Стажування студентів та учнів

Стажування студентів та учнів

Катерина СКРИПКІНА, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор»

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Закон про зайнятість — Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

Закон № 2464 — Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Порядок № 20 — Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях, затверджений постановою КМУ від 16.01.2013 р. № 20.

Перелік № 1238 — Перелік професій та видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, затверджений постановою КМУ від 06.11.97 р. № 1238.

Інструкція № 58 — Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України від 29.07.93 р. № 58.

Інструкція № 21-5 — Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5.

Однією з проголошених цілей нового Закону про зайнятість є підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці. Для її реалізації ст. 29 Закону про зайнятість передбачена можливість стажування студентів та учнів на підприємствах за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, у вільний від навчання час.

Мета стажування — набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Стажування можуть пройти студенти вищих навчальних закладів та учні професійно-технічних навчальних закладів, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Інформацію про можливість проходження стажування повинні надавати вищі та професійно-технічні навчальні заклади та підприємства. При цьому студенти та учні повинні самостійно звертатися до спеціальних підрозділів навчальних закладів, територіальних органів центрального органу виконавчої влади, які реалізують державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, організацій роботодавців та безпосередньо до керівників підприємств.

Стажування студентів та учнів здійснюється на підставі договору, порядок укладення й Типову форму якого затверджено постановою КМУ від 16.01.2013 р. № 20. Зауважимо, що такі договори не можуть укладатися із:

— студентами вищих навчальних закладів, які стажуються в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим та їх апараті;

— студентами вищих медичних навчальних закладів та інтернами;

— курсантами (слухачами, студентами) вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів;

— курсантами та слухачами вищих навчальних закладів МВС та МНС.

Умови стажування визначаються договором про стажування, типову форму якого затверджено постановою КМУ від 16.01.2013 р. № 20. Договір укладається між підприємством та студентом (учнем). Звертаємо увагу: не передбачена можливість проходження стажування у фізичних осіб — підприємців, тому вони не мають права укладати договір про стажування.

Для укладення договору потенційний стажист повинен подати керівнику підприємства:

— заяву (додаток до Порядку № 20);

— копію паспорта;

— копію документа про освіту (за наявності);

— копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що повідомили орган ДПС та мають відмітку в паспорті);

— медичну книжку — подають тільки особи, які проходитимуть стажування згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, затвердженим постановою КМУ від 23.05.2001 р. № 559;

— сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду — подають тільки особи, які проходитимуть стажування за професіями та видами діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд згідно з Переліком № 1238;

— довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду — подають тільки особи, які проходитимуть стажування на роботах, службах та за професіями, зазначеними в Переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, затвердженому постановою КМУ від 27.09.2000 р. № 1465.

Договір про стажування укладається у 2 примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, другий — у стажиста.

Укладення договорів про стажування, організація та проведення стажування (у тому числі неповнолітніх осіб) за професіями, пов’язаними з роботами зі шкідливими і важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, здійснюється відповідно до законодавства з охорони праці та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, що регламентують умови праці та навчання за такими спеціальностями (кваліфікаціями) або професіями (кваліфікаційними рівнями).

Одночасно з укладенням договору про стажування керівник підприємства повинен:

— затвердити індивідуальну програму стажування;

— видати наказ про проходження стажування, де необхідно вказати строки та місце його проходження (структурний підрозділ), спеціальність (кваліфікацію) або професію (кваліфікаційний рівень) стажиста, режим стажування, а також керівника стажування.

Що стосується індивідуальної програми стажування, то вона розробляється спільно керівником стажування та студентом (учнем) за здобутою спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем). У процесі виконання програми стажування її може бути скориговано.

Згідно з абзацом п’ятим ч. 1 ст. 29 Закону про зайнятість запис про проходження стажування має бути внесено до трудової книжки. Виходить, що стажист повинен подати, крім зазначених вище документів, трудову книжку. У разі якщо студент (учень) не має трудової книжки, то за аналогією з працівниками, які працевлаштовуються вперше, трудову книжку повинно оформити підприємство, де відбувається стажування. На це вказує п. 13 Порядку № 20.

Зауважимо: порядок унесення записів до трудових книжок визначено Інструкцією № 58. Проте, ураховуючи новизну поняття «стажування студентів та учнів», цією Інструкцією не передбачено порядок унесення записів про проходження стажування.

Як зазначає Мінсоцполітики в листі від 26.02.2013 р. № 279/021/106-13, наразі розроблено:

— проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність до Закону України «Про зайнятість населення», яким, зокрема, передбачається внесення змін до ст. 48 КЗпП щодо порядку ведення трудової книжки для студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які стажуються на підприємствах, в установах, організаціях.

— проект наказу «Про внесення змін до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», яким визначено порядок унесення роботодавцями записів про період проходження стажування студентів. Записи вноситимуться на підставі договорів про стажування.

Сподіваємося, що внесення зазначених змін «не за горами». Як тільки зазначені вище проекти буде затверджено, ми повідомимо про це на сторінках нашої газети.

Керівника стажування призначає керівник підприємства, де таке стажування проходить. Призначення відбувається з числа працівників підприємства. При цьому керівник стажування повинен мати стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менше трьох років (ч. 2 ст. 29 Закону про зайнятість).

Як уже зазначалося, призначення керівника стажування фіксується в наказі про проходження стажування.

За керівником стажування закріплюється не більше двох стажистів .

Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону про зайнятість робота керівників стажування, призначених з числа працівників підприємства, може оплачуватися додатково за рахунок коштів підприємства, передбачених на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів, щомісячно протягом строку стажування. Тобто на законодавчому рівні встановлено можливість, а не обов’язок підприємства оплачувати працю керівника стажування. Проте, ураховуючи, що керівництво стажуванням вимагає додаткових трудовитрат, логічніше було б установити обов’язкову доплату. Щодо розміру доплати, то він повинен становити не менше 5 % суми основної заробітної плати, яку керівник стажування отримує за основним місцем роботи. Ця виплата оподатковується у складі заробітної плати: на неї нараховується та з неї утримується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ), а також утримується податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО).

Строк стажування не може перевищувати 6 місяців (п. 6 Порядку № 20). Ще раз звертаємо увагу: студенти та учні можуть стажуватися тільки у вільний від навчання час.

Підприємство, де проходить стажування, зобов’язане:

— надати стажисту робоче місце, обладнане відповідно до правил та норм охорони праці, безпеки праці та виробничої санітарії;

— надати стажисту необхідне устаткування, інструменти, сировину, витратні матеріали тощо відповідно до індивідуальної програми стажування;

— створити належні умови для виконання стажистом індивідуальної програми стажування, не допускати залучення його до виконання робіт, які не відповідають такій програмі, здобутій спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційному рівню);

— проводити обов’язкові інструктажі з охорони праці (ввідний та на робочому місці);

— надати спецодяг, запобіжні засоби, забезпечити медичне обслуговування за нормами, установленими для штатних працівників;

— надати стажистам можливість користуватися спеціальною літературою, технічною та іншою документацією, необхідною для виконання індивідуальної програми стажування;

— не залучати стажистів до надурочних робіт та не направляти їх у відрядження, не пов’язані з виконанням індивідуальної програми стажування;

— дотримувати для стажистів тривалість роботи, установлену для відповідної категорії працівників. Наприклад, для стажиста віком від 16 до 18 років 36 годин на тиждень для стажиста, що стажується на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більше 36 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП).

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону про зайнятість якщо стажист виконує професійні роботи, підприємство за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, виплачує йому зарплату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат та надбавок. Отже, праця стажиста в період стажування оплачується тільки в разі, якщо він виконує професійні роботи.

Щоб визначитися з порядком оподаткування оплати праці стажиста, необхідно з’ясувати суть відносин між підприємством, на якому відбувається стажування, та стажистом. Є тільки два варіанти: трудові та цивільно-правові відносини.

На нашу думку, відносини між підприємством та стажистом не є за своєю суттю трудовими, хоча і мають деякі ознаки таких відносин (надання робочого місця, проведення інструктажу з охорони праці, дотримання встановленої тривалості роботи). Наведемо свої аргументи:

— по-перше, робочі місця надаються стажистам на підставі спеціального договору про стажування, який є цивільно-правовим договором та предметом якого є стажування студента (учня), а не на підставі трудового договору, предметом якого є процес праці. До речі, Мінсоцполітики в листі від 26.02.2013 р. № 279/021/106-13 звертає увагу на те, що запис до трудової книжки стажиста вноситиметься на підставі договору про стажування, тобто про трудовий договір не йдеться;

— по-друге, оплата виконаних стажистом робіт здійснюється на підставі акта здавання-приймання робіт (див. п.п. 7 п. 7 Типової форми договору про стажування), а не на підставі штатного розпису та табеля обліку робочого часу (нарядів — для відрядників).

Таким чином, оплата праці стажиста є за своєю суттю винагородою за цивільно-правовим договором за виконані роботи з відповідним оподаткуванням.

ЄСВ. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 винагорода за цивільно-правовим договором (далі — ЦПД), за яким виконуються роботи (надаються послуги), уключається до бази для справляння ЄСВ.

Нарахування та утримання ЄСВ здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на відповідний місяць (у 2013 році: у січні — листопаді — 19499 грн., у грудні — 20706 грн.).

На суму винагороди за виконані роботи (надані послуги) ЄСВ:

— нараховується за ставкою 34,7 % (абзац п’ятий ч. 5 ст. 8 Закону № 2464, п.п. 3.1.4 Інструкції № 21-5);

— утримується за ставкою 2,6 % (ч. 8 ст. 8 Закону № 2464, п. 3.7 Інструкції № 21-5).

Відомості про стажистів, яким нараховано винагороду за виконані роботи, та безпосередньо про суми винагороди необхідно відобразити у звіті про ЄСВ (додаток 4).

ПДФО. Суми винагород, нарахованих (виплачених) фізичній особі — платнику податку відповідно до умов ЦПД, уключаються до її загального місячного оподатковуваного доходу (п.п. 164.2.2 ПКУ).

Порядок визначення бази обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) установлено ст. 164 ПКУ. При визначенні бази оподаткування сума винагороди за виконані роботи зменшується на суму ЄСВ у частині утримань.

Суми винагород за ЦПД для цілей обкладення ПДФО не є заробітною платою, оскільки не пов’язані з відносинами трудового найму. Отже, до доходів, отриманих у вигляді винагороди за ЦПД, податкова соціальна пільга не застосовується. Виплати за ЦПД оподатковуються за ставками, установленими п. 167.1 ПКУ, а саме: 15 і 17 %.

Суб’єкт господарювання — податковий агент відображає суми виплат, нарахованих (виплачених) фізичній особі відповідно до умов ЦПД, у Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «102».

Сума винагороди за виконані роботи включається до складу витрат підприємства на підставі п. 142.1 ПКУ, сума нарахованого на нього ЄСВ — на підставі п. 143.1 ПКУ.

У бухгалтерському обліку нарахування винагороди за виконані роботи відображається проводкою Дт 23 (91,92, 93) — Кт 685.

На завершення залишається висловити сподівання, що врегулювання на законодавчому рівні питання стажування студентів та учнів дійсно сприятиме зростанню конкурентоспроможності молоді на ринку праці, а керівники підприємств допоможуть стажистам набути досвід щодо виконання професійних завдань та обов’язків.