Про застосування РРО при наданні туристичних послуг
Лист Державної податкової служби України від 23.08.2012 р.
Законом України від 6 липня 1995 року № 265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон № 265) визначено правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Статтею 3 Закону № 265 визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані:
— проводити розрахункові операції на повну суму придбання (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;
— видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції;
— застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з дотриманням установленого порядку їх застосування.
Крім того, у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій, затвердженому наказом ДПС України від 14.05.2012 р. № 406 та оприлюдненому на офіційному сайті ДПС України, є РРО, що дозволяють за необхідності враховувати товар (послуги) за кількома податковими ставками, у тому числі й туристичного збору.
Ураховуючи викладене, при здійсненні розрахунку за надання туристичної послуги слід проводити розрахунок на повну суму вартості послуги, до якої входить і туристичний збір.
В. о. голови А. Головач
коментар редакції
Турзбір у чеку РРО: показувати чи ні?
Як відомо, обов’язок зі справляння туристичного збору покладено на податкових агентів, перелічених у п.п. 268.5.1 ПКУ, серед яких названо як адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інші заклади готельного типу, так і суб’єктів господарювання, які не мають відношення до готельного бізнесу (санаторно-курортні заклади; квартирно-посередницькі організації; юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, уповноважених місцевою радою справляти зазначений збір на договірних умовах). Усі вони справляють збір при наданні послуг, пов’язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею) та вказують суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання (див. п.п. 268.6.1 ПКУ).
Інші нюанси справляння турзбору було докладно висвітлено в листі ДПАУ від 29.04.2011 р. № 12291/7/15-0717 («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 41), який сьогодні слід застосовувати з поправками, унесеними до ПКУ відомими законами № 3609 та № 4834 (про них ми розповідали в газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 65, с. 42 та 2012, № 55, с. 33 відповідно).
Лист головного податкового відомства, що коментується сьогодні, роз’яснює принципи застосування РРО при справлянні туристичного збору. У ньому цілком справедливо вказується, що основоположним у цьому питанні є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 р. № 265/95-ВР.
У зв’язку з цим усім податковим агентам насамперед слід було б урахувати, що завдяки п. 1 ст. 9 зазначеного Закону звільнені від використання РРО підприємства, установи, організації всіх форм власності (крім підприємств торгівлі та громадського харчування) при наданні ними послуг у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ та організацій з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів і видачею відповідних квитанцій, підписаних та завірених у встановленому порядку.
Безперечно, основне навантаження зі справляння турзбору лягає все-таки на суб’єктів готельного бізнесу, проте й вони в низці випадків можуть скористатися цим звільненням (додаткову інформацію див. у статті «РРО при наданні готельних послуг» // «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 43) і тим самим обійти питання відображення турзбору в чеку РРО. Переважна більшість інших податкових агентів можуть учинити так само.
Якщо з тих чи інших причин уникнути використання РРО податковому агенту не вдасться, то зазначене запитання (як відобразити суму туристичного збору в чеку РРО?) неминуче постане перед ним. Відповідаючи свого часу на це запитання, податківці дійшли однозначного висновку (див. відповідну консультацію в ЄБПЗ за кодом 410.03), що сума сплаченого турзбору відображається виключно окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання, як того вимагає п.п. 268.6.1 ПКУ, та не вказується* в касовому чеку.
* Слова «не вказується» тут, схоже, слід розуміти як «не вказується окремим рядком», оскільки турзбір як частина сплачених постояльцем коштів за послуги проживання (ночівлю) разом із сумою ПДВ, нарахованою на такі послуги (якщо податковий агент — платник ПДВ), усе ж має входити до загального підсумку касового чека.
Приблизно те ж саме, але іншими словами, зазначається в сьогоднішньому листі: при здійсненні розрахунку за надання туристичної послуги розрахунок слід проводити на повну суму вартості послуги, до якої входить і туристичний збір, тобто знову ж таки без виділення його окремим рядком у чеку.
Здавалося б, така рекомендація ДПСУ тільки спрощує життя податковим агентам, які використовують РРО. Утім, слід мати на увазі, що:
— по-перше, згідно з п.п. 268.4.1 ПКУ базою справляння туристичного збору є вартість усього періоду проживання (ночівлі), за вирахуванням податку на додану вартість
та
— по-друге, відповідно до п. 188.1 ПКУ база обкладення ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів, а туристичний збір належить, як установлено п.п. 10.2.3 цього Кодексу, до місцевих зборів.
Зважаючи на це справляння турзбору (припустимо, що його ставка, установлена місцевою радою, становить 1 %) із вартості послуги з тимчасового проживання (ціна якої, наприклад, 300 грн. без ПДВ) має відбуватися так:
— сума турзбору дорівнює 3 грн. (300 грн. х 1 % : 100 %);
— сума ПДВ дорівнює 60 грн. (300 грн. х 20 % : 100 %);
— при цьому загальна вартість послуги становить 363 грн. (300 + 60 + 3).
Якщо скористатися порадою із сьогоднішнього листа податківців та турзбір «заховати» у вартості послуги з проживання (прийняти її вартість такою, що дорівнює 303 грн.), то вийде, що сума ПДВ (60 грн.) у такому разі не становитиме 20 % від вартості послуги.
При цьому необхідно мати на увазі, що згідно з п. 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. № 614, для суб’єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, одним з обов’язкових реквізитів касового чека є зазначення окремим рядком літерного позначення ставки ПДВ (наприклад, «А»), розміру ставки ПДВ у відсотках (наприклад, «А» = 20 %) та загальної суми ПДВ за всіма товарами (послугами) в чеку (у нашому прикладі — 60 грн.). Проте 60 грн. становить не 20 % від 303 грн., а 19,8 %, отже, чек, пробитий у такий спосіб, може бути не визнано розрахунковим документом з усіма негативними наслідками для продавця, що звідси випливають (інформацію про штрафні санкції щодо РРО, що застосовуються сьогодні, див. у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 66, с. 11).
Щоб уникнути цього, існує два шляхи:
— (1) скористатися моделлю РРО з Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій (останній із них, який діє сьогодні, затверджено наказом ДПСУ від 23.08.2012 р. № 772), що дозволяє за необхідності враховувати товар (послуги) за кількома податковими ставками, у тому числі й туристичного збору (див., наприклад, поз. 185 із зазначеного Реєстру, що годиться для готелів, або поз. 3, 4, 6, 9, 16 та ін., які дозволені до застосування у сфері послуг у цілому). Проте якщо суб’єкт господарювання зараз використовує одну іншу модель, йому зовсім не обов’язково достроково знімати її з реєстрації та придбавати одну з перелічених вище (він завжди встигне зробити це після того, як податківці самі вкажуть йому на невідповідність). Для такого податкового агента призначено другий шлях;
— (2) показати в чеку турзбір за іншою ставкою ПДВ, скажімо, «Д» — «Операції, звільнені від оподаткування». Тоді базу для обчислення ПДВ буде визначено правильно й навряд чи податківці зможуть присікатися до такого розрахункового документа.
Ігор Хмелевський
