Позовна давність та зарплата
Чи застосовується позовна давність до доходу у вигляді заробітної плати, у тому числі депонованої?
(м. Сімферополь)
Ні, не застосовується. Пояснимо, чому.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець зобов’язаний виплатити працівнику за виконану ним роботу. Відносини, що виникають між працівником та роботодавцем у межах трудового договору, регулюються трудовим законодавством, зокрема КЗпП. Зауважимо, що у КЗпП відсутнє поняття «позовна давність». Замість нього використовується «строк звернення до суду (комісії по трудових спорах)». Проте ми використовуватимемо більш звичне поняття «позовна давність».
Отже, у разі виникнення трудового спору, його ініціатор може улагодити його в досудовому порядку, звернувшись за вирішенням такого спору до комісії по трудових спорах (ст. 221 КЗпП). Така комісія обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з кількістю працюючих не менше 15 осіб.
Якщо працівник (роботодавець) не згоден з рішенням комісії, він може оскаржити його в районному, районному в місті, міському або міськрайонному суді. Водночас ініціатор трудового спору має право не застосовувати вказаний порядок розгляду трудового спору, а звернутися за його вирішенням безпосередньо до суду, оминаючи комісію по трудових спорах (див. п. 3 постанови Пленуму ВСУ«Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9).
Для звернення до зазначених вище інстанцій нормами КЗпП передбачено тримісячний строк із дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ст. 225 і ч. 2 ст. 233 КЗпП). Такий тримісячний строк позовної давності є загальним строком, з якого КЗпП передбачено винятки, один із них — спір про виплату заробітної плати, що належить працівнику . Для таких вимог строк звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати (до комісії по трудових спорах із заявою) не обмежений (ч. 2 ст. 233 КЗпП). Тобто, інакше кажучи, строк позовної давності, протягом якого працівник може звернутися до суду (комісії по трудових спорах), до заробітної плати не застосовується.
Щодо депонованої заробітної плати зазначимо таке. Згідно з п. 1.2 Положення № 637 депонована зарплата — це готівкові грошові кошти, отримані підприємствами (підприємцями) для виплат, пов’язаних з оплатою праці, та не виплачені в установлений строк окремим фізичним особам. У ситуації, коли роботодавець нарахував працівнику заробітну плату, отримав її до каси та здав на депонент, оскільки працівник своєчасно її не отримав, такий роботодавець виконав всі вимоги законодавства у сфері оплати праці. Отже, підстави для виникнення трудового спору відсутні, і працівник має право отримати депоновану зарплату в будь-який інший час. Тому така заборгованість має обліковуватися підприємством до її повного погашення.
Якщо ж працівнику буде відмовлено роботодавцем в отриманні депонованої заробітної плати, то в наявності порушення трудових прав працівника на виплату зарплати та виникнення трудового спору. Проте ще раз повторимося, що в цьому випадку строк позовної давності застосовуватися не повинен. Тобто працівник може звернутися до комісії по трудових спорах (до суду) за захистом своїх прав без обмеження строком.
Разом із тим слід зауважити, що Держказначейство в цьому питанні дотримується протилежної думки. Так, у листі 23.12.2005 р. № 07-04/2393-11338 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 23) це відомство зазначило, що своєчасно не отримані депоновані суми заробітної плати повинні обліковуватися протягом трьох років, а потім їх необхідно списати як заборгованість зі строком позовної давності, що минув. Але ми з таким підходом не згодні.
Лілія Ушакова, економіст-аналітик
