Щодо порядку обчислення ЄСВ
Лист від 18.01.2013 р. № 1428/03-30
(витяг)
<…>
Базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон), є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску та інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за № 114/8713.
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170 (далі — Перелік).
Відповідно до пункту 13 розділу II Переліку єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не нараховується на витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров’я.
Виплати, на які не нараховується єдиний внесок, не відображаються у Звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (додаток 4), форма якого затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. № 22-2 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 р. за № 1014/18309.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Іншого законодавством не передбачено.
Директор департаменту надходження доходів
В. Литвиненко
коментар редакції
Справляти чи не справляти єдиний соціальний внесок:
от у чому питання
Листи Пенсійного фонду України (далі — ПФУ), що коментуються, присвячені порядку справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) з окремих виплат.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон № 2464) до бази для нарахування ЄСВ уключаються:
1) нарахована заробітна плата за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно із Законом «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР;
2) оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів фондів соціального страхування;
3) сума винагороди, що виплачується фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Виняток становлять суми винагород за цивільно-правовими договорами, укладеними з фізичними особами — підприємцями, якщо роботи, що виконуються (послуги, що надаються) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Держреєстру, які не включаються до бази для нарахування та утримання ЄСВ та не обкладаються зазначеним внеском.
Що стосується виплат, які підпадають під поняття «заробітна плата», то для їх включення до бази справляння ЄСВ мають виконуватися одночасно три умови:
— виплата нараховується роботодавцем найманому працівнику — платнику ЄСВ (ст. 4 Закону № 2464);
— виплата включається до фонду оплати праці відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5);
— виплата не вказана в Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 (далі — Перелік № 1170).
З урахуванням викладеного вище фахівці ПФУ зробили такі висновки щодо необхідності включення окремих виплат працівникам:
1) виплати працівникам у вигляді подарунків, призів, оплати орендованого житла, оплати за страхування від нещасного випадку працівників, яку підприємство (страхувальник) зобов’язане внести страховій компанії згідно з договором за таким видом страхування, уключаються до бази для нарахування та утримання ЄСВ, оскільки згідно з пп. 2.3.2 і 2.3.4 Інструкції № 5 такі витрати включаються до фонду оплати праці;
2) вихідна допомога, що нараховується та виплачується в разі припинення трудового договору, не є базою для нарахування та утримання ЄСВ, оскільки ця виплата вказана в п. 4 розділу I Переліку № 1170;
3) платежі згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей не є базою для справляння ЄСВ, оскільки ці виплати зазначені в п. 2 розділу IІ Переліку № 1170;
4) виплата у вигляді оплати послуг з лікування працівника, які були надані установами охорони здоров’я, не є базою для нарахування та утримання ЄСВ, оскільки вказана в п. 13 розділу IІ Переліку № 1170.
На завершення зауважимо, що при визначенні бази справляння ЄСВ особливі правила діють для виплат звільненим працівникам.
Так, згідно з частиною другою ст. 7 Закону № 2464 для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за договорами цивільно-правового характеру, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які її нараховано.
Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду — середню заробітну плату за вимушений прогул.
Позиція ПФУ щодо справляння ЄСВ з виплат звільненим працівникам є такою:
— виплати за відпрацьований час уключаються до бази для справляння ЄСВ з урахуванням ч. 2 ст. 7 Закону № 2464, за винятком виплат, нарахованих за періоди до 01.01.2011 р.;
— виплати за невідпрацьований час (наприклад, компенсація за невикористані дні відпустки) не підлягають обкладенню ЄСВ.
Такі висновки зроблено в листах Пенсійного фонду від 28.02.2011 р. № 3837/03-20, від 03.03.2011 р. № 4149/05-10 («Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 45), від 18.10.2011 р. № 22373/03-20.
Що стосується сум лікарняних, нарахованих колишньому працівнику після звільнення, то ПФУ в листі від 30.08.2011 р. № 18177/03-20 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 83) роз’яснив, що обов’язку з нарахування та сплати ЄСВ з таких виплат не виникає. Пояснюється це тим, що суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомоги по тимчасовій непрацездатності згідно з пп. 3.3 і 3.2 Інструкції № 5 відповідно не входять до фонду оплати праці, а отже, не належать до заробітної плати.
Катерина Скрипкіна
