Передача об'єкта основних засобів підприємства у власність засновника: податкові наслідки

Передача об’єкта основних засобів підприємства у власність засновника: податкові наслідки

Ситуації, коли засновник уносить майно до статутного капіталу підприємства, — явище досить часте. А от випадки, коли майно підприємства передається у власність засновника, трапляються набагато рідше. Саме з таким непоширеним випадком довелося зіткнутися одному з наших читачів: товариство з обмеженою відповідальністю, що є платником податку на прибуток на загальних умовах, прийняло рішення подарувати своєму засновнику — фізичній особі об’єкт основних засобів (офіс), балансова вартість якого — 130000 грн. Читача цікавить, які податкові наслідки виникають під час цієї операції. Розгляду цього запитання і присвячено пропоновану статтю.

Наталя БІЛОВА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Закон про податок на прибуток — Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

Закон про АТ — Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI.

Закон про госптовариства — Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91 р. № 1576-XII.

Перелік № 1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Методрекомендації № 561 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. № 561.

П(С)БО 7 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.

П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.

П(С)БО 16 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318.

П(С)БО 27 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 р. № 617.

Відповідно до ст. 66 ГКУ майно підприємства складають виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

При цьому джерелами формування майна підприємства є:

— грошові та матеріальні внески засновників;

— доходи, отримані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

— доходи від цінних паперів;

— кредити банків та інших кредиторів;

— капітальні вкладення та дотації з бюджетів;

— майно, придбане в інших суб’єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

— інші джерела, не заборонені законодавством України.

Суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на власний розсуд, одноосібно чи спільно з іншими суб’єктами володіє, користується та розпоряджається майном, що належить йому (їм), у тому числі має право передати майно іншим суб’єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, чи на основі інших форм правового режиму майна, передбачених ГКУ (ст. 134 ГКУ).

Чинне законодавство передбачає різні способи передачі права власності на майно від юридичної особи фізичній особі. Один з таких способів — передача майна на підставі договору дарування.

Згідно зі ст. 717 ЦКУ за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає чи зобов’язується передати в майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, у тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (ст. 718 ЦКУ).

Сторонами в такому договорі можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи (ч. 1 ст. 720 ЦКУ). При цьому підприємницькі товариства можуть укладати договори дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо передбачено установчими документами дарувальника (ч. 3 ст. 720 ЦКУ). Отже, за рішенням органу, уповноваженого на це статутом юридичної особи (засновника, директора), підприємство має право передати частину свого майна за договором дарування як засновнику-юрособі, так і третій особі.

А от для того, щоб подарувати майно засновнику-фізособі, наявність зазначеного дозволу в установчих документах не обов’язкова — цивільне законодавство цього не вимагає.

Договір дарування нерухомого майна укладається в письмовій формі та посвідчується нотаріусом (п. 2 ст. 719 ЦКУ). Крім того, такий договір підлягає державній реєстрації відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 р. № 671.

Податковий облік

Податок на прибуток. З податкової точки зору, дарування товару (нагадаємо, що до товарів згідно з п.п. 14.1.244 ПКУ відносяться й основні засоби) вважається його продажем (пп. 14.1.202, 14.1.191 ПКУ). У свою чергу, правила податкового обліку продажу основних засобів регулюються ст. 146 ПКУ.

Відповідно до п. 146.13 ПКУ в загальному випадку до оподатковуваного доходу платника включається сума перевищення доходів від продажу чи іншого відчуження окремих об’єктів основних засобів над їх балансовою вартістю. При цьому в протилежній ситуації, коли балансова вартість об’єкта основних засобів перевищує дохід від його продажу чи іншого відчуження, різниця, що утворилася, підлягає включенню до витрат.

Уточнимо, що доходами згідно з п.п. 14.1.56 ПКУ вважається сума доходу платника від усіх видів діяльності, отриманого в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах. Проте це не означає, що оподатковуваного доходу в результаті безоплатної передачі об’єктів основних засобів з позиції п.п. 14.1.56 ПКУ немає. Річ у тому, що п. 146.14 ПКУ приписує визнавати доходи від продажу чи іншого відчуження основних засобів на рівні, не нижчому від звичайних цін (причому незалежно від податкового статусу одержувача). Отже, незважаючи на те що в результаті безоплатної передачі об’єкта основних засобів підприємство не отримає жодних економічних вигод, йому все одно доведеться визнати дохід виходячи із звичайних цін , після чого порівняти його з балансовою вартістю такого об’єкта. На подібному порядку зараз наполягають податківці (див. консультацію, розміщену в розділі 110.09.01 ЄБПЗ). Причому, оскільки в розумінні ПКУ об’єкти основних засобів є товаром, а безоплатна передача — продажем, дохід від безоплатної передачі об’єкта основних засобів логічно визнавати в загальному порядку — за датою передачі права власності на нього (п. 137.1 ПКУ). До речі, при продажу основних засобів самі співробітники податкового відомства закликають орієнтуватися саме на цю дату (див., наприклад, консультацію, розміщену в розділі 110.09.01 ЄБПЗ), а от при безоплатній передачі цих активів їм чомусь ближчим є інший варіант — відображення доходів за бухобліковими правилами (п. 137.16 ПКУ).

Дещо зазначимо про порядок визначення звичайних цін. На сьогодні вони визначаються відповідно до п. 1.20 Закону про податок на прибуток (дію цього пункту згідно з п.п. 2 п. 2 розд. XIX ПКУ подовжено до 1 січня 2013 року). За загальним правилом, установленим цим пунктом, якщо не доведено протилежне, звичайною ціною вважається ціна, визначена сторонами договору.

Водночас для підтвердження рівня звичайних цін щодо нерухомості за різних умов продажу можна використовувати дані:

— аналогічних договорів, за якими продавалися основні засоби у порівнянних умовах (зважаючи на акції, знижки, умови платежів, обсяг товарної партії, рівень інфляції тощо);

— експертного оцінювання майна (з його використанням для підтвердження «звичайності» погоджуються й податківці);

— цін, зазначених у публічному оголошенні (наприклад, рекламному, розміщеному в ЗМІ);

— цін, за якими майно продавалося на біржі, конкурсі, аукціоні. Утім, через біржу може реалізовуватися не будь-яке майно: так, зокрема, згідно зі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.91 р. № 1956-ХII будь-які товари, що були в ужитку, включаючи транспортні засоби та капітальні активи, не можуть бути предметом біржової торгівлі (див. про це також статтю « Звичайні ціни: порядок визначення та випадки застосування» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 91) ;

— норм П(С)БО та Національного стандарту № 1 «Загальні принципи оцінки майна та майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 р. № 1440, і встановлених ними понять «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації».

Відзначимо, що, на думку суду, не може бути підставою для визначення звичайної ціни витяг із реєстру прав власності на нерухоме майно. Тобто, використання в цілях оподаткування вартості об’єкта нерухомості, зазначеної у витязі БТІ з реєстру прав власності на нерухоме майно є неправомірним (див., зокрема, ухвалу ВАСУ від 09.12.2010 р. № К-11662/08).

На те, що документальним підтвердженням рівня звичайних цін можуть бути укладені договори, опубліковані рекламні оголошення, прайс-листи, довідки, отримані від державних органів статистики, звіти про оцінювання майна (акти оцінювання майна) зверталася увага ще в консультації податківців, опублікованій у газеті «Податки та бухгалтерський облік», 2007, № 28, с. 58.

Утім, обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайних цін, покладається все ж на податковий орган (п.п. 1.20.8 Закону про податок на прибуток).

З урахуванням викладеного, якщо звичайна ціна переданого об’єкта основних засобів вища за його балансову вартість, отриману різницю слід включити до оподатковуваного доходу звітного періоду.

А от якщо балансова вартість переданого об’єкта основних засобів вища від звичайної, то в цій ситуації відносити таку різницю до витрат не варто, оскільки ця операція з безоплатної передачі об’єкта основних засобів не пов’язана з господарською діяльністю підприємства (не спрямована на отримання доходу).

При цьому нагадаємо, що в розрахунку результату від продажу основних засобів бере участь балансова вартість об’єкта на початок місяця, наступного за місяцем його вибуття (тобто визначена з урахуванням нарахованої амортизації в місяці вибуття об’єкта). Інакше кажучи, на вартість об’єкта в місяці його вибуття має нараховуватися амортизація (п. 146.15 ПКУ).

Податок на додану вартість. Згідно з п.п. «а» п. 185.1 ПКУ постачання товарів з місцем їх постачання на митній території України є об’єктом обкладення ПДВ, а до товарів, як ми вже відзначали, відносяться й основні засоби. У свою чергу, дарування основних засобів вважається постачанням товару (див. п.п. 14.1.191 ПКУ).

Отже, операція дарування об’єкта основних засобів є об’єктом обкладення ПДВ. При цьому податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до п.п. «б» п. 187.1 ПКУ виникають у момент відвантаження об’єкта основних засобів (тобто в момент підписання акта приймання-передачі цього об’єкта) виходячи зі звичайних цін (п. 188.1 ПКУ).

У момент виникнення податкових зобов’язань за такою операцією платник має виписати два комплекти податкових накладних (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 130.21 ЄБПЗ):

— один комплект — на «нульову» вартість. У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної проставляється позначка «Х» та вказується тип причини «02» (постачання неплатнику податку). Обидва примірники такої податкової накладної залишаються в підприємства;

— другий комплект — на звичайну вартість. У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної проставляється позначка «Х» та вказується тип причини «12» (виписана на вартість безоплатно наданих товарів/послуг, обчислену виходячи з рівня звичайних цін). Обидва примірники такої податкової накладної підприємство залишає в себе.

Якщо при придбанні об’єкта основних засобів, що передається безоплатно, платник відобразив податковий кредит, то на дату безоплатної передачі він має здійснити умовне постачання такого об’єкта згідно з п.п. «в» п.п. 14.1.191 і п. 189.1 ПКУ. Базою оподаткування має бути балансова вартість об’єкта основних засобів.

Утім, майте на увазі: якщо об’єкт основних засобів (офіс), що передається, відповідає категорії житла, то така передача звільняється від обкладення ПДВ (крім першого постачання) (див. п.п. 197.1.14 ПКУ).

Податок на доходи фізичних осіб. Оскільки об’єкт основних засобів (нерухоме майно) передається у власність засновника на підставі договору дарування (тобто цивільно-правового договору), то для цілей застосування розд. IV ПКУ вартість такого дарунка включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такої фізособи (п.п. 164.2.19 ПКУ) і є об’єктом обкладення ПДФО (п.п. 163.1.1 ПКУ).

Обов’язок із нарахування, утримання та сплати до бюджету ПДФО покладається на податкового агента (п.п. «а» п. 171.2 ПКУ), тобто на підприємство-дарувальника. При цьому ПДФО нараховується за ставками, визначеними в п. 167.1 ПКУ, а саме: до бази оподаткування, що не перевищує 10-кратний розмір мінзарплати, установленої на 1 січня звітного року (у 2012 році — 10730 грн.), застосовується ставка 15 %, а до суми перевищення — ставка 17 %.

Водночас згідно з п.п. 165.1.39 ПКУ не включається до загального оподатковуваного доходу вартість негрошових дарунків, якщо вона не перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати (з розрахунку на місяць), установленої на 1 січня звітного податкового року (у 2012 році — 536,50 грн.). При цьому згідно з роз’ясненнями податківців (див. лист ДПАУ від 03.02.2011 р. № 2346/6/17-0715, 2918/7/17-0717 // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 12), якщо вартість дарунка перевищує встановлену межу (на сьогодні — 536,50 грн.), то оподаткуванню підлягає тільки сума перевищення.

Оскільки цей дарунок надається в негрошовій формі, база обкладення ПДФО визначається як вартість такого дарунка, розрахована за звичайними цінами, помножена на «натуральний» коефіцієнт (див. п. 164.5 ПКУ). А у зв’язку з тим, що дохід у вигляді дарунка обкладається за двома ставками (15 % та 17 %), застосовувати тут необхідно два коефіцієнти:

— для частини доходу, обкладеного ПДФО за ставкою 15 %, «натуральний» коефіцієнт дорівнює 1,176471;

— для частини доходу, обкладеного ПДФО за ставкою 17 %, «натуральний» коефіцієнт дорівнює 1,204819.

Визначимо базу обкладення ПДФО.

У зв’язку з тим, що вартість офісу (130000 грн.) перевищує неоподатковувану суму 536,50 грн., сума такого перевищення дорівнює 129463,50 грн. (130000 грн. - 536,50 грн.) і з урахуванням «натурального» коефіцієнта підлягає включенню до загального місячного оподатковуваного доходу працівника.

Повторимо, що гранична сума доходу, до якої в 2012 році застосовується ставка 15 %, дорівнює 10730 грн. У цьому випадку оподатковувана сума 129463,50 грн. > 10730 грн., тому її має бути розподілено на дві частини:

— одна частина підпадає під оподаткування за ставкою 15 % (10730 грн.);

— друга частина підпадає під оподаткування за ставкою 17 % (сума перевищення).

Алгоритм оподаткування такий:

1. Визначаємо «чисту» суму доходу, до якої застосовується ставка ПДФО 15 %:

10730 грн. : 1,176471 = 9120,50 грн.

2. Визначаємо «чисту» суму доходу, до якої застосовується ставка ПДФО 17 % :

129463,50 грн. - 9120,50 грн. = 120343 грн.

3. Застосовуємо для оподаткування «натуральний» коефіцієнт до вартості дарунка:

— 9120,50 грн. х 1,176471 = 10730 грн.;

— 120343 грн. х 1,204819 = 144991,56 грн.

4. Визначаємо суму ПДФО, що підлягає утриманню підприємством-дарувальником з доходу засновника:

— 10730 грн. х 15 % : 100 % = 1609,50 грн.;

— 144991,56 грн. х 17 % : 100 % = 24648,56 грн.

5. Розраховуємо загальну суму ПДФО, що підлягає перерахуванню до бюджету:

1609,50 грн. + 24648,56 грн. = 26258,06 грн.

У зв’язку з тим, що дохід у цій ситуації надається фізособі в натуральній формі, ПДФО слід сплатити протягом банківського дня, наступного за днем його нарахування (надання) (п.п. 168.1.4 ПКУ).

Відомості про вартість наданого засновнику дарунка та суми утриманого ПДФО підприємство — податковий агент зобов’язано відобразити в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ. При цьому вартість неоподатковуваної частини такого негрошового дарунка (п.п. 165.1.39 ПКУ) відображається з ознакою доходу «160», а оподатковуваної частини — з ознакою доходу «127».

Відзначимо, що в цьому випадку вартість дарунка засновнику не є об’єктом для нарахування та утримання ЄСВ.

Бухгалтерський облік

Безоплатно передані об’єкти основних засобів слід виключити з активів (п. 33 П(С) БО 7, п. 40 Методрекомендацій № 561).

Зменшення ж активів (за умови, що суму такого зменшення може бути достовірно оцінено), у свою чергу, приводить до збільшення витрат звітного періоду (п. 6 П(С) БО 16). Виходячи з цього, при безоплатній передачі об’єкта основних засобів його залишкову вартість із кредиту рахунка 10 «Основні засоби» потрібно списати на витрати — до дебету субрахунку 977 «Інші витрати звичайної діяльності».

У бухгалтерському обліку безоплатна передача основних засобів не впливає на величину доходів, оскільки в результаті такої операції не відбувається ані збільшення активів, ані зменшення зобов’язань (п. 5 П(С) БО 15).

Приклад 1 . ТОВ «Вертикаль» у серпні 2012 року на підставі договору дарування передало засновнику об’єкт основних засобів — офіс. Первісна вартість об’єкта – 200000 грн. Станом на 01.09.2012 р. (тобто на початок наступного місяця) балансова (залишкова) вартість офісу (і в бухгалтерському, і в податковому обліку) склала 130000 грн., а сума нарахованого зносу — 70000 грн.

На момент передачі офісу його балансова вартість відповідає звичайній ціні без ПДВ.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються так:

Таблиця 1

Передача засновнику об’єкта основних засобів (офісу) на підставі договору дарування

Як бачимо, цей спосіб передачі майна у власність засновнику-фізособі не дуже вигідний для підприємства, тому, можливо, має сенс розглянути й інші варіанти, наприклад, продаж чи виплату дивідендів майном.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає чи зобов’язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦКУ).

Згідно зі ст. 657 ЦКУ договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Податковий облік

Податок на прибуток. Згідно з п. 146.13 ПКУ при продажу основних засобів у податковому обліку підприємства відображається тільки результат такого продажу, а саме:

— сума перевищення доходів від продажу над балансовою (тобто залишковою, п.п. 14.1.9 ПКУ) вартістю реалізованого об’єкта включається до податкових доходів;

— сума перевищення балансової (залишкової) вартості об’єкта над доходами від його продажу включається до податкових витрат.

Щодо моменту відображення доходів та витрат при продажу основних засобів, то за роз’ясненнями податківців податкові доходи за такою операцією мають відображатися платником податків на дату переходу до покупця права власності на об’єкт основних засобів, як це передбачено «товарним» п. 137.1 ПКУ (див., наприклад, консультацію, розміщену в розділі 110.09.01 ЄБПЗ), оскільки основні засоби охоплюються терміном «товари». Відповідно й податкові витрати в сумі перевищення балансової (залишкової) вартості об’єкта основних засобів над доходами від його продажу платнику податків слід відображати, керуючись п. 138.4 ПКУ, — у тому звітному періоді, у якому відбувся перехід до покупця права власності на такий об’єкт.

Зіставляючи дохід від продажу об’єкта основних засобів з його балансовою вартістю, потрібно мати на увазі, що:

— такий дохід у цілях оподаткування визначають згідно з договором купівлі-продажу, проте з урахуванням звичайних цін (тобто не нижче за звичайну ціну об’єкта, що реалізовується) (п. 146.14 ПКУ). Тому якщо, наприклад, у договорі купівлі-продажу вартість офісу буде встановлено нижче за його залишкову вартість і така встановлена ціна відповідатиме рівню звичайних цін, то податковий дохід у такому разі не виникне;

— якщо першою подією є надходження оплати від покупця, то таке отримання передоплати податкові доходи підприємства не збільшує (п.п. 136.1.1 ПКУ). У зв’язку з цим якщо, наприклад, продаж об’єкта основних засобів засновнику здійснюється на умовах розстрочення платежу і відповідно кошти в оплату об’єкта надходять підприємству в декілька етапів протягом декількох податкових періодів, то результат продажу об’єкта (податкові доходи чи податкові витрати) відображається на дату переходу до покупця права власності на об’єкт основних засобів незалежно від факту оплати.

Податок на додану вартість. При продажу об’єкта основних засобів підприємство — платник ПДВ відповідно до п. 188.1 ПКУ (за першою з подій — отриманням грошових коштів від покупця чи передачею покупцю основних засобів, п. 187.1 ПКУ) має нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни.

При цьому, якщо звичайна ціна об’єкта основних засобів перевищує фактичну, підприємство має виписати два комплекти податкових накладних (див. консультацію податківців, розміщену в розділі 130.21 ЄБПЗ):

— один комплект — на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання. У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної проставляється позначка «Х» та вказується тип причини «02» (постачання неплатнику податку);

— другий комплект — на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною. У верхній лівій частині оригіналу такої податкової накладної проставляється позначка «Х» та вказується тип причини «01» (виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною).

Усі примірники цих податкових накладних залишаються в підприємства.

Податок на доходи фізичних осіб. Відповідно до п.п. «е» п.п. 164.2.17 ПКУ до оподатковуваного доходу фізичної особи включаються суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Тому, якщо вартість об’єкта основних засобів, зазначена в договорі купівлі-продажу із засновником, нижча за рівень звичайних цін, слід вважати, що така знижка надається тільки цьому окремому покупцю, тобто має індивідуальний характер. А значить, сума цієї знижки (різниця між звичайною ціною та фактичною ціною продажу) включається до оподатковуваного доходу цього покупця. Такий дохід обкладається за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ (15 % та 17 %). При визначенні бази оподаткування застосовується «натуральний» коефіцієнт, передбачений п. 164.5 ПКУ.

Суму ПДФО підприємство має сплатити до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем нарахування (надання) знижки
(п.п. 168.1.4 ПКУ).

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ оподатковуваний дохід у вигляді суми знижки відображається з ознакою «126».

На суму такої знижки ЄСВ не нараховується і не утримується.

Бухгалтерський облік

Згідно з вимогами П(С)БО 27 основні засоби, щодо яких прийнято рішення про продаж, підлягають переведенню зі складу основних засобів до запасів — необоротних активів, що утримуються для продажу (із зарахуванням на субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу») та подальшій їх реалізації вже як запасів.

Доходи від реалізації основних засобів, визнаних утримуваними для продажу, відображаються за кредитом субрахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів». Дохід визнається на дату переходу ризиків та вигод до покупця, пов’язаних із правом власності (п. 8
П(С)БО 15), тобто на да-ту відвантаження (якщо інше не встановлено договором).

Балансова вартість активу при його реалізації списується до дебету субрахунку 943 «Собівартість реалізованих виробничих запасів».

Приклад 2. ТОВ «Вертикаль» у серпні 2012 року прийняло рішення продати засновнику об’єкт основних засобів за 96000 грн. (у тому числі ПДВ 20 % — 16000 грн.). Первісна вартість об’єкта — 200000 грн. Станом на 01.09.2012 р. (тобто на початок наступного місяця) балансова (залишкова) вартість офісу (і у бухгалтерському, і в податковому обліку) склала 130000 грн., а сума нарахованого зносу — 70000 грн.

Об’єкт основних засобів визнано необоротним активом, утримувані для продажу.

Припустимо, що на момент продажу офісу його договірна ціна відповідає звичайній ціні.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються так:

Таблиця 2

Продаж засновнику об’єкта основних засобів (офісу)

Згідно зі ст. 10 Закону про госптовариства учасники мають право брати участь в розподілі прибутку товариства та отримувати його частку (дивіденди) . Аналогічні норми закріплено в п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦКУ, ч. 1 ст. 88 ГКУ, а також п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону про АТ, у якому під дивідендами розуміється частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Законодавство не забороняє господарським товариствам видавати дивіденди в натуральному виді (виняток становлять тільки акціонерні товариства, які мають право видавати дивіденди тільки в грошовій формі, ч. 1 ст. 30 Закону про АТ), тому підприємство може передати майно (в цьому випадку — офіс) у власність засновнику як дивіденди.

Податок на прибуток

За правилом, встановленим п.п. 153.3.2 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів, має нарахувати та сплатити авансовий внесок із податку на прибуток (у 2012 році — за ставкою 21 %, п. 10 підрозд. 4 розд. XX ПКУ) від суми фактично виплачуваних дивідендів без зменшення їх суми на суму авансового внеску.

Проте при виплаті дивідендів фізичним особам авансовий внесок не нараховується та не сплачується (див. п.п. «а» п.п. 153.3.5 ПКУ).

Щодо передачі засновнику об’єкта основних засобів у формі дивідендів, то така операція, з точки зору податку на прибуток та ПДВ, розглядається як продаж цього об’єкта (докладніше про податкові наслідки продажу об’єкта основних засобів див. вище).

Податок на доходи фізичних осіб

Дивіденди, нараховані фізособі емітентом корпоративних прав — резидентом, який є юридичною особою, обкладаються ПДФО за ставкою 5 % (п. 167.2, п.п. 170.5.3 ПКУ).

Дохід у вигляді дивідендів включається до місячного оподатковуваного доходу фізособи (п.п. 164.2.8 ПКУ). Згідно з п.п. 170.5.4 ПКУ дивіденди остаточно обкладаються ПДФО при їх виплаті за їх рахунок.

Відзначимо, що доходи фізосіб у вигляді дивідендів не обкладаються ЄСВ, оскільки вони не включаються до фонду оплати праці згідно з п. 3.35 Інструкції № 5 та зазначені в п. 14 розд. II Переліку № 1170.

Приклад 3 . ТОВ «Вертикаль» у серпні 2012 року нарахувало дивіденди своєму засновнику Ващенку С. П. у сумі 136842,11 грн.

При цьому дивіденди вирішено виплатити майном (шляхом передачі об’єкта основних засобів — офісу).

Первісна вартість об’єкта – 200000 грн. Станом на 01.09.2012 р. (тобто на початок наступного місяця) балансова (залишкова) вартість офісу (і в бухгалтерському, і в податковому обліку) склала 130000 грн., а сума нарахованого зносу — 70000 грн.

На момент передачі офісу його балансова вартість відповідає звичайній ціні без ПДВ.

Відповідно звичайна ціна з ПДВ складає 150000 грн. При цьому різницю між вартістю об’єкта основних засобів та сумою дивідендів у розмірі 26000 грн. (156000 грн. - 130000 грн.) засновник компенсує підприємству грошима.

У податковому та бухгалтерському обліку ці операції відображаються так:

Таблиця 3

Передача засновнику об’єкта основних засобів (офісу) як дивіденди

Отже, ми розглянули з позиції оподаткування декілька варіантів передачі офісу засновнику у власність. На наш погляд, найбільш оптимальний варіант у цьому випадку — це продаж офісу, якщо, звісно, його договірна ціна відповідає звичайній та не перевищує балансову вартість такого об’єкта. Утім, вибір тут за вами.