Щодо мови заповнення податкової накладної
Лист від 05.03.2013 р. № 1284/К/15-3114
(витяг)
<…>
Державна податкова служба України надає інформацію стосовно деяких питань заповнення податкової накладної.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1333/20071, податкова накладна заповнюється державною мовою за встановленою формою.
Положення про українську мову як державну міститься у розділі I «Загальні засади» Конституції України, який закріплює основи конституційного ладу в Україні.
Згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Частиною шостою ст. 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» встановлено, що регіональна мова або мова меншини (мови) використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються Законом.
Враховуючи зазначене, а також те, що вимоги стосовно заповнення податкової накладної та безпосередньо форми останньої стосуються не лише одного певного регіону, а території України в цілому, податкові накладні повинні заповнюватись державною мовою.
Заступник Голови А. Ігнатов
коментар редакції
ДПСУ продовжує говорити «Ні!»
податковим накладним,
складеним регіональними мовами
Як відомо, торік було прийнято Закон України «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. № 5029-VI (далі — Закон № 5029), згідно з яким вісімнадцять мов дістали можливість бути визнаними регіональними (ч. 2 ст. 7). У статті, присвяченій аналізу значимих для суб’єктів господарювання нововведень цього Закону, ми відразу звернули увагу наших читачів на відсутність спеціальної норми, що регулює питання про мову, якою заповнюється податкова накладна (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 69, с. 28).
Ще до набуття чинності цим Законом податківці вказували, що податкові накладні повинні заповнюватися українською мовою (див. консультації в ЄБПЗ, розд. 130.21), у чому, безумовно, містився натяк на те, що підтверджувати податковий кредит накладними, складеними іншими мовами, буде значно складніше. Згодом податківці «закріпили» свою позицію в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженій наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 127 (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2012, № 17, с. 9). У запитанні 8 цієї консультації податківці зазначили, що податкова накладна повинна складатися українською мовою, за винятком випадків, коли неможливо перекласти з іноземної мови назву торговельної марки чи найменування товару державною мовою (оскільки це призведе до втрати ідентифікації товару)*. Таку ж позицію податківці займають і щодо «імпортних» податкових накладних, які складаються покупцем, проте при цьому вимагають вказувати назву товару з урахуванням його класифікації за УКТ ЗЕД (див. ЄБПЗ, розд. 130.21).
* Цю думку податківці висловлювали також у листі ДПСУ від 28.12.2012 р. № 7786/0/51-12/15-3114 // «Податки та бухгалтерський облік», 2013, № 21, с. 3.
Якщо ж повернутися до питання про податкову накладну, заповнену регіональною мовою, то в цій ситуації слід пам’ятати, що відносно мови в чинному порядку заповнення податкової накладної є пряма вимога — податкові накладні заповнюються державною мовою (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. № 1379). Звідси випливає, що заповнення податкової накладної іншою мовою в загальному випадку є порушенням порядку її заповнення, а це формально тягне за собою втрату покупцем права на податковий кредит. Хоча в судовій практиці зустрічаються одиничні судові рішення, в яких суди визнають право платника заповнювати податкову накладну іншою мовою, вважаємо, що в цілому вимога про заповнення податкової накладної тільки українською мовою справедлива.
Якщо ж заповнену російською мовою (чи іншою регіональною) податкову накладну вже отримано і можливості її заміни немає, то в покупця, по суті, лише два варіанти дій: або, перестраховуючись, поскаржитися на продавця, або розраховувати на те, що в разі виникнення спору з податковим органом суди поставляться з розумінням до заповнення податкової накладної не державною, але прийнятною для сторін господарської операції мовою, і не вважатимуть це підставою для позбавлення покупця податкового кредиту. Поки ж судова практика в цьому питанні суперечлива, і не виключено, що при винесенні рішення не останнє значення має територіальне розташування суду.
У листі, що коментується*, логіка податківців, на нашу думку, справедлива, і спирається на те, що рішення про надання тій чи іншій мові статусу регіональної Законом № 5029 віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування. Проте повноваження цих органів обмежені Конституцією, законами та, крім того, поширюються тільки на певну територію усередині держави.
* Позицію, аналогічну викладеній у листі, що коментується, податківці зовсім недавно озвучили в замітці на своєму офіційному сайті, див. http://sts.gov.ua/nove-pro-podatki—novini-/89295.html
Таким чином, прийняття певним територіальним органом місцевого самоврядування рішення про надання тій чи іншій мові статусу регіональної не може «перекривати» вимогу про заповнення податкової накладної державною (українською) мовою, закріплену на загальнодержавному рівні. Крім того, слід пам’ятати, що податкова накладна є документом загальнодержавного значення, оскільки оформляється при постачанні товарів (робіт, послуг) на всій території України, а не тільки в межах певного регіону. Тому надання суб’єктам господарювання, зареєстрованим на території, де та чи інша мова визнана регіональною, права складати податкові накладні регіональною мовою створило б вельми напружену ситуацію у випадку, якщо одержувач такої податкової накладної зареєстрований на території, де ця мова регіональною не визнана.
Ураховуючи викладене, вважаємо, що суб’єктам господарювання слід заповнювати податкові накладні українською мовою.
Максим Нестеренко
