Переведення на роботу на інше підприємство

Переведення на роботу на інше підприємство

Чинне законодавство передбачає можливість переведення працівників з одного підприємства на інше, проте не регламентує процедуру такого переведення. На відміну від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, при переведенні працівника на інше підприємство дія трудового договору не продовжується в разі зміни трудової функції працівника, а припиняється. Припинення трудового договору у зв’язку з переведенням працівника на інше підприємство має свої особливості. У цій статті розглянемо, як оформляється переведення працівника на інше підприємство, а також порядок проведення остаточного розрахунку з працівником з урахуванням практики, що склалася.

Олена ІВАНОВА, консультант газети «Податки та бухгалтерський облік»

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон про відпустки — Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.

Постанова № 9 — постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9.

Порядок № 100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100.

Інструкція № 5 — Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Як уже зазначалося, законодавством не встановлено порядок переведення працівника з одного підприємства на інше. Водночас у п. 5 ст. 36 КЗпП переведення працівника за його згодою на інше підприємство вказано як одну з підстав для розірвання трудового договору. Отже, працівник, який переводиться на інше підприємство, розриває трудовий договір зі старим роботодавцем та укладає трудовий договір із новим роботодавцем. Проте за практикою, що склалася, розірванню трудового договору передує домовленість між так званими старим та новим роботодавцями, що полягає в обміні листами.

У разі, коли ініціатором переведення працівника є старий роботодавець, він направляє потенційному роботодавцю лист-запит, на який останній відповідає листом-згодою або листом-відмовою. Якщо ж переведення працівника ініціює майбутній роботодавець, то він направляє на підприємство, де на цей момент працює працівник, лист-клопотання про його переведення. Старий роботодавець в разі згоди на переведення працівника надсилає майбутньому роботодавцю лист-підтвердження. Оскільки останній варіант переведення найбільш поширений на практиці, розглянемо його детальніше.

Отже, майбутній роботодавець повинен скласти лист-клопотання. Форму листа-клопотання чітко не регламентовано, у зв’язку з цим він може складатися в довільній формі. Проте в листі обов’язково має бути вказано строк, протягом якого буде дійсним зобов’язання щодо прийняття цього працівника на роботу в порядку переведення. Якщо ж цей строк обмежено не буде, то можливе виникнення трудових спорів у зв’язку з невиконанням вимог ч. 5 ст. 24 КЗпП. Нагадаємо: згідно зі згаданою нормою законодавства особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору*. Підписаний керівником підприємства, на яке працівник переводиться, лист-клопотання направляється на підприємство, де він працює на цей момент.

* Якщо в результаті відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник здійснив вимушений прогул, оплата прогулу провадиться відповідно до правил ч. 2 ст. 235 КЗпП (п. 6 постанови № 9), тобто в розмірі середнього заробітку, який розраховується згідно з Порядком № 100.

Якщо питання про переведення працівника на інше підприємство керівниками підприємств вирішене позитивно, і працівник згоден на переведення, він повинен подати власнику (уповноваженому ним органу) підприємства, з якого звільняється, заяву про звільнення у зв’язку з переведенням на інше підприємство. Після цього власник (уповноважений ним орган) за старим місцем роботи видає наказ про звільнення працівника на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП.

Дата розірвання трудового договору на підставі норм п. 5 ст. 36 КЗпП установлюється за домовленістю між працівником та власником підприємства, з якого він звільняється в порядку переведення. При цьому власник приймаючого підприємства зобов’язаний укласти трудовий договір з працівником, якого прийнято на підприємство в порядку переведення, з першого робочого дня, наступного за днем звільнення з попереднього місця роботи (якщо іншу дату не встановлено за домовленістю сторін). Це прямо передбачено в п. 6 постанови № 9.

Звертаємо увагу: при укладенні трудового договору з працівником, переведеним з іншого підприємства, новий роботодавець не має права встановлювати йому строк випробування (ч. 3 ст. 26 КЗпП).

У день звільнення працівнику має бути виплачено всі належні суми. Якщо працівник не працював у день звільнення, то виплата проводиться не пізніше наступного дня після пред’явлення працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП) у зв’язку зі звільненням унаслідок переведення на інше підприємство.

Як правило, при звільненні працівнику виплачується зарплата за фактично відпрацьовані дні та компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та відпустки на дітей. Проте в цьому випадку проведення остаточного розрахунку має свої особливості.

Працівник, який звільняється в порядку переведення на інше підприємство, може отримати компенсацію за невикористані дні відпустки за загальним правилом, тобто в день звільнення. Водночас згідно з ч. 3 ст. 83 КЗпП і ч. 3 ст. 24 Закону про відпустки в разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник. Отже, якщо працівник не використав усі дні щорічної відпустки, то компенсація за невикористані дні таких відпусток за його бажанням, яке має бути вказане в заяві про звільнення (тут же слід указати реквізити для перерахування суми компенсації), може бути або видана йому на руки в день звільнення, або перерахована на рахунок підприємства, на яке він переводиться. Працівник самостійно вибирає прийнятний для нього варіант.

Звертаємо увагу: на відміну від компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки на дітей не може бути перерахована на рахунок підприємства, куди переводиться працівник. Пояснюється це тим, що додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою та не належить до видів щорічної відпустки. У цьому випадку вся сума компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей має бути виплачена на руки працівнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КЗпП, ч. 3 ст. 9 Закону про відпустки, якщо старий роботодавець на прохання працівника перераховує компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки на рахунок підприємства, куди його було переведено, до стажу роботи, який дає право на щорічну основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи. При цьому щорічна відпустка повної тривалості може бути використана працівником за його бажанням до настання шестимісячного строку безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві, куди його було переведено (ч. 1 ст. 81 КЗпП, п. 8 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Якщо працівник, який звільняється в порядку переведення на інше підприємство, використав відпустку, надану йому в рахунок невідпрацьованої частини року, відрахування з його зарплати на покриття виданих йому в рахунок невідпрацьованої частини робочого року відпускних не здійснюються (п. 2 ч. 2 ст. 22 Закону про відпустки).

Компенсація за невикористану відпустку розраховується відповідно до Порядку № 100 аналогічно звичайним відпускним. У цій статті на порядку розрахунку компенсації не зупинятимемося. Докладно про це читайте у статті «Остаточний розрахунок» // «Податки та бухгалтерський облік», 2011, № 48, с. 39.

Розрахунок та нарахування компенсації за невикористану відпустку здійснює старий роботодавець. Відповідно до п.п. 2.2.12 Інструкції № 5 сума компенсації за невикористану відпустку включається до фонду оплати праці. У зв’язку з цим така виплата у складі заробітної плати включається до бази для справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ) та до загального оподатковуваного доходу працівника. Оскільки старий роботодавець нараховує компенсацію за невикористану відпустку, то нарахувати й утримати ЄСВ та утримати податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) незалежно від того, виплачується компенсація на руки при звільненні чи перераховується новому роботодавцю — його обов’язок. Тобто новому роботодавцю має бути перераховано «чисту» суму компенсації за невикористану працівником відпустку. На нашу думку, саме такий підхід відповідає вимогам чинного законодавства.

Податківці підтверджують те, що обов’язок зі сплати ПДФО покладається на того роботодавця, який здійснює нарахування компенсації (див. консультацію, розміщену в ЄБПЗ у підкатегорії 160.01). Крім того, вони вказують, що моментом виплати такого доходу вважатиметься дата перерахування грошових коштів новому роботодавцю, отже, згідно з п.п. 168.1.2 ПКУ податок має бути перераховано до бюджету того ж дня.

Старий роботодавець відображає суму грошової компенсації за невикористану відпустку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ у складі заробітної плати з кодом ознаки доходу «101».

Щодо нарахування (утримання) сум ЄСВ при переведенні працівника на інше підприємство будь-яких офіційних роз’яснень після набуття чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI не було. Водночас, незважаючи на об’єднання всіх внесків до фондів соціального страхування в один — ЄСВ, на нашу думку, підхід до його нарахування та сплати в разі перерахування суми компенсації за невикористану відпустку на рахунок нового роботодавця змінитися не повинен.

Нагадаємо: раніше представники ПФУ в листах від 21.06.2006 р. № 7902/03-20 і від 21.07.2010 р. № 12575/03-30 зазначали, що страхувальником, який зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати внесок до Пенсійного фонду, є підприємство, що нараховує та перераховує грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку. Отже, нараховує (утримує) та сплачує ЄСВ колишній роботодавець, він же і повинен відобразити суму компенсації за невикористану відпустку у звіті з ЄСВ (додаток 4).

Як уже зазначалося, компенсація за невикористану відпустку включається до фонду оплати праці у складі заробітної плати, тому на підставі п. 142.1 ПКУ вона включається до складу витрат підприємства, яке її нараховує (старий роботодавець), незалежно від того виплачується компенсація працівнику при звільненні чи перераховується новому роботодавцю. Сума нарахованого на суму компенсації ЄСВ уключається до витрат підприємства на підставі п. 143.1 ПКУ. Це підтверджують податківці в консультації, розміщеній у ЄБПЗ за кодом 110.07.17.

Розглянемо тепер, як новий роботодавець обліковує компенсацію за невикористану відпустку, яку за бажанням працівника було перераховано на підприємство, куди його було переведено.

Новий роботодавець не включає суми отриманої компенсації за невикористану відпустку ані до складу доходів при її отриманні, ані до складу витрат при її виплаті працівнику. Для нього вона, по суті, є транзитною сумою.

Сума компенсації за невикористану відпустку не відображається новим роботодавцем ані в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за звітний квартал, коли її буде виплачено працівнику, ані у звіті з ЄСВ (додаток 4).

Для нового роботодавця ці суми не є витратами на оплату праці, адже він не здійснює їх нарахування та не несе витрат на їх виплату. У зв’язку з цим сума компенсації, що виплачується працівнику на новому місці роботи, має відображатися на субрахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами», а не на субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Звертаємо увагу на ситуацію, коли тривалість відпустки у нового роботодавця відрізняється від тривалості відпустки у попереднього роботодавця. Як зазначалося вище, відповідно до норм ст. 9 Закону про відпустки за новим місцем роботи до стажу, що дає право на відпустку, зараховується час, за який переведений працівник не використав щорічну відпустку у попереднього роботодавця. При цьому норми законодавства не встановлюють, що за час роботи у колишнього роботодавця на новому підприємстві працівнику надається саме та кількість днів відпустки, яку він не використав на старому місці роботи. На наш погляд, логічно, якщо за кожен відпрацьований рік (з урахуванням часу роботи на попередньому підприємстві, за який не використано відпустку та не отримано компенсацію) переведеному працівнику в нового роботодавця буде надано відпустку тієї тривалості, яку встановлено у такого нового роботодавця.

Приклад. Менеджер відділу збуту ТОВ «Альфа» Андрєєв А. О. звільняється 15.03.2013 р. у зв’язку з переведенням на інше підприємство — ТОВ «Омега». При цьому Андрєєв А. О. не використав щорічну основну відпустку за період з 20.08.2012 р. по 15.03.2013 р. Під час роботи в ТОВ «Альфа» працівник мав право на відпустку тривалістю 31 календарний день (основну та додаткову). Отже, кількість днів невикористаної відпустки дорівнює 18 календарних днів ((208 - 4)* : (365 - 10) х 31). Сума нарахованої компенсації за невикористану відпустку за цей період становить 3022,00 грн.

Заробітна плата за відпрацьовані до звільнення дні березня склала 2500,00 грн. Компенсація за невикористану відпустку перераховується ТОВ «Омега» відповідно до заяви Андрєєва А. О.

Ставка ЄСВ згідно з класом професійного ризику виробництва становить 36,76 %.

У бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Альфа» операції з нарахування та виплати компенсації відобразяться так:

Підприємство, з якого звільняється працівник, складає довідку, в якій відображається період часу, за який працівник не використав щорічну відпустку, та загальна сума компенсації. Крім того, у цій довідці слід указати, що ПДФО та ЄСВ нараховано, утримано та сплачено в повному обсязі.

Наведемо зразок зазначеної довідки.

ДОВІДКА

Андрєєв Андрій Олександрович, облікова картка платника податків 2282392169, не використав щорічну основну відпустку за період з 20 серпня 2012 року по 15 березня 2013 року.

Сума нарахованої компенсації за цей період становить 3022,00 грн. Сума до виплати після утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб — 2476,23 грн.

Компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки на підставі заяви Андрєєва А. О. перераховано на рахунок ТОВ «Омега».

Податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від суми компенсації нараховані, утримані та сплачені в повному обсязі.

Довідка видана для надання до бухгалтерії ТОВ «Омега».

Продовження прикладу. Андрєєва А. О. прийнято на роботу до ТОВ «Омега» менеджером відділу збуту з 18.03.2013 р. Із зазначеної дати у працівника виникає право на отримання відпустки повної тривалості. Тривалість щорічної відпустки на новому місці роботи Андрєєва А. О. становить 24 календарні дні. Щорічною відпусткою повної тривалості Андрєєв А. О. вирішив скористатися з 23.07.2013 р.

Під час роботи в ТОВ «Альфа» Андрєєв А. О. мав право на щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день. Відповідно до довідки, наданої до бухгалтерії ТОВ «Омега», працівником не використано відпустку за період роботи в ТОВ «Альфа» з 20.08.2012 р. по 15.03.2013 р. Отже, невикористана відпустка склала 18 календарних днів.

Незважаючи на те, що на новому місці роботи Андрєєв А. О. відпрацював менше 6 місяців, він має право на отримання відпустки повної тривалості. Отже, йому надається відпустка тривалістю 24 календарні дні.

Визначимо кількість днів відпустки, що належить за новим місцем роботи, яку має бути надано за період роботи у колишнього роботодавця:

(208 - 4) : (365 - 10) х 24 = 14 (днів).

Отже, новий роботодавець (ТОВ «Омега») за рахунок власних коштів оплачує 10 календарних днів відпустки (24 - 14), а за 14 календарних днів виплачується компенсація за невикористану відпустку, що поступила на банківський рахунок ТОВ «Омега» від ТОВ «Альфа».

Припустимо, зарплата працівника за розрахунковий період (квітень — червень 2013 року), що враховується при розрахунку відпускних (умовно), становить 13500,00 грн.

Середньоденна зарплата дорівнює:

13500,00 : (91 - 6) = 158,82 (грн./дн.),

де 91 — кількість календарних днів у розрахунковому періоді;

6 — кількість святкових та неробочих днів, що припадають на розрахунковий період згідно зі ст. 73 КЗпП.

Таким чином, сума відпускних, що нараховується на новому місці роботи, становить 1588,20 грн. (158,82 грн./дн. х 10 дн.).

Ставка ЄСВ згідно з класом професійного ризику виробництва складає 36,8 %.

У бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Омега» операції з нарахування та виплати сум відпускних і компенсації за невикористану відпустку, отриманої від старого роботодавця, відображаються так*.

* Для спрощення прикладу операції з нарахування та виплати зарплати за липень 2013 року в таблиці не наведені.

На завершення зауважимо, що звільнення у зв’язку з переведенням на інше підприємство згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП має свої переваги для працівника. У разі перерахування компенсації за невикористану відпустку новому роботодавцю до стажу роботи, що дає право на відпустку, уключається період, за який не було використано відпустку. Крім того, працівник може використовувати відпустку повної тривалості до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи в нового роботодавця. При цьому новий роботодавець не несе додаткових витрат, пов’язаних з оплатою відпустки, «заробленої» на іншому підприємстві.