Способи подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ
Які способи подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ передбачені ПКУ?
(м. Сімферополь)
Із положень п.п. 2.3.2 Порядку № 1020 випливає, що податковий агент має право добровільно вибирати спосіб подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ: у паперовому вигляді або в електронній формі. Однак при застосуванні цієї норми слід мати на увазі, що з набуттям чинності ПКУ Податковий розрахунок набув статусу податкової декларації (див. п. 46.1 ПКУ). Способи подання податкової декларації встановлено у ст. 49 ПКУ.
Згідно з п. 49.4 ПКУ податкові агенти, які належать до великих та середніх підприємств, подають податкову декларацію до органу ДПС в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Податкові агенти, що не належать до великих та середніх підприємств, можуть подати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ одним із таких способів, перелічених у п. 49.3 ПКУ:
а) особисто або через уповноважену на це особу. При цьому один примірник Податкового розрахунку буде подано до органу ДПС, а другий — з підписом відповідальної за його прийняття особи та штампом органу ДПС залишається в податкового агента. Наявність штампу є підтвердженням подання розрахунку;
б) відправивши поштою за адресою органу ДПС з повідомленням про вручення та з описом вкладення згідно з Порядком оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженим постановою КМУ від 28.07.97 р. № 799. Відправити Податковий розрахунок потрібно не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення граничного строку його подання (п. 49.5 ПКУ). У цьому випадку підтвердженням здачі Податкового розрахунку за формою № 1ДФ буде повідомлення про вручення з підписом відповідальної особи органу ДПС;
в) за допомогою засобів електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Підтвердженням подання Податкового розрахунку в цьому випадку є квитанція про його отримання.
Зауважимо: при розподілі платників податків на великих, середніх та малих податківці рекомендували використовувати критерії, указані в ч. 7 ст. 63 ГКУ (див. лист ДПАУ від 21.07.2011 р. № 13186/6/15-0315). Проте з набуттям чинності Законом № 4618 (з 19.04.2012 р.) зазначену норму ГКУ було виключено. Водночас у ч. 3 ст. 55 ГКУ з’явилася нова класифікація суб’єктів малого, середнього та великого підприємництва. Ураховуючи, що поправки до ПКУ при прийнятті Закону № 4618 унесено не було, ми вважаємо ідеологічно правильним ототожнення великих та середніх підприємств відповідно із суб’єктами великого та середнього підприємництва. Проте ще раз підкреслимо, що такий висновок нізвідки не випливає.
Ураховуючи наведене вище, а також те, що ПКУ має більшу юридичну силу ніж Порядок № 1020, право вибору способу подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, про яке йдеться в п.п. 2.3.2 Порядку № 1020, є тільки у податкових агентів — суб’єктів мікропідприємництва та малого підприємництва. Суб’єкти великого та середнього підприємництва повинні подавати Податковий розрахунок за формою № 1ДФ виключно в електронній формі.
Марія Соломіна, економіст-аналітик
