарської діяльності, не встановлює пільг у частині нарахування та сплати ПДФО за період відпустки підприємця. По суті, такі пільги йому і не потрібні. Пояснимо чому.

Як відомо, у загальносистемників об’єктом обкладення ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом та документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такого підприємця.

Сплата ПДФО здійснюється загальносистемниками протягом року щоквартально у вигляді авансових платежів. Сума таких щоквартальних платежів визначається підприємцем самостійно, але в розмірі не менше 100 % річної суми ПДФО за минулий рік, та сплачується до бюджету у розмірі 25 % щоквартально.

Після закінчення звітного року здійснюється остаточний розрахунок із ПДФО. Для цього підприємець самостійно розраховує суму ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету, виходячи з доходу, отриманого у звітному році, та віднімає від неї авансові платежі, уже перераховані до бюджету протягом року. Тому, якщо в будь-якому з місяців звітного року чистий оподатковуваний дохід загальносистемника був менший або дорівнював нулю у зв’язку з тим, що він у цьому місяці не працював, а відпочивав, то за такий місяць не потрібно буде сплачувати ПДФО.

Крім того, якщо загальносистемник відпочивав і не провадив підприємницьку діяльність, у зв’язку з чим сума отриманого ним у минулому кварталі поточного року доходу порівняно з розрахунковою очікуваною сумою зменшувалася більше ніж на 20 %, він може, керуючись абзацом другим п.п. 177.5.1 ПКУ, зменшити авансові платежі з ПДФО за строками сплати, що не настали, пропорційно зменшенню суми доходу. Для цього до настання строку сплати таких авансових платежів він має подати до органу ДПС заяву в довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та стисле пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

ПДВ. Як і у випадку з єдиноподатниками 3 групи, необхідність сплати ПДВ у загальносистемників залежатиме від наявності у звітному періоді оподатковуваних операцій.

ЄСВ. Згідно з п.п. 4.5.2 Інструкції № 21-5 загальносистемники сплачують ЄСВ протягом року у вигляді авансових платежів, розмір яких складає 25 % річної суми ЄСВ, обчисленої від суми, визначеної податковим органом для сплати авансових сум ПДФО підприємця. Якихось перерахунків сум авансових платежів із ЄСВ протягом звітного року у зв’язку зі зміною суми чистого доходу загальносистемника Законом № 2464 не передбачено.

Остаточний розрахунок із ЄСВ здійснюється ФОП до 1 квітня* року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Базою для нарахування ЄСВ є чистий дохід (різниця між виручкою та витратами), що розраховується для сплати податку з доходів фізичних осіб (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464). І у випадку, якщо в будь-якому з місяців звітного року загальносистемник не працював, у зв’язку з чим чистий дохід за цей місяць менший або дорівнює нулю, ЄСВ за такий місяць не сплачується.

* Звертаємо увагу, що 05.07.2012 р. Верховна Рада України ухвалила Закон на базі законопроекту «Про внесення змін до статей 9 і 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 01.02.2012 р. № 9779, який, зокрема, установлює нові строки проведення остаточного розрахунку з ЄСВ підприємцями, які працюють на загальній системі оподаткування. Якщо цей Закон буде підписано Президентом України, то підприємці-загальносистемники зобов’язані будуть сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року. Відзначимо, що необхідність сплати авансових внесків передбачено положеннями Інструкції № 21-5, а не Законом № 2464. Чи залишаться вони в разі набуття чинності нового закону, залежатиме від рішення Пенсійного фонду.

Наостанок побажаємо нашим підприємцям, які вирішили влаштувати собі відпустку, хорошого відпочинку. І не забувайте про сплату обов’язкових платежів та подання звітності, граничний строк сплати або подання яких відповідно може припасти на період вашої відпустки.