Продавець виграв справу в суді, але майна для погашення боргу у боржника немає
Підприємство відвантажило за договором купівлі-продажу партію товару. Оскільки оплата за товар у встановлені договором строки не надійшла, підприємство звернулося з позовною заявою до суду про стягнення заборгованості з такого покупця. Суд задовольнив позов та виніс ухвалу про відшкодування покупцем заборгованості. Проте заборгованість так і не було погашено внаслідок відсутності майна боржника. Чи можна таку заборгованість списати як безнадійну?
(м. Харків)
Стягнення заборгованості з покупця через суд є одним із найпоширеніших способів захисту інтересів постачальника.
Утім, тут відразу зауважимо, що після подання позову до суду та винесення ухвали на користь продавця його право на подальший судовий захист з цього питання вичерпується, а отже, зникають і підстави для продовження обчислення позовної давності*. У зв’язку з цим визнати заборгованість безнадійною внаслідок закінчення строку позовної давності не можна, а це призводить до того, що таку заборгованість більше не можна визнавати безнадійною згідно з абз. «а» п.п. 14.1.11 ПКУ, навіть якщо в подальшому покупець її не погасить. Зважаючи на це платник не зможе відобразити витрати згідно з абз. «г» п.п. 138.10.6 ПКУ.
* Хоча раніше податківці зазначали, що в такому разі позовна давність переривається і починає обчислюватися заново (див. лист ДПАУ від 10.12.2008 р. № 25807/7/15-0217 // «Податки та бухгалтерський облік», 2009, № 21, с. 3). Ми ж радили підходити до цих висновків з обережністю.
Відповідно до ст. 47 Закону № 606, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а вжиті державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося, повертається стягувачу.
Про наявність зазначених вище обставин виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов’язковим мотивуванням підстав її винесення.
Отриманий від виконавчої служби акт про відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, повернення виконавчого документа, а також постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа будуть підставою для визнання заборгованості безнадійною тільки щодо боржника — фізичної особи (тобто щодо тієї заборгованості, яка визнається безнадійною згідно з абз. «б» п.п. 14.1.11 ПКУ).
У цьому випадку боржником підприємства, найімовірніше, є юридична особа, тому визнати заборгованість безнадійною на підставі отриманого від державного виконавця акта про відсутність майна, виконавчого документа та постанови підприємство не має права.
На це звертають увагу і податківці. У листі ДПСУ від 07.06.2012 р. № 9536/6/15-1415 вони зазначили, що винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які можна звернути стягнення, ще не є підставою для визначення заборгованості безнадійною.
Найбільш імовірним виходом з такої ситуації може бути визнання боржника банкрутом. Нагадуємо: відповідно до Закону про банкрутство подати позов до господарського суду про визнання боржника банкрутом можна лише за умови, що:
1) його безспірні вимоги становлять не менше 300 мінімальних заробітних плат (з 01.01.2013 р. — 344100 грн., а з 01.12.2013 р. — 365400 грн.);
2) вимоги не погашено протягом 3 місяців після встановленого для їх погашення строку (у цьому випадку — строку для погашення, установленого рішенням суду).
Якщо судом буде порушено справу про банкрутство і в процесі її провадження заборгованість не буде погашено внаслідок недостатності майна, то в періоді затвердження судом звіту ліквідатора така заборгованість трансформується на безнадійну (абз. «в» п.п. 14.1.11 ПКУ), а отже, у платника з’явиться можливість відобразити витрати згідно з абз. «г» п.п. 138.10.6 ПКУ.
Крім того, в описаній ситуації заборгованість зможе перетворитися на безнадійну і внаслідок подальшої ліквідації юрособи-боржника, не пов’язаної з банкрутством останньої (абз. «в» п.п. 14.1.11 ПКУ), або дії непереборної сили, стихійного лиха, що підтверджено в порядку, установленому законодавством (абз. «г» п.п. 14.1.11 ПКУ).
Наталія Дзюба, економіст-аналітик
